Виникнення ісламу. Пророча діяльність Мухаммеда

Висновок

Своєрідності держави Арабського халіфату й інших держав мусульманського світу було безпосереднє пов'язано з їх релігією. Універсальна релігія іслам, що походить з неподільності духовної і світської влади, була органічно пов'язана теократичною ідеєю про всемогутність, всесилля і неподільність самого Аллаха, що знайшла вираження в Корані: "Немає Бога крім Аллаха, і Мухаммед - пророк його". Іслам визначав у мусульманському світі і характер соціальної структури, і державних установ, і правових інститутів і моралі - всю духовну сферу мусульман. Так, релігійно-правовим основам мусульманського суспільства відповідала особлива соціальна структура, що характеризується відсутністю системи титулів, привілеїв, вибраності, що передаються спадково. Тут були усі рівні, а скоріше в однаковій мірі безправні перед теократичною державою і її главою -халіфом, султаном.

Іслам виключав невір'я, проти нього не можна було виступати ні прямо, ні побічно, навіть сперечаючись по його окремих положеннях, не тому, що єретиків, як у Європі, спалювали на багатті, а тому, що це значило протипоставити, виключити себе з мусульманського суспільства.

Універсалізм ісламу, основна ідея мусульманської ідеології і політичної теорії про злитість духовного і світського визначили й особливе місце держави в ісламському суспільстві, її безумовне абсолютне панування над суспільством, її теократично-авторитарну форму.

Іслам в сучасному світі постає як потужна та розгалужена соціальна сила та культурно-історичне явище. Виникнувши на грунті попередніх культурних традицій, способу життя арабських етносів, подвижницької діяльності визнаного в ісламі єдиного пророка Мухаммеда, іслам увібрав в свій зміст багатющий духовний досвід певного цивілізаційного регіону та змістові елементи деяких релігій та релігійних вірувань (в т.ч. – іудаїзму та християнства). За своєю структурою іслам відрізняється чіткою низкою чітко виписаних стовпів віри, культових дій та обов’язків мусульман, а за змістом досить радикальним наполяганням на безумовній відданості віруючих Аллаху.

Література

1. Ислам. Словарь атеиста. Москва, 1988, стор. 23. ISBN 5-250-00125-4 (рос.)
2. История стран Азии и Африки в средние века, М., 1968, ч. 2, гл. 8. (рос.)        
3. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. – К.,2001.                                                                                                                  
4. Сборник документов по всеобщей истории государства и права / Сост. К. Е. Ливанцева. – Л., 1987.                                                                                                            
5. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.                                                                                             
6. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под          ред. З. М. Черниловского. – М., 1984.                                                                                  
7. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К., 2003.                                                                                                               
8. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Практикум. – Вид. 2-е. – К., 2003.                                                                                                       
9. Якубовский А. Ю., Ирак на грани VIII-IX веков в кн.: Труды Первой сессии арабистов 14-17 июня 1935 г., М.-Л., 1937. (рос.)
10. Якубовский А. Ю., Об испольных арендах в Ираке в VIII в., «СВ»,         1947, No 4. (рос.)