Управління розвитком персоналу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

I. Теоретичне питання

1. Використання результатів ділової оцінки персоналу у плануванні та організації його розвитку ………………………………………………… 3

2. Основні показники діяльності професійно-технічних навчальних закладів України…………………………………………………………… 5

II. Практичне завдання

Задача ……………………………………………………………………..… 20

Cписок використаної літератури…………………………………………… 22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Використання результатів ділової оцінки персоналу у плануванні та організації його розвитку.

       Належним чином організована та проведена ділова оцінка персоналу справляє суттєвий вплив на ефективність виробництва, в значній мірі визначає рівень управління персоналом. На основі результатів ділової оцінки працівників здійснюються: 
— вдосконалення підбору і розстановки персоналу завдяки найму найбільш професійно придатних претендентів на вакантні посади та робочі місця; 
— підвищення ефективності використання працівників шляхом визначення ступеня завантаженості робітників, удосконалення організації праці фахівців і керівників; 
— визначення вкладу працівників у досягнуті результати роботи та забезпечення на цій основі більш тісного взаємозв’язку оплати праці з результатами праці, посилення матеріальних і моральних стимулів персоналу; 
— покращення організаційної структури управління організацією, оптимізація чисельності працівників внаслідок уточнення норм виробітку, нормативів чисельності персоналу, перегляду посадових інструкцій, кваліфікаційних карт, карт компетенцій; 
— удосконалення стиля та методів керівництва трудовим колективом з боку керівників органанізації, підвищення відповідальності працівників за доручену ділянку роботи, покращення соціально-психологічного клімату в трудових колективах; 
— встановлення основних напрямів удосконалення планування і організації розвитку персоналу організації та ін. 
На результатах ділової оцінки працівників ґрунтується вирішення таких проблем управління розвитком персоналу: здійснення виробничої адаптації молодих робітників і фахівців; визначення ступеня відповідності працівників займаній посаді чи робочому місцю шляхом проведення атестації персоналу, перетарифікації робочих; розробка програм підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; планування трудової кар’єри персоналу, професійно-кваліфікаційне просування робітників і фахівців, формування резерву керівників структурних підрозділів організації тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
2. Основні  показники діяльності професійно-технічних  навчальних закладів України.

           Протягом останніх років економіка країни дедалі більше потребує кваліфікованих робітників, здатних швидко адаптуватись до змін на ринку праці та вимог роботодавців.

З усіх освітянських ланок професійно-технічна освіта найбільше  пов’язана з матеріальним виробництвом та щільно інтегрована в економіку. Зрозуміло, що чим більше висококваліфікованих, якісно підготовлених робітників у країні, тим швидше вона розвивається.      

Як свідчить статистика, середній вік працівника сфери матеріального виробництва  в Україні складає 55 років. З них  частка робітників високої кваліфікації – до 10 відсотків, тоді як у США – 43, ФРН – 56. При цьому робітники в Україні проходять перепідготовку чи підвищення кваліфікації в середньому один раз на 13-15 років, у розвинених країнах – раз на 3 – 5 років.

За прогнозами науковців, за умови збереження таких тенденцій, у 2015 році потреба промисловості в кваліфікованих робітниках у більшості регіонів України задовольнятиметься лише на 35 – 40 відсотків.

Це обумовлено тим, що протягом останніх десятиліть значно знизився авторитет людини праці. У своїй переважній більшості молодь сьогодні намагається обрати те, що забезпечить їй гарні умови праці і  високу заробітну плату. У випускників шкіл і, значною мірою, їхніх батьків, немає бажання пов’язувати майбутнє не так з навчальним закладом, як з виробництвом, яке не може задовольнити їхніх запитів. Як свідчить практика, через півроку після працевлаштування кількість працевлаштованих випускників зменшується з понад 80 відсотків до 62-74, а протягом трьох років цей показник знижується до 25-30 відсотків. Тому питання престижу робітничої професії є не лише проблемою освіти, це проблема системна, і вирішувати її необхідно виключно спільними зусиллями центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій, об’єднань роботодавців та профспілок.

Неможливо досягти якісної підготовки робітничих кадрів без оновлення змісту профтехосвіти. Є потреба у приведенні до сучасних вимог державних стандартів професійно-технічної совіти як з конкретних професій, так і професійно-технічної освіти в цілому.

Модернізація системи професійно-технічної освіти неможлива без сучасної матеріально-технічної бази, яка значною мірою забезпечує якість підготовки кваліфікованих робітників. Сьогодні доводиться констатувати, що у переважній більшості забезпечення сучасною технікою та обладнанням державних професійно-технічних навчальних закладів украй слабке. За останні 20 років, якщо не брати комп’ютеризацію, процес відтворення основних фондів був фактично “заморожений”. Припинилось будівництво об’єктів профтехосвіти. Обладнання та навчальна техніка на 80 відсотків морально і фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу.

На даний  час у навчальних майстернях, дільницях, лабораторіях, полігонах та навчальних господарствах використовується обладнання, устаткування, сільськогосподарська та інша техніка, середньо відсотковий термін експлуатації яких складає: до 10 років – 4 %; від 10 до 20 років – 36 %; понад 20 років – 60%. Обмеженість бюджетних видатків зумовила її повне фізичне та моральне старіння.

Європейська та світова практика свідчить про необхідність фінансування підготовки робітників за рахунок визначених законодавством обов’язкових відрахувань з доходів підприємств. Так, у Франції  підприємства відраховують на ці цілі 17,96% від суми своїх доходів, аналогічно у Австрії – 22,26%, а у Німеччині функціонує система двоканального фінансування (55% витрат з державного фінансування та 44% приватних витрат від загального фінансування професійної освіти і навчання). При цьому державні витрати поділяються на центральний, регіональний та місцевий рівні і складають: в Німеччині – 39,04% (центральний), 47,35% (регіональний),13,61% (місцевий); в Австрії – 72,72% (центральний), 25,16% (регіональний), 2,11% (місцевий). Аналогічний розподіл державних витрат існує і в інших розвинутих країнах.

Сьогодні назріла потреба в підвищенні ролі та відповідальності за обсяги і напрями підготовки робітничих кадрів місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, а також соціальних партнерів, особливо роботодавців. Потребує законодавчого врегулювання питання налагодження взаємовідносин між закладами професійно-технічної освіти і органами виконавчої влади на місцях, розробки чіткого механізму багатоканального та різнорівневого фінансування професійно-технічних навчальних закладів, створення нової методики розрахунків вартості підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням складності, наукоємності та матеріалоємності професій.

Комплексне  розв’язання проблеми можливе шляхом розроблення нової редакції Закону України “Про професійно-технічну освіту” та затвердження Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти в Україні на 2011–2015 роки з відповідним фінансовим забезпеченням. 

 

 

  

Основні статистичні показники

професійно-технічної  освіти України

станом  на 01.01.2011

Мережа державних навчальних закладів ПТО
	Всього  навчальних закладів, з них: професійно-технічні навчальні заклади (ПТНЗ) ПТНЗ, що є структурними підрозділами ВНЗ та навчальні заклади  інших типів навчальні центри при установах виконання покарань	991 870 46    75
Мережа  професійно-технічних навчальних закладів МОН
1	За  типами: вищі професійні училища центри професійно-технічної  освіти професійні  ліцеї професійно-технічні училища	870 181 57 481 151
2	За  галузевим спрямуванням: промисловість будівництво сфера послуг агропромисловий комплекс	870 309 177 132 252
3	За  атестаційними рівнями: ІІ атестаційний рівень ІІІ атестаційний рівень	870 646 224
4	Всього ПТНЗ, що надають  повну загальну середню освіту	870 790
Мережа  приватних професійно-технічних  навчальних закладів		924
Контингент учнів, слухачів державних навчальних закладів ПТО
	Загальний контингент учнів, слухачів (тис. осіб), з них: професійно-технічних  навчальних закладів ПТНЗ, що є структурними підрозділами ВНЗ та навчальних закладів інших типів навчальних  центрів при установах виконання покарань	431,2 405,1 18,4    7,7
Контингент  учнів, слухачів професійно-технічних  навчальних закладів МОН
1	Загальний контингент (тис. осіб): учні слухачі	405,1 389,0 16,1
2	Отримують повну  загальну середню освіту	246,8 тис. осіб
3	За  галузями: промисловість сільське господарство транспорт зв‘язок будівництво торгівля і  громадське харчування житлово-комунальне господарство і невиробничі види побутового обслуговування населення	Учні Слухачі     129957 3337 39193 1292 45208 4651 3095   57405 930 79632 3358 34558 2517
4	За  соціальним станом: сироти та діти, що залишились без піклування батьків мають одного з  батьків з неблагополучних  сімей з малозабезпечених сімей осіб з фізичними та розумовими вадами	Учні, слухачі   18069 62484 10528 30529 5297
5	За  статтю: чоловіки жінки	Учні Слухачі     239173 8664 149875 7421
	Випуск  учнів, слухачів у 2010 році (тис. осіб): професійно-технічних  навчальних закладів ПТНЗ, що є структурними підрозділами ВНЗ та навчальних закладів інших типів навчальних  центрів при установах виконання  покарань	243,4 225,8 9,7    10,8
	Працевлаштовані за професією (%):	84,0
Контингент  приватних професійно-технічних  навчальних закладів		89 тис. осіб
Кадрове забезпечення державних навчальних закладів ПТО
1	Педагогічні працівники всього (тис. осіб) У тому числі  у 870 професійно-технічних навчальних закладах МОН, з них: директори викладачі майстри	57,1 46,3    860 особи 16,2 21,8
2	Підвищили кваліфікацію у 2010 році	10,4
Матеріально-технічне  забезпечення державних навчальних закладів
	Наявність землі, всього (тис.га) в т.ч. орної	62,7 50,2
	Кількість гуртожитків проектною потужністю (тис. місць)	1003 211,7
	Наявна  техніка: трактори, в т.ч. з терміном експлуатації до 10 років-12% автомобілі, в т.ч. з терміном  до 10 років-26% комбайни зернозбиральні, в т.ч. з терміном  до 10 років-22% комбайни спеціальні, в т.ч. з терміном  до 10 років-14%	4253    2547    664    415
	Наявність комп’ютерної техніки кількість учнів  на 1 комп’ютер кількість ПТНЗ, підключених до мережі Інтернет кількість ПТНЗ, що мають власні веб-сайти	13 888 (92%) 620 (68%)

Рис.1

          На рисунку 1 показано Мережа професійно-технічних навчальних закладів станом на 01.01. 2011 р. Всього в Україні 991 навчальних закладів. Видно що найбільшу частину займають професійно-технічні навчальні заклади (ПТНЗ) 870 закладів, 46 ПТНЗ, що є структурними підрозділами ВНЗ та навчальні заклади інших типів і 75 навчальних центрів при установах виконання покарань.

 

 

Рис. 2

          На рисунку 2 показано професійно-технічні навчальні заклади за галузевим спрямуванням. Всього 870 навчальних закладів, з них найбільшу частину займає галузь промисловості – 260 навчальних закладів, агропромисловий комплекс  - 252 навчальних закладів, будівництво – 177 навчальних закладів, сфера послуг – 132 навчальні заклади, транспорт – 42 навчальні заклади і найменшу частину займає галузь зв’язку – 6 навчальних закладів.

 

 

  

Рис. 3

          На рисунку 3 показано мережа професійно-технічних навчальних закладів за типами. Найбільший відсоток займають професійні ліцеї (55%), вищі професійні училища (21%), професійно-технічні училища (17%). Найменшу частину займають центри професійно-технічної освіти (7%). 

 

 

 

МЕРЕЖА  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
ЗА  ТИПАМИ СТАНОМ НА 01.01.2011
Республіка, область,              місто	В П  У	Центри  професійно-технічної освіти	Професійні  ліцеї	ПТУ	ПТНЗ  МОНМС України
Автономна Республіка Крим	11		8	11	30
Вінницька	11	5	12	4	32
Волинська	6	1	6	5	18
Дніпропетровська	6	16	25	12	59
Донецька	11	3	70	19	103
Житомирська	3	1	14	8	26
Закарпатська	3		13	1	17
Запорізька	8	4	29		41
Івано-Франківська	8	1	7	5	21
Київська	5	4	10	2	21
Кіровоградська	2		9	13	24
Луганська	11	2	51	3	67
Львівська	18	1	32	4	55
Миколаївська	4		19	5	28
Одеська	5	1	17	9	32
Полтавська	2	1	15	21	39
Рівненська	7	1	11	1	20
Сумська	7	5	15	3	30
Тернопільська	7	1	7	7	22
Харківська	5	4	35	3	47
Херсонська	6		11	6	23
Хмельницька	7	1	22		30
Черкаська	3	2	12	4	21
Чернівецька	5		8	1	14
Чернігівська	3	1	13	3	20
м. Київ	15	1	8		24
м. Севастополь	2	1	3		6
УКРАЇНА	181	57	482	150	870

 

  

 

 

  

 

Рис.4                    На рисунку 4 показана динаміка зміни мережі професійно-технічних  навчальних  закладів та динаміку зміни  мережі професійно-технічних закладів  за  галузевим спрямуванням. З першого графіку видно, що найбільша  кількість  професійно-технічних навчальних закладів було у 2006 році яка складала 937 закладів, у  2011 році з кожним роком їх  кількість зменшувалась,  і в 2011 році становила 870 закладів. Рис 5         На рисунку 5 показано межу професійно-технічних навчальних закладів у  відповідності  до контингенту учнів, слухачів. Бачимо що контингент від  300 до 500 осіб  у 2010-2011 роках найвищий, а в  контингент від 1200 осіб  у 2010-2011 роках  найнижчий.

 

МЕРЕЖА  ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ, ЩО НАДАЮТЬ ПОВНУ ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ станом на 01.01.11р.
Республіка, область,               місто	ПТНЗ  МОНМС України	у тому числі з наданням повної загальної  середньої освіти
Автономна Республіка Крим	30	23
Вінницька	32	30
Волинська	18	16
Дніпропетровська	59	59
Донецька	103	93
Житомирська	26	21
Закарпатська	17	15
Запорізька	41	39
Івано-Франківська	21	20
Київська	21	20
Кіровоградська	24	22
Луганська	67	67
Львівська	55	52
Миколаївська	28	22
Одеська	32	28
Полтавська	39	31
Рівненська	20	17
Сумська	30	28
Тернопільська	22	20
Харківська	47	42
Херсонська	23	20
Хмельницька	30	29
Черкаська	21	20
Чернівецька	14	14
Чернігівська	20	17
м. Київ	24	20
м. Севастополь	6	5
УКРАЇНА	870	790