Подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційного закладу

3. Коректувально-розвиваючий блок включає організацію логопедичних занять відповідно до індивідуального плану. Вміст традиційних логопедичних занять збагачується вживанням нетрадиційних прийомів (робота з піском, переказ віршів за допомогою пантомимики, діяльність, що театралізується, релаксація), які сприяють встановленню і закріпленню асоціативних зв'язків в третинних зонах кори головного мозку.

4. Інформаційно-консультативний блок включає консультації для батьків, вихователів і інших фахівців закладу:

- інформування батьків про виявлення у їх дітей порушень мови, про заплановану коректувальну роботу і її результативність; закріпленню отриманих на логопедичних заняттях знань і умінь, попередженню вторинних відхилень [11, c. 45];

Надалі, після закінчення курсу реабілітації, можливі чотири варіанти:

1) дитина продовжує індивідуальні логопедичні заняття в умовах нестаціонарного обслуговування;

2) дитина займається удома по рекомендаціях логопеда;

3) дитині дається напрям на логопункти школи і поліклініки;

4) дитина виводиться з правильним мовленням.

Висновки до ІІ розділу

Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, створення сприятливих умов для формування у неї незалежної спрямованості, самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до тих, хто її оточує, конструктивних мотивів поведінки, нахилів, потреб, характеру, пізнавальних, психічних процесів. З огляду на це особливого значення набуває проблема індивідуалізації освіти дітей з комплексними порушеннями.

Навчання в реабілітаційному закладі має особливий вплив на психічний розвиток дітей з особливими потребами. Під його впливом відбувається як загальний, так і мовний розвиток учнів. Створюючи оптимально-позитивні умови логопедичної роботи, можна передбачити позитивний результат у мовленнєвому розвитку дітей зазначеної нами категорії. Якісним проявом цього є набуття мовленнєвої компетентності всіх сторін мовлення (фонетичної, лексико-граматичної, семантичної та інших), що забезпечує, як успішне оволодіння писемним мовленням, так і особистісно-орієнтоване формування особистості, по мірі можливостей самої дитини.

Логопедична реабілітація, як складова педагогічного супроводу дитини має певний зміст: логопедична допомога є результатом впливу на особистіcть, її окремі психічні та фізичні функції. З використанням опори на адаптивний апарат та компенсаторних здібностей відбувається поступове виправлення та подолання вад мовлення.

Логопедичну роботу не можна розглядати відмежовано від допомоги сім′ї, яка має сприяти розкриттю реабілітаційних можливостей; це неперервний та необмежений у часі процес, що має свою спрямованість і специфіку для кожної дитини, залежно від віку та психофізичного порушення, протягом якого з′являються нові якісні характеристики дитини.

 

Загальні висновки

Ретроспективний погляд на формування організаційної бази логопедії, спроба проаналізувати сучасний стан системи логопедичної допомоги в Україні стали частиною циклу досліджень, направлених на вивчення системи спеціальної освіти в цілому і взаємозв'язки її розвитку з соціально-економічним устроєм країни, ціннісними орієнтаціями держави і суспільства, політикою держави по відношенню до дітей з відхиленнями в розвитку, законодавством у сфері освіти в цілому, станом розвитку вітчизняної і світової дефектологічної науки як інтеграційної області знання на стику медицини, психології і педагогіки, світовим історико-педагогічним процесом.

Концептуальні засади реформування спеціальних ланок освіти, визначені у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2001) окреслюють та свідчать, що ключові тенденції в розвитку сучасної системи національної освіти, нові вимоги до підготовки і навчання дітей, передбачають свідоме ставлення до мови як національно-культурної цінності та обов’язкове оволодіння основами української літературної мови як провідної передумови засвоєння необхідних знань, умінь і навичок кожною дитиною.

У зв'язку із поширенням в Україні мережі реабілітаційних закладів як багатопрофільних навчально-виховних закладів для різних категорій дітей дошкільного віку з обмеженими фізичними і психічними можливостями виникло розширення соціокультурного середовища, що потребує логопедичного впливу та надання логопедичної допомоги дітям з особливими потребами. В умовах реабілітаційного центру логопедична реабілітація є одним із напрямів психолого-педагогічної реабілітації.

Логопедична реабілітація, що виступає складовою педагогічного супроводу дитини в умовах реабілітаційного закладу має певний зміст. Логопедична допомога є результатом впливу на особистіcть, її окремі психічні та фізичні функції. З використанням опори на адаптивний апарат та компенсаторних здібностей відбувається поступове виправлення та подолання вад мовлення. Логопедичну роботу не можна розглядати відмежовано від допомоги сім′ї, яка має сприяти розкриттю реабілітаційних можливостей – це неперервний та необмежений у часі процес, що має свою спрямованість і специфіку для кожної дитини, залежно від віку та психофізичного порушення, протягом якого з′являються нові якісні характеристики дитини, завдяки спеціально організованій та систематичній роботі з дітьми.

В результаті проведеного дослідження було вирішено наступні завдання:

1.                Здійснено історико-педагогічний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблеми організації реабілітаційної роботи з дітьми;

2.                Висвітлено провідні шляхи допомоги дітям в умовах соціально-реабілітаційного закладу;

3.                Визначено й охарактеризувано специфіку організації логопедичної роботи з дітьми в умовах соціально-реабілітаційного центру;

Отримані результати можуть бути використані логопедами будь-яких реабілітаційних центрів та закладів для дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

 

Використана література

1.     Бастун Н. А. Служби раннього втручання в Україні: шлях до інтеграції. – К.: ІКЦ „Леста”, 2005. – 184 с.

2.     Бондар В. Освіта дітей з особливими потребами: пошуки та перспективи // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-канадський досвід): Матеріали Міжнар. конф., Київ, 25-26 травня 2004р. / За ред.: В.І. Бодаря, Р. Петришина. — К.: Наук. світ, 2004. — 200 с.

3.     Гавриш Н. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання // Дошкільне виховання. – 2003. – № 7. – С. 12-14.

4.     Гуров В.Н. Опыт организации социально-педагогической работы //Педагогика. - 1993. - № 4. - С.54-58.

5.     Гурьянова М.П. Новая профессия в социальной сфере //Специалист. - 1996. - № 11/12. - С.28-29.

6.     Елен Р. Даніел, Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. Львів, товариство „Надія”, 2000. – 256 c.

7.     Жукова Н.С. Отклонения в развитии детской речи.- М., 1994.

8.     Закатова И.Н. Социальная педагогика в школе. – М.,1996

9.     Закон України “Про дошкільну освіту”. – К.: Ред. журналу “Дошкільне виховання”, 2001.

10.Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24.01.1995 р.

11.Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.

12.Игнатьев С. А., Блинков Ю. А. Логопедическая реабилитация детей с отклонениями в развитии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.:Гуманит. Изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 304с.

13.Интегративные тенденции современного специального образования / под ред. Малафеева М.М., Коноплевой А.Н. — М. 2003.

14.Іванова О. Стандарти у соціальній роботі: якими їм бути в Україні? // Соціальна політика і соціальна робота. — 2004. — № 3.

15.Іванова О., Семигіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. І. Полтавця. — К.: КМ Академія, 2000.

16.Ілляшенко Т.Д., Обухівська А.Г., Романенко О.В., Скрипка Н.С. Корекція психосоціального розвитку дітей з церебральним паралічем у реабілітаційному центрі. К., 2003

17.Інновації у соціальних службах: Навч. посібник / За ред. Т. В. Семигіної. — К.: Пульсари, 2002.

18.Капська. А. Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями.– К.: ДЦССМ, 2003. – 168 с.

19.Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дидактические игры и упражнения в обучении умственно отсталых дошкольников. - М., 1991.

20.Козявкіна Н., Козявкіна О., Бабадагли М., Пічугіна Т. Роль ранньої діагностики порушень розвитку мовлення у дітей із ДЦП. Дефектологія, № 2, 2004

21.Крутій К. Лінгводидактична модель мовленнєвого супроводу дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ // "Мова як чинник формування громадянина України": Матеріали Всеукраїн. конф., (м. Запоріжжя, 16-17 травня 2008 року) / За заг. ред.: проф. К.Л. Крутій, проф. А.І.Паленко. — Запоріжжя: ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2008. — 352 с.

22.Крутій К.Л. Методика проведення індивідуальних занять з мовленнєво-пасивними дітьми дошкільного віку. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2003. – 302 с.

23.Крутій К.Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2000. – 116 с.

24.Крутій К.Л. Планування освітньої роботи з дітьми дошкільного віку. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 1999. – 48 с.

25.Кузьменко В. Індивідуалізація виховання і навчання // Дошкільне виховання. – 2000. – № 10. – С. 5-7.

26.Кузьменко В. Індивідуальність в освітньому процесі дошкільного навчального закладу. Концептуальні принципи та умови їх реалізації // Дошкільне виховання. – 2005. – № 8. – С. 5-7.

27.Куличенко Р.М. Социальный педагог: профессионализация деятельности. Моногр. М.; Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина. 1998,- 240с.

28.Федорович Л.. Професійна діяльність логопеда в умовах реабілітаційного центру. \\ Імідж сучасного педагога, №9-10, 2008. – с. 58-62.

29.Ладивір С. Індивідуалізація виховання дитини в умовах дитячого садка // Дитячий садок. – 2004. – № 16 (256). – С. 7.

30.Лалаева Р.И. Логопедическая работа в коррекционных классах, М., 1999

31.Логопедия. Под ред. Волковой Л.С. М., 1998

32.Гавриш Н. В.. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. – Луганськ: Альма-Матер, 2006. – 368 с.

33.Нагавкина Л.С., Крокинская О.К., Косабуцкая С.А. Социальный педагог: введение в должность: Сб. материалов – СПб.: КАРО, 2000. – 272 с.

34.Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України. (Розділ V.; Ст. 23; Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (№ 2961-ІV від 06.10.2005 р.).

35.Правдина О.В. Логопедия.- М., 1973.

36.Психолого-педагогический словарь для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений – Ростов н/Д.: изд-во «Феникс», 1998, - 544 с.

37.Реабілітація інвалідів в Україні (Збірник нормативно-правових документів відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні") // Упорядники Н. Скрипка, В. Масленнікова та ін. –– Київ: 2007. –– 178 с.

38.Сідєльнік Л.Л. Стандарти соціальних послуг. Збірка проектів документів. К.: Український фонд соціальних інвестицій, 2007.– 175 с.

39.Соботович Е.Ф. Нарушения речевого развития у детей и пути их коррекции. К., 1995

40.Социальная педагогика: курс лекций /Под общей ред. М.А. Галагузовой. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 416 с.

41.Теория и методика социальной работы. Уч.пособие. М.: Изд-во «Союз», 1994. – С. 199.

42.Шевцов А. Г. Класифікаційно-системологічний підхід до понятійно-термінологічного апарату корекційно-реабілітаційної діяльності. Збірник наукових праць Камянець-Подільського державного університету. Випуск 8 за редакцією О. В. Гаврилова. – К-Подільський. ПП Мошинський В. С. , 2008. – 476с.

43.Шпак В.П. Реабілітаційна педагогіка: Навчальний посібник. — Полтава: АСМІ, 2006, — 328 с.

 

Додаток 1

Принципи соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями

 

 

Додаток 2

Клініка відновного лікування у Трускавці.

Клініка займається реабілітацією пацієнтів з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) за методом Козявкіна – системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. На сайті розміщено загальні відомості про клініку та лікування за методом професора Козявкіна, інформація щодо лікування ДЦП, останні новини.

Донецкий обласний дитячий клінічний центр нейрореабілітації.

Центр є структурним підрозділом управління охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації. Заснований 1988 р. як відділення при Обласному будинку дитини «Малятко», 1995 р. став самостійним державним медичним закладом обласного масштабу. Центр надає он-лайн консультації пацієнтам, батькам пацієнтів, усім зацікавленим, а також спеціалістам-неврологам.

Дитячий реабілітаційний центр Одеського обласного благодійного фонду «Майбутнє».

У Центрі лікують патології центральної нервової системи і опорно-рухового апарату. Лікарі використовують останні досягнення фізіотерапії, бальнеотерапії, лікувальної фізкультури, акупунктури, іпотерапії тощо. Також відбуваються заняття психологів з батьками та арт-терапія – через театральні вистави. Лікування у Центрі безкоштовне.

«Хаджибей»

Програма реабілітаційних заходів у Центрі формується відповідно до концепції комплексного підходу, поєднання медичної, психолого-педагогічної реабілітації, логопедичної корекції, соціальної адаптації та професійного навчання. У структурі Центру три реабілітаційно-відновлювальних комплекси.

Євпаторійський дитячий клінічний санаторій Міністерства оборони України.

Це єдиний в Україні та СНД багатопрофільний спеціалізований реабілітаційний центр для лікування дітей віком від 3 до 14 років. У санаторії надають послуги з лікування, реабілітації, рекреації. Основні види лікування – кліматотерапія, таласотерапія, бальнеогрязелікування, лазеро-, магніто-, КХЧ-, іглорефлексо- і галотерапія, гіпербарична оксигенація.

Центр «Джерело».