Еволюція суспільства та вплив людини на формування ландшафтів

 Закон четвертий: ніщо не  дається задарма. «Глобальна екосистема  являє собою єдине ціле, в межах  якого ніщо не може бути  вигране або втрачене й яке  не може бути об'єктом загального  поліпшення: все, що вилучається з неї людською працею, має бути відшкодоване. Сплати за цим векселем не можна уникнути, її можна лише відстрочити», — пише Б. Коммонер. Четвертий закон стверджує: природні ресурси не нескінченні. Людина в процесі своєї діяльності нині бере у природи в «борг» частину її продукції, залишаючи під заставу ті відходи й ті забруднення, яким не може чи не хоче запобігти. Цей борг зростатиме доти, доки існування людства не опиниться під загрозою й люди сповна не усвідомлять необхідність усунення негативних наслідків своєї діяльності. Це усунення потребуватиме дуже великих затрат, які й стануть сплатою цього боргу.

Використані джерела:

http://geo.mdpu.org.ua/

http://adelaida.zp.ua/

http://crk-knteu.kiev.ua/

http://svh.at.ua/