Порядок оплати праці адвоката

Якщо громадянин був  звільнений особою, яка провадить  дізнання, слідчим, прокурором чи судом  від оплати правової допомоги у зв’язку  з їхньою малозабезпеченістю, а також  у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у процесі дізнання, попереднього слідства чи в судових засіданнях, оплата праці адвоката здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги з кримінальних справах за рахунок держави» від 14 травня 1999 р. № 821. Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги громадянам в кримінальних справах у таких випадках є постанова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об’єднання адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках. Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об’єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об’єднання адвоката). Оплата праці адвокатів здійснюється згідно з Порядком за рахунок державного бюджету в розмірі 15 грн за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до затраченого часу виходячи з цього розміру оплати. У разі коли адвокат надавав правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному у процесі дізнання, попереднього слідства або в судових засіданнях за призначенням, то при визнанні громадянина винним у вчиненні злочину і за відсутності постав для звільнення його від оплати за правову допомогу відшкодування вит-гат покладається на засудженого. Контроль за виконанням вироку суду в частині стягнення з винної особи витрат на оплату праці адвоката здійснюється в  установленому законодавством порядку. Кошти за надання правової допомоги дерераховуються адвокатському об’єднанню (адвокату) Головним управлінням Юстиції Мін’юсту в АРК, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом 10 днів після одержання від них документів, передбачених у Порядку.

Правила адвокатської етики  складовою принципу незалежності адвоката називають положення, відповідно до якого адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручення він прийняв.

До 16 серпня 2005 р. в Україні  також діяло Положення про  порядок оплати праці адвокатів  за подання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах, затверджене  Міністерством юстиції України  і Міністерством фінансів України. Це Положення визначало порядок оплати праці адвокатів за подання юридичної допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим органом дізнання, попереднього слідства, прокурором або судом від оплати юридичної допомоги, і у випадках, коли адвокат брав участь у дізнанні, попередньому слідстві або суді за призначенням. Оплата праці адвокатів у таких випадках здійснювалася за рахунок державного бюджету у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий по справі не повний робочий день, оплата його праці провадиться пропорційно затраченому часу виходячи із вказаного розміру.

Особливої уваги набуло питання щодо порядку оподаткування  доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Так, Державна податкова адміністрація України у своєму Листі від 14 березня 2006 р. № 1530/Г/17-0415 розглядала це питання. Пунктом 1.9 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 p. № 889-IV визначено, що незалежна професійна діяльність — це діяльність, яка полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів і помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб’єктами підприємницької діяльності. У Законі не міститься спеціального розділу (групи статей), де б тематично було висвітлено особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, зокрема індивідуальну адвокатську діяльність. Виходячи з цього порядок оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, охоплюється загальними нормами Закону, за винятком випадків, якщо ці особи на законних підставах зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності. Правові норми щодо здійснення фізичними особами підприємницької діяльності встановлено, зокрема Податковим, Цивільним та Господарським кодексами України, які набрали чинності з 1 січня 2004 p. Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України,  право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом,  має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної  особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюється Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. На підставі вищевикладеного Державна податкова адміністрація України дійшла висновку, що обрання спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, зокрема надають юридичні послуга; є можливим за умови їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

Отже, повільно, але впевнено ми починаємо звикати до того, що за все потрібно платити, а безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Ще важче нам розуміти, що все якісне коштує дорого, а адвокатські послуги – особливо. На Заході юридичні послуги коштують рівно стільки, скільки здатне платити суспільство. Якщо ви придбали їх дешевше, не радійте, – це означає, що ви купили їх менше. Це означає, що якщо, не дай Боже, настане для вас важка хвилина, коли виявиться вкрай необхідною кваліфікована юридична допомога, закордонний фахівець скромно промовчить. За ваш “порятунок” він візьметься лише тоді, коли отримає адекватну компенсацію за свої послуги.

Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом  за надання правової допомоги, повинен  бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром.

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактичних  видатків, пов’язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім  клієнта (або іншої особи, яка  уклала угоду про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

• клієнт (його представник) наполягає на цьому;
• прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової допомоги клієнту та не потяг
• не порушення обов’язків адвоката, передбачених чинним законодавством та Правилами адвокатської етики.

Адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває  в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашенню фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення.

 

Література:

1. Закон України «Про  адвокатуру» // Відомості Верховної  Ради України, 1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.

2. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну  комісію адвокатури.

3. Положення про Вищу  кваліфікаційну комісію адвокатури  від 5 травня 1993 р. 

4. Положення про порядок  реєстрації адвокатських об’єднань. 

5. Проект Закону України  “Про адвокатуру” (на заміну  раніше поданих № 3061 від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)

6. Цивільно-процесуальний  Кодекс України. – К., 2000.

7. Науково-практичний  коментар кримінально-процесуального  кодексу України. – К. –  Юрінком інтер. – 1997. – 307 с. 

8. Адвокат. — 2001. —  № 5-6. – С.20-22.

9. Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. – Кіровоград. – 1998. – 305 с.

10. Ермакова С.В. Практические  советы юристам. - Симфирополь, 1997. –  190 с. 

11. Історія адвокатури  України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої,  О.Д.Святоцького. К., 1992. – 145 с.

12. Михеєнко MM., Шибіко  В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний  коментар Кримінально-процесуального  кодексу України. К., 1997. – 340 с. 

13. Святоцкий А.Д. Адвокатура  и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с. 

14. Святоцъкий О.Д., Медведчук  В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К., 1997. – 170 с.