Порядок оплати праці адвоката

Міністерства  освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський  інститут соціальних та інформаційних  технологій

 

 

 

Кафедра соціального

управління

 

 

 

 

ІНДЗ

на  тему:

«Порядок оплати праці адвоката»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент групи СРз-51

Гнатюк С. В.

Перевірив:

Поплавський В. В.

 

 

 

 

 

 

Тернопіль-2012

План

Вступ……………………………………………………………………….………3

1. Оплата праці адвоката ………………………….........................................5

2. Системи оплати праці, що встановлюватися при укладанні

угоди про  надання правової допомоги. ……………………………………...….6

3. Оплата праці адвоката при достроковому припиненні виконання 

угоди про  надання правової допомоги…………………………..…………..….7

4. Основні та додаткові підстави оплати праці адвоката…………….....….8

Висновок……………………………………………………………………...…..11

Використана література………………………………………………………....12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Цивілізоване демократичне суспільство, яке ми прагнемо побудувати, змушує нас звикати й до цивілізованих правил гри у межах правового поля. Це не тільки відносини між державою й громадянином, й відносини між громадянами та юридичними особами.

Повільно, але впевнено ми починаємо звикати до того, що за все потрібно платити, а безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Ще важче нам розуміти, що все  якісне коштує дорого, а адвокатські  послуги – особливо. На Заході юридичні послуги коштують рівно стільки, скільки здатне платити суспільство. Якщо ви придбали їх дешевше, не радійте, – це означає, що ви купили їх менше. Це означає, що якщо, не дай Боже, настане для вас важка хвилина, коли виявиться вкрай необхідною кваліфікована юридична допомога, закордонний фахівець скромно промовчить. За ваш “порятунок” він візьметься лише тоді, коли отримає адекватну компенсацію за свої послуги.

Користуючись послугами  професійних юристів, клієнтам доводиться їх оплачувати, навіть якщо це “разові” послуги (наприклад, консультації або аналітичні адвокатські висновки). Тому якщо такі консультації надаються в інтересах вашої підприємницької діяльності, постає закономірне питання про їх відшкодування за рахунок сторони, яка “змусила” до таких послуг звернутися.

Ще зовсім нещодавно  сторона в арбітражному (нині –  господарському) процесі намагалася відшкодувати свої витрати на послуги  адвоката шляхом включення витраченої суми до збитків, пов’язаних із судовою  справою. Такий порядок ґрунтувався на положеннях Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України”. В пункті 10 Роз’яснення зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з надання останніми правової допомоги щодо ведення справи в арбітражному суді, не належать до складу арбітражних витрат. Ці витрати відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку. Трактування витрат на послуги адвоката як збитків ускладнювало їх відшкодування в судовому процесі, оскільки суди, особливо при заявленні значних сум збитків такого виду, вимагали безліч різних доказів на доведення прямого причинного зв’язку між необхідністю користуватися послугами адвоката й завданими збитками. Зрозуміло, що довести прямий причинний зв’язок у випадку, якщо користування послугами адвоката є правом, а не обов’язком сторони, на практиці досить важко.

Відповідно до нової  редакції Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст. 4 у складі судових витрат передбачає витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката. Таким чином, на сьогодні оплату послуг адвоката вважають судовими витратами. А коли так, то відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Втім, застосування цієї норми викликає чимало запитань. Насамперед це зумовлено новизною й відсутністю практики застосування даної норми, а також відмінністю формулювання від вже відомої аналогічної норми Цивільного процесуального кодексу України.

Привабливість застосування норми ГПК України полягає  в деяких особливостях відшкодування  розміру витрат на послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Оплата праці адвоката

Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом  за надання правової допомоги, повинен  бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися  до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в  себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного  виконання доручення; ступінь  складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2)    вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3)    необхідність виїзду у відрядження;

4)    важливість доручення для клієнта;

5)    роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6)    досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7)    особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8)    характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9)    професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з зазначених вище факторів не має самодостатнього  значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв’язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Розмір гонорару і  порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Угодою може бути передбачена можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

2. Системи оплати праці, що встановлюватися при укладанні

угоди про надання  правової допомоги

Адвокат має право, окрім  гонорару, стягувати з клієнта  кошти, необхідні для покриття фактичних  витрат, пов’язаних з виконанням доручення, якщо обов’язок клієнта з погашення  цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг. Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з’ясувалася після укладення угоди, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім клієнта (або іншої особи, яка уклала угоду про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

• клієнт (його представник) наполягає на цьому;
• прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової допомоги клієнту та не потяг
• не порушення обов’язків адвоката, передбачених чинним законодавством та Правилами адвокатської етики.

Право на обернення внесеного клієнтом гонорару в свою власність (списання гонорару) в повному обсязі виникає у адвоката тільки після завершення виконання доручення; разом з тим адвокат має право частково списувати гонорар по ходу виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги. Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

3. Оплата праці адвоката при достроковому припиненні виконання

угоди про надання  правової допомоги

У випадку дострокового розірвання угоди про надання  правової допомоги:

1)    за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і Правилам адвокатської етики, виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і Правилами адвокатської етики допускається одностороннє розірвання угоди адвокатом) — адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після розірвання угоди фактично внесений гонорар;

2)    за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону, адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Сума гонорару, обумовлена в угоді про надання правової допомоги, є обов’язковою тільки для адвоката (адвокатського об’єднання), який уклав цю угоду, і не перешкоджає іншому адвокату, який приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попередньої угоди на його виконання, визначити суму гонорару наново, виходячи з критеріїв, передбачених Правилами адвокатської етики.

Адвокат, який продовжує  виконання доручення, раніше прийняте іншим адвокатом (адвокатським об’єднанням):

1) внаслідок переукладення угоди  на надання правової допомоги  — повинен по можливості сприяти  отриманню сум гонорару, належних  іншому адвокату за фактично  виконаний ним обсяг роботи;

2)    у випадку смерті іншого адвоката (ліквідації адвокатського об’єднання) — повинен сприяти отриманню зазначених сум його спадкоємцями (правонаступниками об’єднання).

 

4. Основні та додаткові підстави оплати праці адвоката

Адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває  в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашенню фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.

Порядок оплати праці  помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом чи адвокатським об’єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Нагадаємо, що ст. 8 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХИ передбачено, що адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вишу юридичну освіту. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про вищу освіту» бакалавр — це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого — об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у Іпевному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Отже, освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр» є показником здобуття особою базової вищої освіти. Крім цього, п. 4 Порядку складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2 зі змінами, внесеними рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 23 квітня 2004 р. № 4/3-2, передбачено: у стаж роботи за спеціальністю юриста включаються перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які, відповідно до кваліфікаційних вимог, потребують наявності вищої юридичної освіти як підстави для заняття такої посади. Цей стаж набувається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче бакалавра. З огляду на це Вища кваліфікаційна комісія адвокатури дійшла висновку, що адвокатські об’єднання та адвокати можуть кладати контракти на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю (напрямом) «правознавство».