Биография В. Сухомлинського

Загалом, розкриваючи  особливості формування всебічно роз¬виненої  особистості, вчений розкриває наступну педагогічну зако¬номірність: між  виховними впливами існують десятки, сотні, тися¬чі залежностей і  зумовленостей, а ефективність виховання  визна¬чається тим, як ці залежності й зумовленості враховуються і реалі¬зуються  на практиці.

Серед шляхів і  засобів формування всебічно розвиненої особи¬стості у школі педагог  вирізняв навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, експериментування, багате духовне життя вихова¬нців. За словами  вченого, школа стає "колискою народу", якщо в ній панують культ Матері, Батьківщини, Людини, культ Слова. Саме за цих умов і можливе формування юного громадянина.

5. ЕТНІЧНІ ЗАСАДИ  РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

В.О.Сухомлинський  першим у вітчизняній педагогіці 50-х ро¬ків розпочав організацію  педагогічного просвітництва батьків. Про це він пише в "Зтюдах о  коммунистическом воспитании". На¬вчання  батьків здійснювалося диференційовано. Як вважав педа¬гог, батьки мають вчитися  стільки ж років у батьківській школі, скільки й діти. Загалом  у педагогічній системі В.Сухомлинського утвердилася певна система родинно-шкільного  виховання, за якою батьки повинні були стати активними помічниками  вчителів. Цьо¬му сприяло не лише навчання батьків, але й спільне проведення свят і традицій, різноманітної суспільно-корисної діяльності.

 

309

 

У "Батьківській педагогіці" вчений кардинально, по-новому осмислює взаємозв'язки родини і школи. Головним у цьому зв'язку виступає глибоке народне підґрунтя. Спираючись на народні бува¬льщини, легенди, оповіді, вчений розкриває кращі набутки  етніч¬них засад виховання. За Сухомлинським, кожен народ продукує свого систему  етнічних цінностей, яка найповніше відображає його ментальність, особливості  національної свідомості. Ці цінності на¬род відтворює і розвиває через  мову, літературу, мистецтво, фоль¬клор, виробничі відносини, побут, а також  через звичаї і традиції.

Отже, у зазначеній вище книзі автор доступно, яскраво  й обра¬зно показує зразки родинного  виховання дітей та молоді з ураху¬ванням етнічних засад нашого народу.

У праці "Як виховати справжню людину" він радить майбутнім  матерям і батькам вивчати  історію свого народу, виробляти  шано¬бливе ставлення до близьких, оскільки святими, за його переко¬нанням, є слова: народ, мати, батько, син.

У "Листах до сина" й "Листах до дочки" вчений підтверджує  своє переконання і дає конкретні  поради щодо підготовки молоді до родинного  життя.

6. ІДЕЇ СТАНОВЛЕННЯ  ВЧИТЕЛЯ-ВИХОВАТЕЛЯ

У "Павлиській середній школГ В.Сухомлинський розкриває  складові педагогічної професії. При  цьому він на конкретних при¬кладах показує особливості становлення  керованого ним колекти¬ву. Природно, що найважливішим у педагогічній діяльності, за йо¬го переконанням, є любов і повага до дітей. Без  сумніву, Василь Олександрович сам  був феноменальним вчителем, оскільки, за ви¬нятком біології, хімії і  фізики у старших класах, сам міг  провести будь-який урок (і проводив). Звичайно, він насамперед постійно збагачувався знаннями. Його бібліотека включала всю тодішню не лише фахову, а й соціологічну, психологічну, педагогічну літера¬туру, яка видавалася в тодішньому Союзі РСР. Маловідомим  є той факт, що коли вчителі словесності  й класоводи відмовилися писати творчі роботи, то на засіданні психологічного семінару він поста¬вив на обговорення 20 (як йому здавалося, кращих) власних  творів.

 

Природно, психологічний  семінар був суттєвим чинником станов¬лення майстерності павлиських вчителів.

На заняттях семінару не просто обговорювалися певні теми, а обов'язково щоразу дискутувалися  проблеми невстигаючих дітей, дії окремих  учнів. При цьому В.Сухомлинський  спонукав вчителів до глибокого аналізу  з урахуванням психологічних  та індивідуаль¬них особливостей кожного  учня.

У книзі "Сто  порад вчителевГ вчений розкриває  технологію власної творчості (поради молодим учителям - початківцям, педа-гогам-вихователям, творчим особистостям. Подає поради щодо зміцнення учителів поняття "покликання^ вчителя"( як його фор¬мувати, які  якості необхідно мати вчителю-вихователю, як навчи¬тись виховувати себе, власну самодисципліну та боротись з ліно¬щами) .Для того , щоб виявляти власну творчість  вчитель ,за Сухо¬млинським , має глибоко  володіти фактичним матеріалом , який він "доносить" до дитячої душі (він має знати на 2-3 порядки  біль¬ше , ніж це передбачено навчальною програмою).Особливо наго¬лошував Сухомлинський  на необхідності знання вчителя психоло¬гії  дитячої особистості (на "розуміння  стану дитячої душі").3 цією метою  у період його діяльності у Павлиській школі успішно функ¬ціонував "Психологічний  семінар для вчителів".

У "Розмові з  молодші директором школи" він  стверджував , що керівник повинен постійно вдосконалюватись, щоб бути ерудо-ваним, володіти мистецтвом викладання та навчання. Загалом сам Сухомлинський читав  всі навчальні курси у старших  класах (крім математики і біології).Досить цікавою у цьому зв'язку є система  аналізу уроків молодих вчителів ,яку він здійснював.

Крім ерудиції, В.Сухомлинський мав неабияку силу волі, вирі¬знявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, працездатністю (вставав щодня о четвертій  годині ранку й писав власні твори  до восьмої), людяністю. Також педагог  володів кількома іноземними мовами. У багатьох напрямах педагогічної науки  він випередив свій час.

 

 

 

310

 

311

 

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА  В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Основні праці

50 монографій і  книг, 625 статей, близько 1500 оповідань  і ка¬

зок 

Джерела педагогічної творчості:

класична гуманістична педагогічна спадщина; народна педагогіка;

комуністична ідеологія  і радянська педагогіка;

передовий педагогічний досвід. 

Засади педагогічної системи:

• формування ідеалу культурних бажань дитини (потреби у

праці, у творенні добра, краси); окультурення потреб дитини;

• формування у дитини потреби бути доброю (розвиток у неї

чутливості до виховання, створення для неї "радості  буття", роз¬

виток почуття власної  гідності);

• створення атмосфери дитячого успіху, домінанти позитив¬

них переживань над  негативними. 

Засоби виховання:

природа, суспільно-корисна  праця, сільськогосподарське до¬

слідництво, слово, конструювання, дитяча творчість, дитяча казка,

народні засоби виховання. 

Методи навчання і виховання

спостереження дітей ;усне і письмове складання казок ; до¬

слідницькі методи ; аналіз матеріалів з хрестоматії  моральних

цінностей людства  та з етики ;диспути , дискусії ; аналіз життє¬

вих ситуацій ; аналіз бувальщин , легенд ; метод привчання  до

тлтботи "за все  живе"