Основні морфологічні ознаки ґрунту

                        Міністерство  освіти і науки України

       Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

                               Географічний факультет

 

 

 

                 Індивідуальне науково – дослідне завдання на тему:

         «Основні морфологічні ознаки ґрунту»

 

 

                                                               

                                  Виконала:

                                                   студентка 22 групи

                                                          денної форми навчання

                                                                     географічного факультету

                                                                    спеціальності географія

                                                          Гандзюк Ірина Юріївна

 

                                       Перевірила:

                                                                        старший викладач

                                                                          кафедри географії

  Колошко Леся Констянтинівна

 

 

 

                                     

 

 

                                     Луцьк - 2014    

                               Зміст

Вступ………………………………………………………………….…………..3

Розділ 1. Загальні відомості про ґрунт……………………………………..….4

Розділ 2. Основні морфологічні ознаки ґрунту…………….…………………5

         2.1. Будова і потужність ґрунтових профілів і окремих горизонтів…..6

        2.2. Забарвлення ґрунту………………………………………………..….8

        2.3. Структура ґрунту…………………………………………………….10

        2.4. Складення ґрунту…………………………………………………….11

        2.5. Новоутворення і включення…………………………………………12

2.6. Гранулометричний склад ґрунту……………………………………13

 Висновок………………………………………………………………………...15

 Список  використаної літератури…………………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               Вступ

Ґрунт являє собою ієрархічно побудовану природну систему, яка складається з морфологічних елементів різного рівня. Це природні тіла всередині ґрунту, які мають чіткі або дифузні границі, а також свої специфічні форму та властивості. 

Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями – морфологічними ознаками. Як ми здатні відрізняти своїх друзів з натовпу за певними морфологічними ознаками, так і ґрунти різняться між собою за зовнішнім виглядом, що дає унікальну можливість діагностувати напрямок ґрунтоутворення на рівні типу чи підтипу та класифікувати ґрунти без проведення лабораторних досліджень.  
Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розташування й співвідношення в просторі твердих часток і зв'язаних із ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякі фізичні властивості (липкість, пластичність) тощо. Головною рисою, що їх об'єднує, є легкість у візуальному визначенні.  
Розділ ґрунтознавства, який вивчає морфологічні ознаки ґрунту, називається морфологією ґрунтів. Морфологія ґрунтів – це сконцентроване відображення генезису, історії розвитку ґрунту. Оскільки ґрунт постійно знаходиться в процесі розвитку, в ньому постійно проходять зміни, в тому числі й у морфологічних ознаках. Зауважимо, що морфологічні ознаки консервативні і повільно змінюються в часі.

 

 

 

 

 

 

 

            Розділ 1. Загальні відомості про ґрунт

Ґрунт (від нім. Grunt – основа, ґрунт) – це особливе природно-історичне тіло, складена полі функціональна відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю.

З давніх-давен людина поклонялася землі, а точніше – ґрунту. Йому присвячувала легенди і билини, його оспівувала у поемах і піснях. Вона наділяла його генетичною властивістю живого – родючістю. В одному грамі ґрунту живе і "працює" до півтора мільйонів клітин мікроорганізмів, сотні тисяч дрібних безхребетних. Однак майже на 90% він складається з мінеральної маси, води, гумусу й інших неживих утворень. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Розділ 2. Основні морфологічні ознаки ґрунтів

Морфологія ґрунтів - це вчення про зовнішні ознаки ґрунтів, що визначаються найчастіше за допомогою зору і дотику.

До основних морфологічних ознак належать:

• будова і потужність ґрунтового профілю і окремих горизонтів;
• забарвлення ґрунту;
• гранулометричний склад ґрунту;
• структура ґрунту;
• включення і новоутворення;
• складення ґрунту;

 

Зовнішні (морфологічні) ознаки ґрунтів відображають характер пересування і перетворення органічних і мінеральних речовин під впливом біологічних і фізико-хімічних процесів, що становлять у сукупності процес ґрунтоутворення. Якщо в декількох ґрунтах, розташованих на деякій відстані один від одного, процеси ґрунтоутворення протікають однаково, то однаковий і їх зовнішній вигляд, в той же час ґрунти з однаковими морфологічними ознаками становлять групу ґрунтів, об'єднаних загальним ґрунтоутворюючим процесом. Тому для вивчення ґрунтоутворюючих процесів з ґрунтових розрізів беруть зразки, керуючись саме зовнішніми, морфологічними ознаками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     2.1. Будова і потужність ґрунтових профілів і окремих горизонтів

  Ґрунтовий профіль – вертикальний розріз від поверхні ґрунту до материнської породи.

Ґрунтовий профіль складається зі сформованих у процесі ґрунтоутворення взаємопов’язаних та взаємозумовлених генетичних горизонтів.

У сучасному ґрунтознавстві під генетичними горизонтами розуміють однорідні, зазвичай паралельні шари ґрунту, які сформувались у процесі ґрунтоутворення, що різняться між собою морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Профіль ґрунту характеризує зміну його властивостей по вертикалі. Залежно від напрямку ґрунтоутворення спостерігається закономірний розподіл і зміна гранулометричного, мінералогічного та хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні до підстилаючої породи. Ці зміни можуть бути поступовими, що відображаються плавним ходом профільної кривої, а також різкими, з декількома максимумами та мінімумами. 

 Головними чинниками диференціації  вихідної ґрунтотворної породи  на генетичні горизонти та  формування з їх послідовності  профілю в цілому є вертикальні  потоки речовин та енергії (причому  як висхідні, так і низхідні), а  також відповідний розподіл живої  речовини (кореневих систем, тварин  і мікроорганізмів). 

Будова ґрунтового профілю специфічна для кожного типу ґрунту, тому служить його основною діагностичною характеристикою. Генетична цілісність, єдність ґрунтового профілю – основна властивість ґрунтового тіла, що формується в процесі педогенезу з ґрунтотворної породи як єдине ціле, що розвивається у часі в єдності його генетичних горизонтів.

Залежно від особливостей педогенезу та віку ґрунту, ґрунтові профілі бувають складними та простими. Проста будова профілю має п'ять типів: примітивний, неповнорозвинений, нормальний, слабодиференційований і порушений. 

Примітивний профіль формується малопотужним гумусо-акумулятивним горизонтом (Н) або перехідним до материнської породи (HP), що залягають безпосередньо на ґрунтотворній породі .

Неповнорозвинений має повний набір генетичних горизонтів, що характерний для даного типу ґрунтів, але з малою їх потужністю (профіль укорочений) .

Нормальний має повний набір генетичних горизонтів, що характерний для даного типу ґрунту, з типовою для не еродованих  
плакорних ґрунтів потужністю. 

Слабодиференційований – дуже розтягнутий монотонний профіль, в якому генетичні горизонти поступово змінюють один одного без чітко помітних переходів .

Порушений (еродований) – профіль, в якому частина верхніх горизонтів знищена ерозією .

Складної будови грунтовий профіль може бути: реліктовим, багаточленним, поліциклічним, порушеним (переверненим) і мозаїчним. 

Реліктовий профіль характеризується наявністю похованих горизонтів або похованих профілів палеогрунтів. З іншого боку, в такому профілі можуть бути не поховані, а реліктові горизонти – результат стародавнього ґрунтоутворення, що на даний час іде по іншому типу. 

Багаточленний профіль формується у випадках літологічних змін у межах ґрунтової товщі (двочленні материнські породи) .

Поліциклічний профіль утворюється в умовах періодичного перевідкладення ґрунтотворного матеріалу (річковий алювій, вулканічний попіл, еолові наноси) .

Порушений (перевернений) профіль формується при вивертанні нижніх горизонтів на поверхню. Розрізняють штучний (діяльність людини) та природний.(при буревіях) порушений профіль. 

Мозаїчний профіль – профіль, в якому генетичні горизонти утворюють не послідовну за глибиною серію горизонтальних шарів, а непередбачувану строкату мозаїку, плямистість .

   2.2.Забарвлення ґрунту

Забарвлення ґрунту – це найбільш доступна і, перш за все, помітна морфологічна ознака, суттєвий показник належності ґрунту до того чи іншого типу, що визначається кольором тих речовин, з яких він складається, а також гранулометричним складом, фізичним станом і ступенем зволоження.

Багато ґрунтів одержали назву відповідно до свого забарвлення – підзол, чорнозем, бурозем, сірозем, червонозем, каштановий, коричневий тощо. Ці назви відомі науковцям усього світу. Вони увійшли у термінологічний апарат світового ґрунтознавства і ми особливо горді з того, що дослідники всіх країн постійно вживають наші, слов'янські терміни. Не кожен український науковець з інших галузей науки похвалиться подібним. 

Забарвлення ґрунту та його окремих горизонтів може дати багато для розуміння суті процесів, що проходять у ґрунті, його генезису (походження), оскільки воно відображає хімічний склад твердої фази. Ця морфологічна ознака має велике агрономічне значення. Практики-землероби знають, що родючість ґрунту залежить від багатства його на гумус, а значить – від наявності та інтенсивності чорного або темно-сірого кольору.

За С.О.Захаровим, найбільш важливими для забарвлення ґрунту є такі три групи сполук: 1) гумус; 2) сполуки заліза; 3) кремнієва кислота, СаСО3 та каолін. Гумусові речовини в більшості випадків зумовлюють чорне, темно-сіре, сіре забарвлення ґрунту. Часом чорне забарвлення може бути зумовлене й іншими причинами: невеликими плямами (пунктуаціями) оксидів і гідроксидів марганцю (підзолисті ґрунти), сірчистого заліза (болотні ґрунти), материнської породи (юрські глини, вуглисті сланці). Окисне залізо надає ґрунтові червоного, брудно-помаранчевого та жовтого кольору. Зі сполук Fe3+ найбільшу роль у забарвленні відіграють його безводні та водні оксиди.  
Сполуки закисного заліза надають ґрунтові сизуватих, зеленуватих, голубуватих тонів (вівіаніт Fe3(PО4)2·H2О в болотних ґрунтах). Кремнезем (SiO2), вуглекислий кальцій (СаСО3), каолініт (H2Al2Si2O8·H2О) зумовлюють білий та білястий колір. У деяких випадках помітну роль у білястих відтінках відіграють гіпс (CaSО4·2H2О), легкорозчинні солі (NaCl, Na2SО4 та інші). 

Різне співвідношення вказаних груп речовин визначає велику різноманітність ґрунтових кольорів, відтінків, зведених С.О.Захаровим в одну схему.

       Рис.2.1. Типи забарвлення ґрунтів (трикутник Захарова)

На забарвлення впливає структурний стан ґрунту. Агрегати, що знаходяться в грудкуватому, зернистому або глинистому стані, здаються темнішими, ніж безструктурні. Великий вплив на забарвлення має вологість ґрунту, вологі ґрунти здаються темнішими. Забарвлення ґрунтів важко охарактеризувати одним кольором, тому треба вказувати ступінь та інтенсивність кольору (наприклад, світло-бурий, темно-бурий), відмічати відтінки (білястий з жовтуватим відтінком), називати проміжні тони (коричнево-сірий, сіро-бурий). У ґрунтознавстві прийнято домінуючу ознаку вказувати останньою. При неоднорідному забарвленні горизонтів їх характеризують як пістряві або плямисті. При цьому визначають основний тон забарвлення й колір плям.

 

 

 

    2.3. Структура ґрунту

Структура ґрунту – це окремості ( агрегати, грудки ) різної величини, форми,якісного складу, на які розпадається ґрунт у стані фізичної спільності.  
Агрегати складаються зі з'єднаних між собою механічних елементів. Форми, розміри і якісний склад структурних відмінностей у різних ґрунтах і горизонтах неоднаковий. Розрізняють, за С.О.Захаровим, три основні типи структури, кожен з яких ділиться на дрібніші одиниць: кубоподібна, призмоподібна, плитоподібна.