Навчання написання особистого листа англійською мовою у 5-6 класах загальноосвітніх шкіл

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний  педагогічний університет ім. А. С. Макаренка

 

 

 

Інститут філології

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

« Навчання написання  особистого листа англійською мовою  у 5-6 класах загальноосвітніх шкіл.»

 

 

 

 

 

                                                         

 

 

Студентки 344 групи

Інституту філології

Арабяновой Віталіни

 

 

 

 

                                         Науковий керівник: Балаценко Л. М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми 2011

План     

 

     Вступ……………………………………………………………………3

 

Розділ 1.Теоретичні передумови навчання написання листа у 5 -6 класах

                 1.1 Мета і зміст навчання письма учнів 5-6                         класів……………………………………………………………………5

                 1.2 Психологічні особливості письма і писемного мовлення учнів 5-6 класів………………………………………………………...7

                 1.3 Вимоги до базового рівня оволодіння письмом учнів 5-6 класів…………………………………………………………………..11.

                      1.4 Типи  вправ для формування вміння писемного мовлення

Розділ 2.Організація процесу навчання написання особистого листа учнів 5 класу………………………………………………………………….13

                2.1 Методичні рекомендації написання особистого листа………………..............................................................................19

                2.2 Фрагменти уроків з навчання написання особистих листів учнями 5 класів ( Карпь’юк О. Д. 5 клас )…………………………24

Висновки…………………………………………………………….29

Резюме……………………………………………………………….31

Список використаної

літератури…………………………………………………………..32

Додатки…………………………………………………………….. 33

 

 

 

 

 

 

ВСТУП 
У період становлення незалежної держави Україна, швидкого розвитку економічних, комерційних зв’язків з партнерами за кордоном зростає необхідність вивчення іноземної мови з орієнтацією на її практичне застосування під час ділового спілкування.

В програмах середніх загальноосвітніх закладів з іноземних мов писемне  мовлення, письмо (в широкому значенні цього терміну) визнається основним видом мовленнєвої діяльності поряд  з аудіюванням, говорінням і читанням. Відповідно до програмних вимог випускники загальноосвітньої школи повинні володіти іншомовною комунікативною компетенцією в усній і писемній формах, у визначених програмами тематичних межах. Учні повинні вміти коректно оформлювати письмові висловлювання офіційно-ділового, наукового, публіцистичного і побутово-розмовного стилю 
Актуальність дослідження. Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв'язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.

У психологічному та психолінгвістичному  аспектах проблема писемного мовлення учнів розглядалась багатьма відомими вченими, які займалися проблемами навчання рідної та іноземної мов. Серед них

Рогова, Вєрєщагіна, О.Д.Карпєюк та інших. 
 
Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах.

Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів. 
Після аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів середньої ланки загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми була зроблена спроба визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення учнів середньої ланки. 
Об'єктом дослідження є процес навчання писемного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи. 
Предметом дослідження є методика, технологія навчання учнів середньої ланки писемного мовлення. 
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і розробити питання, пов'язані з навчанням писемного мовлення учнів середньої ланки. 
Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань: 
·                   аналіз літературних джерел за темою дослідження; 
·                   дослідити психолого-лінгвістичні передумови навчання                 письма на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи;  
·                   проаналізувати вправи, характерні для писемної комунікації учнів 5-6 класів.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні передумови навчання написання у 5-6 класів

1.1 Мета і зміст навчання письма учнів 5-6 класів.

         Прихильники комунікативного підходу розглядали спочатку писемне мовлення лише як засіб навчання говоріння, аудіювання , читання, що зумовлено специфікою цього виду мовленнєвої діяльності та меншим розповсюдженням його в побуті порівняно з усним мовленням, і обмежували формування комунікативної компетенції учнів написанням листа другу із-за кордону.[ 258 с. ; 6]

Значення писемного  мовлення у світовій методичній науці  зросло в середині 80 – років 20 ст. спочатку в методиці навчання рідних мов, потім – іноземних. Це зумовили не тільки нові дані лінгвістики, психології та психолінгвістики, а й зміни в суспільстві, засобах масової комунікації. З появою комп’ютера, телефаксу та електронної пошти писемне мовлення стало актуальним засобом спілкування людства. Необхідність навчання писемного мовлення іноземною мовою пояснюють такі основні факти:

1) писемне мовлення  є ефективним засобом поглиблення  вивчення іноземної мови за  відсутності іншомовного середовища. Перед писемним висловленням  думок відбувається процес їх  оформлення у внутрішньому мовленні. Оскільки це уповільнений процес, він сприяє усвідомленню мовленнєвого механізму й уможливлює процес внутрішнього мовлення тією мовою, якою людина пише. Робота над інщомовним письмовим текстом забезпечує активне мислення цією мовою, створює власне іншомовне оточення;

2) писемне мовлення  сприяє розвитку відчуття мови, тобто ознайомлює із жанрами  мовлення, спонукає до пошуку  мовних засобів відповідно до ситуації спілкування, жанру мовлення, поглиблює знання про соціокультурні і оціночні конотації слова (його фон), правильну сполучуваність мовних засобів, розвиває лінгвістичну інтуїцію. Вправляння у писемному мовленні сприяють формуванню гнучкої, вишуканої, багатої мови учнів;

3) письмо є одним  із найважливіших каналів пізнання  іноземної культури. Іншомовне писемне мовлення стає  країнознавством для школярів, оскільки будь-яка праця  над текстом потребує знань культури мислення, спілкування, мовленнєвого етикету країни,  мову якої вивчають.

        У сучасній методиці навчання іноземних мов писемне мовлення є не лише засобом навчання, а й засобом і способом спілкування, пізнання та творчості відповідно до досягнутого програмного рівня знань учнів і кінцевою практичною метою навчання у середній школі. Випускники шкіл повинні вміти заповнити нескладну анкету, формуляр чи опитувальний лист,написати лист чи привітальну листівку, скласти нотатки і план до прочитаного чи прослуханого тексту, анотацію до прочитаного, написати коротке повідомлення, твір (обсягом не менше 22 речень), реферат або есе. Уміння писати є комплексним і охоплює навички з каліграфії, орфографії, побудови письмового висловлювання – композиції (зачин, основна частина і кінцівка), лексичні і граматичні навички. Воно формується поступово протягом усього шкільного курсу паралельно взаумопов’ язано із навчанням читання та усного мовлення у певній послідовності: від оволодіння каліграфією, засвоєння типових звуко-буквених відповідностей  на першому році навчання іноземної мови через написання орфографічних диктантів, переказів, самостійне складання речень  до створення власних повідомлень і тематичних творів у старших класах. [ 186 с.; 1 ]

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Психологічні особливості письма і писемного мовлення учнів 5-6 класів

 

         Письмо і писемне мовлення є взаємопов’язанним, але окремими процесами. Загальний механізм письма має два рівні: складання слів із букв, що передбачає володіння графікою і орфографією на рівні навички і складання письмових повідомлень із слів і словосполучень, за якого подрібне мовленнєве уміння, тобто породження та оформлення висловлювання з допомогою графічного коду. Складання повідомлень не можливе без складання слів із букв, тому писемне мовлення охоплює як обов’язкові елементи  графічні та орфографічні навички.

       Незалежно від того, чи пишуть текст під диктовку, списують, оформлюють у письмовій формі власні думки, процес письма – це складна довільна дія з перекодування звукового мовлення (зовнішнього або внутрішнього) у графічне. Вона охоплює такі операції: аналіз звукового складу слова, тобто виділення послідовності звуків у слові; перетворення звукових варіантів на фонеми; переведення звуків (фонем) у букви; накреслення (написання) букв і буквосполучень, тобто каліграфічне письмо; написання слів з урахуванням норм певної мови, тобто орфографічно правильне письмо .Найбільші труднощі становить операція переведення звуків у букви, оскільки вона передбачає розвинутій фонематичний слух і знання особливостей  звуко - буквених відповідностей конкретної мови.

      Отже, найважливішою навичкою, яку потрібно формувати на початковому етапі навчання письма  іноземною мовою, є переведення звуків у букви (оперування звуко – буквеними відповідностями). Це створює необхідну передумову для розвитку орфографічних навичок, формування вмінь читання і писемного мовлення іноземною мовою. [ 237 с. ; 11 ]

    Основним у процесі письма є співвідношення звуків, букв і виконаних людиною мовленнєвих рухів і рухів руки, чого досягають завдяки взаємодії слухового, мовномоторного, зорового та руко моторного аналізаторів, тобто реалізації самого процесу письма відбувається з опорою на всі відчуття.

Задіяність усіх аналізаторів позитивно  впливає на процес запам’ятовування мовного матеріалу, тому всі письмові вправи слід розглядати як необхідний  засіб формування лексико – граматичних навичок. [ 194 с. ; 1 ]

      Наявність слухових і артикуляційних відчуттів під час письма свідчить про те, що необхідно формувати фонетичні (вимовні) навички учнів. Учитель повинен навчати письма, керуючись методичним принципом паралельного і взаємопов’язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності, формувати всі навички мовлення в комплексі. Із метою навчити швидкого і правильного письма слід закладати в довготривалу пам’ять учнів  міцні зв’язки між звуковим і графічним образами слів та їхнім значенням. Це можна зробити лише під час вправляння шляхом багаторазового подання мовних явищ на слух і графічно, приговорювання, написання і читання їх на рівні слів, словосполучень, фраз, тексту.

     На відміну від процесу говоріння під час письма функціонують додаткові аналізатори (зоровий і рукомоторний) і діють додаткові механізми (механізм переведення звукового коду на графічний). Отже, писемне мовлення – складніший вид мовленнєвої діяльності, ніж говоріння, має вторинний щодо звукового мовлення характер, є пізнішим утворенням і відрізняється від усного мовлення способом оформлення. Якщо процес породження усного висловлювання завершується звуковим оформленням,то на письмі – це перший етап, який може зазнати змін, доповнень у процесі написання, тобто під час графічної фіксації мовлення. [ 309 с.; 12 ]

      Породження усного і письмового повідомлень охоплює такі етапи: мотиваційно – спонукальний (етап виникнення мотиву і задуму висловлювання під впливом практичної проблеми), аналітико – синтетичний (етап панування змісту висловлювання), виконавчий (етап оформлення цього змісту мовними засобами), контрольний (перевірка і корекція змісту й мовного оформлення відповідно до задуму).

Писемному мовленню і говорінню  властиві спільні етапи: мотив діяльності, задум висловлювання, планування граматико – семантичної частини висловлювання(добір слів, граматичних структур, розподіл предметних ознак у групі речень, виділення головного у змістовій організації повідомлення, оформлення висловлювання у внутрішньому мовленні). Свідомість того, хто пише, як і свідомість мовця, спрямована на зміст повідомлення і його мовне оформлення, проте планування і насамперед оформлення висловлювання у процесі письма відіграють важливішу роль, ніж під час говоріння. Це пов’язано з умовами писемної комунікації. [ 229 с. ; 3 ]

     Писемне мовлення як вид мовленнєвої комунікації має такі психологічні і лінгвістичні особливості:

1. Є вторинною формою комунікації, яка спирається на графічний, а не слуховий канал зв’язку.
2. Відбувається за відсутності співрозмовника, спільної ситуації з адресатом, безпосереднього контакту і зворотного зв’язку, має монологічний характер порівняно з діалогічністю усного мовлення. Той, хто пише, повинен чітко уявляти собі адресата, до якого звертається, та його реакцію на своє повідомлення.
3. Має стійку вмотивованість. Його мотив і задум залежить від суб’єкта письма, а не від реплік партнера по комунікації і залишаються незмінними протягом породження усього письмового повідомлення.
4. Не містить додаткових, позамовних, пара лінгвістичних засобів спілкування, типових для усного мовлення (жести, міміка, інтонація, наголос, паузи). Оформлення висловлювання відбувається переважно з допомогою вербальних засобів. Для вирізнення нової або важливої інформації в писемному тексті використовують поділ на абзаци, підкреслення, шрифтові виділення.
5. Вимагає суворого дотримання мовних норм, граматичної і стилістичної правильності. Для нього характерні розгорнуті синтаксичні конструкції, наявність складнопідрядних речень зі причинно – наслідковим зв’язком, вживання абстрактної лексики, недопущення скорочених форм , розмовних кліше й еліпсів тощо. Портеба в правильному розумінні майбутнім читачем тексту й отриманні адекватної, бажаної реакції на своє повідомлення вимагає від автора обгрунтованності, логічної послідовності і зв’заності писемного висловлювання. Це відображається у лінгвістичному оформленні повідомлення.
6. Писемне повідомлення супроводжується приговорюванням у внутрішньому мовленні, тобто існує факт усного випередження, що має важливе значення для методики. Повільніша фіксація думок створює  сприятливі передумови для ретельнішого обміркування мовного оформлення висловлювання. Той, хто пише, майже не обмежений у часі і може ґрунтовніше продумати, спланувати своє повідомлення та дібрати влучні слова, вирази, має змогу повернутися до написаного у будь – який час, на будь – якому етапі породження висловлювання , проконтролювати його зміст і форму, відповідність мовних засобів не лише мовним нормам, а й наміру, скористатися довідковою літературою і в разі потреби виправити помилкі.