Типи та моделі економічних систем

Особистий інтерес виступає головним мотивом і головною рушійною силою економіки . Для споживачів цим інтересом є максимізація корисності , для виробників – максимізація прибутку. Свобода вибору стає основою конкуренції .

Досконала конкуренція передбачає:

1) Безліч покупців і продавців.  Коли на ринку функціонує безліч покупців і продавців , частка кожного економічного агента надзвичайно мала. Він не в змозі впливати на ціни й обсяг продаваних товарів і послуг.

2) Однорідність товарів і послуг. Це означає , що відсутні будь-які відмінності у товарів однієї якості . Ми абстрагуємося від торгових марок , торгових знаків , реклами , яка може зробити два однакових ( за споживчими властивостями ) товару різноякісні для споживача.

3) Відсутність цінової дискримінації.  Ми припускаємо, що ніхто не піддається цінової дискримінації : продукт однакової якості продається за однією і тією ж ціною всім покупцям, тобто не існує ситуації, коли однаковий продукт продається одним покупцям за однією ціною, а іншим – за  іншою. Тим самим відсутні будь основи для виникнення монопольної влади на ринку.

4) Повну мобільність всіх ресурсів. Повна мобільність ресурсів означає , що не існує будь-яких бар'єрів для входу в будь-яку галузь виробництва або виходу з неї. Відсутні економічні , юридичні або політичні заборони для переливу капіталу, праці та інших ресурсів з галузі в галузь.

5) Абсолютну інформованість про ціни. Відсутність необхідної інформації може стати перешкодою для продажу рівно якісних товарів за однаковими цінами, служити основою для цінової дискримінації або стати перешкодою для переливу капіталу.

Такі ідеальні умови, що заперечують існування монополій, втручання держави, інфляцію і тд. Але у реальній дійсності існують обставини, що значно відхиляються від ідеальних і перетворюють досконалу конкуренцію в недосконалу. Це означає, що економічна свобода існує як потенція, як можливість, перетворення якої в дійсність модифікується багатьма обставинами і в кінцевому рахунку рівнем економічного розвитку.

Основу ринкової економіки  складає приватна власність. Вона є  гарантією дотримання добровільно  укладених контрактів і невтручання  третіх осіб. Економічна свобода - фундамент  і складова частина свобод громадянського суспільства. Вона виступає насамперед як необхідний засіб досягнення політичної свободи; в свою чергу, політична свобода є гарантом економічної свободи. У вільному суспільстві індивід може відстоювати і активно пропагувати будь-які зміни в соціальній структурі. Для пропаганди нових ідей необхідно лише подбати про те, щоб їх публікація мала комерційний успіх.

Різні держави розрізняються  своєю історією, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними  умовами, географічним положенням. Тому сучасна ринкова система має  національні моделі господарювання. Найбільш відомі з них :

«Японська модель» відрізняється певним відставанням рівня життя населення від зростання продуктивної праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості продукції, різке підвищення її конкурентоспроможності. Для заохочення підприємницької активності не вживається серйозних заходів щодо контролю за майновим розшаруванням. Існування такої моделі можливе лише при винятково високому розвитку національної самосвідомості (інтереси нації над інтересами конкретної людини).

«Шведська модель» - відзначається сильною соціальною політикою, спрямованою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств населення. Це створює сприятливі умови для відтворення висококваліфікованої робочої сили як у матеріальних так і в невиробничих, інтелектуальних галузях виробництва. Така модель ринкового господарювання ґрунтується на відносно високому вихідному рівні економічного добробуту країни і кваліфікації працівників.

«Американська модель» - побудована на системі всілякого заохочення підприємницької активності, «збагачення» найбільш активної частини населення. Для зменшення соціальної напруженості малозабезпеченим групам населення гарантується прийнятний рівень життя за рахунок часткового перерозподілу національного доходу. Завдання досягнення «соціальної рівності» тут взагалі не розглядається. Ця модель ґрунтується на соціально-культурних особливостях нації – масовій орієнтації на досягнення особистого успіху, а також на високому рівні економічного добробуту.

 

 

2.2. Командна економіка

На противагу ринковій, командна економіка описується як система, в якій домінує суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економіки за допомогою державного планування.

У 50-80-ті роки (час розквіту комуністичного табору) близько третини  населення Землі жило в країнах, в яких панувала адміністративно-командна економічна система. Введення цього  укладу почалося з практичного придушення особистих свобод громадян і на протязі  його існування супроводжувалося серйозними людськими жертвами.

 Командна економічна  система СРСР характеризувалася  такими ознаками:

• державний плановий комітет встановлював, що повинні виробляти підприємства;
• галузеве міністерство визначало, як повинно здійснюватися виробництво і диктувало технології, оскільки воно виділяло кошти;
• держкомітет з постачання вирішував, куди буде поставлятися і кому продаватися вироблена продукція, а також визначав , де здобувати ресурси для нових циклів виробництва;
• держкомітет по ціноутворенню розраховував відпускні ціни, які не змінювалися десятками років;
• зарплата робітникам призначалася Державним комітетом по праці і зарплаті;
• розпорядження доходами було в руках Міністерства фінансів;
• Держкомітет з будівництва визначав, в якому напрямку і обсязі буде розвиватися виробництво;
• держбанки встановлювали обсяги коштів, які підприємства могли у них же взяти;
• Міністерство зовнішньої торгівлі диктувало, які товари можуть йти на експорт, а які мають бути реалізовані виключно на внутрішньому ринку.

 

 Командна економічна  система – це, перш за все,  знищення всіх форм власності,  крім державної. Це дає владі  право командувати використанням  всіх економічних ресурсів. На  тлі цього відбувався розподіл  благ для особистого користування  в так званому порядку черги  (або за талонами).

 В цілому, ідея планування  економіки є цілком розумною, але в межах одного підприємства  або, приміром, ферми. Якщо ж  мова йде про планування в  масштабах країни, то це призводить  до спотворення об’єктивних законів  економіки. Доцільним воно може  бути тільки в періоди надзвичайних  ситуацій (війн, революцій, стихійних  лих і т.д.).

 

2.3.Змішана економіка

Змішана економіка – модель соціально-економічного розвитку, що передбачає оптимальне поєднання приватної, колективної і державної типів і форм економічної власності, державного, монополістичного і ринкового механізмів регулювання, проведення інституційно-соціальних реформ та національного економічного планування з метою побудови прогресивнішого ладу.

Сучасна економічна література здебільшого однобічно тлумачить категорію «змішана економіка». Так, у «Великому економічному словнику» вона характеризується як «структура економічного простору, за якої приватна система управляється ринковим механізмом, а суспільні інститути і уряд, спираючись на ринковий механізм, впливають на економіку шляхом директив і податкової політики». У «Сучасному економічному словнику» така економіка розглядається як економіка країни, у якій поєднуються ознаки ринкової та централізованої економічних систем.

основні політекономічні  характеристики змішаної економічної системи:

• функціонування економіки  на засадах плюралізму форм власності – приватної, колективної, державної та розмаїття форм господарювання – оренди акціонування, кооперації, партнерства;

• розвиток державного підприємництва і формування державного сектору  економіки;

• макроекономічне прогнозування, планування і програмування розвитку економіки загалом та її окремих  галузей;

• розподіл і перерозподіл державою ресурсів і доходів на основі формування державного бюджету та державних  фінансів, здійснення податкової політики і соціального регулювання;

• модифікація ринкового  ціноутворення внаслідок запровадження  внутрішньофірмових (трансфертних) цін  і державного регулювання цін  на ресурси і продукти;

• державне регулювання  науково-технічного та інноваційного  розвитку;

• регулювання державою та профспілками умов, оплати та ринку  праці;

• соціалізація економічної  системи капіталізму на засадах  соціального страхування і соціального  захисту населення, соціального  партнерства;

• підтримання конкурентних умов господарювання і запобігання  монополізму.

Отже, змішана економічна система базується на гнучкому механізмі  державного втручання у соціально-економічні процеси, яке підпорядковане завданню подальшого зростання ефективності суспільного виробництва й забезпечення безперервного і безкризового відтворення.

Американський економіст  П. Самуельсон виокремлював такі основні  види державної економічної діяльності: безпосередній державний контроль над економікою з використанням  переважно економічних важелів; державне виробництво, коли держава  виступає підприємцем, розвиваючи державний  сектор економіки; забезпечення суспільного споживання, коли держава виступає споживачем і покупцем певних видів продукції через систему державних замовлень, контрактів, закупівель; державне соціальне забезпечення, що розвивається на основі соціальних трансфертних платежів з державного бюджету.

Розвиток приватної власності  в умовах змішаної економічної системи  гармонійно доповнюється поширенням колективної  форми власності та модифікується  внаслідок підприємницьких дій  самої держави. Результатом цього  є різноманітність форм власності  й господарювання, притаманна сучасним розвиненим економікам. Однак між  способами виникнення приватного і  державного секторів сучасної економіки  існує глибока відмінність: приватний  сектор справедливо асоціюється  з первинними основами ринкового  господарства, тоді як для державної  власності еволюційний шлях розвитку не характерний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Наша держава є дуже молодо і її економіка також. Процес переходу нашої економіки від  командно – адміністративної до сучасної ринкової є дуже важливим і складним, проте розпочався набагато пізніше, ніж в країнах Центральної  на Східної Європи. До того ж перехідний період в Україні характеризується не тільки, що почався набагато пізніше, ніж в інших країнах, але й  тим, що всі зміни проходять тут  набагато повільніше, ніж десь у  іншій країні.

 У зв’язку з відносною  замкненістю України і відсутністю  досвіду будівництва незалежної  держави, знання про ринкову  економіку були мінімальні. Пояснюється  це тим, що комуністична ідеологія  та принципи управління у нашій  державі були набагато глибше  укорінені, ніж у інших країнах  Східної Європи. По-друге, тому, що  в економічній політиці не  розрізнялися перехідний період  і сама ринкова економіка й  нерідко застосовувались ринкові  методи в умовах, коли економіка  ще не стала ринковою. Все це  безперечно, значно поглиблювало  економічну кризу, зумовлювало  спад виробництва і падіння  життєвого рівня народу, посилювало  соціальну напруженість у державі,  а також зумовлювало нестабільність  внутрішньої політичної ситуації. Слід також зазначити, що спад  економічного розвитку почав  простежуватись у Радянському  Союзі пізніше, ніж в інших  соціалістичних країнах, а в  Україні – ще пізніше, ніж  в інших республіках СРСР. Тому  готовність як економіки, так  і суспільства до реформ була  в Україні з самого початку  значно меншою.

 Сьогодні більшість  людей в Україні на собі  відчули, що головними помилками економічної політики стали ігнорування специфічності умов ринкової трансформації економіки України, стратегічні прорахунки у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, неузгодженість між фінансовою та монетарною політикою, необґрунтованість соціальної політики, не розробленість структурної політики, непослідовність політики економічної лібералізації тощо.

 Отже, ми бачимо, що  проблема формування змішаної, тобто  сучасної ринкової системи, є  вкрай важливою для нашої держави.  І шлях до вимагає від кожного  громадянина України уяснення  суті процесу, який проходить  у нашому суспільстві, змоги  дати належну оцінку тих заходів,  які вживають для досягнення  зазначеної мети, а також зробити  відповідні висновки для визначення  свого місця у цих подіях. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бойко Є. Про становлення загальної теорії економічних систем // Економіка України. – 2001. – С. 88-89

2. Башнянин Г.І. Копич І.М., Шевчик Б. М. Економічні системи: проблеми структури. – Л.: Коопосвіта, 1999. – 220 с.

3. Гаврилишин  О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К: Наукова думка, 1992. – 78 с.

4. Павловський М. Макроекономіка перехідного періоду. – К.: Техніка,

1999. – 58 с.

5. Савченко А. “Макроекономіка”. – К.: Либідь, 1999. – С. 23-29.

6. Шніцер М. Порівняння економічних систем. – К: Основа, 1997. – 519 с.