Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Мая 2013 в 10:17, лекция
Слави та молитви.
Молитви, що утворені на основі Велесової Книги.
Заклик чотирьох стихій: Землі, Води, Вогню, Вітру.
Зоре красна! Іди до нас, Як жона
благая, і молоко дай нам
У нашу силу і кріпость двожилу.
Ти бо Зориня, Сонцю вістяща,
Що вже бо Віз І воли єсть там.
І ждуть його. На Молочній Стежці,
Що Зоря пролила, Прозвана Матір'ю.
Дажбоже наш Світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу, творячи
життя та красу велику,
даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя, святістю і мудрістю
Віри нашої.
Ласку твою чуючи, славу Тобі творимо від
землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною, сповіщаючи
усім Предкам руським,
що шануємо та поклоняємось Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному – Дажбогу нашому.
Слава Рідним Богам!
Сонце-Світило, Бог наш Ярило,
по Землі Ти йдеш, тепло в руках несеш.
Врожаї багаті будуть у тій хаті,
де Ярила-Бога просять до порога.
Ярилочку багатий, зайди до моєї хати.
Хай моя дівиця має приданицю, з волами
рогатими, засіками багатими.
Хай мій син єдиний не покине родини,
нехай шаблю вправно його руки тримають
і честь свого Роду яро захищають.
Слава Рідним Богам!
Перуне, Перуне, Боже златорунний,
з громом та блискавицею, з Дівою-Перуницею.
На землю ступаєш, русичів научаєш,
як бій вигравати і нечисть долати,
як воріженьків косити і правду любити.
Вої твої ревні – то Предки наші кревні,
які Праву боронять та за нас Богів молять,
аби Русь повстала і її могуть настала.
Аби Храми Роду, капища народу,
Волхви відродили й славлення Богам творили.
Перуне, Перуне, Боже златорунний.
Силі Рода славу співаю, Тебе Величаю!
Слава Рідним Богам!
Дажбожі Внуки ми -
Улюбленці Богів!
І Боги свої десниці
Тримають на ралах наших.
Заспіваймо славу Суражію,
І так мислимо до вечері,
і п'ятикратно славимо Богів!
(За Велесовою Книгою)
Родючістю-плодючістю багата Земля-Матінка,
Мокоша наша Сонцелика. Щедротою повняться
руки Твої,
благословенні врожаї, які даруєш нам,
дари стиглі та соковиті.
Осіннім теплом пахне Земля-Коровай,
і ми дякуємо Тобі за врожаї з полів наших
Вкраїнських.
Славимо щедрість та плодючість Землі
Рідної,
яка достаток нам дає та в ситості і благополуччі
нас, онуків Сварожих, тримає.
Слава Рідним Богам!
Світло Біле, Світло Боже, Світовиде
Переможець
Славу тобі проголошуємо, бо ти єсть Бог
Прави і Яви,
Пісні тобі співаємо і треби палимо. Бо
ти є Святість Велика.
Ти є Світ видимий і буття Яви, бережи нас
в світі Нави,
Бо світ через тебе ми бачимо, Правою збагачуємося.
Від того Хвалу тобі Велику співаємо і
слави складаємо,
Біля ватр танцюючи, тебе викликаєм, прийди,
прийди, Світлий,
прийди, прийди, Ясний, Боже наш Великий,
Світовиде Красний.
Ти нам Сонце, Землю, і Звізди держиш, Праву
утверджуючи.
І від того світ міцний, ми тобі у тім поможемо
силою вогнів наших!
Слава Рідним Богам!
Доленько-матінко, не вплітай ниток
чорних у життя моє,
не пускай Карну мою долю ткати, щоб не
прийшлося мені потім з горя страждати.
Яко Діва ти красна, весела і щасна,
як мою долю будеш ткати, я Тобі буду
гарно співати.
Гарно співати, ще й славу казати,
Богів прославляти, Тебе величати.
У Вирію-Сонцю Боги співають.
На Землю священну благодать посилають.
Рано-раненько вийду я до річеньки,
веретено в руки візьму, до Долі помолюсь.
Матінко рідненька, захиснице миленька,
дай мені долі, доброї волі.
Нехай жінкою я буду коханою, господинею
гарною,
хай дітки здорові зростають, добро та
щастя в сім'ю прибувають.
Хай миленький мене любить, лише ніжно
хай голубить.
Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою.
Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі
у Вирій посилаю.
Річенько-водиченько, віднеси веретено
до Долі у світлицю,
хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати,
коханого на подвір'я моє зазивати.
Слава Долі!
Великий і могутній Велесе!
Славимо мудрість Твою нескінченну,
яка дає нам пізнати Закони Права,
аби гідно жити у Яві та з честю відійти
у Наву.
Сповни нас Мудрістю Своєю, як наповняв
прадідів наших.
Вкажи шлях істинний до Сварги Синьої.
Ти приніс отрочат на Землю Святу Руську,
від яких пішов Рід наш великий, піклуйся
про онуків своїх.
Премудрий Дух Роду Православного,
ми славимо Тебе і закликаємо пребути
з нами,
охороняючи та примножуючи блага наші.
Слава Рідним Богам!
Вітре могутній, Боже Стрибоже!
Ти по світу блукаєш, хмари з дощами
по небу ганяєш.
Дай моїй землиці теплої водиці,
дай моїй пашниці вітра-Ласкавиці,
аби не сушило, врожай не палило.
Хай онуки Дажбожі мають завжди врожаї
гожі.
Слава Рідним Богам!
Моя душа повниться добротою,
як ріка водою, мій дім багатий – приходь
до моєї хати.
Прийди, мій Чуре, прийди, пшеницю мою стережи.
Щоби тая Чорноба не натворила в домі зла.
В хаті внуки маленькі, діти мої молоденькі.
Бережи мій Рід прадавній,
Рід великий православний.
Матір-Слава
Б'є крилами
Обабоки свої,
Немов вогнями сіяючи
Святістю для нас.
А всяке перо іншої краски:
Червоне, синє,
Блакитне, жовте,
Срібне, золоте і біле.
Бо вона світлом сяє,
Яко Сонце зо Славою,
А довкола йде Розсоняшнене
Розсвітлення, –
Вона ж бо світає
Сімома красками,
Так що подив
Між Богами нашими повстав, –
А Перунь,
Побачивши її,
Гремить у ясній Сварозі!
(Велес Книга)
Ми молимося Богам
Про поміч у наших боєвих
Трудах і змаганнях.
Бо оце Всематір б'є крилами
Про боєві подвиги
І СЛАВУ воїнам,
Які випили Води Живої
Від Перунця у січі жорстокій, –
А ця Птаха прилетіла до нас
І дає нам Ріг,
Повний Життя Вічного
Гридневі нашому,
Що станув проти мечів ворожих
І сиву голову утратив.
Так немає смерти для нас, –
Тільки Життя Вічне!
(Велес Книга)
Богові Світовидові
Ми СЛАВУ прорекли,
Бо цей Бог став
Богом Правія і Навія.
І йому співаємо пісні,
Яко єсть Він Святий.
І через нього ми
Побачили Світ Видимий
І буття Яви.
І він буде
Нас у Навії берегти.
А тому ХВАЛУ співаємо
І, співаючи,
Маємо танцювати,
І викликуємо Бога нашого:
Бо це Він Землю,
Сонце наше
І Звізди держить
І Світ міцнішим творить.
(Велес Книга)
Творіть Світовиду
Славу всяку!
Цей бо очищує Серце наше.
І ми відрікаємося
Од злого,
А спрямовуємо себе
До Доброго.
Бо це є тайна велика:
Яко Сварог є
Перуном і Світовидом,
А ті два
Перебувають у Сварозі.
(Велес Книга)
Слава Богу
Перуну огнекудрому,
Який стріли кидає
На ворогів наших,
І вірно вперед веде
По стежці.
Тому що єсть той
Воїнам суд і честь,
І яко златорун -
Милостив,
Всеправеден єсть!
(Велес Книга)
(слава-оберіг для захисту
Стану перед Дубом, Перуна покличу:
Прийди-прийди, Перуне, прийди-прийди,
грізний,
З силами Перуновими, блискавками ясними,
Землю освяти громами рясними,
З Алатир-каменя вогню викреши,
Вогню викреши – світло запали.
Іду я, Світлом Перуновим захищений(а),
Горить Ведогонь у душі моїй.
Сили ворожі мене оминають,
Дажбожого онука(у) не чіпають,
Бо сила зі мною Божеська -
Перуничі – витязі громи могутні;
Вони воріженьків відганяють,
Блискавками спопеляють.
Слава Богам Рідним і Предкам Світлим!
Вночі Велес іде по Сварозі,
По молоці небесному,
Іде до свого чертогу.
А на Зорі звертається до воріт.
Там ми ждемо Його,
Щоб зачати співи
І славити Велеса
Від віку й до віку.
І славимо його храмину,
Яка блистить
Многими вогнями,
І стається уся
Жертовницею чистою.
Це Велес навчив
Праотців наших
Орати землю,
Засівати цілини
І жати снопи колосисті
На струджених полях,
І ставити Снопа
При вогнищі у хаті,
І почитати Його,
Як Отця Божого
(Велес Книга)
Станьте, як леви, один за одного,
І тримайтесь князів своїх.
І Перун буде коло вас,
І перемоги дасть вам.
СЛАВА Богам нашим!
До кінця віку землі тієї,
І до благ усяких Русі -
Отцівської землі нашої!
І так буде,
Бо ті слова маємо від Богів!
(Велес Книга)
Згадаймо про те,
Як наші Отцове Сьогодні у Сварозі Синім
Дивляться на нас,
І краще усміхнутися до них,
Бо ми з Отцями нашими Не єдині,
Але уповаємо На поміч Перунову.
А то ми бачили, Як скаче у Сварозі
Вісник на коні білому.
А він здвигнув меча до Небес
І розторгнув облаки і громи,
І потекла Жива Вода на нас.
А ми пиймо її, Бо вона пливе до нас Всякою
життєдайністю
Пиймо її, як здійснення Божественного
Життя На Землі!
(Велес Книга)
Це є жертва наша -
Мед-Сура -
На дев'ятисилі
І шавлії удіяна
І на Сурі, Сонці ставлена
Три дні.
Після них
Крізь вовну ціджена
І тая буде нашою жертвою
Богам у Прав'ї,
Яко Вони – Богове
Є вашими Праотцями:
Бо ж се ми походимо
Від Дажбога,
І стали славними Від Славлення Богів
наших!
(Велес Книга)
А тому, що впав у полі,
Перуниця дає
Води Живої напитися,
А напившися її,
Він їде до Сварозі
На білому коні,
І там стрічає його
Перунько
І веде до блаженних
Своїх чертогів.
І там пребуде він час,
І отримає нове тіло.
І так має жити
І радуватися сьогодні
І до вічних віків,
Творячи за нас молитви.
(Велес Книга)
Роде Всевишній, ти Отець наш
і Мати,
Що Богами Рідними на світ проявився.
Славимо тебе в усіх ликах твоїх Праведних,
Що приходять до нас, Вірі і Веді навчаючи.
Ми святістю твоєю освячуємося,
Світлом Вогню твого збагачуємося,
Душі свої очищуємо, вірно до Прави
ідучи
Шляхом слави, шляхом істини і правди!
Любов'ю твоєю огорнуті, силою твоєю захищені
У єдності в родах своїх перебуваємо,
Рід земний по слову твоєму і подобію творячи.
Слава Роду Всевишньому і всім Богам у
ньому сущим!
Проголосимо СЛАВУ Богам,
Які є Отці наші,
А ми є їхні Сини.
І будемо достойні
У чистоті нашого тіла
І нашої Душі,
Яка ніколи не вмирає.
(Велес Книга)
Звернення до Богів за здоров'я
дітей
Свароже, Батьку наш,
Очисти Вогнем ясним тіла і душі дітей
моїх.
Нехай у Вогні святому згорять усі хвороби,
і чорнотою зіллються до земного вогню,
і перетворяться там у силу чисту.
Прошу Тебе, Дажбоже-Батьку, наповнити
Сонцем цілющим
і Силою Трисвітлою сутності дітей моїх.
Нехай розум їх буде світлим і чистим,
як сонячне проміння Твоє.
Як виростає трава весною під ніжним теплом
Твоїм,
так і нехай дітки мої ростуть здорові
і сильні, зігріваючись у долонях Дажбожих.
Ладо-Матінко, Ти є матір'ю Богів наших,
піклуєшся про них,
люблячи та зберігаючи їх у Роді Великому.
Візьми під опіку і моїх дітей, сповни
їх душі любов'ю та відданістю,
теплотою материнською зігрій, коли будуть
далеко від мене.
Як Матір Велику усім земним Родом славимо
Тебе
і просимо берегти дітей наших, бо є вони
кровинкою Твоєю,
Земним Родом Небесного Роду.
Слава Рідним Богам!
Шану Батькам складаємо
І, славлячи Богів, звертаємося до Них,
щоб берегли старість Батьків наших.
Бо привели вони нас у світ Явний, навчили
життю лад давати,
Богів Рідних славити, Землю святу
шанувати та берегти її від роду чужого,
ока лихого.
Звертаємось до Рода нашого, Батька Богів
Слов'янських:
візьми під опіку Свою Батьків наших.
Нехай старість спокійно доживають, яку
Мати Доля наткала, і легко до Богів відходять.
А кому є потреба, нехай на Землю повертаються
і щасливо знову шлях намічений долають.
Батьку Роде! Ти є Батьком Всесвіту,
Батьком Роду Небесного та Роду Земного.
Славлю Тебе і прошу дати чоловікові моєму
здоров'я міцного,
як скеля предвічна, чистого і світлого
розуму, як джерело гірське Карпатське,
сили дужої, вдачі мужньої, щоби твердо
у житті на ногах стояв,
сім'ю нашу беріг, дітей своїх любив, мене
шанував, Богів славив.
Слава Рідним Богам!
Матінко Ладо, Славимо Твою любов
Всеосяжну.
Твориш Ти лад у Всесвіті, у Родинах Небесних
та Земних,
наповнюєш жінок наших добротою та материнством.
Прошу Тебе, дай моїй дружині здоров'я
міцного,
життя довгого, вдачі ніжної, серця доброго.
Аби сім'ю нашу любов'ю наповнювала,
дітей гарно доглядала, мене віддано любила,
моїх матір і батька шанувала, господарство
наше доглядала.
Нехай у душі її лише злагода панує,
а слова із вуст тільки піснею ллються
і в очах чарівних вічне кохання панує.
Слава Рідним Богам!
У Роді Всевишньому, витік є Нави і Яви, Зливаючись в єдино творять вони Прав, Прав розливаючись є Нава і Ява, то дві сторони одного.
#ukraine #кухня #paganism #язичництво #неоязичництво
ѧ ВИКРИВЛЕНИЙ КУЛЬТ ЇЖІ. НАСТАНОВИ ѧ
Спершу варто сказати, що в часи язичництва повсякденна їжа мала символічні функції, які мало чим відрізнялись від символіки обрядових страв. Тобто будь-яка їжа у давніх слов'ян присвячувалась богам. Атрибутивно цією присвятою могли бути магічні заклинання перед їжею, певний порядок споживання страв тощо. Після хрещення України-Русі довгий час формувався і зрештою склався своєрідний синтез християнства і язичництва, який виявився в усіх сферах народного життя, зокрема у харчуванні. Найповніше цей синтез виявився у селянському середовищі. Процес приготування їжі супроводжувався різними магічними дійствами, частиною прадавнього обряду жертвоприношення, дещо з цієї магії збереглось у побуті селян і понині. Принагідно зазначимо, що вживання міцних алкогольних напоїв не характерне для українських традицій. Ще у XIX столітті дуже міцними вважались настойка чи горілка, які мали 25 градусів. Посилаючись на часи після прийняття християнства, які дещо змінили звичне багатовікове меню наших предків, хочеться зазначити, що певною мірою змінилась і традиційна обрядність. Жертвоприношення зникли, їх замінили довготривалі трапези (Всім відомий сучасний вид товстих - правосланих священників та депутатів). Що до м'яса - Основна маса населення м'ясні страви споживала рідко, здебільшого на свята. М'ясо, сало і рибу в бідних сім'ях використовували лише як приправу.