Прибуток підприємства

Економічний прибуток

Неявні витрати, в т.ч. нормальний прибуток

Явні витрати

Бухгалтерський прибуток

Бухгалтерські  витрати (тільки явні)

Економічні витрати

Загальний виторг

рис. 1.1. Економічні витрати і загальний виторг

Прибуток - це основний показник ефективності роботи підприємства Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для характеристики якості цієї роботи. Величина прибутку, що отримує підприємство, залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, на який впливає чимало чинників. Тому якість роботи підприємства визначають за відносним показником, який відображає ступінь прибутковості стосовно того чи іншого фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.

Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.

Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва окремих речей обчислюють рентабельність продукції. Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;
• вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків  значною мірою залежать від сумлінності  і кваліфікації економістів, які  причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.

У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.

Порядок визначення прибутку:

Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у  звітному періоді визначається шляхом зменшення доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми: 
- податку на додаткову вартість;  
- акцизного збору; 
- інших податків і зборів, включених до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених (підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства; 
- інших відрахувань з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції. 
Дчист= Врп - ПДВ - АЗ - Пі - Ві 
де Врп – виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 
ПДВ – податок на додаткову вартість; 
АЗ – акцизний збір; 
Пі – інші податки і збори, включені до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції; 
Ві – інші відрахування з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції. 
 
 
              Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). 
П вал = В чист- Срп 
де В чист – чистий виторг від реалізації продукції; 
Срп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

 
         Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається шляхом збільшення валового прибутку на суму інших операційних доходів і зменшення на суму витрат, зв'язаних з операційною діяльністю, але не включених до складу собівартості реалізованої продукції, у тому числі: 
- адміністративних витрат; 
- витрат на збут; 
- інших операційних витрат. 
П опер = П вал - В адм - В зб - В опер ін 
де П вал – валовий прибуток; 
В адм – адміністративні витрати; 
В зб – витрат на збут; 
В опер ін – інші операційні витрати 
 
          Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування визначається шляхом збільшення фінансових результатів від операційної діяльності на величину 
- доходів від участі в капіталі; 
- інших фінансових доходів; 
- інших доходів і зменшення на суми 
- фінансових витрат; 
- утрат від участі в капіталі; 
- інших витрат. 
 
         Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається шляхом зменшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподатковування на суму податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого законодавства. 

 
           Чистий прибуток (збиток) визначається як алгебраїчна сума фінансового результату від звичайної діяльності і фінансового результату від надзвичайних подій, скоректованого на суму податку з надзвичайного доходу, 
 
          Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини: 
         1) прибуток, що розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання); 
        2) прибуток, що залишається на підприємстві та використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) і створення резервного фонду. 
 
            Сьогодні підприємства дістали певну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань по фондах, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком на власний розсуд, вилучати з нього такі суми по різних фондах, які вони вважають за потрібне. 
На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна поділити на зовнішні та внутрішні. 
 
До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства: 
• інфляційні процеси; 
• законодавство; 
• політика; 
• науково-технічний та соціальний розвиток регіону; 
• політика оподаткування та ін. 
 
               До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом.

 До них належать  такі: 
• обсяги продукції, що випускається; 
• собівартість виробництва; 
• ціна продукції, що реалізується; 
• найменування (асортимент) продукції, що випускається. 
 
           Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності.

До таких факторів належать: 
• післяпродажний сервіс; 
• збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів; 
• реклама; 
• співвідношення між власним та позиковим капіталом та ін.