Методика природы

Методика природи

1. Використання наочності на заняттях з ознайомлення природи.

Якщо джерелом знань  є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу – це наочний  метод. Метод – це спосіб взаємозв’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок.

Спостереження - цілеспрямоване, планомірне сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Йому належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи.

Демонстрування  ілюстративного матеріалу допомагає вирішувати різноманітні завдання. в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об’єкти. Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об’єкти у тих випадках, коли не можна показати їх у реальному вигляді, він спонукає до розмови най мовчазніших дітей, наче наближує об’єкт до дитини, робить його більш зрозумілим і викликає мовну активність дошкільників.

Ілюстративний  матеріал можна класифікувати за такими видами:предметні картинки, тобто такі, на яких зображено певний предмет; сюжетні, на яких показано кілька предметів у певному зв’язку; художні картини – репродукції відомих художників. Розглядання ілюстративного матеріалу проводиться в процесі повсякденного життя і на заняттях.

Враховуючи великий інтерес  дітей до картинки, а особливо до зображення тварин, потрібно проводити  їх розглядання індивідуально, або з невеликою групою дітей уранці, під час прийому, на вечірній прогулянці.

Для роботи з дітьми раннього віку і першої молодшої групи краще використовувати предметні картинки, ілюстрації з зображенням небагатьох об'єктів. Розглядання цього ілюстративного матеріалу (півень, курка, заєць, ведмідь та ін.) проводиться на заняттях і в повсякденному житті, і основна його мета — навчити дітей пізнавати зображене на картинці, називати його.

У другій молодшій групі картини найчастіше використовують для уточнення і конкретизації уявлень, їх закріплення. Так, після спостережень за кішкою діти розглядають картину «Кішка з кошенятами». Вихователь учить дітей пізнавати тварину, називати характерні її ознаки (розмір, колір шерсті), частини тіла (очі, вуха, хвіст, ноги), деякі дії (спить, грає, хлебче).

У середній групі розглядання картин спрямоване на розширення :знань дітей. З дітьми розглядають картини «Кролі», «Качки і гуси», «Вовк», «їжак», «Білка». Це дає змогу вивести дітей за межі безпосереднього досвіду. У старших групах картини можна використовувати для уточнення уявлень, формування понять у процесі бесіди за картиною. Для систематизації знань на основі досвіду добре використати порівняння. До заняття підбирається серія картин, наприклад, про комах «Бабка», «Білан жилкуватий, «Сонечко». Спочатку організується розглядання, потім порівняння, виділення спільних і відмінних рис у будові.                                                                                  ДЕМОНСТРУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Під час ознайомлення дошкільників з природою потрібно використовувати технічні засоби навчання.

демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним з джерел інформації, яке наділене великою силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи великий вплив на моральний та естетичний розвиток особистості.

Технічні засоби навчання поділяють  на три груші: екранні (діафільми, діапозитиви, епіматеріали); екранно-звукові (кінофільми, телепередачі); звукові (радіопередачі, грам- та магнітофонні записи).

З екранних засобів навчання під час ознайомлення дітей з природою досить широко застосовуються діафільми і діапозитиви.

Діафільм — певним чином змонтована сюжетно завершена система кадрів. Для ознайомлення дошкільників з  природою створено значну кількість діафільмів, що мають у своїй основі пізнавальний матеріал.

Діафільми, що знайомлять з сезонними  змінами у природі: «Чотири пори року», «Природа в зображенні російських художників», «Пори року»

Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Тому що вони гарні», «Свійські  тварини»,

Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини», «Лікарські рослини».

Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі: «Осінь у колгоспі», «Зима в колгоспі»,

Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у повсякденному  житті, найчастіше під час розваг. Вони дають змогу розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у найближчому оточенні.

До перегляду діафільму проводиться  попередня робота: спостереження, читання книжок, пов'язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду.

Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться  діапозитивам. Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і  діафільмами:

1.  Діапозитиви на відміну від діафільмів не зв'язані системою кадрів. Це дає змогу вихователю відібрати^ тільки ту кількість кадрів і розмістити їх у такій послідовності під час показу, які відповідають дидактичним завданням, віку дітей, логіці матеріалу, що вивчається.

2.  Діапозитиви, як і картини, є статичним зображенням, але великий розмір екрана, крупне зображення_дозволяють сприймати значно більшу кількість інформації, особливо деталей.

3.  Діапозитив, особливо кольоровий, порівняно з картиною, діафільмом має к^щУякість зображення: воно яскраве, соковите, наповнене світлом.

4.  Цінна особливість діапозитивів — це можливість відображення в них природи місцевого краюГ Ця властивість діапозитивів особливо пінна для роботи з дітьми дошкільного віку. Сприймання знайомого викликає у дітей зацікавленість, радість, що важливо для виховання любові до рідного краю.

5.  Важливе значення має те, що діапозитиви можна зробити аматорським шляхом. Діапозитиви, виготовлені на місцевому матеріалі, мають переваги перед серійними. _У дитячому садку слід створити фонд діапозитивів, знятих на  місцевому  матеріалі.  Це можуть бути найбільш поширені рослини лісу, лук і водойм, декоративні квіткові рослини; цвітіння найбільш розповсюджених дерев і кущів;

З екранно-звукових засобів навчання важлива роль належить кінофільмам. Дидактична цінність їх полягає у тому, що вони дають змогу сформувати у дітей більш повні уявлення про явища природи. Переміщення тварини в кадрі допомагає створенню уяв-лень про її рухи, поведінку, зв'язок з навколишнім середовищем, про її відносні розміри, звуки. Це робить демонстрування кінофільму незамінним у тому випадку, коли ие можна провести ознайомлення дітей з природними об'єктами за природних умов. Із звукових засобів навчання найчастіше використовуються слухання грам- та магнітофонних записів. Найчастіше вони використовуються для посилення емоційної  насиченості занять. Наприклад, бесіду про весну пожвавить включення грамзапису голосів птахів, яких діти слухали навесні. Модель є одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об'єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Модель маскування дає змогу показати дітям значення відповідності і невідповідності забарвлення, наявності або відсутності руху для впізнання певного об'єкта. Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення мають діючі моделі. Будь-який статичний замінник реального об'єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки, тоді як діюча модель розкриває дітям" функціонування об'єкта, його зв'язок з конкретними умовами.  Можна використовувати «живі картини», на яких за допомогою вирізаних з паперу рослин, комах демонструється послідовність цвітіння, появи комах, що допоможе сформувати більш узагальнене усвідомлення дітьми змін у природі.Отже дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлення.

 

 

 

Навчально-виховне  значення екскурсій у природу  та методика її проведення.

Навчальні екскурсії - визначаються в  педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження  і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Навчально-виховне значення екскурсій, їх відмінність від прогулянок. Особлива цінність екскурсій у природу   як   специфічної Форми організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою ми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов язується із словом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем.                                                                                                                  Тематика і структура екскурсій у природу. За тематикою екскурсії поділяють на:                              1.  Екскурсії в природу — в ліс, на луки, до водойми, тобто в природні і штучні рослинні угруповання — парк, сквер, ботанічний сад.                                                                                                            2.  Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти — в поле, на птахо-, молочну ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, шкільну теплицю, на тік з метою ознайомлення з працею дорослих, рослинами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб людини.                                                             Структура екскурсій у природу містить:

1.  Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей. Це зумовлено потребою викликати інтерес, пов'язати нові знання з набутими раніше, нагадати про правила поведінки при переході вулиці тощо.

2.  Повідомлення мети екскурсії. Цей структурний елемент потрібний для надання спрямованості основній частині екскурсії — колективному спостереженню.

3.  Колективне спостереження — головна, обов'язкова частина кожної екскурсії, мета якої — нагромадження чуттєвих вражень, виділення зв'язків і залежностей у природі.

4.  Збирання природного матеріалу — важливий структурний елемент екскурсії, що Створює інтерес до неї, забезпечує більш близький контакт дітей з природою, формує навички поведінки в природі. Проте на деяких екскурсіях його не слід вводити (наприклад, на літній екскурсії у парк, сквер).

5.  Дидактичну гру — спрямовується на закріплення в ігровій формі одержаних на екскурсії знань.

6.  Підведення підсумків.

Структура екскурсій на сільськогосподарські об'єкти містить:

1.  Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.

2.  Повідомлення мети екскурсії.

3.  Колективне спостереження.

4.  Розповідь дорослого про об'єкт.

5.  Підведення підсумків.

Методика проведення екскурсій. Організувати і провести екскурсію в природу важче, ніж заняття в груповій кімнаті. Успіх у її проведенні багато в чому залежить від підготовки.

Екскурсії проводяться починаючи  з середньої групи. Природознавчі екскурсії проводять у певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезоні зміни.

Плануючи екскурсію, вихователь точно  визначає тему і мету екскурсії, конкретизує  програмний зміст, намічає місце  екскурсії. Слід виходити з .того, що кількість нових об'єктів не повинна перевищувати 2—3 у середній і 3—4 у старшій групі. Під час визначення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості дітей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2—3 км в обидва кінці.

Вихователю слід оглянути місце  екскурсії за 1—2 дні до неї. Він  уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає послідовність спостережень, місце, де діти будуть самостійно вести спостереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, проведення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, прислів'я, які потім використовує в роботі з дітьми.

У роботу вихователя входить також  підготовка екскурсійного обладнання.

За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми невелику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повинні знати, куди вони підуть і для чого.

Основна частина екскурсії —  колективне спостереження. Саме в процесі нього вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки.

Доцільно в процесі екскурсії  використовувати твори художньої  літератури для підсилення вражень  дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів.

Використання пояснень, розповіді повинно мати місце в міх випадках, коли є потреба у розширенні знань дітей про пристосування, зв'язки з середовищем тощо.

Збір природного матеріалу, в процесі якого діти можуть задовольнити бажання у самостійних спостереженнях,— відповідальний етап екскурсії. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористування: можна викопати І—2 рослини з числа тих, яких навкруги багато.

Наприкінці екскурсії підводяться  підсумки, в яких відзначається, які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, прояви дбайливого ставлення до природи.

 

3 Засоби фіксації  знань дітей про природу.

В дитячих садках використовується кілька способів фіксації знань: ведення  календарів природи і погоди, складання  гербаріїв, колекцій, букетів, малювання, аплікація, виготовлення поробок з природного матеріалу, повсякденні спостереження, праця, пошукова діяльність у кутку природи, проведення свят та розваг на природничому матеріалі. Ведення календарів природи і погоди – зумовлюється своєрідністю пізнання закономірностей сезонних змін дошк. Розвиває спостережливість, привчає уважно приглядатися до навколишньої природи, встановлювати взаємозв’язки і послідовність явищ, їх причини. Ведення календаря погоди починається з 2молодшої групи. Найпоширенішою формою календаря для дітей 4-5років є календар-картинка «Яка сьогодні погода». Це листок картону поділений на 4частини, на які наклеюють малюнки з зображенням відповідного типу погоди для певної пори року. Є інша форма ведення календаря погоди для молодшої і середньої груп. Це набір картинок, на яких зображено різний стан погоди у певну пору року, і підставка, на яку вони викладаються після повернення з прогулянки. Для старшої групи календар природи-це листок картону відповідно оформленого малюнками, що відображають ту чи іншу пору року. Більш складний календар погоди дл старшої групи. На листку картону вміщують календар на всі місяці сезону. Внизу прикріплюють кишеньки для малюнків. Позначення якими користуються діти, можуть бути різними. Ведення календарів природи, погоди унаочнює процес поступових змін певних сезонів, сприяє формуванню інтересу, кращому засвоєнню знань про них.

СКЛАДАННЯ ГЕРБАРІЇВ, КОЛЕКЦІЙ, БУКЕТІВ