У разі ще нижчої ціни Р₄ = minSAVC обсяг випуску q₄ задовольняє умови максимізації прибутку, але сума збитків дорівнює сумі постійних витрат. В цих умовах підприємству байдуже – виробляти q₄ одиниць продукції чи закритися. Тому точку D кривій SMC часто називають точкою закриття, вона може належати кривій пропозиції, а може не належати.

    Нарешті, за ціни Р₅ = minSMC випуск q₅ також задовольняє умови максимізації, але ціна не компенсує середніх змінних витрат (Р₅ < SAVC) і за будь-якого обсягу випуску збитки перевищуватимуть постійні витрати. Тобто якщо ціна буде меншою, ніж мінімальні середні змінні витрати (Р < minSAVC), прибуткомаксимізуюче підприємство не пропонуватиме продукцію. Тому точка Е на кривій SMC не належить кривій пропозиції досконало конкурентного підприємства.

    Криву пропозиції досконало конкурентного  підприємства подано на мал.5б. Точки , , , відповідають точкам А, В, С, D кривої SMC на мал.5а. Множина таких точок формує ділянку кривої пропозиції, яка збігається з кривою SMC, що лежить вище точки , яка відповідає мінімуму SAVC на мал.5а.

    Таким чином, крива пропозиції досконало  конкурентного підприємства у короткостроковому  періоді має вигляд зростаючої ділянки  кривої граничних витрат, яка лежить вище мінімуму середніх змінних витрат. При нижчому, ніж minSAVC, рівні ринкової ціни крива пропозиції збігається з віссю цін.

2. Оптимальна структура покупок і гранична корисність грошей. 
Зв’язок зміни ціни одного з благ зі зміною обсягу попиту на нього

    Оптимізація вибору споживача полягає у поєднанні  мотивів поведінки на попередніх двох етапах: віддання переваги та обмеженість  бюджету.

    У кардиналістській теорії рівновага  споживача досягається тоді, коли зважені граничні корисності збігаються:

.

    Отже, функція корисності максимізується за умови, що дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна грошова  одиниця дає однакову граничну корисність. Раціональний споживач вибирає рівновагу між граничною корисністю та граничними витратами. Аналіз оптимального споживання дає важливий висновок, втілений у другому законі Госсена. При максимізації загальної корисності гранична корисність усіх благ, що споживаються, повинна збігатися. Це означає, що споживач повинен діяти за принципом важливої концепції мікроекономіки – рівності граничної корисності та граничних витрат.

    За  ординалістською концепцією оптимальний  вибір споживача полягає у  суміщенні системи кривих байдужості з бюджетним обмеженням. Споживач вибирає на лінії бюджетного обмеження точку (точку оптимуму), яка лежить на кривій байдужості і вища за інші криві байдужості (мал.6).

Мал.6. Оптимум споживача

    Вибір у точці О є оптимальним вибором для споживання. У точці оптимуму О гранична норма заміщення двох товарів дорівнює їхній відносній ціні. Лінія бюджетного обмеження є дотичною до кривої байдужості.

    У точці О гранична норма заміщення:

, або

.

    Між споживчим вибором і ціною  існує складний, прямий і обернений зв’язок. Згідно з теорією граничної корисності сама ціна визначається суб’єктивною оцінкою корисності товару споживачем, а з іншого боку – оптимізація вибору споживчого кошика залежить від рівня ринкових цін.

    Прихильники кардиналістської версії поведінки  споживача вважають, що пропорції  обміну двох товарів залежать від  того, як учасники обміну оцінюють корисність обох благ для себе, а не від суспільно необхідних затрат праці, як стверджують класики.

    Посередником  в обміні виступають гроші. Гроші  як благо також мають свою граничну корисність. Згідно з законом спадної  граничної корисності, чим більше грошей має людина, тим меншою є гранична корисність кожної грошової одиниці, і навпаки, чим менше грошей залишається після купівлі товару, тим більша гранична корисність кожної грошової одиниці, а корисність товару відповідно спадає.

    Але з іншого боку, з точки зору окремого споживача, ринкова ціна є об’єктивно заданою величиною, тому він пристосовує свій вибір до існуючого рівня ціни, зважаючи на власні фінансові можливості. Чим вища ціна, тим менше одиниць товару купить споживач за обмеженого доходу.

    Двопродуктова модель споживчого вибору ще більш ускладнює концепцію спадного попиту. Споживач враховує відносні ціни благ і може замінити відносно дороге благо дешевшим. Зниження ціни одного з благ, крім того, підвищує купівельну спроможність грошей (реальний доход споживача), тому він може купити більше обох благ. Одночасно виникають два ефекти: ефект заміни і ефект доходу. Спільна дія них ефектів і спричиняє спадний характер кривої попиту.

    Таким чином, визначились три чинники  спадного попиту: спадна гранична корисність, ефект доходу і ефект заміни. Всі вони відображають психологію суб’єкта, базуються на кардинальній і ординальній корисності.

    Вплив зміни ціни одного з благ на рівновагу споживача розглянемо за допомогою узагальненої моделі споживчого вибору «благо X + видатки на всі інші блага». Для цього треба побудувати бюджетні лінії для різних цін блага X і визначити відповідні стани рівноваги (мал.7).

Мал.7. Модель поведінки споживача за зміни ціни одного і благ

    Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару X поступово знижується від Р₁ до Р₂, Р₃. Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару X, – він стає дешевшим порівняно з іншими благами. Цю ситуацію ілюструє мал.7.а. Відрізки ОВ₁, ОВ₂, ОВ₃ показують максимальні кількості товару X, які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього.

    Точки , , визначають рівноважні комбінації товару X та інших благ за різних рівнів ціни блага X. З’єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву «ціна – споживання».

    Крива «ціна – споживання» показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною: вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одною з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту.

    Криву індивідуального попиту на товар  X отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару X у систему координат «ціна – кількість товару X» (мал.7б). Крива попиту показує обсяг споживання товару X як функцію ціни. Що стосується інших благ, то їх придбання залежить від уподобань споживача і характеру благ (нормальні чи нижчі, звичайні чи незвичайні, субститути, комплементи чи нейтральні), відтак він може купувати їх більше або менше. Вибір споживача визначає траєкторію кривої «ціна – споживання». В нашому випадку, як показує мал.7а, поступове зниження ціни товару X сприяє збільшенню споживання інших благ, що відображає поступове зростання видатків на них, а крива «ціна – споживання» є висхідною.

    Узагальнення  проведеного аналізу дозволяє визначити  такі властивості кривої попиту:

• оскільки зі зниженням ціни одного з благ споживач переміщується на все вищі криві байдужості, крива попиту відображає зміну рівня корисності для споживача: чим нижчою є ціна, тим виший рівень добробуту вона забезпечує споживачеві;
• у кожній точці кривої попиту споживач максимізує корисність, оскільки кожна точка кривої попиту с точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності;
• у міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується. Зменшення MRS відповідає інтуїтивному відчуттю споживача, що відносна цінність блага зменшується в міру нарощування його споживання, тобто тут справджується закон спадної граничної корисності.

3. Задача

    Корисність споживача при споживанні певного набору благ визначається функцією Q = XY, де X – кількість товару X, Y – кількість товару Y. Ціна блага X – 10 грн., а ціна блага Y – 5 грн. Бюджет, що витрачається на купівлю цих товарів, становить 200 грн. Визначте оптимальний обсяг споживання товарів X та Y і розрахуйте рівень корисності споживача при цих обсягах споживання.

    Розв’язання:

    Умови рівноваги споживача при споживанні двох благ:

, або

.

    Гранична  корисність рівна частинній похідній загальної корисності даного блага:

.

    Знайдемо  граничну корисність по цих благах:

,

, тобто

,

Y = 2×X.

    Також необхідно врахувати бюджетне обмеження  X×P_X + Y×P_Y = BL, де BL = I, рівняння бюджетної лінії для умов даного завдання має вигляд:

10×X + 5×Y = 200.

    Таким чином, одержуємо систему рівнянь:

    Звідки  знаходимо оптимальну комбінацію споживання благ:

    Отже, оптимальна комбінація споживання благ (10; 20).

    Знайдені  значення є оптимальною комбінацією  споживання благ X і Y для даного споживача.

    Максимально можливий обсяг корисності цього  набору благ визначається з умови:

,

200 (ютилів).

 

Список  використаних джерел

1. Андреюк Н.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2006. – 176с.
2. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. О.Я. Базілінської. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352с.
3. Вініченко І.І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. Вузів / І.І. Вініченко, Н.В. Дацій, С.О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 265с.
4. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. підручник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 236с.
5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 176с.
6. Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів економ. спец. вузів. – К.: Таксон, 1998. – 334с.
7. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 . – 416с.
8. Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н.О. Гончарова, А.І. Ігнатюк, Н.А. Малиш та ін. – К.: МАУП, 2005. – 304с.
9. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 152с.