Методи і прийоми навчання іноземної мови в початковій школі

Горлівський Державний Педагогічний Інститут Іноземних Мов

Кафедра методики викладання іноземних мов

 

 

 

 

 

 

 

Методи і прийоми навчання іноземної мови в початковій школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Горлівка 2012

 

ЗМІСТ

 

Методичні принципи………………………………………………….……3

Висновки……………………………………………………………………14

Список використаної літератури…………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні принципи

Принцип комунікативності полягає в засвоєнні комунікативної функції мови. Його реалізація покликана сприяти успішному досягненню практичної мети навчання іноземної мови  у початкових класах – допомогти молодших школярам оволодіти комунікативними вміннями в усіх видах мовленнєвої діяльності і сформувати готовність до елементарного іншомовного спілкування.

Досягнення цієї мети передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації. Модель має зберігати всі найсуттєвіші риси об’єкта, що моделюється: вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів, зверненість усного та писемного висловлювання до адресата, ситуативна основа комунікації. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні мають моделювати типові ситуації реального життя.

Навчальний процес орієнтований на особистість учня. При особистісному  підході мова – природний спосіб самовираження, «мова задоволення». Щоб отримати це вдоволення достатньо буде елементарних вмінь спілкування. Активізації мовленнєвих дій молодших школярів з іншомовним матеріалом сприяють інструкції до тренувальних справ, що ознайомлюють дітей з цікавою для них комунікативною або прагматичною перспективою застосування нового матеріалу.

Іншомовна комунікація у  молодших класах зближує її з театральною  комунікацією, яка апелює до уяви, фантазії. Американський психолог У. Ріверс зазначає, що має бути присутнім «дух пригод». А учнів слід ставити в такі умови, в яких єдиною мовою спілкування може бути іноземна мова, що вивчається.

Такі психологічні характеристики молодших школярів як допитливість, комунікабельність, багата уява, сугестивність, тяжіння до всього казкового – особливо сприятливі умови для стимуляції комунікативної мотивації учнів цього віку та активізації їх мовленнєвої практики складаються при застосуванні ситуацій, побудованих принципом діалогу культур.

Іноземна мова як інструмент пізнання та спілкування в умовах комунікативно орієнтованого навчання має стати також і засобом  соціокультурної освіченості молодших школярів. Цілеспрямована діяльність у цьому напрямі, здійснювана за допомогою спеціальних прийомів, а також застосування автентичних навчальних матеріалів.

Взаємодія молодших школярів у ситуаціях, побудованих за принципом діалогу культур. Вона наближає спілкування дітей до потенційно реальної або до бажаної уявної комунікації.

Отже, згідно з принципом  комунікативності урок іноземної мови розглядається як особливий різновид спілкування, важливою функцією є взаємодія, спрямована на розкриття особистісних особливостей учнів на оволодіння ними іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування.

Правило 1. Результативність принципу комунікативності зумовлена передусім узгодженістю дій учителя та учнів на кожному етапі уроку. Дії учителя мають бути спрямовані на передачу його емоційного стану мовленнєвого матеріалу, пов’язаного з особистим досвідом і контекстом діяльності дітей, потрібними для уроку.

Правило 2.Для забезпечення практичного оволодіння іноземною мовою і виховання демократичної культури класу дії вчителя мають бути спрямовані на навчання іноземної мови як засобу взаємодії з рівноправними партнерами, особистостями.

Правило 3. Для формування культури спілкування з носіями мови, основи якої закладаються у початкових класах, належна увага має приділятися формуванню соціокультурної компетенції молодших школярів:набуттю ними знань визначеного мінімуму фактів національної культури, оволодіннями навичками поведінки у різних ситуаціях.

Правило 4. Ефективність навчання спілкування передбачає обов’язкове володіння культурою педагогічного спілкування, яка тісно взаємопов’язана з його загальною культурою, вихованням та освітою.

Принцип диференціації  та інтеграції навчання іноземної мови полягає у тому, що диференціація здійснюється на різних рівнях узагальнення. В методиці навчання іноземної мови виділяють: усне мовлення і письмову форму комунікації. У говорінні розрізняють монологічну та діалогічну форму мовлення, а кожній з них виділяють підготовлене та непідготовлене мовлення. У читанні виділяють читання вголос та читання мовчки. У навчанні читання мовчки виділяють читання з розумінням основного тексту і з повним розумінням прочитаного. У навчанні письма виділяють письмо та писемне мовлення. При навчанні техніки письма розрізняють навчання графіки та  орфографії.

Сутність процесів інтеграції полягає у тому, що засвоєння різних аспектів мови, її фонетики, лексики, граматики, відбувається не ізольовано як дискретних компонентів мови, а інтегровано. Інтеграція здійснюється і тоді, коли учні слухають, читають, розмовляють, пишуть англійською мовою.

Таким чином інтеграція полягає  в забезпеченні та взаємодії різних аспектів мови і різних видів мовленнєвої  діяльності.

Правило 1. Багатоаспектність та багатоплановість мови як феномена (як системи мовних знань) і як засобу спілкування проявляється у наявності усної та писемної форм комунікації, а також видів мовленнєвої діяльності як засобу спілкування.

Правило 2. На початковому  етапі навчання іноземної мови засвоєння  мовного явища відбувається у  звуковому коді. Тому навчання точної вимови – одне з головних завдань  навчання цього предмета у початковій школі.

Правило 3. Успішність оволодіння усним спілкуванням зумовлена рівнем сформованості вмінь аудіювання.

Правило 4. Процес навчання говоріння  будується, виходячи із специфічних  особливостей і відмінностей діалогічної  та монологічної форм мовлення.

Правило 5. Читання – це інтеграція двох взаємопов’язаних сторін: процесуальної (техніка читання) і  змістової ( розуміння прочитаного).

Правило 6. Існує тісний зв'язок  навчання техніки читання і письма, які ґрунтуються на одній графічній основі.

Правило 7. Як система мова проявляється в її звуковій, лексичній  та граматичній формах. Саме в цій  сукупності вона виконує свою комунікативну  функцію.

Методичний принцип  урахування рідної мови полягає у врахуванні досвіду учнів у рідній мові, також специфіки рідної мови. Вихідних є положення теорії білінгвізму про роль рідної мови в ранньому навчанні іноземної. Механізми мовленнєвої діяльності рідної та іноземної мовами за даними психологів ті ж самі. Тому засвоєння іноземного матеріалу в понятійному плані не викликає в учнів труднощів. Вирішальну роль в оволодінні дитиною іноземною мовою у школі відіграють мета лінгвістичні здібності, зумовлені надбанням здатності гнучкої і на абстрактному рівні засвоювати нову мову, помічати її відмінності від явищ рідної мови, свідомо оперувати нею. Організація цих процесів потребує застосування рідної мови в якості робочого, дидактичного мовлення вчителя та використання системи прийомів свідомого засвоєння іноземної мови на основі досвіду учнів в рідній мові.

Досвід молодших школярів у рідній мові є необхідною основою  для ознайомлення з системою іноземної  мови, яку вони розпочинають вивчати. У психологічному плані це допомагає  визначити структуру мовленнєвих  операцій та дій, і характер і вирішити, де є можливості перенесення, а де коригувати чи формувати нові навички та вміння.

Важливе застосування прийомів формування соціокультурної компетенції  учнів з урахуванням специфіки  мови. При навчанні іноземної мови постає завдання формування системи уявлень про основні національні традиції, звичаї, реалії країни, мова якої вивчається.

Отже, взаємопов’язане навчання мов, насамперед рідної та іноземної, має полегшити завдання комунікативної орієнтації навчального процесу та формування продуктивної багатомовності.

Зважаючи на чутливість молодших школярів до фонологічних характеристик  мовлення, їх слід цілеспрямовано привчати до спостережень за вимовою вчителя як носія англійської мови. Практика доводить: за умови відповідної фонетичної культури вчителя і методично правильної організації спостережень діти помічають більш енергійний характер англійської вимови, незвичне звучання англійських звуків, наявність звуків, відсутніх у рідній мові, наявність довгих і коротких голосних звуків, чіткість промовляння кінцевих приголосних, незвичне ритміко-мелодійне оформлення висловлювань.

Діти легше оволодівають правило-відповідними діями, якщо ці дії  мають аналогічний характер у  рідній мові. Нехтування опорою на рідну мову звужує можливості реалізації розвиваючої функції граматичного аспекту мови.

На момент вступу до школи  активний словниковий запас дитини з рідної мови становить приблизно 3000-3500 лексичних одиниць. Навчання у  першому класі суттєво розширює вокабуляр учня. Дослідні дані показують, що навчання англійської лексики, пов’язане з урахуванням особливостей лексичної системи рідної мови, має невичерпний потенціал.

Загальнофункціональні механізми мовленнєвої діяльності в різних мовах є однаковими. Тому успішність формування іншомовних мовленнєвих умінь психологи і методисти пов’язують з досвідом дітей у рідній мові. Для навчання говоріння важливими є дані психології стосовно таких психологічних новоутворень  молодшого школяра як довільність психічних функцій, становлення внутрішнього плану дій та рефлексії, які особливо інтенсивно формуються в умовах розвиваючого навчання. На початку оволодіння іноземною мовою мовленнєві механізми двох мов відрізняються рівнем функціонування. Але поступово внаслідок вправляння в іноземній мові показники оперативної пам’яті, вірогідного прогнозування, осмислення, самоконтролю вирівнюються.

Правило 1. Успішність засвоєння  іноземної мови залежить від рівня  комунікативного розвитку дитини в  рідній мові, її загальнокультурного  та життєвого досвіду.

Правило 2. Реалізація принципу врахування рідної мови вимагає повної обізнаності вчителя стосовно змісту і результатів навчання мов та потребує  кваліфікованої лінгвістичної підготовки у галузі типології рідної та англійської мов.

Правило 3. Навчання іноземної  мови, як і рідної, повинно бути системним, зорієнтованим на створення цілісного  уявлення про будову і функціонування системи мови та комунікації.

Методичний принцип домінуючої ролі вправ полягає в тому, що переважна частина уроку присвячується  вправлянню учнів. Під вправою методисти  розуміють  спеціально організоване у навчальних умовах багаторазове виконання  окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Зміст вправи має становити  упорядкований лінгвістичний матеріал і дії з ним. У структурі  кожної вправи незалежно від її характеру  виділяють три-чотири фази: 1) завдання; 2) зразок виконання; 3) виконання завдання; 4) контроль. Друга фаза вправи факультативна. Продуктивність вправляння зумовлена ефективністю системи вправ, яку використовує вчитель.

В рецептивних вправах  учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізнює  звуки, інтонацію, орфограми, графеми. В репродуктивних вправах учень відтворює сприйнятий ним навчальний матеріал (звук, слово, речення, текст): повністю або із змінами. У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів в усній або письмовій формі. Комунікативні вправи розглядаються як спеціально організована форма спілкування, в якій учень самостійно реалізує акт мовленнєвої діяльності іноземною мовою, що вивчається. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії в ситуативних умовах. В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Характерною особливістю  раннього шкільного навчання іноземної  мови є керований характер цього  процесу, що зумовлює широке застосування різних опор: звукових, ілюстративних, вербальних. На особливу увагу в аспекті вправляння заслуговує проектна робота. Проекти можуть бути індивідуальними та груповими. Рецептивний рівень пов'язаний із класною роботою – виконанням рецептивних вправ у читанні. Репродуктивний рівень: учні пишуть на аркушах, що ще вони вміють робити англійською мовою. Репродуктивний-продуктивний рівень: учні обмінюються короткими усними повідомленнями про свої вміння користуватися англійською мовою. Продуктивний рівень: виконання комунікативної вправи. Системне застосування проектної роботи у межах кожного навчального циклу розширює можливості моделювання багатоканального спілкування. Воно збагачує номенклатуру інтерактивних вправ для навчання англомовного спілкування у початковій школі, а також зміст творчих, креативних вправ (у тому числі мовних), які імпонують дітям можливістю бути більш самостійними, виявляти інщіативу, творчі здібності, інтелектуальні вміння. Завдяки проектній роботі навчання мови позбувається формального характеру і набуває більш особистісно-орієнтованого та діяльнісного характеру. Проектні завдання створюють умови, за яких процес вивчення іноземної мови наближується до процесу природного оволодіння мовою в автентичному мовленнєвому контексті.