Сільське господарство Сумської області

  З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак став культурою з великими потенційними можливостями. Збільшення виробництва насіння дасть можливість збільшити ресурси рослинної олії на харчові цілі, а також забезпечити тваринництво кормовим білком. У насінні ріпаку міститься від 32 до 50% олії та до 23% білка. Олія використовується в харчовій, миловарній, поліграфічній та інших галузях промисловості. Ріпак є одним з основних видів сировини для біодизельного палива[6].Він містить багато жирів, що забезпечує високу теплоту згорання. Виробництво біодизелю на сьогодні доступне лише тим, хто самостійно вирощує ріпак і робить ріпакову олію на власних потужностях. На Сумщині резерв площ для ріпаку використаний менше, ніж на половину – 2,54% (при дозволеному насиченні на рівні - 6%). Площі посіву ріпаку озимого в 2010 році становили 14,3 тис. гектарів, ярого – 13,8 тис. гектарів, валовий збір ріпаку озимого 28,2 тис. тонн, ріпаку ярого – 18,3 тис. тонн. 
 
 
 
  Рис. 21. Динаміка вирощування ріпаку у всіх категоріях господарств

  Сумська область є одним із не багатьох регіонів України, який може збільшити виробництво олієнасіння соняшника при збереженні науково-обґрунтованого рівня насичення культурою. У традиційних регіонах України вирощування соняшнику спостерігається тенденція до скорочення посівних площ і валових зборів маслонасіння. Сумська область має відповідний науковий та виробничий потенціал (сорти соняшнику Сумського НАУ, державна наукова і селекційна Програма по соняшнику на базі Сумського інституту АПВ) для забезпечення необхідних обсягів виробництва власного насіння соняшнику(рис.2). На Сумщині, починаючи з 2005 року, спостерігається стійке зростання рівня врожайності соняшнику з 0,9 до 1,7 т/га, що є вищим, ніж в середньому по Україні[5].Така врожайність відповідає 50% рівню реалізації потенційної продуктивності ультра- та скоростиглих генотипів соняшнику. З 1995 по 2007 рік площі посіву під соняшником були в межах 35-40 тис. гектарів, а з 2007 року зросли до рівня 55-60 тис. гектарів.    У 2010 році посівні площі під соняшником становили 80,6 тис. гектарів, урожайність 1,6 т/га та валовий збір 129,0 тис. тонн. 
 
 
  Рис. 2. Динаміка вирощування соняшнику у всіх категоріях господарств

  Виробництво льону-довгунця зосереджене у північних районах: Глухівському, Конотопському,^ Кролевецькому, Путивльському, Середино-Будському, Шосткинському, Ямпільському, які розташовані у мі- шанолісовій і північно-лісостеповій зонах. У промисловому масштабі льон-довгунець вирощується в області з 1977 р. Льон-довгунець в області займає всього лише 2,8% посівних площ, зайнятих під технічними культурами (у 1990 р. - 4,4 %). Продовжується і скорочення валового збору льону (волокно). У 2006 р. було зібрано 1,4 тис. т., проти 5,3 тис. т. у 1990 р., що, крім скорочення посівних площ, пов'язано також зі зменшенням урожайності (5,5 ц/га замість 7,9 ц/га у 1990 р.). У Глухові працює науково-дослідний інститут луб'яних культур,який займається проблемами коноплярства і льонарства[7]. 
  Льон-довгунець та коноплі є традиційними технічними культурами Сумської області. Північний регіон Сумської області характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами: низькою природною родючістю та підвищеною кислотністю ґрунтів з несприятливими фізичними властивостями, пониженою сумою ефективних температур, достатньою, а часом надмірною зволоженістю. Але вказані ґрунтово-кліматичні умови є сприятливими для вирощування льону-довгунця та конопель.  
  Згідно з проведеним аналізом льонарства та коноплярства за останні  
10 років періодом найбільшого піднесення цих галузей в Сумській області був 2000 рік, коли виробництво волокна льону-довгунця становило 10,8 тис. центнерів, насіння – 5,7 тис. центнерів, волокна конопель – 3,6 тис. центнерів, насіння – 2,8 тис. центнерів. У 2010 році обсяги виробництва значно зменшилися та становили відповідно 4,4 тис. центнерів, 1,5 тис. центнерів,0,7 тис. центнерів та 0,5 тис. центнерів[4].

  Основною причиною падіння обсягів виробництва було скорочення посівних площ. Так, у 2010 році порівняно з 2000 роком посівні площі льону скоротилися у 4,6 раза, конопель – у 4,4 раза та становили 0,14 тис. гектарів та 0,58 тис. гектарів відповідно. У 2010 році в порівнянні з 2000 роком урожайність льону-волокна зросла на 33,3%, коноплі-волокна – на 37,3%, коноплі-насіння – на 17,5%. Виключенням є врожайність льону-насіння, що зменшилася на13,3%. 
 
 
 
 
 
  Рис. 6. Динаміка посівних площ льону та конопель, тис. га

  Овочівництво - одна з найважливіших галузей сільського господарства області. Сьогодні основну частину (95,9 %) валового збору овочів забезпечують господарства населення. У 2010 році виробництво овочів становило 153,7 тис.т, що майже на 20% менше попереднього року.     Урожайність знизилася з 20,4 т/га в 2009 році до 16,7 т/га в 2010 році. 
 
 
 
Рис.4. Динаміка вирощування овочів в усіх категоріях господарств 
 
  Для сталого розвитку овочівництва в регіоні, доведення обсягів споживання населенням області овочів до 100 % раціональних норм харчування передбачається: 
- підвищення урожайності овочів до 180 ц/га шляхом поступового розширення посівних площ вирощування овочів на промисловій основі з використанням інтенсивних ресурсозберігаючих технологій; 
- будівництво трьох овочесховищ потужністю 3 тис. тонн;  
- будівництво консервного заводу потужністю 10 млн. умовних банок на рік; 
- створення в кожному районі області кооперативів із заготівлі овочів в особистих селянських господарствах; 
- інформування товаровиробників про сучасні ресурсозберігаючі елементи і прийоми вирощування овочевих рослин, особливості високоврожайних сортів і гібридів, сучасні засоби захисту рослин та заходи раціонального їх використання шляхом щорічного проведення семінарів, майстер-класів не менше 1 разу на квартал;  
- створення оптових ринків овочів в обласному центрі, а також в оптово-роздрібних районних центрах: Глухів, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка;  
- підвищення рентабельності промислового виробництва овочевих культур до 100%. 
  У 2015 році планується збільшити виробництво овочів до 171,4 тис. тонн,  
через розширення площі вирощування до 9,5 тис. гектарів, підвищення врожайності на 18% та повністю забезпечити потреби регіону в овочах.   Картоплярство. Картопля - досить поширена в області культура, але основна частина її посіві зосереджена на Поліссі. За валовим збором картоплі виділяються Глухівський, Серсдино-Будський, Ямпільський, Кролевецький і Шосткинський райони. У цілому посівні площі, зайняті під картоплю, відносно стабільні , і у 2006 р. становили 71,4 тис. га (7,7 % всіх посівних площ). Досить стабільний останніми роками і валовий, збір картоплі - понад 900 тис.т. Понад 99 % урожаю, цієї культури дають господарства населення[2].

  В області набули розвитку садівництво і ягідництво, які найбільш поширені у господарствах населення. Валовий збір фруктів і ягід - незначний і становить 7,9 тис. т. Насадження плодових і ягідних культур сьогодні займають 4,5 тис. га, що у 5 разів менше, ніж у 1990 р. У складі насаджень переважають кісточкові культури; поширені також яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, абрикоси, малина, полуниця, смородина чорна та червона та інші культури, представлені численними сортами. У 2010 році виробництво плодів і ягід становило 13,7 тис. центнерів, що майже на 44% більше попереднього року(рис.5.) Врожайність знизилася з 30,2 ц/га у 2009 році до 19 ц/га у 2010 році. Населенням Сумської області за 2010 рік було спожито 38,4 тис. тонн, що з розрахунку на одну особу становить лише 32,6 кілограма плодів і ягід при науково-обгрунтованій нормі у 80 кілограм. Необхідно підкреслити, що із спожитих 38,4 тис. тонн в області вирощено лише 26%.  
 
 
 
Рис. 5. Динаміка вирощування плодів і ягід в усіх категоріях господарств 

  У структурі посівних площ також значне місце (23,4 %) займають кормові культури: кормові коренеплоди, кукурудза на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, зокрема лікарські. Виробництвом останніх займаються у Білопільському районі (с. Перемога), де вирощують м'яту, валеріану, подорожник та інші лікарські рослини. Також в області залишаються невеликі посіви махорки і хмелю. Якщо у 2000 році під кормовими культурами було засіяно 315,8 тис. гектарів, то у 2010 році – 110,5 тис. гектарів, що у 2,9 рази менше[5]. При цьому значні площі займали багаторічні злакові трави, що без достатнього внесення азотних добрив були низькопродуктивними.  
 
 
 
 
Рис. 36. Динаміка посівних площ кормових культур, тис. гектарів 
  Окрім цього, відбувалося зростання врожайності кормових буряків – на 85%, кормової кукурудзи – на 34%, однорічних трав на сіно – на 86%, багаторічних трав посіву минулих років на сіно й на зелений корм – на 48% та 41% відповідно. Для забезпечення галузі тваринництва збалансованими кормами, підвищення ефективності кормовиробництва передбачається: 
- упровадження інтенсивних енерго- і ресурсозберігаючих технологій вирощування кормових культур та заготівлі сіна, силосу, сінажу тощо; 
-збільшення площ під багаторічними бобовими травами з 45 тис. гектарів до 75 тис. гектарів (або з 37% до 52% у структурі посівних площ); 
-доведення площ посіву бобових трав та їх сумішей зі злаковими культурами в кормовій групі до 50-55%; 
-доведення в структурі посівів зернових і зернобобових культур частки зернобобових до 6-8%, ячменю кормового - до 10-20% та кормового тритикале до 60-70% від загальних площ його посіву; 
-застосування дво- і трикомпонентних сумішок однорічних кормових культур з часткою в структурі посівів не менше 65-70%. 

2.2.Тваринництво

  Основна галузь тваринництва - скотарство, яке спеціалізується на м'ясомолочному та молочному напрямку і має непогані умови для розвитку, пов'язані з наявністю достатньої кормової бази(додаток Г). В основному розводять лебединську та симентальську породи великої. У 2006 р. в області налічувалось 295,4 тис. голів ВРХ, у т. ч. 165,4 тис. голів корів, що становить відповідно 31,8 % і 47,1 % до рівня 1991 р. Значна частина (36,4 % ВРХ і 56 % корів) сьогодні знаходиться у господарствах  населення. У 2000 році чисельність корів в усіх категоріях господарств складала 206 тис. голів, в 2010 році – 98,1 тис. голів, або на 107,9 тис. голів. (47,6%) менше. При цьому чисельність корів у сільськогосподарських підприємствах за цей же період скоротилася у 2,1 раза, у господарствах населення – на 37%.  
 
 
 
Рис. 28. Динаміка поголів’я корів у розрізі окремих категорій господарств, тис.голів. 
  У більшості сільськогосподарських підприємств області (61%) утримується до 200 голів корів, у 23% - 20-400 гол., й лише у 16% - більше 400 голів.  
Продуктивність корів у сільськогосподарських підприємствах у 2010 році порівняно з 2000 роком збільшилася у 2 рази. 
 
 
 
Рис.9. Динаміка продуктивності корів у сільськогосподарських підприємствах,кілограмів 
  Надій молока від однієї корови у 2006 р— 2945 кг. У господарствах населення він виявився вищим і становив 3384 кг. У молочному тваринництві області традиційно виділяються Лебединський, Липоводолинський, Роменський і Сумський райони. Протягом останніх 10 років в області спостерігається зменшення обсягів виробництва молока. Так, якщо у 2000 році всіма категоріями господарств було вироблено молока 479,6 тис. тонн, то у 2010 році – 430,4 тис. тонн, що менше на 10,3%. 
 
 
Рис. 10. Динаміка виробництва молока в усіх категоріях господарств, тис.тонн.

  Свинарство - друга за значенням галузь тваринництва, на яку припадає 39 % загального виробництва м'яса. Галузь також має непогані умови для розвитку,чому сприяє спеціалізація сільського господарства області на виробництві зерна і картоплі. Основна порода  - українська біла. Сьогодні основна частина (70,4 %) поголів'я свиней припадає на господарства населення. Вони дають 87,9 % м'яса свинини,яке виробляється в області. Значення вівчарства постійно зменшується. Свого часу в деяких селах працювали спеціалізовані вівчарські господарства[10].Сьогодні основна частина (87,3 %) овець і кіз знаходяться в господарствах населення, але власне вівці становлять лише 11,6% цього поголів'я. Частка вівчарства у виробництві м'яса в області завжди була незначною, нині вона продовжує скорочуватися (менше 0,5 %).

  Козівництво. У Сумській області, крім овець, вирощують кіз. У господарствах населення їх 36,7 тис. голів,тобто у 7,6 раза більше, ніж овець.

  Птахівництво розвинене повсюдно. Розводять переважно курей, а також качок і гусей. Значна частина поголів'я птахів зосереджена в приватних господарствах. В області працює 12 спеціалізованих птахогосподарств.

Динаміка поголів’я  птиці також свідчить про наявність  досить стабільних тенденцій(додаток В). Чисельність птиці всіх видів у 2010 році становила 3726,2 тис. голів, що на 170,3 тис. голів (5%) більше, ніж у 2000 році. 
 
 
 
Рис. 33. Динаміка поголів’я птиці всіх видів (усі категорії господарств), тис. голів.

Виробництво яєць за останні  роки має стійку тенденцію до збільшення. При цьому більшу частину продукції (61 %) дають господарства населення. Крім яєць, птахівництво дає 11,1 % загального виробництва м'яса, однак це лише 63 % від рівня 1990 р. Частина продукції птахівництва надходить в область з інших регіонів України. Протягом останніх трьох років виробництво яєць птиці всіх видів в області суттєво не змінювалось та становило у 2010 році 267,9 млн. штук, що на 5,9% менше, ніж у 2000 році, але на 2,6 млн. штук більше, ніж у 2009 році. 
 
 
 
 
Рис. 13. Динаміка виробництва яєць птиці всіх видів (усі категорії господарств),млн.штук. 
  До складу сільського господарства входить також ставкове рибництво. В Сумській області розводять переважно дзеркального коропа і товстолобика.

Природні умови, наявність  великої кількості водних об’єктів на території області, забезпечення власними кормами – всі ці фактори сприяють розвитку рибного господарства. Значну частину в забезпеченні області рибою відіграють такі підприємства, як ВАТ „Сумирибгосп” (1750 тонн, 82,5 %) та Лебединська рибоводно-меліоративна станція (167 тонн, 7,8%). В області передані в оренду для риборозведення більше 400 ставків загальною площею 5417,5 гектара. Крім того, щорічно надаються до 40 водойомів в оренду, що надає змогу отримувати додатково рибної продукції. У 2010 році обсяг вилову риби становить 3550 тонн, що на 66% більше попереднього року.  
 
 
 
Рис. 11. Обсяг вилову риби, тонн 
  У 2010 році розмір зариблених об’єктів становив 6090,5 гектара, що майже на 5% більше 2009 року. 
 
 
 
Рис. 12. Розмір зариблених водних об’єктів, гектарів

  Бджільництво досить поширена галузь в області. 90% пасік знаходиться в господарствах населення. Щороку отримують від 1,2 до 2 тис.т. товарного меду,який реалізують переважно на місцевому ринку.

  Сільськогосподарські зони

На території області  виділяють такі сільськогосподарські зони:

• зона м'ясо молочного тваринництва,картоплярства,льонарства та зернового господарства,яка охоплює Полісся( Середино-Будський,Шостинський,Ямпільський,Глухівський,Кролевецький район);
• зона м'ясо- молочного скотарства,свинарства,бурякоцукрового виробництва,зернового господарства охоплює північну частину лісостепу( Конотопський,Путивльський район);
• зона м'ясо-молочного скотарства,свинарство, бурякоцукрового виробництва,зернового господарства з посівами кукурудзи та соняшнику займає більшу частину Сумського лісостепу( Охтирський,Білопільський,Буринський,Великописарівський,Краснопільський,Лебединський,Липоводолинський,Недригайлівський,Роменський,Сумський,Тростянецький райони).