Теоретичні основи дослідження ринку праці і зайнятість населення

3. Структура розподілу  працівників за галузями народного  господарства характеризує пропорції  розподілу трудового потенціалу  за видами занять. Галузева структура  зайнятих в Україні свідчить  про низьку ефективність зайнятості і потребує докорінних змін відповідно до загальносвітових тенденцій розвитку зайнятості населення. Маються на увазі високі темпи зростання чисельності і частки зайнятих у сфері послуг та науково-дослідних і дослідно-конструкторських установах і закладах.

4. Професійно-кваліфікаційна  структура працівників визначає  розподіл працюючого населення  за професійно-кваліфікаційними  групами і відображає стан  збалансованості підготовки кадрів  з потребами економіки У кваліфікованих  фахівцях. Професійно-кваліфікаційна структура працюючого населення України в нинішніх умовах суттєво відрізняється від аналогічної структури країн з розвиненою ринковою економікою. Це виявляється у високій частці працівників фізичної праці, використанні праці низько кваліфікованих робітників, надзвичайно малій частці технічних виконавців серед зайнятих і відображає збереження в нашій економіці застарілих виробництв і технологій. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих в нашій державі погіршується у зв'язку з інтенсивною еміграцією висококваліфікованих робітників, спеціалістів, науковців. Одержання якісної професійної освіти (особливо робітничих професій), що загострилося останнім часом, також призводить до погіршення ситуації. Вирішення цих проблем потребує особливої уваги держави до всього комплексу питань удосконалення системи професійної та вищої освіти20.

Таким чином, охарактеризована система показників дає змогу оцінити ефективність зайнятості населення на макрорівні. Ці показники використовуються не лише для виявлення проблем, але і для визначення нових тенденцій у зайнятості населення. Зміст показників свідчить, що зайнятість населення має не лише економічне, а і вагоме соціальне значення, що визначає ЇЇ як важливий елемент соціально-економічної політики держави.

 

Розділ 2. Особливості формування та розвитку ринку праці в Україні

 

2.1. Стан та тенденції  розвитку ринку праці в Україні

 

В сучасних умовах глобалізації економіки, входження України до Європейського Союзу, урахуванням економічних та політичних процесів, які відбуваються в Україні, потрібен постійний моніторинг та аналіз ринку праці України. За період останніх років в Україні, внаслідок високої соціальної напруженості, спостерігається тенденція до поступового зменшення економічно активної частини населення. Зміни в економічній та політичній ситуації в країні знайшли своє відображення у сегментації ринку праці, зокрема в змінах складу працюючих.

На рис. 2.1. наведено дані щодо чисельності економічно активного населення України за період з 2013 - 2014 року.  Середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2014р., порівняно з2013р., зменшилась на 4,3% і становила19,9  млн. осіб, з них19,0 млн. осіб (95,6%) були у  працездатному віці. Із зазначеної кількості громадян18,1 млн. осіб, або90,7%, були  зайняті  економічною  діяльністю,  а  решта  –  1,8 млн.  осіб,  відповідно  до  методології Міжнародної організації праці(МОП), класифікувалися як безробітні21.

У порівнянні з  2013 року відбулося зменшення загальної кількості економічно активного населення. Рівень економічної активності населення віком15–70 років зменшився з 64,9% у2013р. до 62,4%  у 2014р.  Найвищий рівень економічної активності був характерний для осіб віком 30–49 років, а найнижчий – для молоді віком15–24 років та осіб віком60–70 років.

 

Рис. 2.1. Рівень економічної активності населення віком15–70 років у2013–2014рр. (у% до населення відповідної демографічної групи)22

 

Найбільш популярними професіями, на які існував попит роботодавців у 2013 році, були професії висококваліфікованих робітників – слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, робітників з ремонту електричного обладнання та інших представників робітничих професій. Спостерігався значний попит на спеціалістів вищого рівня, топ-менеджерів, а також лікарів, інженерів з відповідним досвідом роботи та високим рівнем кваліфікації, а також спеціалістів інформаційних технологій. У 2014 році найбільш затребуваними залишилися саме фахівці інформаційних технологій та технічної підтримки комп’ютерних мереж. Профіль роботи був досить широкий: від розробки мобільних додатків і серверів до розробки та забезпечення діяльності веб-сайтів. Також на ринку праці у 2014 році мали попит маркетологи, технічні спеціалісти, зокрема інженери, фахівці фармацевтичного ринку.

На рис. 2.2 наведені дані щодо чисельності зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 2014 року.

Згідно статистики України рівень зайнятості населення в середньому по країні скоротився з 60,1% у І півріччі 2013 року до 57,9% у І півріччі 2014 року. В цілому по Україні кількість найманих працівників у вересні 2014 року становить 8 млн. 813 тис. осіб та, у порівнянні з відповідним періодом 2013 року, скоротилася на 842 тис. осіб.

 

Рис. 2.2. Чисельності зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 20141 року23

 

Таким чином, структурні перетворення в економіці України, розвиток інтеграційних процесів змінили відносини зайнятості населення, інтенсифікували процес руху робочої сили, висвітлили нові актуальні проблеми на ринку праці. 

 

2.2. Основні проблеми функціонування ринку праці.

 

Початок становлення ринку праці в незалежній Україні пов’язують із ухваленням Закону України „Про зайнятість населення” у 1991 р., що офіційно визнав існування у країні безробіття. Сфера зайнятості була деформованою та визначалася відсутністю адекватних сучасним реаліям державних та правових інститутів ринку праці та гнучкої системи оплати праці, низьким рівнем мобільності робочої сили. З одного боку, для людей відкрилися нові можливості для самореалізації, з іншого – з’явилися нові проблеми, пов’язані з різкими змінами попиту на робочу силу, появою безробіття.

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2014 р., порівняно з 2013 р., збільшилася на337,2 тис. осіб, або на 22,3 %, та становила 1,8млн. осіб. Серед безробітних більше ніж дві третини складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі. Збільшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку(на 336,8 тис. осіб, або на 22,3%)24.

Із загальної кількості безробітних 1,8 млн. осіб,  або 76,4%,  раніше працювали, а решта 0,4 млн. шукали роботу вперше та не мали досвіду роботи. До останньої категорії в основному належала молодь, яка була  не працевлаштована після закінчення навчальних закладів. Так, частка осіб віком 15–24 роки серед безробітних без досвіду роботи у 2014 р. складала 67,3%, а молоді віком 25–29 років – 16,9%.

У 2014 р.  більшість  безробітних (72,4%) шукали  роботу  самостійно (через  особисті  зв’язки – 37,7%, пресу – 13,7%, Інтернет – 11,1% тощо), а решта(27,6%) зверталась за допомогою до державної служби зайнятості.

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні, порівняно з 2013 р., збільшився на 2,0 в.п. та становив у 2014р. 9,3% економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку – 9,7%). Цей показник збільшився як у міських поселеннях (на 2,0 в.п.), так і в сільській місцевості (на 2,2 в.п), як наведено на рис. 2.3.

 

Рис. 2.3. Рівень безробіття населення(за методологією МОП) у 2013–2014 рр. (у % до економічно активного населення відповідної вікової групи)25

 

Через ускладнення економічної ситуації в країні,  на відміну від тенденцій попереднього року, спостерігалося стрімке зростання рівня безробіття у ІІІ та ІV кварталах 2014 р. (рис. 2.4).

 

Рис. 2.4.Рівень безробіття населення(за методологією МОП) у 2013–2014 рр.

(у % до економічно активного населення відповідного віку)26

 

Рівень  безробіття  населення  працездатного  віку (за  методологією  МОП)  у  4 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 2,9 рази, чоловіків – у 5,3 рази, міських поселеннях – у 4,5 рази, сільській місцевості – у 3,2 рази), (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку  за статтю та місцем проживання у 2013–2014 рр. (у % до економічно активного населення працездатного віку)27

 

Показник середньої тривалості безробіття населення у віці 15–70 років (за методологією  МОП), порівняно 2013 р., зменшився та становив5 місяців у 2014 р. У зазначеному періоді у складі безробітних  відбулося значне збільшення (на 7,2 в.п.) питомої ваги осіб, термін пошуку роботи яких складав до 3 місяців, при цьому частка довготривалих безробітних зменшилася на 8,7 в.п. (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Безробітне населення (за методологією МОП) за тривалістю пошуку роботи28

 

Кількість  економічно  неактивного  населення  віком 15-70 років  у  2014 р.  становила 12,0 млн., або більше третини всього населення цього віку. Кожен другий економічно неактивний був пенсіонером, кожен п’ятий – учнем (студентом) або виконував домашні(сімейні) обов’язки. До вищезазначеної категорії осіб також уключаються незайняті особи працездатного віку, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені).

Порівняно з показником за 2013 р. ця категорія осіб збільшилась на 54,5% та становила 148,2 тис. осіб. Також спостерігалось збільшення(на 49,8%) кількості економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали, де і як шукати роботу, як організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої  роботи.  Кількість  таких  громадян  у 2014 р.  становила  127,8 тис.  осіб,  або 1,7% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2013 р. відповідно – 85,3тис. осіб, або 1,2%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон’юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом  поповнення  лав  безробітних.  З  урахуванням  таких  громадян  рівень  безробіття населення працездатного віку(за методологією МОП) становив би 11,0% проти 9,7% (у 2013 р. – 8,6% проти 7,8%)29.

Останнім часом чисельність безробітного населення значно зросла. Основними причинами безробіття є: низький рівень заробітної плати, яку пропонують роботодавці; невідповідність системи підготовки фахівців потребам ринку праці; політичні та економічні події, що відбуваються в країні та в світі; нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом; незадоволеність умовами праці; обмежені можливості кар’єрного зростання, відсутність перспектив і можливостей поліпшення кваліфікації.

Таким чином, на ринку праці України в сучасних умовах залишається ряд проблем, які потребують вирішення та регулювання з боку держави. Становлення ринкових відносин в країні супроводжувалося виникненням багатьох проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом робочої сили певних категорій, що пояснюється недоліками у підготовці кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а також в неформальному секторі зайнятості. В сучасній економіці Україні значно знизилася частка заробітної плати у доходах.

 

2.3. Механізм регулювання зайнятості

 

Розглядаючи аспекти аналізу сегментації пропозиції робочої сили в контексті видів і форм зайнятості, не можна не звернути увагу на проблеми державного регулювання попиту та пропозиції робочої сили в межах програм сприяння зайнятості.

Механізм регулювання зайнятості населення включає сукупність правових, адміністративних та економічних важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта  для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.

Держава може проводити активну і пасивну політику зайнятості. Активна політика зайнятості - це сукупність правових, організаційних та економічних заходів, які проводить держава з метою зниження рівня безробіття: профорієнтація, професійна підготовка та перепідготовка населення, організація громадських робіт, сприяння у пошуках роботи, кредитування малого підприємства, фінансова підтримка підприємств у збереженні (або створенні) робочих місць, розвиток системи органів служби зайнятості тощо. Пасивна політика зайнятості - це сукупність заходів, які направлені на згладжування негативних наслідків безробіття: грошова допомога безробітним і членам їх сімей, пільги30.

Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Її завданням  є стимулювання попиту на робочу силу і зближення структури пропозиції праці зі структурою попиту на неї. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Практично це означає розробку і реалізацію комплексу заходів щодо відповідності робочих місць та робочої сили.

Для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості повинна здійснюватися за такими напрямами: удосконалення трудового законодавства; оптимізація зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення тощо31.

У правовій системі України має бути передбачено: використання нових форм контрактів з урахуванням усіх можливих форм зайнятості; регулювання діяльності приватних кадрових агентств; узгодження трудового законодавства із законодавством інших сфер економічного життя суспільства.

Поряд з державними структурами зайнятості в Україні дедалі більшого розвитку набувають приватні агентства зайнятості. З метою вдосконалення структури зайнятості необхідно вирішити такі три завдання: боротьба з безробіттям; подолання регіональної диференціації в рівнях зайнятості; допомога безробітним, що не мали роботи протягом тривалого періоду часу.