Стан і перспективи розвитку захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів

Люцерна добре реагує на органічні добрива. Їх вносять як під попередники та передпопередники, так і безпосередньо під культуру восени, перед оранкою на зяб. У  зволожених районах Лісостепу й  Полісся вносять 40 — 60 т/га, а в  засушливих (Степу) 30 — 35 т/га. Ці норми  є орієнтовними, їх треба диференціювати з урахуванням типу ґрунту, попередників, районів вирощування та ін.

При рН < 7 зменшується азотфіксуюча властивість бульбочкових бактерій, зростає споживання рослинами азоту  з ґрунту. На кислих і слабкокислих ґрунтах ефективне внесення щороку 80 — 90 до 100 — 120 кг/га мінерального азоту. На нейтральних і лужних ґрунтах  його краще вносити перед сівбою від 30 — 40 до 60 кг/га.

Позитивно впливають на продуктивність люцерни мікродобрива — молібденові, борні, марганцеві та ін. Так, внесення молібденових добрив на дерново-підзолистих, дерново-лучних, сірих лісових ґрунтах, опідзолених і реградованих чорноземах підвищує врожайність трав у перерахунку  на сіно до 10 — 12 ц/га. Крім того, під  впливом молібдену у вегетативній масі рослин на 15 — 20 % збільшується вміст  протеїну. Позитивна дія марганцю виявляється при внесенні його на чорноземах і каштанових ґрунтах. Кальцієві  добрива рекомендується вносити  або використовувати для вапнування, коли верхній шар ґрунту містить  менше 0,02 % кальцію. Борні добрива  широко застосовують на насінницьких посівах.

Сівба. Сіють насінням районованих  сортів не нижче другого класу, чистим від насіння бур'янів, особливо карантинних. При наявності в насінній партії 20 % і більше твердого насіння його треба скарифікувати на спеціальних  машинах СС-0,5, СКС-1, СКС-2 за 10-12 днів до сівби або безпосередньо перед  сівбою.

Перед висіванням насіння  провітрюють, прогрівають, інокулюють, збагачують на мікроелементи (молібден, бор, марганець).

На корм люцерну сіють  під покрив, без покриву, в чистому  вигляді або в травосумішах звичайним  рядковим способом з міжряддям 15 і 30 — 45 см (в посушливих умовах) зерно-трав'яними  сівалками СЗТН-47, СЗТ-3,6, СЛТ-3,6, СУТК-47 та ін. Глибина загортання насіння  залежно від його типу — від 1 — 2 см (важкі запливаючі ґрунти) до 3 — 4 см (чорноземи, каштанові, швидковисихаючі  ґрунти).

У всіх зонах оптимальна норма висіву люцерни 8—10 млн схожих насінин на 1 га, або 16 - 20 кг/га при 100 %-й господарській придатності. При  висіванні люцерни під покрив норму висіву покривної культури зменшують на 20 %.

У сумішах із злаковими (стоколосом безостим, пирієм безкорене-вищним, вівсяницею лучною та ін.) на схилах і в кормових сівозмінах висівають 12 — 14 кг люцерни, або 60 — 80 % від норми висіву в  чистому посіві. Насіння злакових трав у суміші може бути не більше 30 — 40 % їх повної норми висіву. Це пояснюється  тим, що вони інтенсивно кущаться і  при висіванні більшої кількості  насіння можуть витісняти люцерну  з травостою вже на другому  році користування тр авосумішшю.

Догляд полягає переважно  у проведенні осінніх (фосфором і  калієм) та весняних підживлень (азотом). Важливими є боронування зубовими, голчастими або дисковими боронами (залежно від щільності ґрунту і густоти посіву) навесні та після першого й другого укосів. На травах другого і наступних років користування важливо застосовувати долотування (на 12 — 14 до 20 см) і щілювання. На півдні України люцерну слід поливати (300 — 400 м3/га під 2-й і наступні укоси).

Агротехнічні  методи боротьби з шкідливими організмами  культури

Люцерна відноситься до сільськогосподарських  культур, яка  найбільше  ушкоджується шкідниками, і за відсутності та несвоєчасного проведення заходів  з її захисту, різко знижує врожай та посівні якості насіння. Висока чисельність  спеціалізованих і багатоїдних  видів шкідників на люцерні зумовлена  високою кормовою цінністю культури та тривалим періодом її вегетації.

 Комплексні пошкодження  всім органам насіннєвої люцерни  наносили 157 видів шкідників, із  яких 35,1% належали до жорсткокрилих, 31,9 – лускокрилих,   17,0 – напівлускокрилих, 4,3 – двокрилих, 5,3 – рівнокрилих, 1,1 – трипсів,  4,2% – прямокрилих. 

         Велике значення у створенні сприятливого ентомо – фітопатологічного стану має зміна культур. У сівозміні це створює сприятливі умови для раз-розвитку рослин, знижує чисельність шкідників, особливо пристосованих до харчування на люцерні ( фітономус, люцернова толстоножка, люцернова златка ), а також хвороб . Зниження чисельності шкідників і запасу інфекції збудників хвороб відбувається в результаті порушення кормових зв'язків між шкідливими організмами і рослиною - господарем. Тому кращими попередниками для люцерни в більшості районів є культури, зачмщають ґрунт від бур'янів і отримують високі дози добрив: просапні, силосні і зернові, які висівають по чистих або зайнятих парах.

        У зв'язку з великою різноманітністю ґрунтово-кліматичних умов районів обробітку люцерни, інтенсивністю зараження травостою хворобами і пошкодження шкідниками на насіння використовують посіви різного віку. Відомо, що з віком травостою на 50-70% збільшується його зараженість спеціалізованими шкідниками (люцернова толстоножка, люцерновий клоп, квітковий комарик, тіхіуси тощо) і хворобами (аскохітоз, борошниста роса і ін), тому доцільно чергувати по роках використання люцерни на сіно та насіння.

        У рік посіву рослини люцерни дуже чутливі до засміченості поля , тому основна і передпосівна обробки ґрунту є дуже важливим прийомом в боротьбі з запасом бур'янів у ґрунті

         Система основного обробітку ґрунту повинна створювати умови для нормального розвитку рослин і сприяти знищенню джерел поширення шкідників, хвороб і бур'янів.

        При наявності в ґрунті хороших запасів вологи восени слідом за прибиранням попередньої культури і видаленням з поля пожнивних залишків проводять лущення стерні, потім, по можливості в більш ранній термін - оранку на глибину , встановлену агровимогами, розробленими для місцевих умов. При глибокій зяблевій обробці плугом з предплужником багато шкідників потрапляють на поверхню ґрунту, де їх знищують птиці або інші природні вороги. Яйця і личинки комах, а також заражені хворобами рослинні залишки, потрапляючи в більш глибокі шари ґрунту, гинуть.

     Ретельна передпосівна обробка ґрунту - важлива умова отримання гарних сходів люцерни. Для поліпшення водно - повітряного режиму ґрунту, а також зниження чисельності шкідників, запасу інфекції різних хвороб і для боротьби з бур'янами проводять ранньовесняну культивацію зябу.

       Після проростання бур'янів ґрунт культивують ( за кілька днів до посіву) мілко і вирівнюють боронами - волокушами ; більш сухі ділянки після цього коткують кільчастими котками.

       У посушливих районах в боротьбі зі сходами однорічних бур'янів на люцерніках третього року життя і старше хороші результати дає раньовесняне (до відростання ) дискування . Щільні ґрунти дискують у два сліди (по діагоналі поля). Люцернові поля зі слабовкоріненими рослинами боронують, хоча цей прийом дає менший ефект . При такій обробці не тільки знищуються бур'яни, а й розпушується верхній шар ґрунту, що посилює аерацію і сприяє більш глибокому проникненню вологи. Одночасно дискування дозволяє «закласти» в ґрунт рослинні залишки разом з інфекцією хвороб ( бура і жовта плямистості ) і механічно знищити частину рунтових шкідників. Непогані результати дає також розпушування долотоподібними робочими органами в агрегаті з боронами.

       Важлива роль в отриманні більш високих врожаїв люцерни належить добривам, які застосовують відповідно до рекомендацій зональних агрохімічних лабораторій. Мінеральні добрива, забезпечуючи рослини основними елементами мінерального живлення, покращують умови їх зростання, що дозволяє їм швидше зміцніти і протистояти пошкодженню бульбочковим довгоносикам і ураженю плямистями. Їх шкідливість при цьому знижується в 1,5-2 рази.

      Ранньовесняне підживлення ( в період відростання рослин) фосфорно- калійними добривами сприяє зниженню ураженості травостою борошнистою росою, аскохітозом, іншими хворобами і пошкодженості шкідниками в 2-3 рази.

     Чисті посіви люцерни в 3 рази сильніше пошкоджуються шкідниками і вражаються хворобами, тому при посіві на корм її рекомендується висівати під покрив і в травосуміші.

      Жовта плямистість сильно вражає як перший, так і другий укіс, особливо при спекотній погоді з росами і слабкими опадами. Для боротьби з нею необхідно використовувати прийоми, спрямовані на оптимальну забезпеченість рослин вологою, і практикувати розріджені і широкорядні посіви.

       Своєчасні і стислі строки збирання люцерни на сіно сприяють значному зниженню чисельності шкідників , частина яких гине в результаті механічних пошкоджень,  дії прямих сонячних променів. Личинки і лялечки більшості шкідників гинуть в стеблах , листках , нирках і бутонах скошеної люцерни.

      Запізнення зі скошенням не лише призводить до зниження врожаю, погіршення якості сіна, але і продовжує сприятливі умови для масового розвитку шкідників і поширення грибних хвороб.

       У зв'язку з біологічними особливостями розвитку шкідників і хвороб рослини люцерни першого укосу сильніше пошкоджуються фітономус і тіхіусом, що дають одне покоління в році, і сильніше уражуються бурою плямистістю, особливо за вологої погоди.  Другий укіс,  де він можливий, сильніше уражується іржею, ушкоджують клопи - сліпняки , насінняїд – товстоніжка, квітковий комарик та інші шкідники люцерни , що дають за літо кілька поколінь.

         При сильному зараженні травостою хворобами і берізкою та пошкодженні шкідниками рекомендується низьке ( до 5-7 см) скошування люцерни на початку цвітіння. Скошену масу необхідно швидко прибрати з поля, так як разом з нею видаляються листя і стебла рослин, заселені шкідниками (яйця клопів ) і уражені хворобами ( аскохітоз та ін.).