Вступ України до Європейського Союзу: переваги та перспективи

План 

Вступ

1. Проблеми входження України в Європейський союз
2. Вступ України до Європейського Союзу

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Євроінтеграція є головним та незмінним політичним пріоритетом  України. Ще у червні 2002 р. Президент  України у Посланні до Верховної Ради України визначив європейську інтеграцію стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку України на наступне десятиріччя.

Сьогодні ми всі розуміємо, що для України Європейська інтеграція – шлях модернізації економіки, подолання  технологічної відсталості, залучення  іноземних і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові  ринки, насамперед на ринок ЄС.

Членами Євросоюзу на сьогодні є: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. У 2013 році до ЄС приєднається Хорватія. Країнами-кандидатами наразі визнані  Ісландія, Македонія, Сербія, Туреччина, Чорногорія. Потенційні кандидати - Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово.

На початку 21ст. було передбачено  розширення ЄС за рахунок країн Цн. І Сх. Європи.

Комісія ЄС поділила ці країни на три групи:

1. Країни з якими було розпочато конкретні переговори про вступ до ЄС.
2. Країни переговори з якими перенесено на більш пізній термін.
3. Країни, для яких приєднання до ЄС є віддаленою перспективою і вони не є асоційованими членами.

Україну віднесено до 3 групи країн, які вважаються потенційними претендентами на членство в ЄС, але це її віддалена перспектива.

 

 

 

1. Проблеми входження України в Європейський союз

Важливим чинником Євроінтеграції є темпи економічного зростання. Згідно з Планами дій, вони мають  забезпечити зближення соціальних і економічних показників ЄС і  країн сусідів. Для того щоб з’ясувати причини небажання ЄС впускати Україну до своєї « родини» проаналізуємо деякі показники рівня економічного розвитку.

Мал.1. Порівняння рівня економічного розвитку країн ЄС.

 

 Висновок. Як видно  з діаграм рівнів розвитку країн ЄС показник ВВП на душу населення для цих країн майже однаковий і в середньому становить 25 тис. дол. США. Це свідчить про однаково високий рівень економічного розвитку країн ЄС.

 

Мал.2. Порівняння рівня розвитку країн першої і другої хвилі розширення та України.

 

Як видно з динаміки реального росту ВВП економіка  України значною мірою втратила свій потенціал.

Головні причини занепаду економіки України:

• Перехід від командно - адміністративної до ринкової економіки.
• Жорсткий податковий кодекс, який загнав значну частину економіки в тінь(40- 60%).
• Необґрунтована політика зовнішніх запозичень(сукупний борг становить 61% від ВВП- критичний).
• Масовий і неконтрольований характер приватизації.
• Відкритість національного ринку, що підірвало позиції вітчизняного виробника.
• Недосконала політика відтворення основних фондів.(зношеність осн. фондів сягає 60- 70%).
• Низька купівельна спроможність населення.( реальні грошові доходи знизились більше ніж в 3 рази)
• Короткостроковий характер кредитування підприємств банками з високими процентними ставками, що ’’ заморожувало ’’ інвестиційну та інноваційну діяльність.

 

Незважаючи на проблеми які  виникли під час розбудови  ринкової економіки, Україна поступово  поновлює структуру виробництва, застосовуючи нові технології, активно розбудовує інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні. Процес цей  повільний, до економічних показників розвинутих країн Україні ще далеко.

Серед інших причин, які  стримують позитивну реакцію  ЄС на прагнення України до членства в ЄС є геополітичні фактори це:

 

• Масштабність України в демографічному, економічному. науково- технічному вимірах, Що засвідчує її спроможність суттєво вплинути на співвідношення центрів впливу ЄС, розподіл ринків та зовнішньо політичні орієнтири Союзу;
• Надмірна енергетична залежність ЄС від Росії, яка активно лобіює в ЄС політику протидії євро інтеграційним намірам України.
• Порушення балансу в узгодженості зовнішньополітичних кроків України з ЄС і США.

 

 

 

 

 

 

 

2. Вступ України до Європейського Союзу

Завдяки первинному членству України в ООН і подальшій  участі в деяких універсальних та регіональних організаціях після здобуття незалежності всі зусилля нашої  держави були спрямовані на набуття  членства в міжнародних організаціях. Уже тоді українська зовнішньополітична доктрина привертала увагу до того, що проголошенню курсу на набуття  членства в міжнародних організаціях має передувати глибинний аналіз наслідків такого кроку й реалістична  оцінка здатності України реалізувати  цей курс. Вона ж справедливо закликала  до усвідомлення того, яким критеріям  треба відповідати, а також який обсяг зобов'язань у сфері права  слід на себе взяти, аби стати повноправним членом світової та європейської спільнот.

Сьогодні ми маємо новий  Закон України «Про засади внутрішньої  і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року, в якому в ст. 11 зазначається: Україна як європейська позаблокова  держава здійснюватиме відкриту зовнішню політику та прагнутиме співробітництва  з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від держав, груп держав чи міжнародних структур [6].

Однією з основних засад  зовнішньої політики визначено забезпечення інтеграції нашої держави до європейського  політичного, економічного, правового  простору з метою набуття членства в Європейському Союзі. Тому для України, котра проголосила свою незалежність і стала на шлях демократичних перетворень і побудови правового суспільства, членство у Світовій організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та інших, подальша співпраця з Європейським Союзом, Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ)  має стратегічне значення, позаяк європейський вектор зовнішньої політики України, особливо співробітництво з різними, передусім економічними, організаціями, є одним із пріоритетних.

2008 року Україна набула  членства в Світові організації  торгівлі. Сьогодні Світова організація  торгівлі виконує функції багатосторонньої  торговельної угоди для країн,  котрі беруть участь у ній.  Крім того, вона є тим форумом,  де формуються торговельні відносини  між країнами в процесі колективних  обговорень, переговорів й усунення  розбіжностей. Приєднавшись до Світової організації торгівлі, Україна, отримала режим найбільшого сприяння та національний режим для товарів, експортованих та імпортованих українською стороною. Крім того, наша держава отримує захист від можливого застосування іноземними державами дискримінаційних податків, акцизів, митних зборів. Водночас здобуває і низку переваг, у тому числі й політичних, що підвищують рейтинг і престиж нашої країни, а також надають змогу самій впливати на розвиток механізму міжнародних відносин. Ставши членом Світової організації торгівлі, однієї з найбільших і впливових міжнародних економічних організацій, Україна дістала можливість не лише брати участь в нових формах світових зовнішньоторговельних зв'язків, а й одночасно впливати на їх формування з урахуванням своїх національних інтересів, їх просуванням через повноправну партнерську участь у формуванні міжнародного торговельного режиму, який охоплює дедалі нові сфери й у перспективі може поширитися також на взаємозв’язок торгівлі й екології, соціальні стандарти, електронну торгівлю [3].

Вступ України до Світової організації торгівлі створив підґрунтя для початку переговорів стосовно нової угоди з Європейським Союзом, основою якої мала стати зона вільної торгівлі. У вересні 2008 року на Паризькому саміті Україна – ЄС сторони дійшли згоди, що це буде угода про асоціацію. У зв’язку з підготовкою нової угоди в червні 2009-го на засіданні Ради з питань співробітництва Україна –ЄС у Брюсселі схвалили Порядок денний асоціації (ПДА). Цей документ набрав чинності 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами між дипломатичними відомствами України та ЄС. ПДА замінив План дій Україна – Євросоюз. Він знаменує початок першого етапу інтеграції України до Євросоюзу, бо спрямований на імплементацію майбутньої угоди про асоціацію, складником якої стане зона вільної торгівлі.  

Як і інші документи, ухвалені Радою з питань співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. Його положення можна віднести до м’якого права, застосування якого  з боку ЄС є найбільш характерним  для регулювання насамперед політичних відносин як всередині Союзу, так  і в стосунках ЄС із третіми  країнами. Проте ПДА стає найбільш практично значимим серед усіх документів, які визначають основи співпраці  України та Євросоюзу. Він не має  термінів виконання. Метою його ухвалення  є полегшення імплементації тимчасової, а потім повноцінної угоди  про асоціацію між Україною та ЄС. Однак значення згаданого документа  для нашої держави цим не обмежується. Важлива особливість ПДА: хоча він  не містить положень про можливе  членство України в Союзі, за своєю  суттю документ спрямований на підготовку країни до виконання політичних, економічних  і правових умов вступу до ЄС, що ухвалюються  нині Європейською Радою.

ПДА складається зі вступу та трьох розділів, у котрих визначено  принципи, сфери й інструменти  співпраці сторін. У вступній частині  ПДА підкреслюється: розвиток відносин між Україною та ЄС сприяє створенню  умов для переходу від співпраці  до поступової економічної інтеграції й поглибленої політичної асоціації.

На мій погляд, відокремлення економічної інтеграції від політичної асоціації є штучним і лише вносить плутанину, спровоковану позицією української сторони у визначенні нових рамок відносин України з ЄС, в основі якої лежить політична кон’юнктура. Річ у тім, що серед західних концепцій розвитку інтеграції однією з найвпливовіших залишається концепція поділу процесу економічної інтеграції на стадії, кожна з яких має відповідні ознаки й передбачає подальше її поглиблення та поширення на нові сфери. До таких стадій відносяться зона вільної торгівлі (ЗВТ), митний союз, спільний ринок, економічний союз і повна інтеграція. Інтеграція розпочинається зі створення ЗВТ. Підписання угоди про асоціацію з ЄС, складовою якої є створення ЗВТ, означатиме перехід до першої стадії інтеграції України до Європейського Союзу. Позаяк інтеграція є складником асоціації, немає сенсу говорити окремо про економічну інтеграцію й політичну асоціацію в межах однієї угоди. Такий поділ був би виправданим, якби йшлося про дві різні угоди. Позиція ЄС ґрунтується на недоцільності підписання двох окремих угод, що відповідає наявній договірній практиці Союзу. Оскільки ПДА є спільним документом, то в ньому певним чином знайшла своє віддзеркалення позиція обох сторін. 

У ПДА підкреслюється: Україна  як європейська країна має спільну  з Європою історію та сповідує спільні цінності разом із державами – членами ЄС. Зазначається також, що нова угода про асоціацію має створити нові інститути співпраці, поглибити політичну асоціацію й економічну інтеграцію шляхом встановлення взаємних прав і обов'язків.

Серед принципів співробітництва  сторін у форматі нових відносин ПДА робить наголос на повазі до загальної мети щодо досягнення асоціації, до спеціальної мети щодо полегшення та підготовки реалізації угоди про  асоціацію, на забезпеченні прозорості, спільної відповідальності сторін за реалізацію ПДА, досягненні помітних результатів  шляхом поступової імплементації практичних заходів, спільній оцінці імплементації  шляхом доповідей, моніторингу досягнутого  прогресу [1].

До інструментів імплементації  ПДА відносяться обмін технічними експертами й радниками, успішним досвідом і ноу-хау; надання інформації, підтримка  здатності до створення та розвитку інститутів, поради щодо гармонізації з правом Європейського Союзу [1]. 

ПДА передбачає продовження  політичного діалогу, започаткованого  Угодою про партнерство та співробітництво  між Україною та ЄС 1994 року (УПС) і  Планом дій Україна–Євросоюз 2005 року. Використання політичного діалогу в межах ПДА тісно пов’язано з виконанням нашою державою стандартів Ради Європи та ЄС. Політичний діалог спрямований на посилення поваги до демократичних принципів, верховенства права, запровадження хорошого управління, забезпечення прав людини, боротьбу з корупцією. З цією метою, проводячи конституційні й інші реформи, Україна має враховувати рекомендації Венеціанської комісії Ради Європи, стандарти Європейської Хартії місцевого самоврядування, рекомендації ОБСЄ та Бюро демократичних інститутів з прав людини. У сфері захисту прав людини наша держава має забезпечити імплементацію Конвенції ООН про права осіб з обмеженими можливостями й факультативного протоколу до неї. З метою протидії корупції Україна має завершити ратифікацію Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи з кримінального права проти корупції, імплементувати національний план дій проти корупції у співпраці з відповідними органами ЄС [1].

Попри те, що ПДА визначає обмежену кількість пріоритетів, він  не обмежує формату наявного співробітництва  в рамках інших діючих угод. Визначені  у ПДА пріоритети стануть доповненням  до положень Угоди про асоціацію  між Україною та ЄС, щойно вона набуде чинності. Водночас після підписання Угоди про асоціацію Україна  та ЄС здійснять масштабний перегляд відповідних частин ПДА для визначення всеохопного переліку пріоритетів дій.