Зовнішьекномічна діяльність України

Отже, у питаннях співпраці України з МВФ залишається багато труднощів, головними з яких є побоювання МВФ надавати кошти Україні, тоді як Україна не спроможна “задовольнити усі забаганки фонду”, тобто дотримуватися усіх правил та аспектів співпраці з МВФ. Україна або не вчасно виконує ті чи інші зобов’язання, або взагалі їх не виконує. Саме тому була перервана тривала, вигідна для нас Програма розширеного фінансування EFF, саме тому у 2004 році ми не отримали право на  кредит stand-by, який би міг бути страховкою, опорою для нашого бюджету тощо, саме тому МВФ недооцінює стан нашої економіки, прогнозує високий рівень інфляції та повільні темпи зростання ВВП. 

З усього вищенаведеного, що все-таки найвигіднішими для нас були б кредити stand-by (SBA), який  триває від 12 до 18 місяців, а повертати кошти треба починати після трьох з половиною років після одержання і повністю повернути через 5 років. Хоча не виключається можливість інших видів позики.

Нове керівництво бере курс на налагодження стосунків між Україною та МВФ. Про це засвідчує зустріч президента з представником МВФ, висловлення його сподівань на продовження співпраці, на те, що інвестування в економіку України зростуть, зросте і кількість спільних програм з МВФ.

І хоча якою не була б ситуація між Україною та МВФ, розривати дружніх стосунків з цим фондом нам не потрібно, а то й не можна, бо це викличе небажану реакцію інших країн щодо України, принесе нам більше проблем, аніж користі, а , можливо, змусить нас “пасти задніх”.

Отже, як невід’ємна частина Європи Україна об’єктивно орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічних відносин та забезпечення належного добробуту своїх громадян. Поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу на схід, його безпосереднє наближення до кордонів України створює додаткові передумови для активізації участі України в цих процесах. Провідними формами співробітництва між Україною та ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність, науково-технічна сфера, регулювання трудової міграції та інші. Крім того, більше половини прямих іноземних інвестицій надходить з країн ЄС. А отже, економічна динаміка в ЄС та тенденції економічної співпраці визначатимуть перебіг соціально-економічних процесів в Україні.

В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності Україна тісно співпрацює з країнами колишнього соцтабору. Особливо тісними ці зв’язки є з Росією, яка є важливим партнером в структурі експорту-імпорту товарів та послуг, хоча впродовж кількох років Росія методом економічного тиску бажає вплинути на політичну ситуацію в Україні.

Оскільки Україна після здобуття своєї незалежності потрапила у ситуацію, коли потрібно було при переході до ринкової економіки і відповідно для розвитку старих, занедбаних, та нових галузей економіки, позичати гроші у інших країн, зокрема у США, ЄС тощо. Тому необхідно було налагодити співпрацю зі всесвітньою валютною організацією, тобто МВФ. Не дивно, що на даний момент відносини з цим фондом мають стратегічне значення для України, оскільки у нас існує брак коштів на реконструкцію галузей економіки тощо. Тому метою є встановити, які ж відносини склалися, існують, і якими вони будуть у майбутньому; які завдання треба поставити задля дружніх стосунків з МВФ.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

 

3.1. Перспективи торгівельних відносин  України в системі СОТ

 

Забезпечення економічної безпеки України полягає не лише в нейтралізації зовнішніх загроз, а й в більш повному використанні потенціалу міжнародної економічної взаємодії. Світова організація торгівлі (СОТ) є інструментом врегулювання на багатосторонній основі правових відносин між державами-учасницями СОТ. Те, що членами СОТ вже є більшість країн світу (зараз їх 160), означає, що країни, які не є членами СОТ, у відносинах з країнами-членами СОТ матимуть в односторонньому порядку підпорядковуватися вимогам СОТ, не маючи відповідних прав для захисту своїх інтересів відповідно до положень цієї міжнародної організації. 16 травня Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі.

За 14 років переговорів Україна пройшла шлях економічних і структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні переговори з країнами-членами СОТ, ухвалила понад 50 необхідних для адаптації українського законодавства до вимог СОТ законів.

Протокол про приєднання України до Маракешської угоди про створення СОТ був підписаний у Женеві 5 лютого 2008 року.

Верховна Рада 10 квітня ратифікувала протокол про вступ України до СОТ. Президент Віктор Ющенко 16 квітня підписав закон про ратифікацію протоколу, у той же день Міністерство закордонних справ спрямувало ноту генеральному секретарю СОТ, у якій повідомило про ратифікацію протоколу про вступ України в організацію.

За даними Міністерства економіки, з моменту вступу України до СОТ країна отримувала такі переваги як поліпшення умов торгівлі зі 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі. Крім того, такий крок веде до зменшення тарифних і нетарифних обмежень на доступ українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ, до набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Наслідки приєднання до СОТ залежать від стану зовнішньоекономічної діяльності України під час набуття членства у СОТ. Тому, перш за все, слід повністю використати позитивні і усунути негативні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України.

Позитивними чинниками розвитку зовнішньоекономічної діяльності України є: наявність мінерально-сировинних ресурсів; перспективи розвитку ринку послуг (транспортних, телекомунікаційних, фінансових, туристичних); потенціал у високотехнологічних галузях (літакобудування, ракетоносії, супутникові технології, військова техніка, створення та застосування нових речовин і матеріалів, біотехнології).

Чинниками, що стримують розвиток зовнішньої торгівлі України, є: домінування у структурі експорту продукції енергоємних галузей, сировини і товарів з низькою доданою вартістю; низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг; значна залежність України від імпорту з окремих країн.

Політика України щодо приєднання до СОТ будується на необхідності одержання максимальної вигоди з членства у СОТ.

Загалом, переваг від членства в СОТ досить багато, вони стосуються різних сфер економічного життя. Але поряд з перевагами крокують і недоліки членства України в СОТ, це зумовлене тим що рівень розвитку національної економіки порівняно відсталий від рівня провідних країн-учасниць СОТ.

Можна розглянути основні моменти що стосуються як переваг так і недоліків, розділивши їх на такі основні групи як загальні та специфічні.

Загальні переваги і недоліки відкритої економіки - традиційні переваги пов'язані з відкриттям економіки і збільшенням обсягів міжнародної торгівлі переважно випливають з раціональними розміщеннями ресурсів. Товари будуть поступово відображати світові ціни і будуть розміщені у "найпродуктивніших" секторах. Але водночас недоліком є те що економіка країни ще не готова до впровадження світових цін, оскільки купівельна спроможність не відповідає світовим вимогам.

Одночасно, держава відчуваючи переваги буде розміщувати свої ресурси у секторах які є конкурентоздатними на міжнародних ринках. Економічна активність зростатиме під впливом нових торгівельних можливостей та конкуренції з-за кордону. Виробництво буде мати доступ до ресурсів з імпорту і кінцевий продукт, навіть якщо лише частково, буде краще відображати світові ціни і буде кращої якості. Ці переваги часто нівелюються коштами перехідного періоду, що включають безробіття, перекваліфікацію, підтримку підприємств, загальну реструктуризацію і т.д. Однак, недоліки короткострокового періоду оправдуються довгостроковими виграшами.

Специфічні переваги та недоліки членства СОТ:

Доступ на ринки. Перша і основна перевага членства у СОТ – можливість отримати кращий доступ на ринки у галузях експорту.

Вступ України до Світової організації торгівлі забезпечує лібералізацію доступу українських товарів на ринки світу через:

зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі з 150 країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.

Передбачуваність і транспарентність. Членство у СОТ забезпечує передбачуваність, незмінність і транспарентність доступу на ринки. Тарифи що застосовуються до не - членів можуть змінюватись і переглядатись кожен рік. СОТ забороняє таку практику, і збільшує стабільність.

Інституційна Реформа. Членство в СОТ вимагає створення ряду державних установ та прийняття ряду законів для провадження торгівельної політики. Такі зміни, в свою чергу, прискорюють реформи, підтримують процес лібералізації торгівлі, збільшення прозорості та посилення верховенства права.

Недоліком є те, що створення таких умов та прийняття певних законів надзвичайно затратним для держави. Часто такі реформи вимагають кваліфікованих спеціалістів та перекваліфікації існуючих працівників – яких важко "втримати" в державному секторі.

Механізм Розв'язання Суперечок. Наступною важливою перевагою членства в СОТ є можливість використання Механізму Розв'язання Спорів. Цей Механізм забезпечує "форум" для розв'язання багатьох торгівельних суперечок. Цей механізм Україна може застосувати для вирішення спорів з своїми найбільшими торгівельними партнерами – такими як ЄС, США в майбутньому Росія. Система розв'язання спорів СОТ є найпрозорішою та найдоступнішою системою

Недоліками використання цього форуму є традиційні недоліки самої системи. Розв'язання спорів: процедура є досить довгою, дорогою. Відсутня компенсація. Багато з членів СОТ ніколи не використовували систему розв'язання спорів для захисту своїх інтересів – це зокрема випадок країн що розвиваються. Станом на 2013 рік з 315 спорів лише 98 були принесені країнами що розвиваються. 90% з цих 98 спорів країнами що є найактивнішими в Азії та Латинській Америці – такими як Індія і Бразилія. Жодна Африканська країна та найменш розвинута країна до сьогодні не була стороною у торгівельному спорі СОТ. Система розв'язання спорів не є найефективнішим інструментом для приватних підприємств. Адже розпочати спір і оскаржити дії іншої держави може державний орган. Часом переконати свій уряд у необхідності розпочати справу може бути надзвичайно важко, зокрема у "політичному" аспекті.

Участь у прийнятті рішень СОТ. Членство у СОТ дає можливість формувати майбутні правила та розвиток світової торгівельної системи. Нові члени зможуть брати участь у міжнародних переговорах і переслідувати свої інтереси та вносити свої корективи у правила СОТ. СОТ надає можливість брати участь у найширшому міжнародному форумі переговорів, правил та напрямків торгівельної політики.

Покращення міжнародного іміджу країни. Вступ у СОТ позбавило Україну клейма "не член СОТ" що має значний політичний вплив у її міжнародних відносинах та значно підвищить стабільність та впевненість в ній як у діловому партнері. Можна передбачати, що членство СОТ принесе збільшення іноземних інвестицій.

Інтеграція з ЄС. Членство у СОТ є передумовою щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС і відповідно – ефективнішою інтеграцією України у ЄС. Вдосконалення законодавства та інституційна реформа що є передумовою членства в СОТ – частково відображає стратегію інтеграції України у ЄС

Після набуття членства у СОТ було започатковано переговорні процеси з укладення угод про вільну торгівлю між Україною та низкою держав світу і окремими угрупованнями держав. Здійснюється послідовна робота щодо опрацювання проектів угод про вільну торгівлю та проведення відповідних консультацій/переговорів з Сінгапуром, Сербією, Туреччиною, Канадою; продовжується підготовча робота з започаткування відповідних переговорних процесів з Мексикою, Сирією.

24 червня 2010 року укладено Угоду  про вільну торгівлю між Україною  та Європейською асоціацією вільної  торгівлі.

Україна використовує договірну базу СОТ для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі та збільшення товарообігу з країнами – основними партнерами.

Одним з основних політичних та економічних наслідків вступу України до СОТ стала активізація переговорів з ЄС щодо укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Можливість правового відступу від правил. Кожен член СОТ має право користуватись перевагами системи і одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити від своїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних заходів, переобговорень тарифів, обмежень щодо торгового балансу і т.д. Окрім того існує можливість захисту національного ринку завдяки маніпулюванням обмінним курсом. Цей засіб є найменш ефективний ніж тариф хоча і може спричинити інші небажані економічні наслідки.

Реформа податкової та митної системи.

У результаті вступу в СОТ тарифи знизилися і відповідно зменшилися надходження у державний бюджет. Для того щоб частково компенсувати цей ефект - реформували податкову систему щоб забезпечити ефективніше надходження податків від збільшення економічної активності пов'язаної з вступом у СОТ. Ця система повинна забезпечити перехід надходжень від тарифу до податків. Необхідною є також реформа митної системи. Надходження повинні забезпечуватись попри існуючі проблеми контрабанди та корупції. Якщо забезпечити обкладання митом виключно усіх товарів що ввозяться і повинні ним обкладатись, то зменшення надходжень не буде таким радикальним. Слід також зауважити, що заміна квот, які заборонені СОТ на тарифи – може збільшити тарифну базу і при ретельному їх зборі підвищить надходження у держбюджет.