Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2013 в 21:09, контрольная работа
Безробіття - це явище, коли частина економічно активного населення є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи. Безробітними відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та готові приступити до підходящої роботи, а також інваліди, які не досягли пенсійного віку, які не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
На макроекономічному рівні доцільно, щоб Україна дедалі повніше входила до міждержавних координируючих структур Економічного союзу при збереженні статусу асоційованого члена. Найбільш актуальним є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавної розрахункової системи (на основі платіжної або клірінгової угоди). Без налагодження такого типу інтеграційних зв’язків Україна може втратити "свої" зовнішні ринки в країнах СНД. Вона не буде готова до активних дій на інших ринках (низька конкурентоспроможність українських товарів, насиченість міжнародних ринків, їх закритий характер тощо). Виникає реальна загроза для України втратити ключові елементи свого експортного потенціалу внаслідок розриву не лише неефективних, а й ефективних науково-технічних та виробничих зв’язків.
Макрорівень: міжнародні організації та угруповання
Особливості інтеграції
Передумови інтеграції
Шляхи інтеграції
"Згори-донизу"
"Знизу-догори"
Регіональні
Виробничо-галузеві
Інтеграційні пріоритети
Національна економіка України
Регіоналізм
Транснаціоналізація
Вертикальна
Горизонтальна
Мікрорівень: внутрішньофірмові ринки
Інтеграція
Рис. 3. Формування інтеграційних пріоритетів національної економіки.
ЧЕС
ЦЄЗВТ
Балтійський ринок
ЄС
ЄАВТ
СНД
Україна
Рис. 4. Поле регіональних інтеграційних пріоритетів.
Інтеграційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнтуватися на відновлення ефективних традиційних зв’язківу сфері міжнародної спеціалізації та кооперування.
Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти Черноморське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини, України.
Основні напрями причорноморського співробітництва:
У довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС. Група фахівців Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України під керівництвом В. Сіденка обгрунтовано сформулювала основні завдання зовнішньоекономічної політики України щодо ЄС та країн-членів цієї організації:
Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтеграційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією як внутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики (табл. 1).
Таблиця 1
Етапи реалізації зовнішньоекономічної політики України стосовно ЄС.
Етапи та головні завдання |
Особливості зовнішньоекономічної політики |
1. Створення умов для розвитку співробітництва та інтеграції (4-5 років)
|
Експорт: підтримання загальних
масштабів і динаміки, швидка
реакція на поточні наявні
можливості збільшення; якісний
розвиток традиційного Імпорт: стимулювання ввезення дефіцитної сировини та напівфабрикатів, продукції критичного імпорту; імпорт комплектуючих деталей, вузлів, компонентів в межах кооперації; закупка ліцензій, ноу-хау і обмеження ввозу окремих товарів непершочергової потреби; вибірковий протекціонізм. Промислова і науково-технічна кооперація: створення умов для науково-технічної кооперації; активізація роботи з патентування в країнах ЄС нових технічних рішень і технологій. Інвестиційне співробітництво: формування умов для масштабного залучення іноземних інвестицій із країн ЄС; співпраця з фінансово-кредитними організаціями ЄС; ефективне використання технічної допомоги. |
2. Прискорена адаптація
і початок входження в
|
Експорт: селективний розвиток виробничо-експортного потенціалу; диверсифікація традиційного експорту; розвиток експорту на основі високих технологій у пріоритетних для України галузях; розширення експорту послуг. Імпорт: лібералізація, збагачення внутрішнього ринку товарами світового гатунку виробничого і невиробничого споживання; впровадження сучасної системи сертифікації якості імпортних товарів і послуг. Промислова і науково-технічна кооперація: інтенсифікація науковотехнічної та розгортання у пріоритетних галузях науково-виробничої кооперації із залученням конкурентоспроможних підприємств України; виробнича кооперація і формування міцного експортноспроможного сектора економіки. Інвестиційне співробиництво: селективне стимулювання іноземних інвестицій; експорт капіталу з орієнтацією на перспективні зарубіжні ринки товарів. |
3. Комплексна інтеграція
в європейські економічні
|
Оптимізація масштабів і структури експорту, імпорту, глибока виробнича, науково-технічна кооперація, ефективне інвестиційне стимулювання. |
Принципове значення для
реалізації ефективної політики України
є інтенсифікація її дво- або багатосторонніх
зв’язків, активна участь в діяльності
міжнародних економічних
Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, ГАТТ/СОТ, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Україна вирішує практичне питання співпраці, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).