Демографічна проблема людства

В 1,4 рази вище, ніж у міських поселеннях, смертність сільських жителів. Середня тривалість очікуваного життя у 2003-2004 роках  становила для чоловіків 62,6, а  для жінок - 74.

У 2002 році за цим  показником наша країна відставала від країн Центральної Європи на 5,5 років, а від країн ЄС - на 10,9 років.

Звичайно, проблему народонаселення слід вирішувати через  відповідну державну програму. За результатами Всеукраїнського перепису населення  науковцями розроблено Концепцію демографічного розвитку України, яку передано до Уряду.

Позитивні тенденції  спостерігаються завдяки значній  матеріальній допомозі, яка надається  матерям при народжені дитини. Втім демографи закликають до стриманості  у прогнозах, оскільки ніякі заходи не здатні суттєво змінити демографічну ситуацію, оскільки вона є еволюційним процесом.

Виходячи із наявних даних, демографічна ситуація в Україні вже прогнозована на період до 2026 року.

– Якою вона буде виглядати? –говорить Ела Лібанова.

За будь-якими  прогнозами, які розроблялись в інституті, враховувались найменш вірогідні варіанти: і позитивні, і негативні. Все поле варіацій обмежується десь 36-44 мільйонами. Тобто, найгірше - це 36, якщо не буде війни, і ніяких катаклізмів. Тобто якщо будемо розвиватися революційним шляхом. Є думки, що будуть зміни в цих прогнозах по результатах цього року (9.07.2005), тому що очікують в цьому році підвищення народжуваності, а ще більше - наступного року.

Серед факторів, які можуть позитивно вплинути на демографічну ситуацію в Україні, науковці називають створення позитивної громадської думки про родинні цінності, їхній пріоритет, пропаганду здорового способу життя, заборону реклами алкоголю та тютюнопаління, припинення популяризації на телебаченні так званих брудних фільмів, що спотворюють родинні цінності і саму суть людини - народжувати і плекати нове життя.

5. ПРОГНОЗИ ТА ШЛЯХИ  ВИРІШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ  В СВІТІ

Деякі західні  демографи (Д.-Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген  та ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025--2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж. Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природньо-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку.

Загострення проблем  народонаселення поставило перед  наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення  Землі (з урахуванням низки обмежувальних  чинників -- продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного -- називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами -- середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики -- стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

Незначне зниження темпів приросту народонаселення в  деяких країнах, що розвиваються, стало  помітним із другої половини 80-х pp. Уряди 125 країн заявили про схвалення  програм планування сім'ї, хоча 14 країн (Болівія, Бутан, Габон, Джібуті, Ірак, Камбоджа, Катар, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, ОАЕ, Оман, Екваторіальна Гвінея) не погодилися на такі кроки.

Історичний  досвід свідчить про можливість вирішення  проблем народонаселення в розвиненому індустріальному і постіндустріальному суспільствах.

ВИСНОВОК

В 1994 році в Каїрі  відбулася третя Всесвітня конференція  по народонаселенню та розвитку, в  якій прийняло участь вже 179 держав. На конференції прийняли підсумковий  документ-20-річна програма дій в галузі народонаселення та розвитку, яка складає 16 розділів, де розкриваються практично всі злободенні проблеми в галузі народонаселення.

В програмі підкреслювалось, що збільшується кількість держав, які усвідомлюють про необхідність розширення міжнародного співробітництва в питаннях народонаселення. В програмі розглядаються взаємозв'язки між народонаселенням, стійким економічним ростом та стійким розвитком.

Програма вміщує в себе заклик до розробки політики і законів, які забезпечують ефективну підтримку сім'ї, що є основним в суспільстві, а також сприяти її стабільності та враховувати різноманітність її форм. Розглядаються питання народжуваності, смертності та темпу приросту населення. Питання урбанізації та міграції. В цілому, звертається увага на проблеми „відтоку населення” із сільських районів і пропонуються відповідні рішення цих та деяких інших проблем , пов'язаних з переселенням в міста, з вимушеним переміщенням населення, зумовлених погіршенням оточуючого середовища, ростом озброєних конфліктів.

В розділі ХІ Програми, присвяченій питанням народонаселення, розвитку та освіти, стверджується, що в „світі жінки складають 75% неписьменних”  і що на світовому суспільстві  лежить особлива відповідальність за забезпечення того , щоб “всі діти отримували якісну освіту і щоб вони закінчували початкову школу”. В ній звертається увага на те , що існує тісний та складний взаємозв'язок між освітою, віком вступу в шлюб, народжуваністю та смертністю.