Методи контролю. Оцінювання успішності навчальної діяльності учнів початкової школи

 Метод практичної перевірки. Придатний він у процесі вивчення фізики, біології, хімії, трудового навчання, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок.

Метод самоконтролю. Полягає в усвідомленому регулюванні учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення [3, 194-195].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень  учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Під оцінкою успішності розуміють  систему певних показників. Які відображають об’єктивні знання та вміння учнів, тобто  оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними  програмами.

Оцінка включає в себе бал, тобто  цифрову або іншу символічні форму  вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження – коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів і недоліків та емоційне ставлення [5, 161].

Оцінювання знань – визначення та вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань умінь і навичок учнів відповідно до шкільних програм.

З метою забезпечення об’єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень  учнів запроваджено 12-ти бальну шкалу, побудовану за принципом урахування їх особистих досягнень. При вивченні навчальних досягнень учнів аналізу  підлягають:

• характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;
• якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
• ступінь сформованості загально навчальних та предметних  умінь і навичок;
• рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки;
• досвід творчої діяльності;
• самостійність оцінних суджень [2, 221-213].

На основі вище згаданих орієнтирів виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими ознаками:

1. початковий рівень (1-3 б). Відповідь учня при відтворені навчального матеріалу – елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковим уявленням про предмет вивчення;
2. середній рівень (4-6 б.). учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний ровязувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;
3. достатній рівень (7-9 б.). учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв’язків між ними, самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями. Його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча бракує власних суджень;
4. високий рівень (10-12 б.). знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; він вміє застосовувати знання творчо,його навчальна діяльність має дослідницький характер.

Найважливіша вимога до оцінки знань  і вмінь учнів - об'єктивність, що полягає в точному оцінюванні, адекватному встановленні критеріїв, які виведено в навчальних програмах. Ця вимога означає, що оцінка має характеризувати кількість і якість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особових якостей учителя, який здійснює контроль [5, 156-157].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Діюча формальна система оцінювання негативно впливала і на роботу вчителя. Бальна система порушувала зв’язок між якістю і кількістю знань учнів. Це можна було сприймати як закономірне явище, оскільки якість не можна виміряти числом. Але найшкідливіший вплив чинної системи оцінювання проявлявся в тому, що порушувався необхідний у вихованні зв’язок вчителя і учня, унеможливлювалося їх живе спілкування, забезпечення індивідуального підходу у навчанні. В умовах високої наповнюваності класів вчитель поступово перетворювався на контролюючий механізм, який фізично не міг об’єктивно оцінити якість навчання кожної окремої дитини.

Критерієм оцінки знань, умінь та навичок учнів є точно обрана величина, що є вимірювачем навчальної діяльності.

Існують загальні положення, які враховуються при використанні бальної системи оцінки. Більш чіткий характер мають нормативи оцінок, які подаються в навчальних програмах з окремих дисциплін, оскільки співвідносяться з конкретними знаннями, уміннями та навичками учнів з предметів. Вчитель повинен ознайомитися з ними і керуватися їх положеннями у своїй повсякд і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі / А. М. Алексюк. – К.: Знання-Прес, 1973. - 360 с.
2. Волкова Н.П. Педагогіка : [навч. посіб]. / Н.П. Волкова. – 2-е вид. К.: Академ видав, 2007. – 616 с. (Альмаматер).
3. Кузмінський А.І. Педагогіка : підручник / А.І. Кузмінський, В.Л. Омеляненко. – 3-тє вид., випр.. – К.: Знання-Прес, 2008. – 447 с.
4. Фіцула М.М. Педагогіка : [навч. посіб.] / М.М. Фіцула. – 2-е вид., випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 560 с. (Альма-матер)
5. Ягупов В.В. Педагогіка : [навч. посіб.] / В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.