Сутність та структура європейського ринку праці

• посилення конкуренції  між роботодавцями, коли попит на працю перевищує його пропозицію. Право вибору переходить до працівників, і вони пропонують свої трудові послуги лише в обмін на вищі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції проявляється доти, доки витрати роботодавця на заробітну плату не досягнуть свого максимального значення і не почнуть давати збитки, а на ринку не залишиться роботодавців, що були б згодні сплачувати працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється ринкова рівновага.

2) неокласична — її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гідлер, А. Лафер та ін.). Згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага. Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

3) монетаристська модель (М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс та ін.) спирається на положеннях класичної економічної теорії і обґрунтовує можливість досягнення макроекономічної стабільності і довготермінової рівноваги лише за умов повністю вільних конкурентних ринків— гнучкими цінами і заробітною платою без втручання держави, монополій або профспілок. Центральним положенням монетаристської теорії є положення про необхідності "природного" рівня безробіття. Так, на їх думку, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю при введені нової техніки, що потребує нових знань, професій, вищої кваліфікації. Доки роботодавець шукає необхідних працівників, зберігається безробіття. Піддаючи критиці проведення державної соціальної політики, спрямованої на регулювання ринку праці, монетаристи наголошують що підтримка безробітних тільки підвищує рівень безробіття. На думку монетаристів, профспілки тільки заважають дії ринкового механізму саморегулювання. Так, підтримка ними вимог робітників щодо підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже, і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним. Урівноваженню ринку, на їхню думку, може сприяти використання механізму грошово-кредитної політики (облікова ставка центрального банку, розміри обов´язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку).

4) Інституціоналістська концепція характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, рівнів заробітної плати.

5) У марксистській теорії наголошується, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості. Передусім це виявляється у тому, що товар "робоча сила" в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею. А тому ринок праці, загалом підкоряючись загальним ринковим законам, має характерні особливості, оскільки робоча сила як суб´єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може водночас активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну. Тобто основним регулятором ринку праці виступає сама робоча сила.

6) У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс та ін.) фактором саморегулювання ринку праці виступає мультиплікатор— коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв´язку— впливу однієї величини на іншу у керованій системі. Виходячи з цього підходу, обґрунтовувалось, що початкове збільшення державних інвестицій створює первинну зайнятість певної кількості працівників. Витрати цих працівників на споживчі товари стимулюють розвиток виробництва і відповідно, вторинну зайнятість, тобто збільшення робочих місць в галузях, що виробляють споживчі товари. Вироблення більшої кількості споживчих товарів потребує введення нового обладнання, що стимулює розвиток виробництва машин і механізмів, та відповідно, збільшення кількості робочих місць в даних галузях. Співвідношення між загальним і первинним збільшенням зайнятості має назву "мультиплікатора зайнятості".

Разом з тим, Дж. Кейнс  довів нереальність абсолютної гнучкості  заробітної плати, оскільки спроби роботодавців до її зниження спричиняють адекватний опір найманих працівників. Отже, згідно із даною концепцією, ціна не є регулятором  ринку праці, і має встановлюватись ззовні, державою. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит, тобто обсяги виробництва і тим самим, забезпечує повну зайнятість на ринку праці.

Питання для обговорення: Чи ефективною є використання однієї моделі саморегулювання світового ринку праці?

4. Сутність  та значення розвитку інфраструктури  ринку праці

Важливим напрямом процесу  розбудови соціально-орієнтованих ринкових відносин в Україні є  формування такої інфраструктури національного  ринку праці, що забезпечує його ефективне  функціонування та відповідає ринковим умовам господарювання.

Для визначення змісту категорії "інфраструктура ринку праці" необхідно, перш за все, визначитись  із змістом загального поняття "інфраструктура".

Категорія "інфраструктура" походить від сполучення латинських слів infra, що перекладається як "нижче, під" та structura , що в перекладі означає "будова, розташування", і визначається як комплекс галузей господарства, обслуговуючих виробництво, включаючи будівництво доріг, каналів, водосховищ, портів, мостів, аеродромів, складів, енергетичних господарств, транспорт, зв´язок, водозабезпечення та каналізацію, освіту, науку, охорону здоров’я.

В сучасній економічній  літературі виділяються поняття "виробнича  інфраструктура" та "соціальна  інфраструктура". При цьому виробнича  інфраструктура визначається як "комплекс галузей, обслуговуючих матеріальне виробництво та забезпечуючи підвищення його ефективності". До складу галузей виробничої інфраструктури відносять транспорт та зв´язок, енергетичне господарство, водозабезпечення, складське господарство, ремонтно-будівельний комплекс, Інформаційне забезпечення та інші в частині обслуговування основного виробництва.

Соціальну інфраструктуру визначають як "сукупність об’єктів, функціонування яких пов’язано із задоволенням особистих потреб, забезпеченням життєдіяльності, інтелектуального та духовного розвитку кожної людини". До складу соціальної інфраструктури включають підприємства та установи соціально-побутового і соціально-духовного призначення. При цьому соціально-побутову інфраструктуру утворюють діючі об’єкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, житлово-комунального господарства та частково обслуговуючі населення підприємства й установи виробничої сфери. Тоді як інфраструктура соціально-духовного призначення являє собою сукупність закладів освіти, культури, охорони здоров’я, масової інформації, фізичної культури і спорту та інших. При цьому метою управління соціальною інфраструктурою є "всебічне задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб населення".

Включення забезпечення матеріальних потреб населення, основою  чого є праця, до завдань управління соціальною структурою вже дає право  віднести об’єкти, що забезпечують функціонування ринку праці до складу обєктів соціальної Інфраструктури. Крім того необхідно врахувати духовний та культурний зміст праці, що надає людині можливості до саморозвитку, культурного і професійного зростання. Разом з тим, праця являється одним із факторів виробництва, а носії праці являються одночасно безпосередньою продуктивною силою виробництва та споживачами кінцевого продукту виробництва. Це визначає можливість віднесення об’єктів, що забезпечують функціонування ринку праці до складу об’єктів виробничої інфраструктури.

Отже, об’єкти, що забезпечують функціонування ринку праці одночасно обслуговують матеріальне виробництво та забезпечують підвищення його ефективності шляхом регулювання попиту та пропозиції на ринку праці, підготовки та перепідготовки працівників, підвищення їх кваліфікації, а також сприяють всебічному задоволенню матеріальних, культурних та духовних потреб населення, вирішуючи таким чином основні завдання соціальної політики країни. Крім того, безпосередньо від діяльності організацій та установ, що забезпечують функціонування ринку праці, залежить функціонування банківської інфраструктури, інфраструктури страхових послуг та інших видів інфраструктури специфічного характеру, розвиток яких викликаний трансформацією до ринкових відносин в Україні.

Отже, правомірним є виокремлення всіх об’єктів, що забезпечують функціонування ринку праці та віднести їх до інфраструктури ринку праці, яка серед інших видів інфраструктури: виробничої, соціальної, ринкової, займає провідне місце, забезпечуючи виробництво, соціальну сферу, банківську систему, систему страхування, державні установи кваліфікованими працівниками і сприяючи соціальному та економічному розвиткові країни.

Відповідно до змісту та функцій ринку праці надамо визначення поняттю "інфраструктура ринку праці".

Інфраструктура ринку праці— це сукупність об’єктів, що забезпечують функціонування ринку праці, сприяють ефективній зайнятості, регулюють відносини між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, вирішення трудових конфліктів, управлінням міграційними процесами в країні.

При цьому об’єкти, що забезпечують функціонування ринку праці, правомірно поділити на дві групи:

1) організації та установи, що забезпечують функціонування  ринку праці,

2) нормативно-правове  середовище, що регулює співвідношення  попиту та пропозиції на ринку  праці.

Правомірність включення до складу об’єктів інфраструктури нормативно-правового середовища підтверджується українськими вченими-економістами Буряком П. Ю., Карпінським Б. А., Григор’євою М. І. Так, інфраструктура ринку праці ними визначається як "державні та недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що взаємодіють між попитом і пропозицією праці". Іншими українськими економістами інфраструктура ринку праці визначається як "сукупність суб’єктів, які забезпечують організаційно, економічно, правово- і науково-методично, тобто всебічно, функціонування ринку праці, не допускаючи стихійності в його розвитку". При цьому основною задачею інфраструктури ринку праці визначається забезпечення підвищення гнучкості та ефективності функціонування ринку праці за рахунок:

• розповсюдження інформації, яка, по-перше, забезпечить скорочення часу пошуку вакансій безробітними і  необхідних працівників підприємствами, по-друге, сприятиме найму роботодавцями  працівників, що відповідають їх вимогам, по-третє, яка б дозволила працівникам знайти робоче місце з відповідними умовами праці і задовольняючим їх рівнем заробітної плати;

• професійного консультування і навчання безробітних новим  професіям та спеціальностям;

• квотування робочих місць тим, хто об´єктивно не здатен конкурувати на рівних на ринку праці; організації і сприяння розширенню сфери докладання праці;

• отримання масових  звільнень і запобігання масовому безробіттю;

• розвитку і раціоналізації фінансування заходів щодо цілеспрямованого розвитку ринку праці і підвищення рівня продуктивної зайнятості населення;

• розробки і наукового  обґрунтування заходів державної  політики зайнятості населення та контролю за їх реалізацією.

Питання для обговорення: Об´єкти, що забезпечують функціонування ринку праці.

Ш. Заключна частина (5-10 хв.)

Отже, забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку країн  світу пов’язане з вирішенням важливих питань в економічній, соціальній і правовій сфері. Одним із центральних  питань, що потребує вирішення на державному і регіональному рівнях, є ринок праці, що забезпечує територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалу у відповідності зі структурою суспільних потреб.

На сьогоднішній лекції ми детально розглянули сутність та структуру європейського ринку праці, зокрема:

- сформували визначення та охарактеризували структуру ринку праці, його елементи та функції

- проаналізували особливості та етапи формування світового ринку праці

- розглянули теоретичні основи саморегулювання ринку праці

- визначили сутність та значення розвитку інфраструктури ринку праці

Підготовка до семінарського заняття: підготувати питання, що розглядалися в лекції, використовуючи рекомендовану літературу.

У наступній лекції будуть розглядатися загальні закономірності розвитку європейського ринку праці. Будуть опрацьовані історичні передумови формування європейського ринку праці, сучасні тенденції на європейському ринку праці, механізми регулювання зайнятості населення, поняття та види політики зайнятості, вплив демографічного чинника на формування європейського ринку праці.

Дякую за увагу!