Основные тенденции развития образования в Украине

– розроблення національної системи оцінювання якості освіти;

– створення незалежних кваліфікаційних центрів, у т.ч. для підтвердження кваліфікації в європейській системі стандартів;

– стимулювання створення незалежних національних рейтингів шкіл, ПТУ, ВНЗ;

– запровадження обов'язкової дошкільної освіти дітей передшкільного віку;

– створення умов для раннього виявлення творчих нахилів дитини;

– забезпечення у навчальних закладах середовища, що сприяє збереженню здоров’я;

– проведення диспансеризації учнів загальноосвітніх закладів;

– широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах;

– узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць;

– мотивація роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві;

– розподіл у ВНЗ навчальних програм академічного й практичного профілю, розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти.

Забезпечення доступності освіти:

– посилення державної підтримки розвитку мережі дошкільних і позашкільних закладів;

– розробка й запровадження нових підходів до вирішення завдань інтеграції в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку;

– запровадження профільного навчання у загальних середньоосвітніх школах;

– запровадження Національної рамки кваліфікацій;

– стимулювання розвитку системи освіти протягом життя.

Підвищення ефективності фінансування освіти:

– розробка й перехід до єдиного стандарту вартості навчання одного учня/студента;

– перехід у фінансуванні навчальних закладів від принципу утримання закладів до принципу формування їх бюджетів, виходячи з кількості учнів та стандарту вартості навчання одного учня/студента;

– розширення можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок легалізації інституту «ендаументу» – благодійних цільових некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами;

– розширення прав шкіл, ПТУ самостійно розпоряджатися матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами;

– зміна підходів до формування державного замовлення на підготовку фахівців на основі впровадження прогнозу потреб економіки (регіону).

Етапи реформи.

I етап (до кінця 2010 р.):

– внесення змін до Бюджетного кодексу з метою підвищення фінансової автономності навчальних закладів;

– оптимізація кількості бюджетних програм у сфері освіти;

– затвердження положення про освітній округ;

– вироблення рекомендацій для місцевих рад щодо оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів.

II етап (до кінця 2012 р.):

– удосконалення законодавчої бази щодо диверсифікованості джерел фінансування освіти, розширення автономії ВНЗ у навчальній, науковій, фінансово-господарській діяльності, запровадження механізму національного «ендаументу»;

– участь України в міжнародних оцінках (TIMSS 2011 та ін.);

– удосконалення нормативного забезпечення освіти (Програма розвитку дошкільної освіти на 2011-2017 роки, Програма поліпшення якості природно-математичної освіти, Програма «Сто відсотків» – масштабне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, нові типові штатні нормативи для всіх рівнів освіти);

– прийняття Національної рамки кваліфікації;

– створення методики розробки стандартів, що ґрунтуються на компетенціях для професійно-технічної освіти, у якій чітко визначено механізм участі роботодавців;

– завершення передання функцій оперативного управління ПТУ на місцевий рівень зі збереженням державної форми власності.

III етап (до кінця 2014 р.):

– розроблення методичних засад прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці; прийняття порядку формування й розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, робочих кадрів з урахуванням потреб ринку праці й контролю за його виконанням;

– запровадження Національної рамки кваліфікацій;

– створення нових державних стандартів початкової, базової й повної середньої освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях, у професійно-технічній освіті.

Індикатори успіху:

– забезпечення охоплення дошкільною освітою не менше 75 % дітей дошкільного віку (нині – 57 %);

– забезпечення охоплення дошкільною освітою 100 % дітей передшкільного віку (нині – 93,5%);

– забезпечення транспортними послугами 100 % учнів сільської місцевості, які проживають на відстані понад 3 км від школи, за державною програмою «Шкільний автобус» (нині – 67,4 %);

– збільшення показника кількості студентів денної форми навчання на одного викладача до 18 (нині – близько 13);

– розробка професійних стандартів і модульних програм навчання, на формування компетенцій не менше ніж за 150 професіями (нині – 5 у рамках експерименту);

– оснащення 100 % загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп'ютерними комплексами (нині 95 % включно із застарілою технікою), підключення їх до мережі інтернет, подолання «цифрової неграмотності» дітей, підлітків, учителів, незалежно від місця проживання;

– присутність ВНЗ України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.

Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити [15]:

а) у дошкільній освіті:

- відновлення роботи закритих  у попередні роки дитячих дошкільних  закладів,  розширення їх мережі  до повного задоволення потреб населення;

- стовідсоткове охоплення  обов’язковою дошкільною освітою  усіх дітей п’ятирічного віку  через урізноманітнення форм  її здобуття;

- створення оптимальних  організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних  навчально-методичних і матеріально-технічних умов для функціонування  дошкільних навчальних закладів;

- розширення мережі навчально-виховних  комплексів типу «дитсад-школа», відкриття груп та дошкільних  закладів недержавної форми власності, формування дошкільних груп для  надання освітніх послуг за скороченим режимом занять;

- оновлення змісту, форм, методів  і засобів навчання, виховання  і розвитку дітей дошкільного  віку відповідно до вимог Базового  компонента дошкільної освіти (державний  стандарт) та програм розвитку  дитини «Я у світі», «Впевнений старт»;

б) у загальній середній освіті:

- обов’язкове здобуття всіма  дітьми і молоддю шкільного  віку повної загальної або  професійної середньої освіти  в обсягах, визначених Державними  освітніми стандартами;

- здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, потреб громадян та суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти, зокрема для сільських дітей, створення умов для розвитку мережі недержавних загальноосвітніх навчальних закладів;

- перебудову та оновлення змісту, форм і методів організації  навчально-виховного процесу на  засадах дитиноцентризму, особистісної  орієнтації, компетентнісного підходу;

- підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій;

- створення умов для диференціації  навчання, забезпечення профільного  навчання, індивідуальної освітньої траєкторії розвитку учнів відповідно до їх  особистісних потреб, інтересів та здібностей;

- створення цілісної системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю.

- запровадження зовнішнього  незалежного оцінювання випускників  початкової, основної і старшої  школи як основного компонента їх державної атестації та механізму моніторингу виконання Державного освітнього стандарту;

в) в освіті дітей з особливими  потребами:

- розробку методики раннього  виявлення та проведення діагностики  дітей з особливими потребами;

- збереження та удосконалення мережі спеціальних шкіл-інтернатів;

- відкриття дошкільних  груп компенсуючого типу для  дітей з особливими потребами  у сільській місцевості;

- розробку державного освітнього стандарту дітей з особливими потребами (5-9, 10 класи);

- розширення практики інклюзивного  та інтегрованого навчання у  дошкільних та загальноосвітніх  навчальних закладах дітей та  молоді з особливостями психофізичного  розвитку;

- пріоритетне фінансування та  навчально-методичне і матеріально-технічне  забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами; забезпечення архітектурної, транспортної та інформаційної доступності освітніх закладів для навчання дітей цієї категорії;

г) у позашкільній освіті:

- збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів різних форм власності для надання додаткових освітніх послуг, виховання і розвитку дітей та молоді згідно з їх запитами і потребами (довести охоплення позашкільною освітою дітей шкільного віку до 45-50 відсотків);

- використання виховного  потенціалу системи позашкільної  освіти як основи гармонійного  розвитку особистості;

- створення ефективної  системи пошуку, підтримки і розвитку  талановитої учнівської молоді;

- урізноманітнення напрямів  позашкільної освіти, удосконалення форм, методів і засобів навчання та виховання;

д) у професійно-технічній освіті:

- розробку та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;

- оптимізацію  мережі професійно-технічних навчальних  закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;

- оновлення та затвердження  оптимального переліку професій підготовки кваліфікованих робітників (скорочення їх кількості на основі інтеграції);

- удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти шляхом розширення мережі профільних ПТНЗ, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;

- утворення  центрів забезпечення нової якості  професійно-технічної освіти на  базі діючих навчально(науково)-методичних  кабінетів професійно-технічної  освіти;

- відкриття  до кінця 2015 року 27 навчально-практичних  центрів за галузевим спрямуванням;

е) у вищій освіті:

- реформування мережі  вищих навчальних закладів, приведення  її у відповідність із потребами  і можливостями країни; створення  потужних навчально-наукових університетів, регіональних університетських  комплексів;

- перегляд і затвердження  Переліку кваліфікаційних характеристик педагогічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів;

- розроблення стандартів  вищої освіти нового покоління, зорієнтованих на компетентнісний  підхід в освіті, узгоджених із  новою структурою освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти;

- розширення взаємодії з установами НАН та НАПН щодо розвитку наукових досліджень у галузі вищої освіти;

- розроблення цілісної системи пошуку талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та  подальшого супроводження у кар’єрному рості;

- подальше удосконалення процедур  і технології зовнішнього незалежного  оцінювання як передумови забезпечення  рівного доступу до навчання  у вищій школі;

- переоснащення навчальної, наукової та матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів через цільове фінансування;

є)  у післядипломній педагогічній  освіті:

- удосконалення нормативно-правового забезпення системи  післядипломної педагогічної освіти, розробку та прийняття Верховною Радою України Законів України «Про освіту дорослих» та «Про післядипломну освіту»;

- розробку Державних стандартів  післядипломної педагогічної освіти;

- реалізацію сучасних технологій  професійного удосконалення та  підвищення кваліфікації педагогічних  і керівних кадрів системи  освіти на основі впровадження гнучкої неперервної їх перепідготовки відповідно до вимог інноваційного розвитку освіти;