Навчання написання особистого листа англійською мовою у 5-6 класах загальноосвітніх шкіл

Отже, писемне мовлення уможливлює усвідомлення і вдосконалення  всіх операцій, пов’язаних із висловлюванням своїх та чужих думок, автоматизування набутих навичок мовлення, відшліфовування відчуття мови, підвищення рівня володіння усним мовленням. [ 243 с.; 7 ]

 

1.3 Вимоги до базового рівня оволодіння письмом учнів 5-6 класів.

       Як зазначається в Європейському освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом на базовому рівні передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

• заповнити нескладну анкету, формуляр чи опитувальний лист;
• написати привітальну листівку зарубіжному ровеснику до одного із свят, що відмічається у країні, мова якої вивчається, а також до дня народження;
• написати листа зарубіжному ровеснику;
• скласти нотатки для себе або для інших людей, написати коротке повідомлення.

Щоб досягти такого рівня  володіння писемним мовленням, учні повинні систематично виконувати конкретні комунікативні завдання.

1. Завдання для заповнення анкети чи формуляра передбачають виконання таких дій:

• писати друкованими літерами;

• писати свою адресу;
• писати дату народження.

2. Завдання для привітання привітальної листівки зарубіжному ровеснику передбачають виконання таких основних дій:

• написати адресу закордонного адресата;
• написати дату;
• оформити привітання;
• викласти свої думки;
• завершити привітання.

3. Завдання для написання листа передбачають здійснення таких основних дій:

• написати свою адресу;
• написати дату;
• сформулювати звернення;
• повідомити фактичну інформацію, висловлюючи при цьому свою думку;
• описати дії, що відбулися, характеризувати їх;
• запросити необхідну інформацію;
• завершити листа.

4. Завдання для написання нотаток, коротких повідомлень і записок передбачають виконання таких основних дій:

• точно записати необхідну інформацію;
• оформити коротке повідомлення;
• оформити коротку записку;
• точно і стисло викласти думку.

5. Завдання для оформлення виписок з тексту та складання плану прочитаного або прослуханого тексту передбачають виконання таких основних дій:

-визначити основну  думку тексту і записати їх;

- вибрати головні факти з тексту і записати їх;

     - сформулювати  своє ставлення до прочитаного;

    - оформити  пункти плану.

     Учень досягає елементарної комунікативної компетенції, якщо його рівень володіння письмом відповідає вищезазначеним вимогам. Можливі окремі граматичні, лексичні, орфографічні помилки , які не порушують змісту висловлювання, але учень має дотримуватись правил оформлення листа, картки .Допускається обмежений діапазон мовних засобів, що вживаються при цьому, і користування словником. Особисті листи і поздоровлення можуть складатися з чотирьох – п’яти простих речень, які дозволяють реалізувати відповідні комуникативні наміри. [ 207 с.; 8 ]

 

 

1.4 Типи вправ для формування вміння писемного мовлення.

 

    Система вправ, яки формують вміння писемного мовлення, включають тренуючі та мовленнєві вправи. До перших, метою яких є оволодіння мовним матеріалом  в графічному оформленні і підготовка до операцій, пов’язаних з письмовим вираженням думок, відносять різноманітні вправи з моделями: імітація, підстановка, трансформація, конструювання, комбінування, розширення, преклад та ін. Ці вправи можуть мати відповіді для самоконтролю і виконуватися в некласні години. До мовленнєвих вправ відносять усі види завдань, які навчають передавати думки, смислову інформацію в письмовій формі. Ці вправи, за допомогою яких формуються різноманітні вміння писемного висказування, базуються на типології різноманітних форм письмових повідомлень. Ці форми можна розглядати, з одного боку, як типи писемного повідомлення, а з іншого – як варіанти мовленнєвих вправ, які створенні для формування відповідних вмінь писемної мови.

Типи письмових виразів і вправи що їх формують можуть бути наступними:

1. Письмове відображення по по пам’яті, групи прочитаних або аудійованих зв’язаних за смислом речень (мікротекстів). Ця елементарна вправа аналогічна самодиктанту. Ще більш легким варіантом подібної вправи є письмова реконструкція знайомого  тексту за ключовими словами.
2. Написання (складання) плану прочитаного/прослуханого тексту у формі запитань, простих стверджувальних речень, присудком яких є дієслово у теперішньому часі дійсного способу. Ця вправа може бути розглянута як підготовча  до виконання більш складних мовленнєвих вправ ( і в письмі, і в інших видах мовленнєвої діяльності). Складання плану відіграє важливу роль у підвищенні культури мислення, покращення логіки: спостерігаючи  спосіб письмового викладу думок у тексті – джерелі, учні навчаються послідовному викладу, розвитку ідеї, приемам вираження причино – наслідкових відносин, виокремлення головного, виділення більш значущої інформації та ін.. Психологи відмічають, що складання плану є дуже вадливою опорою для запам’ятовування.
3. Варіантом вправи в складанні плану є надання заголовку виділенним частинам тексту, а також написання тез – розгорнутого плану, які відображають головний зміст писемного повідомлення.  Теза включає в себе  найголовніші аргументи, які не викликають сумнівів. Навідміну від плану , який послідовно перелічує основні питання, відображенні в писемних повідомленнях, тези фіксують те головне, що сказано відповідно до кожного з цих питань. Цитати, міркування у тези не входять. Написання тез сприяє  формуванню вміння узагальнювати прочитане і зробити з цього короткі і разом з тим, змістові висновки. Зазвичай тези складаються на основі вже наявних пунктів плану. Але якщо для складання тез необхідно розділити текст що читається на складаючи його елементи, то для написання тез необхідно розуміти логічний зв’язок цих частин, їх співвідношення і зв’язок. .Вміння складати план і тези прочитанного/ прослуханого тексту полегшує учням оволодіти іншими формами писемної мови, а саме – переказ та конспектуванням.
4. Переказ –це вид письмової вправи, при виконанні якої реалізується декілька цілей, а саме:

• удосконалення вміння рецептивних видів мовної діяльності, розуміння і запам’ятовування  рецептивної інформації;

• з’являється вміння орієнтації в тексті, визначення змістових центрів, виявлення логічної послідовності фактів, явищ, подій, про які в тексті йде мова;
• розвивається вміння диференціації інформації;
• формується вміння логічно, послідовно, чітко висловлювати сприйняту інформацію у письмовій формі, краще засвоюється мовний матеріал мови що вивчається;
• контролюється засвоєння мовного матеріалу, рівень розвитку мовних навиків та вмінь  викладати письмово певний  зміст.

5. Реферування – написання реферату – заклечається у лаконічному викладі основних думок тексту – джерела, їх систематизації, узагальненні та оцінці. Поняття «реферат»  включає кілька варіантів даної форми писемної мови, з яких найбільш розповсюдженою є реферат – резюме. Це компресоване викладення основних положень, в які не входять факти і деталі, приклади, історичні екскурси і відступи ш т. ін.

На процес реферування  іншомовного тексту впливають два  фактори: специфіка композиційно – смислової структури - як стверджують дослідники, дескриптивний текст допускає скорочення його елементів, ко

реляція мовних засобів, використаних автором текста – джерела.

Вище сказане дозволяє зробити висновок ,що людина, що здійснює реферування повинна володіти певними мовними навичками і мовленнєвими вміннями. Навички, необхідні для успішного реферування текстів на іноземній мові, є наступними:

• використовувати клішовані вирази, які вводять різноманітні частини тексту реферату;
• робити лексико – граматичне перефразування;
• застосовувати прийняту у даній науці  термінологію;
• коректно оформлювати  посилання на літературу та ін.

Уміння реферування  як форми письмової фіксації , вилучений  з прочитаного тексту, повинні  бути наступними:

• прогнозувати тематичну спрямованість  тексту в цілому або його частини за заголовком або ключовими реченнями;
• ділити текст на завершені змістові частини;
• встановлювати змістові відносини між окремими частинами тексту;
• знаходити в кожній частині змістові віхи;
• узагальнювати факти з тексту, та ін.

6. Конспект – це вибір з тексту опорних речень, які несуть основній зміст, скорочення усередині  цих речень і запис думок автора тексту – джерела у згорнутій узагальненій формі метою подальшого використання цих записів ( зокрема для відновлення тексту авторського повідомлення).Як при складанні плану так і при конспектуванні учень повинен ретельно осмислити прочитане. Але на відміну від плану, у конспекті, окрім загальних питань і формулювань, коротко записуються факти, ф також приклади, які доводять або пояснюють ці факти.

7. Анотування – написання анотації заклечається у стислому, максимально компресованому зв’язному переказі основного змісту тексту - джерела з метою орієнтації реципієнта, повідомлення йому стислих відомостей які містяться у тексті інформації, ії спрямованості, цінності і призначення.

Навчання анотуванню базується на попередньо складеному плані тексту - джерела , як у випадку  з реферуванням, а також на виконанні  серії послідовних вправ:

• визначити і написати, до якої області знань  відноситься стаття що анотується і яка ії основна тема;
• визначити головну думку кожного абзацу;
• згрупувати абзаци за основною думкою тексту;
• написати анотацію, об’єднавши , головні думки частин тексту зазначивши спочатку область знань, до якої відноситься зміст тексту – джерела, тему.

8. Опис – більш складний вид писемної мовленнєвої діяльності, ніж усі розглянуті вище. Опис передбачає письмову передачу вражень автора від фактів, явищ, подій, предметів та їх ознак, з метою створення певного образу. В якості вправи в писемній мові опис сприяє удосконаленню вміння логічно, послідовно передавати на письмі певний зміст. Стимулом для опису може бути як завдання, сформульоване вчителем усно, так і якесь візуальне джерело інформації (картинка, діапозитив, кадр фільму та ін. ) , опис якого повинно бути зроблено на основі певного завдання. Виконанню даної вправи може передувати, складання плану опису, усне повідомлення за цим планом, а також уточнення адресата, якому призначається опис, та ін.

9. Написання листа – писемного повідомлення творчого характеру, яке може бути особистим або діловим, -  має на меті , як правило, повідомлення адресату певної інформації, або спонукання до певної дії. Ця екстралінгвістична мета  знаходить своє відображення у лінгвістиці тексту листа: в ньому використовуються мовленнєві формули звертання, привітання, оцінки, спонукання та ін., які передають різноманітні комунікативні наміри автора листа.

Методика навчання написання  листа диференціюється в залежності від типу навчального закладу. В середній школі подібну вправу можна виконувати по завершенні роботи над темою: учні повинні написати листа об’ємом 10 -12 речень  за планом запропонованим вчителем. Можна починати з складання колективного листа.

10. Твір як навчальна мовленнєва діяльність, є складним видом творчої вправи на іноземній мові, характеризується специфікою прийомів, які використовуються при навчанні даної форми мови. Даний вид вправи застосовується головним чином в мовних вузах де приділяється велика увага творчій діяльності тих хто навчається в процесі оволодіння іноземною мовою, що відповідає сучасним вимогам дидактики вищої школи.

   Виділяють різноманітні види творів, послідовність перелічення яких відображає принцип зростання труднощів: 1) твір – характеристика; 2) твір – повідомлення ; 3) твір – пояснювання; 4) твір – оцінка та ін..

[ 261с.; 6 ]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Організація процесу  навчання написання особистого листа  учнів 5 класу.

2.1 Методичні рекомендації  написання особистого листа.

В найбільш повному вигляді структура неофіційного листа має наступний вигляд:

1. Адреса відправника (sender’s address).

2. Дата (date).

3. Адреса отримувача (inside address).

4. Звернення (salutation).

5. Початок, або перша фраза (opening sentence).

6.Текст листа ( body of the letter).

7. Кінцева фраза (closing sentence).

8. Кінцева формула вічливості (complimentary close).

9.  Підпис відправника (signature).

10. Приписка до завершеного  листа – постскриптум (P.S. або Postscript).

Використання усіх десяти частин є необов’язковим, деякі  з них можна випустити.

  Перелічені вище  десять частин повинні бути  розташовані на сторінці стандартного  розміру наступним чином:

1. ______________________
2. ______________________

 

3. _____________________________

_______________________________

4. _____________________________

5. _____________________________

_______________________________

6. ____________________________________________________________________________________________________________________________________

  7. _______________________________________________________________

__________________________________________________________________

8. __________________

9. __________________

10. _______________________________________________________________

__________________________________________________________________

 

1. Ім’я/ прізвищє відправника, номер