Мовленнєвий розвиток дітей раннього віку в процесі спілуквання з дорослими

 

 

                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Найважливішим досягненням раннього дитинства є оволодіння мовленням, що передбачає опанування рідною мовою, вироблення вміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу і себе, засвоєння набутого людством досвіду, саморегуляції, спілкування і взаємодії людей. Протягом раннього дитинства мова набуває величезного значення для психічного розвитку дитини. Вона є засобом передачі дитині суспільного досвіду. Раннє дитинство є сензитивним періодом для засвоєння мовлення.

Проблемою розвитку мовлення займалися такі вітчизняні вчені, як:     А. М. Богуш, А. М. Бородич, Г. В. Грибанова, Є. Д. Дмитрієва,  Н. І. Жинкін, О.В. Запорожець, М.І. Лисина,  Л. П. Лубовский, Е. А. Миронова,                  В. І. Носкова, Е. Г. Пілюгіна,  А. М. Прихожан,  Л. Г. Соловйова,                   Е. А. Стребелева  та інші.

Також треба відзначити, що зарубіжні  дослідники не залишають без уваги цю проблему:  Ш. Бюлара, Г. Гетцера, У. Голдфарб,   Б.М. Фосса,         Е. Л. Фрухта,  Д. О. Хебба.

Актуальність теми нашого дослідження полягає в тому, що в   цей час оволодіння мовленням відбувається особливо легко і вносить принципові зміни у поведінку дитини, психічні процеси  і здебільшого відбувається в ході емоційного спілкування дитини з дорослим. Спілкування є тією вирішальною умовою, яка визначає факт появи активного мовлення, строки його виникнення, темп розвитку й удосконалення в наступні періоди  дитинства, а також є неодмінною умовою всебічного розвитку дитини.

Виходячи з актуальності даної проблеми ми сформулювали тему дослідження: «Мовленнєвий розвиток дітей раннього віку в процесі спілкування з дорослими».

Об’єкт дослідження – мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку. 
 Предмет дослідження – мовленнєвий розвиток  дитини раннього віку у процесі спілкування з дорослими.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив спілкування з дорослими на розвиток мовлення дітей раннього віку.

База дослідження – експериментальна робота проводилася на базі КЗО ДНЗ (ясла-садок) № 349 «Джерельце». 

Завдання дослідження:

1. Уточнити поняття мовленнєвого розвитку дитини.
2. Визначити показники мовленнєвого розвитку дітей 3-го року життя.
3. Схарактеризувати рівні мовленнєвого розвитку дітей 3-го року життя.
4. Розробити методику роботи з підвищення мовленнєвого розвитку дітей.

      Методи дослідження:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури
2. Педагогічне спостереження
3. Бесіда з дітьми, анкетування вихователів
4. Педагогічний експеримент

   Практична значущість роботи полягає в розробці психолого-педагогічної програми розвитку мовлення дітей  в процесі спілкування з дорослими і можливості її використання у практиці роботи ДНЗ.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 17 сторінок, з них 14 сторінок основного тексту.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Теоретична частина

1. Особливості розвитку мовлення дітей раннього віку.

Мовленнєвий розвиток дитини – один з основних чинників становлення особистості у ранньому дитинстві. Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей, засобом пізнання і способом специфічного людського спілкування [3].

На необхідність розвитку мовлення, особливо раннього віку, вказували такі дослідники: психофізіологи (В. Бельтюков, Н. Бехтерєва, І. Горєлов, Н. Данилова, Н. Жинкін, В. Каменська, М. Красногорський, М. Кольцова, І. Павлов, У. Пенфільд, К. Сєдов, Т. Хризман, та ін.); психологи (Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, О. Леонтьєв), лінгвісти (О. Гвоздєв, Н. Рибніков, Т. Ушакова, С. Цейтлін, Н. Швачкін, О. Шахнарович, Н. Юр’єва та ін.) [ 3].

Перші роки життя дитини мають вирішальне значення для подальшого розвитку її мовлення. Розвиток мовлення у цей період, за Г. Розенгарт-Пупко, проходить два етапи: перший – від 1 року до 1 року 5-6 місяців, другий – від 1 року 5-6 місяців до 3 років.

На першому етапі продовжується розвиток розуміння мови, на другому – збагачується словниковий запас, розвивається активне мовлення.

На другому етапі підготовчого періоду з’являється новий тип спілкування дорослих і дитини – спілкування на основі розуміння мовлення дорослих. Слово набуває для дитини значення умовного подразника. Отже, дитина навчається розуміти, що кожен предмет, дія, властивість мають свою назву.

Третій етап підготовчого періоду характеризується розвитком самостійного мовлення, появою перших слів [6].

Таким чином, на кінець першого року життя дитина добре розуміє не тільки окремі фрази, а й цілі речення у мовленні дорослих, відтворює відповідно до словесних подразників дії і рухи. Слово дорослого починає регулювати поведінку дитини. У словнику однорічної дитини налічується в середньому 10-15 слів.

Другий рік життя – це період інтенсивного і швидкого розвитку мовлення дітей. На початку другого року життя дитина починає швидко встановлювати зв’язок між словом і предметом, відбувається подальше розуміння мовлення дорослих. Поступово розуміння мовлення виходить за межі конкретної побутової ситуації.

Саме на другому році життя відбувається формування однієї з основних особливостей другої сигнальної системи – узагальнення. На кінець другого року життя з’являється узагальнення на основі загальних ознак, незалежно від величини, кольору, форми предмета.

У цьому віці формується, хоча і нерівномірно, активний словник дитини. Якщо на початку другого року життя у дитини з’явилося близько 20 слів і вона користується емоційно-жестовим мовленням, то на кінець року активний словник дитини складає близько 300 слів, і назва предмета набуває важливого змісту. Активний словник стає основним засобом спілкування малюка.

На третьому році життя мовлення дітей розвивається дуже швидко і за такими напрямками: розуміння мовлення дорослих, оволодіння словником, удосконалення звуковимови, засвоєння граматичної будови мовлення, розвиток діалогічного мовлення.

Третій рік життя дитини характеризується активізацією мовлення дитини. Зростає її мовленнєва активність у спілкуванні з дорослими та однолітками, дидактичних та сюжетних іграх, самостійній діяльності. Вона виявляється у бажанні римувати слова, складати казки. Систематичне спілкування зі старшими є додатковим фактором розвитку активного мовлення [6].

2. Вплив спілкування з дорослими на розвиток мовлення дітей раннього віку.

           Раннє дитинство – сенситивний період для оволодіння мовою. В цьому віці провідним видом діяльності є предметна діяльність, розвиток якої створює сильний стимул для розвитку мовлення. Саме спілкування із дорослими з приводу дій з предметами стає необхідним як зброя організації спільних дій, ділового співробітництва, що сприяє розвитку мовлення в ранньому віці. Предметна діяльність, окрім того, створює основу для отримання різноманітних вражень, оволодіння значенням слів і пов’язання їх з образами предметів і явищами навколишнього світу [1]. 

  Спілкування з дорослими є неодмінною умовою для всебічного розвитку дитини. Дорослі – це охоронці досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, навичок.  Передати цей досвід можна не інакше як за допомогою мови. Мова – це найважливіший засіб людського спілкування.

Діти раннього віку, засвоюючи рідну мову, оволодівають  найважливішою формою мовного спілкування - усним мовленням. Мовлення в його повному вигляді - розуміння мови і активна мова - розвивається поступово [7].

Завдяки спілкуванню дитини з дорослим між ними виникає емоційний контакт, який  є стрижнем, основним змістом взаємин дорослого і дитини в підготовчий період розвитку мови - на першому році життя. Дитина відповідає посмішкою на посмішку дорослого, вимовляє звуки у відповідь на лагідний розмова з ним. Посмішка народжує спокій і встановлює взаєморозуміння. Вона – запрошення до спілкування, вираження позитивних емоцій. З посмішкою пробуджується психіка дитини, посмішка передує його мова, усмішкою він як би повідомляє про його готовність до спілкування. Це саме емоційне спілкування, а не мовленнєве, але в ньому закладаються основи майбутнього мовлення, майбутнього спілкування з допомогою осмислених і зрозумілих слів.

 Д. Б. Ельконін вважає що, «перша потреба, яку ми повинні сформувати у дитини – це потреба в іншій людині» [5].

Потреба у спілкуванні змінюється  залежно від характеру спільної діяльності дитини з дорослим. Тому розрізняють декілька етапів розвитку потреби у спілкуванні дитини з дорослим:

1. Потреба в увазі та доброзичливості дорослого. Це достатня умова для добробуту дитини в перший рік життя.
2. Потреба у співпраці або співучасті дорослого. Такий зміст потреби в спілкуванні з'являється в дитини після заволодіння нею довільним хапанням.
3. Потреба в шанобливому ставленні дорослого. Вона виникає на тлі пізнавальної діяльності дітей.
4. Потреба у взаєморозумінні і співпереживанні дорослого.
5. Дитина прагне домогтися спільності поглядів з дорослим.

  Н. М. Аксаріна, М. Ю. Кистяковская, М.П. Єнісей, Н. Л. Фігурін,                 Н. М. Щелованов  та інші автори обов'язково включають ці етапи до складу «комплексу пожвавлення», який є видом соціальної поведінки дитини. На їхню думку, саме реакція пожвавлення є початком розвитку мовлення дитини [4].

Мовленнєвий розвиток дитини оптимально формується  при індивідуальному спілкуванні  з дорослим. Дитина повинна відчувати не тільки емоційний участь в його житті, але й поступово на близькій відстані бачити обличчя мовця.

Недолік мовного спілкування з дитиною істотно позначається на його розвитку не тільки мовному, а й загальному психічному.

При спілкуванні дорослого з дитиною до його мови пред'являються особливі вимоги. Адже мова є зразком для наслідування, тому вона повинна бути зразковою у всіх відношеннях: граматично правильного, інтонаційно виразною, не гучною, не швидкою, чіткою. Виключно важливе значення має інтонаційна виразність мови дорослого. Встановлено, що раніше все малюк починає розуміти і відповідно реагувати саме на мовну інтонацію. Бідність інтонації негативно впливає на розвиток розуміння значень слів і засвоєння активного словника [8].

Висновки до першого розділу 

Отже, можна зробити висновок, що найважливішим досягненням раннього дитинства є оволодіння мовленням, що передбачає опанування рідною мовою, вироблення вміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу і себе, засвоєння набутого людством досвіду, саморегуляції, спілкування і взаємодії людей. Ранній вік є сензитивним періодом для засвоєння дитиною мовлення і запорукою її подальшого розвитку.

У розвитку мовлення дітей провідна роль належить дорослим: вихователю - в дитячому садку, батькам і близьким - в сім'ї. Від культури мовлення дорослих, від того, як вони говорять з дитиною, скільки уваги приділяють мовному спілкуванню з нею, багато в чому залежать успіхи дитини в засвоєнні мовлення та її психічному розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Експериментальна частина

2.1. Констатувальний експеримент.

Експериментальна робота проводилася на базі КЗО ДНЗ (ясла-садок) № 349 «Джерельце» у період з 10 жовтня по 25 листопада 2014 року. У експерименті брали участь 20 дітей 3-го року життя.

У процесі дослідження ми визначили наступні показники мовленнєвого розвитку дітей 3-го року життя:

1. Звукова культура мовлення  (правильно і чітко вимовляє всі голосні та приголосні звуки, крім шиплячих [ж], [ч], [ш] та [р]; легко повторює за дорослими слова).
2. Обсяг активного словника та розуміння мови дорослого  (вміє співвідносити слово, що звучить з реальними або намальованими предметами; розуміє і вживає слова різних частин мови).
3. Граматична правильність мовлення ( розмовляє реченнями: простими, поширеними)
4. Зв`язне мовлення (розуміє запитання дорослого та відповідає на нього окремими фразами)

  Відповідно до сформованості цих показників  ми визначили наступні рівні:

• високий;
• середній:
• низький рівень.

До високого рівня розвитку відносимо дітей які правильно і чітко вимовляють всі голосні та приголосні звуки, крім шиплячих [ж], [ч], [ш], [р] і легко повторюють за дорослими слова. Розуміють мову дорослого та вміють співвідносити слово, що звучить з реальними або намальованими предметами, розуміють і вживають слова різних частин мови. Розмовляють реченнями: простими, поширеними. Розуміють запитання дорослого та відповідають на нього окремими фразами. За допомогою запитань дорослих відтворюють зміст казки, оповідання, розповіді, сюжетної картинки.