Напрямки корекційно-виховної роботи з дітьми із ЗНМ ІІ рівня

ІІ рівень мовленнєвого розвитку дітей характеризується задатками загальновживаної мови. Діти використовуютьу спілкуванні прості за конструкцією або змінені фрази, володіють загальновживаним, переважно пасивним словниковим запасом, який відстає від вікової групи. У їхній мові диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак, можливе вживання займенників, сполучників, деяких прийменників у елементарних значеннях можуть відповідати на запитання, вести бесіду за картиною, розповідати про свою сім’ю. (Діти виявляють обмежені можливості предметного словника, дій, ознак). Вони не знають назв кольорів, форми, розміру багатьох предметів. [7]

Навичками словотворення  діти практично не володіють; спостерігаються  помилки у вживанні граматичних  конструкцій.

Для дітей ІІ рівня мовленнєвого розвитку характерна аграматична, структурно порушена фраза. Активний словник складається із загальновживаних слів, переважно іменників, рідше зустрічаються дієслова і прикметники. Прийменники діти не завжди вживають. Вимова багатьох слів спотворена.

Робота на цьому етапі  ведеться у таких напрямках: накопичення словника, формування фрази і введення у зв’язне мовлення. Робота над словом починається з уточнення, розширення й активізації словникового запасу. Словник накопичується антонімами. Діти знайомляться зі словозміною та словотворенням. Формується фразове мовлення, різні види речень. Ведеться робота над питальною інтонацією, продовжується формування діалогічного мовлення, цю роботу краще проводити під час гри. Оволодіння діалогічним мовленням прискорить перехід до зв’язного мовлення.

Також для дітей ІІ-ї групи характерна недостатність гнозису, праксису. Незрілість емоційно-вольової сфери проявляється у цих дітей в емоційній лабільності, у поверховості емоцій, недостатності вольових процесів.

На ІІ-му рівні ЗНМ словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. У словнику переважають іменники, пізніше з’являються дієслова. Кількість прикметників вкрай обмежена (для порівняння: у дітей із нормальним мовленнєвим розвитком в словнику у віці 2,5-3 років налічується приблизно 40 прикметників), а загальна кількість слів становить до 1000-1200 слів. Діти не знають слів, що позначають найменування різних частин тіла (тулуб, лікоть, коліно, плече та ін.); назви тварин та їх дитинчат; назви різних професій; назви кольорів, форми, розміру; замінюють слова іншими, близькими за значенням. (Наприклад: мама шиє шапку, замість плете; вода — замість фонтан); навички словотворення у дітей відсутні.