Еволюція суспільства та вплив людини на формування ландшафтів

                                 Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

                                                     Щирецька ЗОШ І-ІІІ ступенів  №1

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Еволюція суспільства  та вплив людини на формування ландшафтів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                          Виконала учениця 11-А класу

                                                                                                                          Біляковська Марта

 

 

                                                                  2012

Близько 5 млрд років тому сформувалася літосфера (вік найдавніших  знайдених порід — 4,5 млрд років). Первинний океан (гідросфера) виник, можливо, близько 4 млрд років тому, оскільки найдавніші осадові породи, утворення яких можливе в той час тільки у воді, мають вік 3,9 млрд років.

 

Найдавніші рештки мікроорганізмів  знайдено в гірських породах, датованих 3,2 млрд років тому. З млрд років  тому температура повітря досягала 70*С, і за таких умов могли існувати лише бактерії та ціанеї (синьо-зелені водорості).

 

Бурхливий розвиток органічного  світу на Землі, освоєння рослинами  і тваринами континентів відбулося  лише 0,5— 0,4 млрд років тому. Отже, географічна оболонка Землі тривалий час була абіотичною (неживою) геосистемою, в якій відбувався геологічний кругообіг речовин у вигляді взаємопов´язаних фізичних та хімічних процесів.

 

Розвиток земної рослинності  зумовив збільшення вмісту кисню  в атмосфері та поживних речовин в ґрунтах, а також появу великих тварин. Активно змінювався склад поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера. Величезне значення мав біологічний обмін речовин, в який включився і геологічний, що суттєво його трансформував.

 

З розвитком органічного  світу абіотична геосистема поступово  перетворилася на глобальну екосистему — біосферу, що складається з  двох взаємодіючих підсистем — неживої (абіотичної) і живої (біотичної).

 

Обмінні речовинно-енергетичні  процеси у цій новій системі були значно видозмінені. Для утворення біосфери вирішальне значення мала поява на землі рослинності, яка містить хлорофіл. Подальший процес еволюції живих організмів призвів до появи людини — найвищого біологічного виду, який, розвиваючись, дедалі більше впливав на природу.

 

З появою людей на Землі  почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. На відміну від  інших організмів людина — це особливий  біологічний вид, який впливає на природу не лише процесами обміну речовин у живій природі, тобто біологічним обміном, а й трудовою діяльністю. Вплив її пов´язаний не тільки з ростом народонаселення, а з технічною оснащеністю та вмінням організовувати працю.

 

Аналіз результатів  різноманітних наук, зокрема археології, антропології, історії, географії, дозволив проф. Г.О. Бачинському (1993) стверджувати, що з впливом людської діяльності глобальна екосистема почала поступово перетворюватися у трикомпонентну глобальну екосистему, у функціонуванні якої все більшу роль відігравало людське суспільство. В історії взаємодії людського суспільства і природи він виділяє три стадії, які по суті є різними етапами розвитку на нашій планеті глобальної соціоекосистеми, — незамкнену, частково замкнену, замкнену.

 

Перша стадія взаємодії  суспільства та природи, а в цей час існувала незамкнена соціоекосистема — тривала близько 2—3 млн років від появи на Землі перших людей примітивного виду до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду. Ця стадія відзначалася органічним входженням людей у природу. Відбувалося накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. У цей час для людського суспільства природне довкілля було практично необмеженим, тому глобальна соціоекосистема виступала як функціонально незамкнена.

 

Друга стадія взаємодії суспільства та природи тривала близько 40 тис. років від початку палеоліту і до кінця другої світової війни, тобто до середини XX століття. На цій стадії інтенсивно розвивалося землеробство, скотарство, виникали ремесла, розширювалося будівництво сіл, міст, фортець. Людство своєю діяльністю почало завдавати природі відчутної шкоди, особливо після розвитку хімії та одержання перших кислот, пороху, фарб, мідного купоросу. Чисельність населення в XV—XVII ст. вже перевищувала 500 млн. Цей період можна назвати періодом активного використання людиною ресурсів, взаємодії з природою.

 

Глобальний тиск на довкілля був загалом ще незначним і  локальним.

 

До втручання людини на кожній ділянці ландшафту існували динамічна рівновага і певний баланс речовин і, як правило, виключалась можливість ерозії та зберігалася родючість ґрунтів. Третя стадія взаємодії суспільства та природи почалася в середині XX ст. після закінчення другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки. Це — період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння природи та людського суспільства, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів.

 

Він характеризується розвитком  глобальної екологічної кризи, нарощуванням гонки озброєнь всіма розвиненими країнами світу. Це — стадія широкої хімізації, виробництва пластиків.

 

Людина своєю діяльністю на планеті все більше впливає  на природу, на жаль, переважно негативно.

 

На території нашої  держави екологічна криза почала виявлятися ще з середини 50-х років XX ст. Саме цей час умовно можна вважати початком безконтрольного періоду експлуатації природи, а отже, і її забруднення. Щорічно у природний обіг вводилося близько 1,5 млрд тонн первинної сировини. Це майже ЗО тонн на кожного громадянина України. У результаті цього обсяг накопичених відходів від добувної, енергетичної, металургійної та деяких інших галузей промисловості становить уже близько 15 млрд тонн. Набагато більше їх потрапило у воду та повітря, які є первинною основою життя. Причина цього — відсутність природоохоронних інституцій та застарілі технології. На додаток — в Україні найбільша у світі розораність земель, безконтрольне використання великої кількості пестицидів, дві третини яких мають чіткий мутагенний ефект. І це за умов, коли близько 40 % усіх сільськогосподарських угідь мають слабку здатність до самоочищення, тобто сприяють накопиченню отруйних речовин у життєво важливому шарі орного ґрунту. Все це підсилюється аварійним станом каналізаційних систем, що спричиняє викиди інфекційно небезпечних відходів, зниження загального гігієнічного рівня.

 

Антропогенне (техногенне) середовище – створене людиною у  процесі свого розвитку:

- виробниче – це  середовище, де людина здійснює  свою виробничу діяльність (комплекс  підприємств, організацій, установ, навчальних закладів, об’єктів транспорту, комунікацій та ін.);

- побутове – це  середовище проживання людини, тобто  сукупність житлових будов, споруд  спортивного і культурного призначення,  а також комунально-побутових  організацій і установ.

 Історичні етапи  зміни біосфери людиною: 

1. дія на природу людини як  біологічного вигляду. 2. Надінтенсивне  полювання. 3. Скотарство. 4. Землеробство. 5. 300 років тому - глобальна зміна  всіх компонентів біосфери.

 Форми дії людини на біосферу:

2. Зміна структури земної поверхні. 2. Зміна складу біосфери, круговороту  і балансу складаючих її речовин. 3. зміна енергетичного 

 балансу біосфери. 4. зміна, що  вносяться в біоту. 

 Різноманітність форм людської  діяльності, які змінюють біотичні  та абіотичні елементи природи називають антропогенними факторами.

 До антропогенних факторів  належать усі види створених  технікою і безпосередньо людиною  впливів, які пригнічують природу: 

- забруднення (внесення  в середовище нехарактерних для  нього нових фізичних, хімічних  чи біологічних агентів або  перевищення наявного природного  рівня цих агентів);

- технічні перетворення  й руйнування природних систем  ландшафтів ( у процесі добування  природних ресурсів, будівництва тощо);

- вичерпання природних  ресурсів (корисні копалини, вода, повітря);

- глобальні кліматичні  впливи (зміна клімату в зв’язку  із діяльністю людини;

- естетичні впливи (зміна  природних форм, несприятливих для  візуального та іншого сприймання.

 Антропогенні фактори  – це впливи людини на екосистему, що зумовлюють у її компонентів  (абіотичних, біотичних) суттєві  відгуки (реакції). Вони можуть  бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв’язків  – вітальними і сигнальними, за часом дії – постійними і періодичними, ледве помітними і катастрофічними.

 До випадкових належать  впливи, які є наслідком діяльності  людини, але не були наперед  передбачені або заплановані:  випас худоби, невипадкове завезення насіння бур’янів, розорювання земель.

 Негативні антропогенні  фактори: урбогенні (теплові, хімічні,  радіаційні, електромагнітні, світлові, звукові, вібраційні тощо) та техногенні  процеси, які часто діють сумісно. 

 Позитивні антропогенні  фактори: інтродукція, фітомеліорація, біологічні методи боротьби із шкідниками.

 Інтродукція –  переселення видів рослин і  тварин, у місця, де вони раніше  не існували. Наприклад, види пшениці,  ячменю, гороху завезені в Європу  із Закавказзя, картопля з Південної  Америки, більшість співучих птахів Гаваїв – інтродуковані.

 Фітомеліорація –  це процес використання природної  перетворювальної функції рослинності  в оптимізації ноосфери. -

 Біологічні методи  боротьби із шкідниками – це  використання живих організмів (хижих  комах, мікробіологічних препаратів, генетичних методів, фітофагів проти бур’янів, рослинних пестицидних препаратів, використання загиблих комах-шкідників) для зменшення або повного усунення шкоди, яку наносять шкідники тваринам, людині, сільськогосподарським культурам.

 

 Шляхи впливу людського  суспільства 

 на навколишнє природне  середовище 

 

 

3. Основні екологічні  закони.

 Екологічні закони  – це середньостатистичні прояви  певних причинно зумовлених явищ.

 

 Закони Д. Чіраса 

1. Рециклічності, або  повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

2. Постійного відновлення  ресурсів;

3. Консервативного споживання, коли живі істоти споживають  лише те, й у такій кількості,  яка їй необхідна; 

4. Популяційного контролю  – природа не допускає вибухоподібного росту популяцій, регулюючи кількість особин того чи іншого виду створенням відповідних умов для його існування та розмноження.

 

 Закони Коммонера 

1. Все пов'язано зі  всім;

2. Все повинно кудись  діватися;

3. Ніщо не дається  задарма; 

4. Природа знає краще.

 Ноосфера – нова, вища стадія еволюції біосфери, яка пов’язана із виникненням  та розвитком в ній людства,  яке, пізнаючи закони природи  та вдосконалюючи техніку, починає  впливати на хід природних  та космічних процесів.

 Умови становлення  та існування ноосфери за Вернадським:

1. заселення людиною  всієї планети; 

2. різке перетворення  засобів зв’язку та обміну  між країнами;

3. посилення зв’язків, у тому числі й політичних, між всіма країнами Землі; 

4. початок переважання  геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, які відбуваються у біосфері;

5. розширення меж біосфери  та вихід у космос;

6. відкриття нових  джерел енергії; 

7. рівність людей всіх  рас та релігій; 

8. збільшення ролі  народних мас у вирішенні питань  зовнішньої та внутрішньої політики;

9. свобода наукової  думки та наукового пошуку  від тиску релігійних, філософських  та політичних факторів та  створення умов, сприятливих для  вільної наукової думки; 

10. продумана система  народної освіти та зростання  благоустрою народу;

11. розумне перетворення  первісної природи Землі з  метою задовольняння всіх матеріальних, естетичних та духовних потреб  населення; 

12. виключення війн  з життя суспільства. 

 Ноосферний етап  еволюції біосфери відмічений  зміною основних природних процесів і компонентів природи, серед яких:

1. порушення теплового  балансу планети; 

2. зміна ланок кругообігу  речовин і енергії; 

3. забруднення природного  середовища – деградація природних  компонентів; 

4. формування антропогенних  модифікацій ландшафтів.

 Закон перший: усе  пов'язане з усім.

 Екологія розглядає  біосферу нашої планети як  складну систему з багатьма  взаємопов'язаними елементами.

 Ці зв'язки реалізуються за  принципами зворотного негативного  зв'язку (згадаємо, наприклад, систему  «хижак—жертва»), прямих зв'язків (в екосистемах «працюють» усі дії логічної алгебри — «або», «і», «не»), а також завдяки різноманітним взаємодіям, що взаємовиключають одна одну.

 За рахунок цих зв'язків  формуються гармонійні системи  кругообігу речовин та енергії. Будь-яке втручання в роботу збалансованого механізму біосфери викликає відповідь одразу за багатьма напрямами, що робить прогнозування в екології надзвичайно складною справою.

 Закон другий: усе має кудись  діватися. На прикладі біологічного  кругообігу видно, як рештки й продукти життєдіяльності одних організмів є в природі джерелом існування для інших.

 Людина поки ще не створила  такого гармонійного кругообігу  в своїй господарській діяльності. Будь-яке виробництво постійно  «випускає» принаймні дві речі — необхідну продукцію й відходи. Відходи самі собою не зникають: вони нагромаджуються, знову втягуються в кругообіг речовин і призводять до непередбачених наслідків.

 Закон третій: природа знає  краще. «Живе складається з  багатьох тисяч різноманітних органічних сполук, — пише Б. Коммонер, — і часом здається, що принаймні деякі з них можуть бути поліпшені, якщо їх замінити якимось штучним варіантом природної субстанції». Третій закон екології стверджує, що штучне введення органічних речовин, які не існують у природі, а створені людиною, але беруть участь у живій системі, швидше завдасть шкоди. Одним із найдивовижніших фактів у хімії живих речовин є те, що для будь-якої органічної субстанції, виробленої живими істотами, в природі є фермент, здатний цю субстанцію розкласти. Тому, коли людина синтезує нову органічну сполуку, яка за структурою значно відрізняється від природних речовин, цілком імовірно, що для неї немає розкладального ферменту, й ця речовина «накопичуватиметься». Другий закон допомагає зрозуміти, які наслідки матиме таке накопичення.