Рекреаційне господарство України

     До  оцінки природно-рекреаційного потенціалу існують різні підходи. Наприклад, В.П. Руденко потенціал природних  рекреаційних територій України  визначав через грошову оцінку вільного часу.

     Вартість  вільного часу вимірювалася величиною  валового суспільного продукту, створеного усіма працюючими за одиницю часу і розрахованого на кількість  всього населення регіону, яке використовує ресурси рекреації. Потім вираховувалася нормативна потреба населення в  рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму в людино-годинах, яка коректувалася з урахуванням  міського та сільського населення окремих  районів відповідно до існуючої практики планування місць відпочинку та лікування

     За  розрахунками В.П. Руденко, в сумарному  обчисленні природно-рекреаційний потенціал  складає 9,6% від інтегрального природно-ресурсного потенціалу країни. У його структурі значна частка належить відпочинку і туризму (75%), а на санаторно-курортне лікування доводиться 25%. Розвиток природного туристично-рекреаційного потенціалу варіює по регіонах Україні (див. табл.1).

     Максимальна питома вага природно-рекреаційного  потенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%), а  мінімальний - Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області.

     Згідно  А.А. Бейдик всі регіони України  можна розділити на 5 груп за рейтингом  оцінки ресурсно-рекреаційного потенціалу (див. табл.2). Інтегральна оцінка природного блоку рекреаційно-туристського потенціалу регіонів України визначалася як сума складових балів оцінки спелеологічних, орографічних, кліматичних, гідрологічних  ресурсів, ресурсів флори і фауни.

     Таким чином, можна відзначити деякі відмінності  в оцінці природно-рекреаційного  потенціалу по В.П. Руденко і О.О. Бейдик з-за різних методик і повноти  обліку складових компонентів. Тим  не менш, вивчення природного потенціалу країни показує, що є значні можливості в кожному регіоні, щоб розвивати  в них туристську діяльність.

     Регіони Україна неоднаково забезпечені  природним туристично-рекреаційним потенціалом. Однак з метою розвитку туристської діяльності, залучення  туристів в регіони необхідно  максимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційні райони і розвивати  відповідну інфраструктуру. 

     4. Основні рекреаційні  регіони України 

     4.1 Рекреаційні ресурси  Кримського півострова 

     Рекреаційне господарство Криму спирається на потужну  ресурсну базу. До рекреаційних ресурсів Криму відносяться: пляжі (протяжність  складає 517 км), мінеральні води (дебет - 30 тис. м3/добу); лікувальні грязі (запаси - 24 млн. м3); море, морське і лісове повітря, клімат; ландшафти (рельєф, рослинність  і т.д.).

     Рекреаційні підприємства розподілені по території  Криму нерівномірно. Найбільшу концентрацію вони складають на Південному та Південно-східному березі Криму - тут розміщено 51% всіх місць здравниць республіки, на західному  березі - 39%, Східному - 8% і в глибинних  територіях - менше 3%. Найменш освоєна  в рекреаційному плані Східне узбережжя і зовсім не освоєна  територія Арабатської стрілки, узбережжя Казантипськї затоки. Приблизно 97% здравниць сконцентровані на вузькій  трьох кілометровій прибережній  смузі моря - це найбільш комфортабельні здравниці. У глибинних територіях (гірських і передгірних) розміщені  невеликі, менш комфортабельні здравниці: це переважно дитячі табори, туристичні бази, розташовані на туристичних  маршрутах. Глибинні території республіки володіють всіма необхідними  умовами для рекреаційного розвитку, це: - мальовничі ландшафти долин  гірського та передгірного Криму;

     Наявність джерел мінеральних вод;

     Достатня  інфраструктурна освоєність (транспорт, зв'язок);

     Наявність вільних земель і зручні площадки для будівництва корпусів з більш  низькими витратами.

     Рекреаційний  комплекс Криму в основному представлений  підприємствами спеціалізуються на лікуванні - оздоровниці, санаторії. У  Криму налічується близько 800 рекреаційних підприємств (здравниць) ємністю понад 200 тис. місць, 40% з них цілорічного  функціонування.

     На  частку оздоровчих здравниць (будинки  відпочинку, пансіонати, бази відпочинку і т.д.) припадає 72% всіх місць рекреаційної мережі. Територіальну структуру  мережі здравниць формують Південний  і Південно-східний берег Криму (64%), Західний (33%), Східний берег Криму (близько 1%), глибинні території (близько 2%). На частку профілактичного лікування (санаторіїв) припадає 28% місць. Санаторії зосереджені в основному на Південному березі Криму та в Євпаторії (курорт Євпаторія спеціалізується на лікуванні дітей - частка дитячих місць 73%).

     Особливе  місце в рекреаційному господарстві Криму займає туризм. Крим має надзвичайно  великими можливостями для розвитку найрізноманітніших видів туризму. Це незвичайно красиві пейзажі, а  також можливості кожному вибрати  маршрут під силу - від найлегших (не категорійних) до подолання найскладніших ("альпійських" скельних стін). М'який клімат дозволяє в Криму займатися  туризмом круглий рік. У той же час велика кількість снігу на гірських територіях сприяє появі невластивих  Криму чисто зимових видів  туризму - лижного і гірськолижного. Особливо привабливі для туристів пейзажні ресурси, якими виключно багата Головна  гряда Кримських гір. Це чудові панорами: ущелини, водоспади, вигадливі форми, створені вивітрюванням. Значній частині  туристів, особливо старшого віку, цікаві пейзажі Кримського передгір'я, створені м'яким рельєфом Внутрішньої і Зовнішньої гряд Кримських гір. Безумовно, дуже важливим для розвитку пізнавального  туризму є історичні пам'ятки Криму.

1. Незважаючи на очевидне соціально-економічну перевагу рекреаційного господарства, в економічній структурі республіки воно займає лише п'яте місце за кількістю зайнятих у ньому після промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії, транспорту.
2. Необхідно відзначити також те, що розлад в економіці всієї країни привів до виникнення соціальних нерівностей в доступності традиційних загальновизнаних приморських курортів. Так відпочинок на курортах Південного берега Криму став "елітарним", доступним лише не великий частині матеріально забезпеченого населення. У результаті різкого зростання цін на санітарно-курортні путівки заповнюваність рекреаційних підприємств складає 10-60% навіть у сезон "пік". Посилилися фактори сезонності і неорганізованого відпочинку, що робить рекреаційну галузь нерентабельною і призводить до закриття цих підприємств.
3. Зростання стихійного і неорганізованого відпочинку в свою чергу призводить до перерозподілу рекреантів по узбережжю теплих морів країни, веде до стихійного освоєння Азовського узбережжя Криму, що сприяє різкого загострення екологічної ситуації в даному регіоні.

     Тому  в сучасних умовах необхідний розвиток і створення туристичних баз  та баз відпочинку з урахуванням  вище названих чинників, а саме низька платоспроможність населення та екологічні умови.

     На  далеку перспективу необхідно докорінно  перебудувати інвестиційну політику в  Криму у напрямку створення такої  економічної структури республіки, яка забезпечила б пріоритетний розвиток рекреаційної функції. Територіальною формою організації господарства Криму  повинен виступати рекреаційний комплекс з набором галузей, що задовольняє  вимогам ринку і наближає його до стандартів міжнародних рекреаційних корпорацій. 

     4.2 Рекреаційні ресурси  Приазовського регіону 

     Приморський район Азовського узбережжя Донецької  та Запорізької областей має протяжність 350 км.

     Рекреаційний  потенціал Донецького Приазов'я  відповідає найвищим світовим стандартам.

     Тут збереглися більше 60 пам'яток археології, від раннього палеоліту до початку  ХХ століття, фрагменти традиційної  культури і забудови українців, греків, донських козаків, а найголовніше - куточки неповторної незайманої природи.

     Безпосередньо на узбережжі розташовані 20 населених  пунктів загальною чисельністю  проживають близько 600 000 чоловік. Фактична ємність знаходяться тут же організацій  з тривалим відпочинком становить 55 000 місць, з яких 42 000 припадає на пансіонати і 13000 на дитячі табори.

     Прибережна  смуга Азовського моря на ділянці  Донецької області має протяжність 112 км. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, лікувальні грязі та мінеральні води, піщані пляжі, природні комплекси Білосарайської коси і Кривої коси.

     Постановою  уряду м. Маріуполь, м. Новоазовськ, селище Ялта, села Мелекіно і Урзуф  віднесені до категорії курортних  населених пунктів. Тільки в межах  Донецької області в Приазов'ї  розташовано понад 250 закладів відпочинку та оздоровлення: понад 200 - у Першотравневому  районі і близько 50 - в Новоазовському. Навіть у сучасній кризовій обстановці в них щороку відпочиває понад 200 тис. чол.

     Селище  Ялта є характерним прикладом  рекреаційного освоєння приморській  території на Азовському узбережжі. В даний час у межах Ялтинської зони розташовані 122 заклади відпочинку, у тому числі 10 дитячих оздоровчих таборів сезонного функціонування в с. Юр'ївка та 112 закладів відпочинку для дорослих та сімей з дітьми. Всі вони пристосовані переважно  до літнього відпочинку. Гострими проблемами цього регіону є забезпечення населення і відпочиваючих водою  питної якості, відсутність централізованої  мережі каналізації, очисних споруд стічних вод. Дуже обмежені транспортні  послуги та засоби зв'язку. Практично  відсутні установи для розваги відпочиваючих. У зв'язку зі зниженням рівня рекреаційної діяльності число відпочиваючих  скорочується.

     Адаптація існуючих тур ресурсів Ялтинської рекреаційної зони до потреб майбутнього передбачає чотири основні аспекти. Це адаптація  природних ресурсів та закладів відпочинку, організація розвиненої мережі сервісного обслуговування, розвиток інженерної інфраструктури. Стратегія сталого розвитку туризму мінімізує негативні процеси, що впливають на навколишнє середовище. При цьому основними принципами природокористування є виконання екологічних стандартів і норм, збереження цілісності природних комплексів, гармонія рекреаційних, екологічних, економічних і соціальних інтересів.

     На  узбережжі Азовського моря, в адміністративних межах Донецької області створений (червень 2000 р.) регіональний ландшафтний  парк "Меотіда", у структурі  адміністрації якого утворені відділи "рекреації та пропаганди природоохоронних знань" та "науки, збереження і  відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття".

     РЛП "Меотида" організований у період різкого погіршення умов традиційного літнього (тривалого) відпочинку всіх вікових категорій населення, що обумовлено переходом в "ближнє зарубіжжя" курортних зон Прибалтики, Кавказу, Російської Федерації, розвалом пільгової  системи профспілкових і відомчих здравниць. При цьому цілком очевидно, що з урахуванням економічних  перспектив, відвідини "далекого зарубіжжя" ще довгий час буде залишатися надбанням  лише фінансово елітарних верств суспільства. 

     4.3 Рекреаційні ресурси  Закарпаття 

     Прикордонне положення в поєднанні з рекреаційним потенціалом сприяє перетворенню області  в курортно-туристичний комплекс.

     Туристів  залучають у Закарпатті краса  ландшафтів, мінеральні джерела та термальні води, розвинена мережа санаторіїв і туристичних баз, а  також самобутня культура етнографічних  груп гуцулів, бойків, лемків. Тут збереглися військово-фортифікаційні споруди, пам'ятки дерев'яної архітектури (церкви, житлові  будинки, млини), архітектурні пам'ятки в стилі бароко і готики. Широкий вибір у любителів активного відпочинку: сходження на Говерлу, пішохідні, автобусні, комбіновані маршрути, кінні або велосипедні прогулянки, сплав по Тисі (рафтинг), мисливські тури, взимку - гірські лижі.

     Місто Мукачево розташований на берегах річки  Латориці, на стику відрогів Вулканічних  Карпат та Закарпатської низовини, в 42 км на південний схід від обласного  центру. Перша згадка про нього  відноситься до 1196 році. Мукачево першим із поселень Закарпаття одержало право  міста, про що свідчить грамота (1376) королеви Угорщини і Польщі Єлизавети  Анжу. Грамота давала місту право  користуватися печаткою із зображенням  святого Мартина для скріплення документів.

     Тут збереглися пам'ятники архітектури, в  тому числі: замок "Паланок" (13-17 ст.), Який неодноразово перебудовувався, готична  каплиця святого Мартіна (14 ст.), Резиденція трансільванських князів (так званий "Білий дім", 17-18 ст.), арсенал (17 ст.), ансамбль Нікольського монастиря (18-19 ст.), ратуша початку 20 століття. З  міських монументів слід відзначити пам'ятник уродженцю міста Міхаю  Мункачі (1844-1900) - одного з лідерів  романтизму в угорського живопису. У Мукачеві створені два музеї  його імені: художній музей дитячої  творчості та меморіальний музей. У  місті також працюють краєзнавчий  музей, історичний музей Мукачівського  гарнізону. У парковій зоні Мукачево знаходиться спортивно-оздоровчий комплекс "Латориця" з водолікарнею на базі місцевої хлоридної кальцієво-натрієвої  мінеральної води.