Організаційна культура

Зміст

 

Вступ

1.Сутність поняття «організаційна культура»……………………………..4

2. Особливості організаційної культури в навчальному закладі…………9

Висновки……………………………………………………………………..12

Список джерел інформації………………………………………………….14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Моє дослідження присвячено актуальній для сучасного менеджменту темі - формуванню організаційної культури. Організація функціонує і розвивається, як складний організм. Постійно підпадаючи під вплив з боку зовнішнього середовища пристосовуючись до змін, сучасна організація повинна мати здатність формувати і нагромаджувати потенціал, який може забезпечити не лише своєчасну і адекватну реакцію на дії зовнішнього середовища, але і дасть можливість активно змінювати навколишню дійсність, ефективно управляти функціонуванням і розвитком багаточисельних елементів і підсистем організації. Цей "життєвий" потенціал діяльності організації забезпечує організаційна культура: те, заради чого люди стали членами організації; то, як будуються стосунки між ними, які принципи і методи виконання робіт використовуються в діяльності організації. Це обумовлю не лише відмінність між організаціями, але і визначає успіх її функціонування і виживання в конкурентній боротьбі.

Проблеми формування організаційної культури в педагогічному колективу полягає в тому, що в умовах останніх суспільних перебудов виникла гостра потреба реформувати роботу освітнього закладу.

Навчальний заклад – це складна динамічна система, життєдіяльність якої забезпечується як постійним регулюванням та координуванням внутрішніх процесів, так і взаємовідношень з різними зовнішніми системами. Це складає основний зміст організації, несе в собі головний «заряд» перетворення школи, найбільш впливає на керівну та керовану підсистеми, формує, перетворює, розвиває їх внутрішньоструктурні та зовнішні зв`язки.

У школі формуються основні культурологічні засади, тому всі зміни повинні бути достатньо вмотивовані, обґрунтовані, аргументовані. Осмислення культури своєї організації, її елементів – це початок управління нею. Процеси удосконалення організаційної культури повинні бути керованими. Відтак великого значення набуває роль керівника в інтеграції та координації зусиль персоналу щодо розвитку внутрішкільної культури.

Вивчення організаційної культури – порівняно новий і досить важливий об`єкт управління. На цей час організаційно-культурологічний підхід – один з найпопулярніших напрямків у вивченні навчального закладу. Дослідження організаційної культури проводили українські та закордонні вчені, а саме: В. Звєрєва, Ф. Пригожин, В. Співак, К. Ушаков, Л. Карамушка, О. Мармаза, С. Королюк, Р. Черновол-Ткаченко, В. Гриньова, Є. Шейн, К. Ханді та інші.

Об`єкт: організаційна культура закладу освіти.

Предмет: процес формування організаційної культури педагогічного колективу загальноосвітнього навчального закладу.

Мета роботи: на основі аналізу науково-методичної літератури та практичного дослідження культурологічних проблем закладу освіти визначити особливості організаційної культури педагогічного колективу та розробити цілісну систему заходів з її формування та вдосконалення.

Завдання дослідження:

• Дати визначення поняттю «організаційна культура».
• Змалювати особливості формування організаційної культури в педагогічному колективі.
1. Сутність поняття «організаційна культура»

           Організаційна культура у сучасних наукових дослідженнях розглядається як властивість групи людей і являє собою сукупність поведінки, символів, ритуалів, міфів, які відповідають спільним цінностям певного колективу [1]. Утворення організаційної культури – це результат взаємодії співробітників, а відтак внутрішньо групова згуртованість є основою організаційної культури.

Вивчення організаційної культури порівняно новий напрямок в організаційній психології та управлінні.

Різні підходи до трактування поняття «організаційна культура» висувають наперед то цільові характеристики організації, то функціональні. Так, на функціональному аспекті акцентує увагу С. Маничев [1]. Він до складу організаційної культури відносить наступні елементи:

• уявлення про посадові обов’язки, зразки поведінки (норми);
• посадові ролі;
• типові способи вирішення задач;
• цінності та цілі організації;
• вимоги до рівня технологій в організації;
• організаційний стандарт якості продукції та послуг;
• техніка керівництва тощо.

Таке розуміння організаційної культури спирається на точку зору, що організація – це спланована координація людей, яка націлена на досягнення спільних цілей та завдань.

Е. Шайн вважає, що форми організаційної культури дають відповідь на два основні виклики: агресивність зовнішнього середовища та внутрішня дезінтеграція. Відповідно, щоб організація функціонувала як єдине ціле, їй необхідно виконувати дві функції:

1) адаптація  та виживання в зовнішньому  середовищі;

2) внутрішня  інтеграція [2].

Зараз організаційно-культурний підхід – один з найпопулярніших напрямків у вивченні організації.

Організація – це люди, які, працюючи спільно, створюють свою культуру. Відтак кожна організація має культуру. Культура – досить складна система, ядром якої є базові цінності лідерів і персоналу. Ці цінності, як правило, не усвідомлюються, але саме вони є стрижнем людського фактору будь-якої організації. Цінності можуть проявлятися не тільки в поводженні і мові, вони означають рішення, що приймаються, і вибір, який робить організація. Інший шар культури – міфи, твердження, правила – як наслідок досвіду організації, її історії. Людям властиво всотувати вплив того культурного середовища, у якому вони живуть.

Суспільство має соціальну культуру, а організація, де працюють люди, має культуру організаційну.

Коли люди приходять в організацію, вони приносять із собою раніше засвоєні цінності і переконання. Але найчастіше цих цінностей і переконань виявляється недостатньо, щоб допомогти індивіду адаптуватися і знайти своє місце в даній організації.

Термін «організаційна культура» охоплює велику частину проявів життя колективу: професійні цінності і моральні норми, прийнятий кодекс поведінки й укорінені ритуали, манера спілкування персоналу, стиль постановки і вирішення завдань та ін.

З проявами організаційної культури ми стикаємося, ледь переступивши поріг організації: вона зумовлює адаптацію новачків і поводження ветеранів, проявляється у визначеній філософії управлінської ланки, насамперед вищих керівників, реалізується в стратегії організації.

Таким чином, в будь-якій організації існує набір норм, упевненостей, які керують повсякденною поведінкою людини в організації. Це набір норм, очікувань, уявлень та ін., які осмислено чи не осмислено поділяється більшістю членів організації, і ефективно транслюються новачками та засвоюються ними. Якщо вони в цьому не успішні, адаптації в новій організації не відбувається, людина не становиться «своєю». Організаційна культура містить в тому числі набір неписаних, не рідко неосмислених правил, за якими насправді існує організація. Проблема знаходиться саме в площині того, що це найчастіше неосмислені норми.

Таким чином, організаційна культура достатньо однозначно характеризує поведінку її членів, спосіб вирішення виникаючих перед організацією проблем та конфліктних ситуацій, відношення до зовнішніх впливів, швидкість та спосіб реагування на обставини, які змінюються. Осмислення керівником уявлень про культуру своєї організації дозволяє йому визначити стратегію поведінки в тих чи інших обставинах.

Функції організаційної культури

Основні функції організаційної культури:

• Вбирає у собі систему цінностей, способів взаємодії членів організації та особливості мікроклімату.
• Створює почуття ідентичності у індивідів та груп забезпечує відданість персоналу ідеалам організації.
• Забезпечує персонал системою неформальних правил, що визначають як себе поводити та як працювати.

Допоміжні функції організаційної культури

• Здатна до заміщення формальних та офіційних механізмів.
• Полегшує взаємне пристосування працівника до організації та організації до праці.
• Створює освітньо-виховний ефект.
• Сприяє підвищенню якості товарів та послуг.

Між культурою організації та структурою існує щільний взаємозв’язок з огляду на те, що переконання, цінності, принципи та ін. показники культури можуть не співпадати або вступати у протиріччя з новою стратегією організації.

Компоненти і характеристики організаційної культури

Організаційна культура як система складається із наступних підсистем:

1. Ціннісно-нормативна:

• основні цінності, поширені в організації;
• традиції;
• правила (взаємини з колегами).

2. Організаційна  структура:

• формальна і неформальна;
• влади і лідерства;
• норми і правила (наявні і декларативні) внутрішньої взаємодії;
• традиції і правила «внутрішнього розпорядку» (поводження на робочому місці).

3. Структура  комунікацій:

• формалізованих і неформалізованих інформаційних потоків;
• якість комунікації: втрата і перетворення інформації;
• спрямовані дії по «внутрішньому РR».

4. Структура  соціально-психологічних відносин:

• структура взаємних симпатій, виборів, переваг (соціометрична карта);
• система ролей в організації (конструктивних, деструктивних і ін.);
• внутрішня позиційність і конфліктність;
• ставлення до керівників організації (авторитетність).

5. Ігрова (міфологічна) структура:

• організаційні перекази;
• міфи і легенди про організацію, її співробітників і керівників;
• «ігри, у які грають співробітники і боси».

6. Структура  зовнішньої ідентифікації (фірмового  стилю):

• імідж організації – образ, який направлено транслюється (передається, нав’язується) клієнту; імідж, що відтворюється в реальному спілкуванні з клієнтом;
• сприйняття компанії та її продукції в суспільстві:
• рекламні атрибути (логотип, салогани і т.д.) [2].

Запропонована ідея нагадує айсберг, що складається з трьох частин: поверхневої, підповерхневої та підводної (глибинної).

 

 

2. Особливості організаційної культури в навчальному закладі

Послідовність у втіленні одного з головних принципів державної політики в галузі освіти, відображено в Законі України «Про освіту», передбачає досягнення гуманістичного характеру процесу освіти, пріоритету загальнолюдських цінностей, життя та здоров’я людини, вільного розвитку особистості. Суттєвою умовою становлення гуманістичного характеру освіти є особисте прийняття педагогами та керівниками школи загальнолюдських цінностей [3].

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що«освіта має активно сприяти формуванню нової ціннісної системи суспільства – відкритої, варіативної духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота» [4]. Модернізація управління освітою передбачає запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації; впровадження новітніх інформаційно-управлінських і комп’ютерних технологій; підвищення компетентності управлінців усіх рівнів тощо. Причому підготовка і професійне вдосконалення педагогічних працівників є важливою умовою модернізації освіти [4].

Очевидно, щоб зробити прорив до нової якості освіти, необхідно мати адекватну систему управління і культуру, яка здатна забезпечити ефективність, динамічність, адаптивність педагогічної системи. В усі попередні періоди існування нашої школи не приділялося належної уваги проблемі формування загальних цілей, цінностей, ділового кредо. Орієнтири шкільної культури використовувалися локально і розрізнено, а сама культура знаходилася на периферії цінностей управління.