Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Ноября 2012 в 21:31, реферат
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально - педагогічному, психологічному, так і фізичному плані.
Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу. Це становлення, входження, в шкільне життя відбувається впродовж початкової школи, і поєднання рис дошкільного дитинства з особливостями школяра характеризуватиме важкий період молодшого шкільного віку. Всі діти, початківці навчання в школі, стикаються з тими або іншими труднощами.
Початок систематичного навчання в школі є стресовою ситуацією в житті дитини, оскільки пов'язано з необхідністю адаптуватися до нових мікросоціальних умов. Цей процес супроводжується різноманітними зрушеннями у функціональному стані і значною мірою зачіпає психоемоційну сферу. Від благополуччя адаптаційного періоду під час вступу до школи значною мірою залежить успішність подальшої соціальної діяльності дитини. Шкільна дезадаптація призводить до зниження учбової мотивації, деформації міжособових відносин, розвитку невротичних станів, формування девіантних форм поведінки. Несприятливий перебіг адаптації свідчить про зниження функціональних резервів організму і перенапруження регуляторних систем, що супроводжується виникненням соматичних захворювань.
Якщо ви помітили, що ваша дитина ледве-ледве чистить зуби вранці, довго колупається виделкою сніданок, повільно вставляє руки в рукава куртки - не впадайте в паніку і не квапте малюка. Він зробив це ненароком, та й коштує вам підвищити голос, як він взагалі буде рухатися, як в уповільненій зйомці.
Четверта проблема - боязнь вчительки. Випускники дитсадка спочатку ставляться до вчительки з легкої настороженістю: поки що вони не з'ясували ступінь її суворості, вони просто чекають. Але в будь-якому випадку кожен випускник дитячого садка розуміє, що вчитель - той же вихователь, і слухатися його необхідно.
Для «домашнього» дитини довгий час авторитетні були тільки батьки; як реагувати на незнайому тітоньку, він не знає. Поки вона мило посміхається, отримуючи букети, першокласникові вона безумовно подобається. Але варто їй зробити зауваження або просто сердито подивитися на чию-небудь сторону, як у голові дитини відразу з'являються думки: «Раптом і мені дістанеться! Я її боюся! ».
П'ята поширена проблема - дитина не виправдав надій домашніх.
У такому разі батькам важливо розуміти, що дитині щось образливо удвічі: він і сам собою незадоволений, а тут ще вони зі своїми претензіями ... Вважайте, що бажання вчитися у малюка відбито. Більш того, він втрачає впевненість у собі.
У результаті події розвиваються за такою схемою: позначки погані - батьки сердяться - відмітки ще гірше ... Малюка навантажують додатковими заняттями, але це даремні і абсолютно непотрібні заходи. Набагато важливіше пробудити в дитині щирий інтерес до навчання. Початкова школа - не Оксфорд, за 11 років навіть завзятий трієчник легко може стати відмінником, також як і відмінник-першокласник в підсумку може отримати атестат з «трійками».
Буває й так, що «домашній» дитина намагається приховати свої знання або, навпаки, невміння від однокласників, щоб не вибиватися з колективу. Він мимоволі порівнює себе з новими товаришами. «дитсадку» вже пройшли цей етап пару років тому, а «домашку» у нього тільки вступає, і йому надзвичайно важливо бути, як усі. У цьому і полягає шоста проблема адаптації «домашки-першокласника».
Прагнення малюка не бути білою вороною цілком зрозуміло. Не примушуйте дитину одягатися інакше, ніж його однолітки. У старших класах, утвердившись і зайнявши певну нішу, він буде одягатися так, як душі завгодно, не звертаючи уваги на оточуючих. Але зараз йому важливо не виділятися.
3. Поради батькам щодо адаптації дитини до школи
Під час обговорення даної проблеми необхідно
звернути увагу на такі важливі умови
психологічної комфортності в житті першокласника:
Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: "Дивись, не бешкетуй!" чи "Щоб сьогодні не було поганих оцінок!". Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: "Що ти сьогодні отримав?" або "Сьогодні без поганих оцінок?". Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі.
Ніколи не торгуйтесь, говорячи: "Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі...". Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов'язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час. Пам'ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.
Розумову зрілість дітей шестилітнього віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та звикнувши до нових форм людських стосунків.
Дитина в початкових класах має бути наполегливою. Батькам варто заохочувати її прагнути успіху, непомітно й ненав'язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз'яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах – як рівний з рівним.
Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відкривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори (телевізор, комп'ютер). У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 вт і стояти ліворуч. Не можна використовувати неонові лампи. Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном, а переглядала тільки найцікавіші дитячі передачі.
Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестилітньої дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки – чисті.
Дітей шестилітнього
віку необхідно привчати самостійно
щовечора митись у ванні або під
душем теплою водою з милом. Не
кожна дитина, котра досягла шкільного
віку. Вміє правильно сидіти чи лежати,
а це призводить до неправильного формування скелета.
Тому на ліжко необхідно класти твердий
матрац без м'яких та важких подушок.
Дитину треба вчити правильно сидіти за
столом чи партою. Підручники та зошити
носити в ранці за спиною, щоб запобігти
розвитку сколіозу.
Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й "гальмуються", якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.
Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв'язок зі школою. Неправі ті батьки, які змушують дітей після уроків у школі годинами займатися музикою, шахами, або чимось іншим у чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти-відмінники з блідним обличчям та слабким здоров'ям навряд чи будуть щасливими в житті. Лікарі, батьки, вчителі зазначають, що діти підростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть узимку.
Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.
Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.
Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
Не бийся без причини.
Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
Грай чесно, не підводь
своїх товаришів.
Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй
нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
Намагайся бути акуратним.
Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!
Висновок
Вступ до школи знаменує собою початок нового вікового періоду в життя дитини - початок молодшого шкільного віку, провідною діяльністю якого стає учбова діяльність.
Початок навчання дитини в школі – складний і відповідальний етап в ії житті. Діти 6–7 років переживають психологічну кризу, пов'язану з необхідністю адаптації до школи.
По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. В неї з'являються нові і складні обов'язки: робити уроки, приходити вчасно в школу, бути уважною на уроках, дисциплінованою і тому подібне. По суті, вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства зі своїми обов'язками. Вчитель виступає представником суспільства: він задає вимоги і норми, орієнтує дитину в тому, як ій слід поводитися, що і як робити.
По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку навчання в школі діти зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова діяльність є вільною, а навчальна – побудована на довільних зусиллях дитини. Слід зазначити так само і те, що власне перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здіснюється не за ії волі, не природним для неї шляхом, а є як би “нав'язаний” їй зверху.
По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає ії соціальне оточення. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність ії подальшого навчання в школі. Успішність процесу адаптації дитини до школи залежить ще і від того, наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію в класі серед однолітків. Активна та ініціативна дитина стає лідером, починає добре вчитися, тихий і податливий учень перетворюється на аутсайдера, вчиться без бажання або незадовільно.
По-четверте, однією з гострих проблем виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація млявих і пасивних дітей.
Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителеві. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.
Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.
Список використаної літератури