Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю згідно законодовства України про зайнятість

1. Тимчасова зайнятість як засіб пристосування підприємств до економічних змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю згідно законодовства України про зайнятість.

 

Безробіття - це явище, коли частина економічно активного населення  є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи.

Безробітними відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" визнаються працездатні  громадяни працездатного віку, які  через відсутність роботи не мають  заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані  у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та готові приступити до підходящої роботи, а також інваліди, які не досягли пенсійного віку, які не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Соціальний захист громадян від безробіття є пріоритетним напрямом розвитку України у сфері державної  соціальної політики.

Соціальний захист від  безробіття здійснюється на основі Конституції  України, Основ законодавства України  про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законів  України "Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття", "Про  зайнятість населення", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у  сфері страхування на випадок  безробіття, норм міжнародних договорів  України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Правові, фінансові та організаційні  засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок  безробіття визначає Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття".

Вказаним Законом визначаються види забезпечення та соціальні послуги.

Видами забезпечення є зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, допомога по частковому безробіттю.

Право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані  у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців до початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.

При цьому застрахованими особами є наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають  послуги) згідно з цивільно-правовими  договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інших  військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки  України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, органів  і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад  воєнізованих аварійно-рятувальних  служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі, крім військовослужбовців строкової  служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни  України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним  договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Допомога по безробіттю виплачується застрахованим диференційовано  залежно від страхового стажу.

Так, при наявності страхового стажу:

- до 2 років розмір допомоги по безробіттю становить 50 відсотків середньої заробітної плати;

- від 2 до 6 років - 55 відсотків;

- від 6 до 10 років - 60 відсотків;

- понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

- у перші 90 календарних днів безробіття у розмірі 100 відсотків встановленого розміру допомоги;

- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

- у подальшому - 70 відсотків.

У разі, якщо страховий стаж переривався з поважних причин, за особою, яка протягом місяця після закінчення такої перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна, зберігається право на допомогу по безробіттю.

Такими поважними причинами  можуть бути, зокрема, навчання у професійно-технічних  та вищих навчальних закладах, клінічній  ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду  непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду та з інших причин.

Важливо зазначити, що Законом  України "Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачена також виплата допомоги по безробіттю незастрахованим особам.

Так, відповідно до статті 33 цього Закону особам, які шукають  роботу вперше, та іншим незастрахованим  особам, визнаним у встановленому  порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, і виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю таким особам не може перевищувати 180 календарних днів.

Варто зазначити, що виплата  допомоги по безробіттю може бути припинена  або відкладена, а тривалість її виплати - скорочена.

Так, відповідно до статті 31 цього ж Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо.

У разі проходження професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної  служби зайнятості виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється, зокрема, з вищезазначених причин, а також у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни; у разі призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, слід зазначити, що виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги може бути відкладена у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна  допомога або інші виплати при  звільненні з підприємств, установ  і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову  компенсацію втраченого заробітку.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних  днів у разі:

- звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);

- звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації може бути скорочена також у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі  за межами України) або здійснення іншої  діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю; порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а  також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню; перереєстрації безробітного, який був знятий з  обліку за невідвідування державної  служби зайнятості більше 30 календарних  днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню; припинення без поважних причин професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної  служби зайнятості.

Виплата допомоги по безробіттю незастрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31 цього  Закону.

Допомога по безробіттю інвалідам  з числа незастрахованих осіб не призначається.

Стосовно виплати одноразової  допомоги по безробіттю необхідно зазначити, що така допомога виплачується одноразово для організації підприємницької  діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку  з відсутністю на ринку праці  підходящої роботи. Така допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, якщо вони виявили бажання її отримати.

Також положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачена виплата допомоги по частковому безробіттю.

Така допомога надається  застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок  вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Право на таку допомогу мають  застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували початку простою, працювали не менше 26 календарних  тижнів і сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Проте, слід відмітити, що у  разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з  організаційно-виробничих причин, або  у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога по частковому безробіттю не надається.

Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну  годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого  працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом

Виплата зазначеної допомоги здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, починаючи з першого дня простою, але тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Необхідно зазначити, що суми матеріального забезпечення на випадок  безробіття, що належали безробітному відповідно до цього Закону і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні  померлого або мали на день його смерті право на одержання від  нього утримання.

Такими непрацездатними  особами є: діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш  як до досягнення ними 23 років; один із батьків або дружина (чоловік) померлого  чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років; неповнолітні діти, на утримання  яких померлий виплачував або був  зобов’язаний виплачувати аліменти.

Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати  сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.

Спори, що виникають із правовідносин  за Законом України "Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття", вирішуються в судовому порядку.

 

3. Шляхи інтеграції України в світовий ринок праці.

 

Інтеграція України в  світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов’язаними шляхами:

1. через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;
2. через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

На процеси включення  України до сучасної системи світогосподарських зв’язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції (рис. 2).

 

Передумови інтеграції

Особливості інтеграції

Шляхи інтеграції

Фактори інтеграції

Внутрішньоекономічні

Зовнішньоекономічні

Стан розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

Стан розвитку національної економіки

 

Рис.2. Формування факторів інтеграції.

Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України до ринкової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація відповідної довгострокової програми. Така програма має, по-перше, враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України; по-друге, бути адаптованою до еволюціонуючого зовнішнього середовища; по-третє, спиратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

Важливе значення має такий  довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована  на сучасні техніко-технологічні, економічні, екологічні і соціальні стандарти. Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як з точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково-технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій.