Україна в СОТ: переваги та недоліки членства

 

„Україна в  СОТ: переваги та недоліки членства”

  ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….2

1. Світова організація торгівлі……………………………………………….4

2. Вступ України до  СОТ……………………………………………………..8

3. Очікування України  в 2008р щодо приєднання до  СОТ………………..9

4. Переваги та недоліки  членства України в СОТ………………………….10

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..15

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ……………………………………………..16 
ВСТУП

Розвиток національної макросистеми супроводжується поглибленням її інтеграції в глобальний економічний простір. Однією із знакових подій, які засвідчують  активну участь вітчизняної економіки  у міжнародному поділі праці, що, власне, і є найбільш характерним виявом глобалізації, та визначають умови  її довгострокового розвитку, став вступ нашої країни до СОТ в  квітні 2008 року.

На сьогоднішній день, надзвичайно  важко оцінити позитивний чи негативний ефект від вступу в СОТ, так  як для українських підприємств  нові експортні можливості пов’язані  з вступом в СОТ нівелювалися фінансовою кризою. Для основних українських  експортерів – металургів, 2009 рік  скоріше був роком виживання  та пошуку фінансування аніж роком  експортної експансії.

Щодо 2011 року експорт товарів скоротився за рік на 41%. Продаж недорогоцінних металів і виробів з них, як і раніше – основа вітчизняного експорту: 32,3% загального (проти 41,2% 2008 року). Імпорт товарів скоротився за рік майже вдвічі (на 47%), а частка енергоносіїв у ньому збільшилась з 26,7% 2008 року до 32,2% торік. Через них і негативне сальдо торгівлі товарами.

Окрім цього, світова фінансова  криза спричинила стрімкий ріст протекціонізму в світі, (що в свою чергу теж  спричинило нівелювання для України  переваг при вступі в СОТ). Згідно даних Global Trade Alert (GTA; створеної в 2008 році для аналізу протекціонізму) в грудні 2009 року існувало 305 дискримінаційних мір через місяць їх стало вже 367, а ще 198 були оголошені але не введені. Відповідно, можна сміливо  заявити, що кількість мір зросла щонайменше на 60-70%

Для деяких галузей, СОТ принесло збитки. Зокрема, це швидше всього сільське господарство. Слід розуміти також, що у СОТ домінує  концепція “невидимої руки”, суть якої в тому, що при лібералізації  торгівлі людський та фінансовий капітал вкладатиметься у ті галузі, які дають найбільші прибутки. Але на певному етапі неможливо сказати, які це саме галузі будуть. Поки ми не пустимо цю “руку” в хід, ми не зрозуміємо, в чому Україна зможе зайняти свою нішу у світовій торгівлі. Ми розуміємо, що внаслідок вступу України до СОТ буде перетік капіталу, що окремі галузі вітчизняної економіки неефективні, хоча штучно ми зможемо їх підтримувати їх і надалі, але ми не розуміємо, у чому ми найкращі.

Найкращий приклад „переходу ресурсу”: сто років тому у сполучених Штатах 79 відсотків населення було зайнято  у сільському господарстві. Завдяки  глобалізації та вступу цієї країни у  СОТ та лібералізації торгівлі на сьогоднішній день у сільському господарстві зайнятий один відсоток населення. Отже, математично це означає, що 78 відсотків  населення змушені були залишити свою роботу, здобути інші кваліфікації. Однак, сьогодні США живе краще ніж  сто років тому, і ніхто не жаліє  про цю зміну.

 

1. Світова організація торгівлі

Світова організація торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів  під егідою Генеральної угоди  з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ  стали всі сторони-учасниці ГАТТ. Правовою основою СОТ є Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р., включно із низкою нових угод, домовленостей та рішень, Генеральна угода з торгівлі та послуг (ГАТС), Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), а також інші правові акти і  міжнародні домовленості.

Сучасна СОТ — провідна міжнародна організація, членами якої є більш 169 країн світу, на долю яких припадає близько 96% обсягу світової торгівлі. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання  торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації  стало практично обов'язковою  умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

           Згідно зі статтею VIII Марракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

            Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі СОТ визначено в преамбулі  Марракеської Угоди про утворення  СОТ. Основними з них є:

• підвищення життєвого рівня;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

      Станом на 26 грудня 2011 року до СОТ входить 156 члена, з яких 152 — це держави, а 4 — митні території. 149 країн світу — членів СОТ (з 192) — це понад 97% обсягу світової торгівлі^[4], близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Вануату, Ємен, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Узбекистан. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року^[5].

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед  яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

       Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом найбільшого сприяння встановити щодо інших держав — членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави — члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

         Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

        Принцип взаємності, який в наш час особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. У зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна «де факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

         Принцип зобов'язання — тарифні зобов'язання створені членами СОТ пронумеровані у спеціальному списку. Цей список встановлює межу зобов'язань: країна може змінити свої зобов'язання, але лише після переговорів зі своїми торговими партнерами, що може також означати відшкодування їм грошових втрат. Якщо відшкодування не надано, то країна-позивач може ініціювати процедуру обговорення і вирішення даної проблеми на рівні СОТ.

         Принцип запобіжних заходів — у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.

Переваги  торгової системи

Практично всі великі держави зараз  є членами СОТ. Окрім суто економічних  переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система  СОТ позитивно впливає на політичну  і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вступ України до  СОТ

 

16 травня Україна стала  152-м повноправним членом Світової  організації торгівлі.

За 14 років переговорів  Україна пройшла шлях економічних  і структурних реформ, трансформації  від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні  переговори з країнами-членами СОТ, ухвалила понад 50 необхідних для адаптації  українського законодавства до вимог  СОТ законів.

Протокол про приєднання України до Маракешської угоди про  створення СОТ був підписаний у Женеві 5 лютого 2008 року.

Верховна Рада 10 квітня ратифікувала протокол про вступ України до СОТ. Президент Віктор Ющенко 16 квітня підписав закон про ратифікацію  протоколу, у той же день Міністерство закордонних справ спрямувало ноту генеральному секретарю СОТ, у якій повідомило про ратифікацію протоколу  про вступ України в організацію.

За даними Міністерства економіки, з моменту вступу України до СОТ  країна отримувала такі переваги як поліпшення умов торгівлі зі 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі. Крім того, такий крок веде до зменшення тарифних і нетарифних обмежень на доступ українських товарів  на товарні ринки країн-членів СОТ, до набуття офіційного статусу переговорного  процесу зі створення зони вільної  торгівлі з ЄС.

Однак, з огляду на те, що Україна набула членство в СОТ  не з початку року, розмір членського внеску розраховувавсь на фактичну кількість  місяців, які залишилися до кінця 2008 року.

 

 

 

3. Очікування України  в 2008р щодо приєднання до  СОТ

 

Приєднання до СОТ вчинить  на економіку більшою мірою сприятливий  вплив, оскільки передбачає скасування квот на експорт українських металів  у Європейський Союз і забезпечує недискримінаційний транзит товарів  і послуг.

Водночас, за винятком готельного і ресторанного бізнесу, сектор послуг буде демонструвати помірне зростання  сукупного випуску.

При цьому, за оцінкою Мінекономіки, від вступу до СОТ очікується зростання  доходів державного бюджету від  зовнішньоекономічної діяльності й  додаткове щорічне збільшення експорту продукції, щонайменше, на 7-10% (від $1,5-4 млрд).

Крім того, очікується істотне  підвищення конкурентноздатності виробництва  товарів через суттєве збільшення обсягів іноземного інвестування –  до $3-5 млрд щорічно.

Щодо ризиків, які несе для економіки вступ до СОТ, у  Мінекономіки зазначають, що може загостритися конкуренція на внутрішньому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Переваги та недоліки  членства України в СОТ

 

Загалом, переваг від членства в СОТ досить багато, вони стосуються різних сфер економічного життя .Але  поряд з перевагами крокують і  недоліки членства України в СОТ, це зумовлене тим що рівень розвитку національної економіки порівняно  відсталий від рівня провідних  країн-учасниць СОТ.

Можна розглянути основні  моменти що стосуються як переваг  так і недоліків, розділивши їх на такі основні групи як загальні та специфічні.

Загальні  переваги і недоліки відкритої економіки - традиційні переваги пов'язані з відкриттям економіки і збільшенням обсягів міжнародної торгівлі переважно випливають з раціональними розміщеннями ресурсів. Товари будуть поступово відображати світові ціни і будуть розміщені у "найпродуктивніших" секторах. Але водночас недоліком є те що економіка країни ще не готова до впровадження світових цін, оскільки купівельна спроможність не відповідає світовим вимогам.