Прибуток підприємства

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

 
         Прибуток є однією з головних економічних категорій, пов'язаних із діяльністю виробничого підприємства. Важлива роль цієї категорії визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності виробничого підприємства, підсумовує його головний економічний результат. Це положення підкреслюється у працях багатьох економістів.

Термін "прибуток" має  різне тлумачення у практиці фінансового  та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної  теорії.

Поняття прибутку в економічній  системі існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. 

 

У різні часи А.Сміт трактував прибуток як:

1)  закономірний результат продуктивності капіталу;

2)  винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3)  вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.  

 

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом. 

Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

Розвиток ринкових відносин потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку, і тому не дивно, що у сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи.  

Потрібно зазначити, що передусім  прибуток — це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток підприємства — це взагалі єдина форма його грошових накопичень.  

A.M. Поддєрьогін визначає прибуток як  "частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу."

Таким чином, наголошується  на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти.

 У публікаціях останніх  років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Як бачимо,  одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування виробничого підприємства, підкреслюючи, що він є "найвищою ціллю підприємницької діяльності", інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту власників підприємства і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності підприємства — зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства.

 На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності підприємств, лише з різним ступенем узагальнення. 

Так, забезпечення зростання  добробуту власників підприємства може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок — чим вища сума отримуваного підприємством прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту його власників. За більш високого ступеня узагальнення прибуток підприємства може розглядатись як результат задоволення потреб суспільства в товарах та послугах. Чим вищий рівень цього задоволення з боку підприємства, тим вищим має бути і прибуток від його діяльності. Цей зв'язок може розглядатись і в іншому ракурсі — чим вищий прибуток підприємства, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних, екологічних та інших суспільних проблем.

 

 

 Роль  прибутку полягає в наступному:

1) прибуток підприємства  являється головною метою підприємницької  діяльності, основним спонукальним  мотивом здійснення будь –  якого виду діяльності, а відтак  -  росту благополуччя підприємства;

2)    прибуток підприємств створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємств через податкову систему дозволяє „наповнювати” доходну частину бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі виконувати покладені на неї функції. Крім того, реалізація відомого принципу – „добробут держави характеризується рівнем добробуту його громадян” – теж пов’язана з ростом прибутку підприємств, який забезпечує ріст доходів власників і персоналу підприємства;

3)    прибуток являється критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства  порівняно з галузевим характеризує рівень вміння (досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки;

4)    прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємств, що забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємств, а у процесі його господарської діяльності, тим менша його потреба у залученні фінансових ресурсів із зовнішніх джерел і за інших рівних умов – тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації цілей діяльності, підвищення конкурентної позиції на ринку;

5)    прибуток підприємств є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все, в тому, що засоби, які перераховуються у бюджети різних рівнів у процесі оподаткування, стають джерелом реалізації різних загальнодержавних  і місцевих соціальних програм, які забезпечують „виживання” окремих соціально не захищених верств населення. Крім цього за рахунок отриманого прибутку підприємств задовольняються соціальні потреби персоналу, а також благодійна діяльність підприємств;

Функції прибутку: 
1) Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності; 
2) Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства: 
3) Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

 Прибуток є одним  з основних об’єктів управління  фінансового менеджменту, тому  важливо визначити види прибутку:

 

1. за джерелами формування прибутку виділяють:

• прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - результат господарювання за основного виробничо-збутового діяльністю підприємства;

 прибуток від реалізації активів - дохід від продажу зношених чи невикористаних видів основних фондів і нематеріальних активів, а також надлишку закуплених раніше запасів сировини, матеріалів та інших видів матеріальних цінностей, зменшених на суму затрат, понесених підприємством у процесі забезпечення їх реалізації;  

• прибуток від позареалізаційних операцій: до  складу доходів, що формують даний прибуток , відносяться доходи від участі даного підприємства у діяльності спільних підприємств, доходи від облігацій, акцій, випущених сторонніми емітентами , доходи від депозитних вкладів підприємства у банках, отримані штрафи, пені;

 

2. за джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльності підприємства розрізняють:

• прибуток від операційної

• інвестиційної
• фінансової діяльності (головні грошові потоки по якій пов’язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування).

3. за складом елементів, які формують прибуток, розрізняють:

• маржинальний прибуток (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за мінусом суми змінних витрат);
• валовий (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних); 
• чистий прибуток (відображає суму валового прибутку, зменшеного на суму податкових платежів);

4. за характером оподаткування прибутку виділяють (Такий поділ прибутку відіграє важливу  роль у формуванні податкової політики підприємства.)

• оподаткований
• прибуток, що не підлягає оподаткуванню (Склад прибутку, що не підлягає оподаткуванню, регулюється відповідним законодавством)

5. за характером інфляційної “чистки” виділяють

• номінальний
• реальний прибуток ( характеризує розмір суми номінального, скоригованого на темп інфляції)

6. за періодом формування виділяють прибуток

• попереднього,
• звітного
• планового періодів.

Такий поділ використовується з метою аналізу та планування для виявлення динаміки його зміни;

7. за регулярністю формування виділяють

• прибуток, що формується підприємством регулярно

• надзвичайний прибуток. Надзвичайний прибуток характеризує джерело його формування, яке не очікується і не є регулярним, він дорівнює різниці між доходами і витратами від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж);

8. за характером використання виділяють

• нагромаджений
• споживчий прибуток.

Нагромаджений прибуток характеризує ту суму, яка направляється на фінансування приросту активів підприємства, а  споживчий – та його частина, яка  спрямовується на виплати акціонерам, персоналу, на соціальні програми підприємства;

9. за значенням кінцевого результату господарювання розрізняють

• позитивний прибуток

• негативний прибуток (збиток).

Головними характеристиками прибутку є те, що він являє собою  форму доходу підприємця, який здійснює певний вид діяльності, а також  прибуток являється вартісним показником, що виражений у грошовій формі.

 

 В економічній  науці та господарській практиці  розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток — це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми — явними і неявними.

EP=TR - ТС,

де ЕР— економічний прибуток;

TR — загальний виторг;

ТС = ЕС + ІС,

де EC — явні витрати;

ІС — неявні витрати.

 

Бухгалтерський  прибуток — це різниця між загальним виторгом і явними витратами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчислення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

AсР = TR - EC,

де AсР — бухгалтерський прибуток;

   TR — загальний виторг;

   EC— явні витрати.

 

Нормальний прибуток — це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій. Можна також сказати, що це дохід, який власник фірми міг би отримувати, вкладаючи свої ресурси в інше діло, використовуючи власні ресурси поза своєю фірмою.

За нульового  економічного прибутку фірма покриває усі свої витрати — явні і неявні. Фірма із ЕР = 0 є такою, що отримала нормальний прибуток (NP), який покриває частину неявних витрат фірми. Коли фірма не може повністю покрити економічні витрати, її власники прагнутимуть кращого альтернативного використання ресурсів поза межами фірми.

Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб  наявні фірми залишились у цій галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не могли увійти в цю галузь. Нормальний прибуток відображає неявну статтю витрат.

Нормальний прибуток є частиною загальних економічних  витрат фірми; це плата виробнику чи менеджеру за те, щоб не допустити відпливу ресурсів із даної галузі в іншу. Будь-який надлишок над загальними економічними витратами є економічним прибутком. Економічний прибуток не входить у витрати, бо це дохід, отриманий понад загальні витрати фірми (рис. 1.1).