Особливості організаційного моменту уроку в початковій школі

Міністерство освіти і науки України

МНУ ім.. В.О. Сухомлинського

Інститут педагогічної освіти

Кафедра педагогіки і методики початкової освіти

 

 

 

                    

                 Реферат

                                         На тему:

«Особливості організаційного моменту уроку в початковій        школі»            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Виконала:

                                                                                                      Студентка 335 групи

                                                                                                      Божук Ольга Олегівна

                                                                                                      Науковий керівник:

                                                                                                      к.п.н., доц., Желан А.В

 

 

                                           Миколаїв -2014 рік

 

                                                     ПЛАН

Вступ

1.Урок – основна форма навчання

2. Складові уроку в початковій  школі

3. Особливості проведення організаційного  моменту уроку в початковій  школі 

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Вступ 

    Перед сучасною школою стоїть важлива проблема – активізація навчання учнів. Пояснюється це тим, що розв’язання практичних задач здійснення обов’язкової середньої освіти, підвищення якості підготовки випускників загальноосвітньої школи, формування їх активної життєвої позиції – є веління часу в умовах постійних змін, розвитку та нестабільності життя та вимагає пошуку нових підходів до подальшого удосконалення змісту, форм та методів навчання. Один з найважливіших з таких підходів полягає у визначенні шляхів, дидактичних умов та системи засобів реалізації принципу активності в навчанні у сучасних умовах. Реалізація цього принципу у навчанні має вирішальне значення, бо навчання та розвиток носять діяльністний характер і від якості навчання як діяльності залежить результат навчання, розвитку та виховання учнів. Таким чином, проблема підвищення активності учнів у теперішній час стало провідною проблемою дидактики.

   Одним  з конкретних шляхів розв’язання вказаних задач є удосконалення змісту, форм та методів навчання. Все це призводить до потреби у глибокому аналізі складу сучасної системи навчання учнів.

   Навчальний процес являє собою складну динамічну систему, в якій в органічній єдності здійснюється взаємозв’язок діяльності вчителя (викладання) та учня (навчання). У цій системі під керівництвом вчителя відбувається оволодіння учнем основами наук, способами діяльності, його розвиток. Кожний з суб’єктів (учитель і учень) має свої функції в цій взаємозв’язаній системі. Задача вчителя полягає не тільки в тому, щоб повідомлювати знання, але й керувати процесом засвоєння цих знань та способів їх отримання. Задача учня – оволодівати системою знань, способами їх отримування, переопрацювання, зберігання та використання, виховуючи у себе при цьому необхідні якості особистості.

   Уроки в початкових класах мають бути дуже різноманітними не тільки за методами застосування, але й за способами організації навчального процесу, тобто використання оптимальних типів і структур уроку. Необхідно відмітити, що всякий урок має своєрідність, відрізняється від іншого своїми конкретними задачами та змістом.

  Але всі  вони повинні починатись  з  організації  класу до активної  участі в навчальному процесі. Адже,  якщо вчитель не зацікавить  дітей на початку уроку, то йому буде важко далі  з ними працювати. У дітей не буде з концентрована увага на вивчення нового матеріалу, вони не  будуть засвоювати цей матеріал , що призведе до зниження їхньої начальної діяльності, та взагалі зниженню розумової діяльності.

 

1. Урок – основна форма навчання у початковій школі.

   Урок – основна організаційна форма навчально-виховного процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані.

  Урок – логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, в якому в складному взаємозв'язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів,здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.

  У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Урок відіграє інтегруючу роль – відображає та поєднує його компоненти (мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів).

  На уроках проводиться вивчення всього програмового матеріалу у логічній послідовності, яка забезпечує системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні, наочні і практичні), демонструються різні види унаочнення,проводяться досліди, використовуються відповідні методичні прийоми.

  Від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.

Кожен урок повинен мати триєдину мету:

• навчальну,
• виховну,
• розвивальну.

   Мета уроку в сучасній школі повинна відрізнятися конкретністю, з вказаними засобами її досягнення і її переводом в конкретні дидактичні завдання.

  Для того, щоби досягти мети уроку, необхідно вирішити три основні дидактичні завдання:

- актуалізувати попередні знання, вміння і навички, безпосередньо пов'язані із темою уроку;

- сформувати в учнів нові поняття і способи дії;

- організувати використання учнями знань і досвіду діяльності з метою --   формування у них нових навчальних та пізнавальних умінь і навичок, нового досвіду пізнавальної діяльності .

А також:

- використовувати форми і методи навчальної діяльності, які допомагають виявити суб’єктивний досвід учня ;

- стимулювати  школяра до висловлювань без  побоювання помилитися чи дати  хибну відповідь;

- створювати  умови, які б дозволяли йому  виявляти ініціативу, самостійність, творчість;

- заохочення  прагнень знаходити свій спосіб  роботи;

- створювати  атмосферу зацікавленості кожного  учня в результатах роботи  групи, класу;

- оцінювати  навчальні досягнення в процесі навчальної діяльності, а не тільки за кінцевим результатом.

   Позитивне  ставлення до завдань діяльності  на уроці, присвоєння цих завдань  у взаємодії з учителем, участь  у розробці плану реалізації  завдань уроку, звернення до власних  можливостей, пошук доцільного способу  навчальної діяльності, прагнення  своєчасно позбутися зайвих помилок  і удосконалити свої дії, критично  оцінити їх є найважливішими  педагогічними умовами становлення  учня як суб’єкта, здатного свідомо, самостійно, творчо і відповідально  здійснювати навчально-пізнавальну  діяльність на уроці.

Формування основних компетенцій школярів на уроці забезпечує відповідність етапів засвоєння нового навчального матеріалу, стадій роботи над проблемою і методів навчання.

    Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки в значній мірі визначають ефективність навчання, його результативність.

   Які ж елементи і частини уроку вважаються структурними, а які ні? Єдиної думки з цього питання на сьогоднішній день в педагогічній науці немає. Одні схильні виділяти в якості елементів уроку те, що найбільш часто зустрічається в практиці - а саме:

1) вивчення  нового матеріалу;

2) закріплення  вивченого;

3) контроль  і оцінка знань учнів;

4) домашнє  завдання;

5) узагальнення  та систематизація знань.

   Інші виділяють такі елементи:

1) мету уроку,

2) зміст навчального матеріалу,

3) методи навчання,

4) прийоми навчання,

5) способи організації навчальної діяльності.

Не можна обмежити навчальний процес і вчителя однією постійною схемою уроку, тому що це нанесе збиток навчальному процесу в цілому.

 

2. Складові уроку в початковій школі

  Урок  є складним «відрізком» навчального  процесу. Який в свою чергу  має певну структуру. Під поняттям « структура уроку»  розуміють побудову  уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.

  Характер  елементів структури уроку визначається  тими завданнями, які постійно  слід вирішувати на уроках  певного типу, щоб найбільш раціональним  шляхом досягти тих чи інших  дидактичних завдань. Характер і  послідовність цих завдань залежить  від логіки і закономірностей  того навчального процесу, який  реалізується на уроках певного  типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння  умінь і навичок, а тому й  відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв’язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.

   У структурі кожного уроку  є внутрішня структура кожного  етапу (мікроструктура) . Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів, і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань.  Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекції вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань – за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв’язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.

  Сьогодні  вчитель вільно обирає структуру  уроку. Йому не обов’язково дотримуватися  формального поєднання і послідовності  етапів уроку. Але при цьому  вчитель не може  допускати  порушення закономірностей пізнавальної  діяльності, не враховуючи її  ефективності. Важливим сучасним  положенням  є те,  що доцільність  тих чи інших типів і структур  уроку пропонується оцінювати  за кінцевим результатом процесу  навчання, а не за структурою  досконалістю окремих уроків.

   Але який би це тип уроку  не був, він матиме приблизно  таку структуру:

• Організація класу;
• Перевірка домашнього завдання;
• Повідомлення теми уроку та підготовка учнів до засвоєння нового матеріалу;
• Засвоєння нового матеріалу;
• Підсумок уроку;
• Повідомлення домашнього  завдання.

   Спробуємо  розкрити суть і дидактичні  основи вищеназваних етапів уроку.

   Насамперед нагадаємо. Що готуючись до занять, учитель детально продумує їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буд вирішувати на кожному етапі уроку. Без цього урок буде мат аморфний характер.

   Організація учнів до активної  участі в навчальному занятті не повинна забирати багато часу. Важливо залучити їх до активної роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.

  Для перевірки домашнього завдання , вчитель також повинен приділяти особливу увагу, адже йму потрібно за короткий проміжок часу встановити рівень знань учнів.  Її навчальне значення обумовлене трьома положеннями:

1. Якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку;
2. Перевірка знань завжди пов’язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння;
3. Повторення і перевірка знань пов’язані з мовленнєвим (словесним) відтворенням вивченого м матеріалу, що, природно сприяє розвитку мови і мислення.

   Це означає, що підлягати перевірці  і відтворенню повинні знання  не окремих учнів, а усього  класу.

   Поряд з різними методами усного  опитування в школах поширена  методика письмових відповідей  учнів на запитання з пройденого  матеріалу. Донецький учитель В.ф. Шаталов пропонує учням відтворити опорні сигнали, за допомогою яких був закодований новий навчальний матеріал. Досвідчені учителі мови, математики, поєднують перевірку знань з виконанням різноманітних вправ, усним вирішенням задач і приладів, виконанням графічних робіт та роботою над схемами тощо.

   Повторювально-навчальна  і перевірна  робота має поєднуватися з  актуалізацією ( відтворенням, оживленням  у пам’яті)  знань, навичок і  вмінь, які повинні стати опорою  для засвоєння нових понять.

   Тему, мету і завдання уроку учитель повідомляє на початку або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти. Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку  сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.