Структура банківської системи України

У процентній політиці:

• зниження рівня облікової ставки НБУ, зміна її в залежності від економічної ситуації при дотриманні позитивного рівня;
• зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків.

При здійсненні банківського нагляду:

• подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;
• вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;
• реформування банківського нагляду;
• створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту і інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи. [4]

Головним завданням на 2007 рік у сфері монетарної політики є збереження фінансової стабільності в країні як головної передумови забезпечення економічного зростання, підвищення добробуту населення. Досягнення цієї мети вимагатиме від національного банку продовження виваженої політики. Вона й надалі має бути спрямована, з одного боку, на контролювання темпів інфляції (річне значення якої не повинно перевищувати відповідний програмний показник), а з другого - на створення монетарних передумов для підтримання процесів економічного зростання, що потребуватиме забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб'єктів господарювання.

Пріоритетним напрямом валютно-курсової політики НБУ у 2007 році залишається зовнішня стабільність гривні, її обмінного курсу в поєднанні зі збільшенням обсягів міжнародних резервів. Курсова політика та основні елементи нині діючої системи валютного регулювання у 2007 році не повинні зазнати суттєвих змін. Курсова політика формуватиметься на основі поточного прогнозу позитивного сальдо торговельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної динаміки інших макроекономічних та монетарних індикаторів. Проте навіть у цих умовах Національний банк прагнутиме підтримувати динаміку обмінного курсу на економічно обґрунтованому рівні, яка б сприяла розвитку експорту, а відтак і економічному зростанню, але не впливала б на фінансову стабільність та інфляцію. Це сприятиме збереженню в 2007-му позитивних тенденцій розвитку валютного ринку, які чітко проявилися протягом 2001 року, та їх стимулюючому впливу на економіку.

За таких умов забезпечення фінансової стабільності у 2007 р. значною мірою залежатиме від дій Кабінету Міністрів України. Зважаючи на обмежені можливості Національного банку щодо стерилізації грошової бази, чітке й неухильне виконання урядом своїх зобов'язань з погашення та обслуговування боргів перед НБУ буде одним із вирішальних факторів досягнення цілей грошово-кредитної політики. З огляду на необхідність забезпечення стабільності цін і курсу гривні, недопущення обкладання українських громадян “інфляційним” податком, не може бути й мови про відмову уряду від виконання своїх зобов'язань перед Національним банком або про чергову реструктуризацію навіть частини належних платежів.

У 2007 році важливою передумовою подальшого розвитку банківської системи має бути прискорення темпів реструктуризації та ринкової трансформації реального сектору економіки як головного чинника підвищення ефективності та прибутковості виробництва, що стимулюватиме зростання грошових доходів суб'єктів господарювання і заощаджень населення.

Основними завданнями розвитку банківської системи в наш час є:

- подальше підвищення  рівня капіталізації банків, їх  ліквідності шляхом активнішого  залучення депозитів юридичних  і фізичних осіб, акціонерного  капіталу, в тому числі іноземного, капіталізації одержаного прибутку, поліпшення якості активів, підвищення  прибутковості банківських операцій  та зниження необґрунтованих  витрат;

- зменшення кількості  проблемних і фінансово нестійких  банків, консолідація банків шляхом  приєднання, а також злиття малих  та середніх банків;

- зміцнення довіри населення  України до банків, створення  сприятливих умов для мобілізації  банківською системою заощаджень  населення;

- забезпечення належного  правового регулювання кредитних  відносин. [3]

Банківський сектор є важливою ланкою, через яку Національний банк України може впливати на реальну економіку. Тому основні параметри розвитку банківської системи набувають особливого значення у процесі проведення грошово-кредитної політики з точки зору ефективності передавального (трансмісійного) механізму і подальшої реакції реального сектора на дії Національного банку.

З метою забезпечення стабільності національної валюти Національний банк спрямовує свої зусилля на забезпечення умов для незалежного функціонування банківської системи. Відповідно до заходів щодо зміцнення фінансового стану комерційних банків діяльність Національного банку спрямовується на підвищення ролі ринкових інструментів в оперативному управлінні ліквідністю комерційних банків.

Проведене дослідження дає підставу зробити висновок, що, незважаючи на такий короткий період існування національного грошово-кредитного ринку, в Україні вдалося створити повноцінні фінансово-економічні механізми, які забезпечують функціонування грошово-кредитного ринку.

 

РОЗДІЛ 3. Висновки

Отже у даній роботі ми дослідили механізм функціонування грошової системи, грошового механізму та грошового ринку, вплив на нього банківської системи та монетарної політики, загальні схеми роботи та тенденції розвитку грошово-кредитної політики в Україні

Ми вияснили, що грошова маса - це сукупність купівельних, платіжних та накопичу вальних засобів, яка обслуговує економічні зв'язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі.

Суб'єктами грошово-кредитної системи можуть бути представлені різними рівнями:

а) загальнодержавний рівень суб'єктів в особі центрального банку, міністерства фінансів, казначейства, органів нагляду за діяльністю банків, інститутів, що здійснюють контроль за грошовим обігом, тощо;

б) рівень комерційних банків, які не тільки прискорюють рух грошових засобів, але й беруть участь у продукуванні кредитних грошей завдяки мультиплікації банківських депозитів;

в) рівень небанківських фінансових і кредитних установ;

г) рівень не фінансового сектору економіки, який включає в себе нефінансовий підприємницький сектор та сектор домогосподарств.

Суб'єктом грошово-кредитної системи може виступати й міжнародні фінансові організації та грошово-кредитні інститути інших країн.

До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать: політика облікової ставки; операції на відкритому ринку; зміна норм обов'язкових резервів.

Грошово-кредитна політика, починаючи з жовтня 1994 року, була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і укріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.

Список використаної літератури

 

1. Закон України "Про  банки та банківську діяльність" - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;

2. Закон України "Про  заставу", ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями;

3. Базилевич В.Д., Базилевич  К.С. Макроекономіка: Підручник / За  ред.В.Д. Базилевича. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2005. - 851 с.

4. Банковское дело /Под  ред. Лаврушина О.И. - М.: Финансы и  статистика, 1999. - 576с.;

5. Галасюк В., Галасюк В. Незалежна експертна оцінка, як  засіб забезпечення необхідного  рівня ліквідності об'єктів застави // Вісник НБУ. - 1999. - 2. - с.51-54.;

6. Колодізєв О. Становлення  банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2, с.28-29.;

7. Аджевітін С. У переддень  десятирічного ювілею: штрихи до  історії розвитку вітчизняної  банківської системи. // Вісник НБУ.К. 2000, №2, с.41-45.;

8. Коваленко В.В. Особливості  кредитування підприємств і організацій  в сучасних умовах // Фінанси України. - 1998. - 10. - с.27 - 30