Шпаргалка по "Экономике"

73.Дискреційна  фіскальна політика. Мультиплікатор  витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет.

Дискреційна фіск.політика (ДФП) – свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ.рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. ДФП заст..два інструменти: а) держ.закупки, які є інструментом прямої дії ( збільшуючи або зменшуючи держ.закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і ВВП) б) чисті податки, які змін за рахунок зміни податк.ставок і трансфертів ( змінюючи чисті податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту). Зазначені фіск.засоби вплив.на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому вилучення в формі податків відб.автоматично в разі зміни доходу як податк.бази і вимір.через гран.коефіцієнт податків (t). При врахуванні заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільш.і стан.величину 1-c(1-t). Звідси – формула скл.мультиплікатора видатків:

мультиплікатор  податків завжди менше мультиплікатора  видатків пропорційно граничній  схильності до споживання:

Використовуючи  наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний вплив на дохід держ.закупівель або чистих податків, які можуть змін.за рахунок зміни податк.ставок або рівня трансфертів:

Тут знаки  свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T і Y – обернена. Оскільки  m_е > m_t ,то це озн., що збільшення держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно:

74.Не  дискреційна (автоматична) фіскальна політика, вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування динаміки ВВП.

В основі, Недискреційної фіскальної політики лежить здатність фіскальних інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим, що податки і трансферти залежать від доходу і тому можуть змінюватися пропорційно до змін ВВП навіть за стабільних податкових ставок і незмінного рівня трансфертних платежів.

Лише невелика частина податків не змінюється зі зміною доходу (податки на нерухомість, землю, транспортні засоби тощо). Такі податки можуть змінюватися лише дискреційно. До трансфертів, зміна яких відбувається не автоматично, а регулюється державою, можна віднести пенсії, стипендії, деякі види допомог тощо. Але майже всі податки та переважна більшість трансфертів змінюються автоматично в разі зміни доходу. До податків, які автоматично залежать від доходу, належать: За здатність виконувати в автоматичному режимі стабілізаційну функцію в економіці чисті податки називають «автоматичними стабілізаторами».

Взагалі,автомат.фіск.політика – політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну ф-цію в економіці автоматично. В разі інфляц.зростання ВВП стабілізаційний механізм виглядає так: 1) ВВП інфляційно збільш., автоматично зростають чисті податки; 2) зростання автомат.чистих податків означає збільшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок збільшення податк.вилучень зростання сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує зростання ВВП. В разі дефіциту сукуп.видатків стаб.механізм виглядає так: 1) ВВП реально зменшується, автоматично зменш.чисті податки; 2) зменшення автомат.чистих податків означає зменшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок зменшення податк.вилучень скорочення сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує падіння вир-ва. але автомат.чисті податки не є достатнім гальмом для усунення екон.коливань. Автомат.залежність чистих податків від доходу – важливий чинник стабілізації економіки: зменшуючи податк.вилучення в період скорочення вир-ва, вони збільшують їх у період його зростання. У першому випадку це гальмує скорочення вир-ва, у другому – стримує його зростання. Завдяки цьому автомат.чисті податки сприяють стабілізації економіки без держ.втручання. Тому їх назив.вмонтованими стабілізаторами. Величина цього гальмування залежить від впливу автомат.чистих податків на мультиплікатор:

Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну грош.одиницю. Мультиплікатор видатків обчислюється

 

Оскільки 1-c(1-t)>1-c, то це означає, що мультиплікатор з урахуванням автомат.чистих податків нижчий, ніж за їх відсутності.

Фіскальна політика на умовах збалансованого бюджету породжує ще одну категорію – мультиплікатор збалансованого бюджету (коли ). Він показує, на скільки грош.одиниць змінюється дохід в разі зміни держбюджету на одиницю:

75.Цілі, інструменти та передатний механізм  монетарної політики.

Усі цілі монетарної політики поділяються на кінцеві та проміжні. Кінцеві цілі — це такі макроекономічні змінні, які характеризують загальні результати функціонування національної економіки і на досягнення яких монетарна політика має спрямовувати весь комплекс своїх заходів. До таких цілей належать зростання реального ВВП, зменшення безробіття та зниження інфляції. Окремі кінцеві цілі можуть суперечити одна одній. Так якщо зростання реального ВВП узгоджується зі зниженням безробіття, то зменшення інфляції може суперечити зростанню реального ВВП і зниженню безробіття. Конфлікт цілей монетарна політика може розв’язувати лише на основі принципу пріоритетів.

Монетарна політика спирається на певний ланцюг причинно-наслідкових зв’язків, в якому кінцеві цілі є завершальною ланкою. Тому вона не може впливати на кінцеві цілі безпосередньо. Для цього використовуються проміжні цілі. До них належать такі макроекономічні змінні, які опосередковують вплив інструментів монетарної політики на кінцеві цілі. Це, зокрема, пропозиція грошей, процентна ставка, обсяг кредитування, рівень заборгованості тощо. Головними серед них є пропозиція грошей та процентна ставка. Але проміжні цілі, як правило, не узгоджуються між собою. Тому проблема вибору проміжних цілей вирішується залежно від пріоритету відповідних їм кінцевих цілей. Для досягнення цілей монетарної політики центральний банк застосовує низку інструментів, головними серед яких є: операції на відкритому ринку, операції на валютному ринку, облікова ставка, нормативи обов’язкового резервування.

Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж центральним банком цінних паперів на відкритому ринку. До таких цінних паперів належать облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної позики, депозитні сертифікати центрального банку. За допомогою цих операцій центральний банк впливає на банківські резерви і в такий спосіб змінює пропозицію грошей. Операції на валютному ринку — це валютні інтервенції, здійснювані у формі купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти. Ці операції також безпосередньо впливають на банківські резерви, що дає змогу змінювати пропозицію грошей. Облікова ставка — це процентна ставка, за якою центральний банк надає кредити комерційним банкам. Змінюючи облікову ставку, він регулює попит комерційних банків на свої кредити і в такий спосіб впливає на їхні резерви і пропозицію грошей. Нормативи обов’язкового резервування — це мінімальні норми депозитів, які комерційні банки зобов’язані зберігати на рахунках центрального банку. Змінюючи ці нормативи, центральний банк змінює банківські надлишкові резерви та грошовий мультиплікатор і у підсумку пропозицію грошей.

76. Монетарна  політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку  монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Серед усіх каналів монетарного  передатного механізму найбільш визнаним є канал «процента ставка—інвестиції». Тому саме на нього спираються для  визначення наслідків впливу монетарної політики на економіку. У форматі графічної моделі AD – AS аналіз наслідків монетарної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах доцільно розглядати окремо. Згідно з моделлю AD – AS у короткостроковому періоді монетарна експансія викликає такі основні наслідки: зниження процентної ставки, збільшення реального ВВП, зростання цін (інфляція).

Підсумовуючи, можна  виділити три наслідки експансіоністської монетарної політики в короткостроковому періоді:

1)зниження номінальної і реальної процентних ставок;

2)збільшення  номінального і реального ВВП;

3)підвищення  цін (інфляція).

Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді  крива сукупної пропозиції має додатний нахил.

 У довгостроковому періоді наслідки інші, а саме: зростання цін пропорційно збільшенню пропозиції грошей, зростання номінальної процентної ставки пропорційно зростанню цін і незмінність реальної процентної ставки, зростання номінального ВВП пропорційно зростанню цін і незмінність реального ВВП. Отже, наслідки впливу монетарної експансії на економіку у довгостроковому періоді свідчать про нейтральність грошей.

Отже, можна зробити  узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної експансії у довгостроковому періоді:

1.Ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиції грошей.

2.Реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає пропорційно зростанню цін.

3.Реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей у довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні, що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату, реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

77.Платіжний  баланс: сутність та зміст його  розділів.

Усі результати ЗЕД країни знаходять своє узагальнююче відображення в спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн.

Згідно з методологією платіжного балансу всі операції, які забезпечують надходження реальних цінностей в країну записуються зі знаком «+», а всі операції, пов'язані із вивезенням бальних цінностей за кордон, наприклад, імпорт товарів та послуг, відображ-ся зі знаком «-». Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо платіжного балансу з відповідним знаком.

Платіжний баланс складається  із великої кількості статей. Але  всі вони можуть бути об'єднані в  окремі розділи. В Україні всі  статті платіжного балансу об'єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.

Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо.Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, т.б. послуг, пов'язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій, боргових зобов'язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.

Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою «Помилки та упущення». Її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають пой ідентифікації ЗЕ операцій внаслідок часових та вартісних розбіжностей. Стаття «Помилки та упущення» доповнює платіжний баланс неідентифікованими операціями, які за своєю природою можуть відноситися на рахунок поточних або капітальних операцій. Тому сальдо цього розділу обчисл-ся як різниця між рахунком поточних та капітальних операцій.