Готовність до сімейного життя

• можливість заповнити дефіцит (через бажання позбавитися відчуття самотності та непотрібності, недоотриманого кохання, уваги і турботи);
• спосіб відокремитися від батьківської сім’ї (отримати самостійність);
• спосіб подолати певну кризу (помститися колишній коханій людині);
• бажання відповідати нормам соціального оточення, що стосуються віку вступу в шлюб та інших аспектів шлюбної поведінки;
• компенсація почуття неповноцінності (для підвищення відчуття особистої значущості та самоповаги);
• бажання досягти певної мети (отримати матеріальну чи соціальну вигоду);
• вимушена необхідність (вирішити певні життєві труднощі, пов’язані з позаплановою вагітністю, вирішенням житлових чи матеріальних проблем).(1.3.11)

У щорічній державній доповіді про становище сімей та стан реалізації державної сімейної політики в Україні зазначено, що головним мотивом вступу до шлюбу сьогодні, на щастя, залишається бажання як чоловіка, так і жінки, « жити разом з коханою людиною », тобто, іншими словами, створюючи сім’ю, двоє людей керуються почуттям любові, хоча поряд існують і інші мотиви, серед яких не останнє місце займає прагнення до покращення економічного становища особи шляхом укладання шлюбу, можливість виправдати свої статеві відносини, бажання поліпшити свої житлові умови тощо. (1.3.7)

Паралельно з мотивами можна виділити потреби чоловіків  та жінок, задоволення яких вони очікують один від одного в сімейному житті.

Так, наприклад, американський психотерапевт Уіллард Харлі виділяє по п’ять основних потреб чоловіків та жінок:

а) для чоловіків: сексуальне задоволення, спільний відпочинок, привабливість  дружини, ведення дружиною домашнього господарства, моральна підтримка збоку  дружини;

б) для жінок: ніжність чоловіка та романтична атмосфера у сім’ї, потреба у спілкуванні, чесність і відкритість у стосунках  з чоловіком, фінансова підтримка з боку чоловіка як голови сім’ї, виконання чоловіком ролі батька для дитини.(1.3.6)

3. Шляхи і засоби виховання та розвитку майбутнього сім’янина

Прислухаючись до розповідей своїх батьків про їх молодість  ми можемо часто почути, що студентство  – це найкращі роки в їхнього  життя і саме в ці роки вони хотіли б повернутися ще не раз. Дійсно, адже саме в цей період життя людини вона переходить на новий рівень, який передбачає, зокрема, самостійність, становлення людини як особистості, незалежної ні від кого, адже саме в ці роки дитина переходить від навчання в школі до навчання в ВНЗ, що робить її самостійною і незалежною. З початком навчання в ВНЗ юнаки та дівчата відкривають для себе нові знайомства, захоплення, а інколи і симпатії. І саме на цьому етапі життя багато молодих людей починають задумуватись про своє подальше особисте життя, а саме про сімейне життя. І саме ця проблема є предметом дослідження багатьох психологів, педагогів тощо.

Підготовка до сімейного  життя, на думку Д.Н. Ісаєва, В.Є. Кагана,          І.В. Дорно, завжди була однією з головних завдань юнацького віку. Цей вік  завжди розглядався як один з найбільш важливих і найбільш відповідальних в плані формування особистісних новоутворень.

У цей період часу відбувається становлення психологічних механізмів регуляції життєдіяльності людини, тому формування уявлень про цінності сімейного життя особливо велике значення.(2.3.1)

Всебічний розгляд проблем  підготовки до сімейного життя націлює  на пошук ефективних шляхів її вирішення. У різних авторських концепціях і  програмах пропонується використання різноманітних засобів, методів  і прийомів, які сприяють формуванню готовності до сімейного життя.

Основними шляхами збагачення духовного та інтелектуального розвитку особи сім`янина виступають:

• озброєння молоді знаннями закономірностей розвитку природи і суспільства, народного світорозуміння та світосприймання, національної психології і характеру;
• розуміння ролі наукових знань і народної дидактики в інтелектуальному розвитку особистості;
• виховання любові до істини, розширення політехнічного світогляду, розвиток творчих здібностей школярів;
• формування цілісних уявлень про історію розвитку суспільства і національної культури;
• розвиток творчого мислення та пізнавального інтересу до ідейно-моральної спадщини, культурно-історичних традицій, міфології, фольклору, вірувань, прикмет української нації;
• розвиток пізнавальної активності і культури розумової праці;
• вироблення готовності і здатності до самоосвіти, до застосування знань у своїй практичній діяльності.(2.3.3)

Під час вибору конкретного  шляху потрібно враховувати педагогічні  умови формування готовності до створення  сім’ї. До них належать:

1. забезпечення усвідомлення сімейно-ціннісних орієнтацій, життєвого самовизначення, соціально-психологічної мотивації до сімейного життя; врахування у виховній роботі рівнів готовності студентської молоді до створення сім'ї;
2. науково-методичне забезпечення засвоєння студентами вищих навчальних закладів навчально-виховної програми „ Формування готовності студентів до створення сім'ї" та виховної роботи кураторів академічних груп зі студентами;
3. дотримання у взаєминах між викладачем і студентами особистісно-орієнтованого підходу.(2.3.2)

До педагогічних умов формування у студентів готовності до створення сім'ї належать: забезпечення усвідомлення сімейно-ціннісних орієнтацій, життєвого самовизначення, соціально-психологічної мотивації до сімейного життя; врахування у виховній роботі рівнів готовності студентської молоді до створення сім'ї; науково-методичне забезпечення засвоєння студентами вищих навчальних закладів навчально-виховної програми „ Формування готовності студентів до створення сім'ї" та виховної роботи кураторів академічних груп зі студентами; дотримання у взаєминах між викладачем і студентами особистісно-орієнтованого підходу.