Трансформаційна економічна система

У світовій економіці існує декілька класифікацій перехідних періодів. Відповідно до однієї з них виділяють:

– «ринковий соціалізм» – характерною ознакою є поступовість перетворень, провідна роль у здійсненні яких належить державному керівництву (Югославія, Угорщина);

– «шокова терапія» – наміри швидкого розвалу старої системи, вступу до ринку, ринкових відносин (прискорена корпоратизація державної власності – Польща, СНД);

– градуалістська версія – зосереджує увагу на її «процесності» чим протистоїть доктрині «шокотерапії». Трансформація сприймається як зміна в структурі сукупного попиту і пропозиції, підкреслюється ресурсо- і капіталоємний характер процесу, його тривалість.

Практика процесу реформ свідчить, що величезне значення в  позитивному забезпеченні реформування і в подоланні трансформаційної кризи на шляху до ринкової економіки мало б посилення централізованого регулювання цих процесів, в основі яких лежить державне регулювання.

Згідно Закону України  «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності, спрямована на:

– удосконалення правового регулювання господарських відносин;

– удосконалення адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

– недопущення прийняття економічно недоцільних те неефективних регуляторних актів;

– зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання;

– усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах Конституції та законів України.

 

 

 

 

Висновки

Дослідження ролі людського  фактору в економіці, як вважають окремі економісти, мають бути вільними від суб’єктивних оцінок. Інша точка  зору полягає в тому, що головним напрямком сучасних економічних досліджень повинна бути об’єктивність, оскільки політичні та соціальні оцінки постійно проникають в економічні дослідження. Деякі дослідники також вважають, що взагалі небажано перетворювати політекономію в об’єктивну науку. Це означало б, що дослідження мають бути байдужими до вивчення економічних проблем. Однак невіддільність сучасної економічної теорії від господарської практики та прикладних наукових напрямів, виникнення перспективних міждисциплінарних напрямів наукового пошуку, вимагають нових підходів до аналізу цієї проблеми. Так, трансформація теоретико-економічного пошуку та поширення нових інституціональних положень, супроводжує реальні зміни в процесах сучасного господарювання.

Процеси гуманізації  виробництва та усієї сфери суспільних відносин невід’ємно пов’язані з усвідомленням проблем людського розвитку, їх розуміння є рисою, властивою кожній конкретній особистості, тому у випадку аналізу сукупності людей слід ураховувати думки та потреби усіх членів людської сукупності, об’єктивізуючи, таким чином, вимоги та результати наукового дослідження. Етап нагромадження проблем розвитку людського потенціалу здійснюється на основі кількісного аналізу наявних фактів, що отримуються шляхом статистичних спостережень та спеціальних підрахунків, але обов’язково з урахуванням якісної, нематематичної складової – людського сприйняття, емоцій, почуттів, досвіду, рівня виховання, поваги до чужого рівня освіти тощо.

Визначальною продуктивною силою сьогодення є інтелект. За роки незалежності Україна втратила значну частку інтелектуального потенціалу, а економічні реформи призвели до суттєвої еміграції творчої та наукової еліти. Відсутність матеріальної бази та відповідних кадрів загальмували темп науково-технічного розвитку України, відкинули її набагато років назад порівняно навіть із країнами-сусідами. Такий стан справ ускладнив продовження процесу комплексної автоматизації промислового виробництва та хімізації народного господарства. Сучасний стан економіки України характеризується низьким рівнем використання наявного інтелектуального потенціалу, проте відбулось усвідомлення суспільством його визначної ролі у сучасних трансформаціях.

Визначальним чинником відтворення людського потенціалу є рівень доходу, очікування отримання  майбутніх доходів, спроможність індивіда до управління структурою власного споживання протягом різних часів, амплітуда відхилення тимчасових доходів від середнього доходу. Дедалі більшого значення набувають споживання послуг, пов’язаних з підвищенням власної освіти, рівня професійної підготовки, здоров’я тощо, які можна розглядати як інвестиції на відтворення людського потенціалу, що діятимуть протягом довгострокового періоду

 

Список використаних джерел

1. Гринів Л.С. Національна  економіка: Навч. посібник/ Л.С. Гринів, М.В. Кічурчак. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 464 с.

2. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.

3. Национальная экономика: Учебник/ Под ред. П.В. Савченко. – М.: Экономист, 2005. – 813 с.

4. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник/ Б.Ф. Заблоцький. – К.: Академія, 2004. – 512 с.

5. Основи економічної  теорії: політекономічний аспект: Підручник/  Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – 743 с.

6. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник./ С. Панчишин. – Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – 616 с.

7. Політична економія: Навч. посібник/ К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

8. Скрипник А.В. Державне регулювання трансформаційної економіки (аспекти моделювання): Монографія/ А.В. Скрипник. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2002. – 312 с.

9. Современная экономика.  Лекционный курс. Многоуровневое  учебное пособие. – Ростов  н/Д: изд-во «Феникс», 2000. – 544 с.

10. Ткач А.А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія. Навчальний посібник/ А.А. Ткач. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 304 с.

11. Трансформаційна економіка:  Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий, О.М. Мельник; Ред. В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2006. – 612 с.

12. Трансформаційна економіка:  Навч. посібник/ В.С. Савчук, Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий та ін./ За ред. В.С. Савчука, Ю.К. Зайцева; М – во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад «Київський нац. екон. ун– т ім. В. Гетьмана». – 2 – ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 613 с.

13. Трансформаційна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Ю.К. Зайцев та ін.; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». – К.: КНЕУ, 2008. – 368 с.

14. Формування галузевих  ринків України: перехідний період/ За ред. д-ра екон. наук, проф. В.О. Точиліна. – К: Фенікс, 2004. – 332 с.

15. Шиян Н. І. Державне регулювання економіки/ Н. І. Шиян. – Х.: ТОВ «Вид-во «Формат Плюс»», 2008. – 384 с.

16. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія/ В.Д. Якубенко. – К.: КНЕУ, 2004. – 252 с.