Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2012 в 00:35, отчет по практике
Метою мого дослідження є ознайомлення з організацією фінансової роботи казначействі, набуття практичних умінь проведення техніко-економічного аналізу діяльності підприємства, заповнення розрахункових та платіжних документів, формування професійної направленості особистості, розширення знань про фінанси, сутності майбутньої діяльності.
Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр).
Вступ 3
1. Фінансова стабілізація, як основа фінансової політики держави 4
2. Доходи і видатки бюджету України 10
3. Висновок 18
4. Використана література. 19
Досвід останніх років свідчить,
що дійсна фінансова стабілізація досягається
на основі розвитку національного виробництва
як першооснови економіки. Усе це
з повною очевидністю обумовлює
необхідність зміщення акцентів у економічній
політиці. Його суть полягає в тому,
щоб у межах поглиблення
Бюдже́т —
грошове вираження
Державний бюджет України — це головний фінансовий план країни.
Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм — доходів і видатків, розглянемо економічну сутність цих категорій і форми їх прояву. Але насамперед необхідно з’ясувати відмінності в поняттях «державні доходи» і «доходи державного бюджету», а також відповідно «державні видатки» і «видатки державного бюджету».
Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.
Державні видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету — це лише частина державних видатків.
Доходи і видатки бюджету — це об’єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки — задовольняють загальнодержавні потреби. Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.
Видатки бюджетів
Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України.
Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до цього Закону. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.
Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
На даному етапі розвитку економіка Україна є досить нестабільною, якщо порівнювати з економікою стран сусідів. Але на як заявив перший заступник глави Адміністрації Президента України – представник Президента в Кабінеті Міністрів Ірина Акімова в інтерв’ю з представниками ЗМІ6 « Економіка України у 2011 році незважаючи на непросту світову ситуацію, розвивалася досить успішно.»
Також вона зазначила що, економіка
України у важких міжнародних
умовах вистояла і розвивалася досить
успішно. Якщо порівняти нас з
іншими країнами, то і за темпами
зростання, і за темпами інфляції,
показниками бюджетного дефіциту, державного
боргу - а це головні показники - ми
виглядаємо більш ніж пристойно
», - сказала вона, додавши, що така оцінка
підтверджується об'єктивними
У цьому році світовий банк знизив
прогноз зростання ВВП України
на 0,5 п.п. – з 2,5% до 2%. Про це заявив
старший економіст
Піонковський стверджує, що вони зменшили їхній прогноз зростання на 2012 р. за базовим сценарієм з 2,5% до 2%. ВВП єврозони скоротиться на 0,3% в 2012 р. Зростання в регіоні Східної Європи і Центральної Азії сповільниться з 5,6% в 2011 р. до 3,3% в 2012 р. - найбільший спад серед шести регіонів Світового банку за рахунок міцних торгових і фінансових зв'язків з проблемною європейською економікою. Експорт України за прогнозами залишиться слабким у другій половині 2012 р., економічне зростання буде підтримуватися фіскальними стимулами , обсягом більше 2% ВВП, що було передбачено змінами до бюджету.
На 2013 р. Світовий банк прогнозує зростання ВВП на 3,5%, на 2014 р. - 4%.
Раніше міжнародне рейтингове агентство Moody's прогнозувало, що реальне зростання ВВП України в 2012 р., швидше за все, сповільниться до 2,5% -3%, в той час як слабкі перспективи зростання світової економіки на поточний рік будуть придушувати попит на експорт сировинних товарів України , таких як сталь та інші метали.
На думку аналітиків міжнародного фонду Блейзера, зростання ВВП України в 2012 р. складе близько 3%, в той час як країна в змозі досягти економічного зростання на рівні вище 7% на рік. Зростання можливе за рахунок суттєвого прискорення розвитку в порівнянні з поточними показниками росту ВВП.
Тим часом, аналітики "Трійка Діалог" вважають, що при посиленні європейських боргових проблем прогноз по зростанню ВВП України може бути знижено з 3% до 2%. А аналітики Renaissance Group прогнозують зростання ВВП на рівні 3% за підсумками поточного року.
В той же час Міжнародний валютний фонд (МВФ) в середині квітня знизив прогноз по зростанню ВВП України в 2012 р. на 1,8 п.п. - До 3%. Прогноз по інфляції також знижений - з 9,1% до 6,7%.
Прем'єр-міністр України Микола Азаров прогнозував, що зростання ВВП в 2012 р. складе 5-6%. А нинішній секретар РНБО Андрій Клюєв, перебуваючи на посаді першого віце-прем'єр-міністра, міністра економічного розвитку і торгівлі заявляв, що уряд ставить перед собою завдання вийти на середньорічні темпи зростання ВВП в 2012 р. в 6-8%.
У держбюджеті на 2012 р. закладено зростання ВВП на рівні 3,9%.
Відзначимо також, що 13 червня Світовий банк знизив прогноз по зростанню економіки України в 2013 р. (у порівнянні з січневим прогнозом) на 0,2 п.п. - До 3,8%. Прогноз зростання в 2014 р. залишився без змін - 4%.
Нагадаємо, що за даними Миколи Азарова, в першому півріччі зростання ВВП в Україні склало 2,5%.
Також сьогодні повідомляється, що Світовий банк знизив прогноз інфляції в Україні в 2012 р. з 9,4% до 6,1%. Про це заявив старший економіст представництва банку в Україні Руслан Піонтковський.
"Інфляція за підсумком 2012 очікується 6,1%", - сказав Піонтковський.
За його словами, за прогнозом Світового банку у 2013 р. показник інфляції складе 9,5%. Це пов'язано з підвищенням тарифів на комунальні послуги та газ для населення, більш високий рівень інфляції очікувався в 2012 р., але оскільки уряд відклав підвищення комунальних тарифів, Світовий банк переніс зростання інфляції на 2013 р.
Крім того, іншими чинниками для інфляції в 2013 р. стане фіскальне стимулювання, що призведе до прискорення споживчого попиту, і зміна монетарної політики на більш м'яку.
Раніше Міжнародне рейтингове гентство Standard & Poors заявляло, що оцінює інфляцію в Україні в 2012 р. на рівні 6%. Такі очікування аналітиків йдуть врозріз з інформацією Держстату, згідно з якою інфляція в Україні за 6 місяців 2012 р. складе 0,1%, а в червні навіть була дефляція 0,3%.
Відзначимо також, що в НБУ прогнозують в 2012 р. інфляція складе 5%. В той же час Міжнародний валютний фонд (МВФ) в середині квітня знизив прогноз зі зростання інфляції - з 9,1% до 6,7%. А на думку керівника місії МВФ в Україні Крістофера Джарвіса, озвученої в травні, інфляція в Україні в 2012 р. складе 7%.
Також Світовий банк підвищив прогноз дефіциту бюджету України, включаючи дефіцит НАК "Нафтогаз", в 2012 р. в 2 рази - до 5%.
"Збільшення пенсій, зарплат
і соціальних програм на тлі
низької інфляції обумовлюють
зростання споживчих витрат. Одночасно
з підтриманням економічного
зростання ця політика, як очікується,
приведе до розширення
У держбюджеті на 2012 р, який ВР затвердила 22 грудня 2011, а 28 грудня підписав Президент і опублікувала газета "Голос України", граничний обсяг дефіциту державного бюджету на 2012 р. становить 25 млрд 129 млн 484,1 тис. грн. Граничний обсяг дефіциту загального фонду держбюджету встановлено в сумі 21 млрд 244 млн 850,8 тис. грн, граничний обсяг дефіциту спеціального фонду держбюджету становить 3 млрд 884 млн 633,3 тис. грн. [5]
Досвід країн з ринковою економікою свідчить про широкі можливості використання бюджету.
В порівнянні з підходами до формування бюджету в країнах розвинутої демократії, я вважаю, що для ствердження самоврядування Україні необхідно пройти складний шлях доопрацювання законодавства, розмежування повноважень, децентралізації фінансових ресурсів та навчання службовців.
Законодавство в Україні безперервно змінюється при відсутності концепції про місце і роль місцевого самоврядування. Бюджет місцевих рад формується згідно із Законом про Державний бюджет, який приймається кожного року і має суттєві відмінності від закону 1991 р. "Про бюджетну систему." Практично формування місцевих бюджетів нічим не відрізняється від часів централізованого розподілу ресурсів.
Складна податкова система, механізм
збору і перерозподілу
Ідея "від кожного по можливості, кожному по потребах "стосовно місцевого самоврядування означала диференціацію при зборах податків по регіонах та їх перерозподіл з метою урівняння задоволення потреб. Реально цю ідею втілити в життя не вдалось тому, що вона має суттєві дефекти, а саме: повністю душить ініціативу, скільки не старайся - більше, ніж тобі виділять, не одержиш.
Такий підхід вимагає від службовців,
причетних до розподілу, розсудливості
та порядності. Але поки що породило
суб’єктивізм та корисливість і стало
причиною різкого зростання
Загалом існуюча система перерозподілу базується на визначенні нормативної бази відрахувань від основних податків на рівень області, де проводиться кінцевий перерозподіл для кожного муніципалітету і повністю виключає можливість місцевих рад формувати бюджетну політику навіть на поточний рік. Питома вага власних ресурсів місцевих рад в загальній величині бюджету складає 5-10% і формується за рахунок місцевих податків і зборів. У 1996 р. позабюджетні кошти місцевих рад централізовані, чим міські ради були прирівняні до сільських, у яких власних ресурсів практично не було ніколи.
Розглянувши звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та висновки Рахункової палати щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік, Верховна Рада України зазначає таке.
У 2011 році, незважаючи на ряд
негативних тенденцій у
Загалом через зведений бюджет України у 2011 році, за попередніми даними, перерозподілено 30,3 відсотка валового внутрішнього продукту проти 29,1 відсотка у 2010 році.
Витрати з резервного фонду державного бюджету у 2011 році при бюджетних призначеннях 1,5 млрд гривень здійснені в обсязі 0,4 млрд гривень, що на 0,7 млрд гривень менше, ніж у 2010 році.
Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець звітного періоду становив 473,1 млрд гривень, або, за попередніми даними, 35,9 відсотка валового внутрішнього продукту проти 39,9 відсотка на кінець 2010 року.[7]
Информация о работе Звіт з ознайомчої практики (об`ект дослідження казначейство)