Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського

удосконалювалася, забезпечувала  учнем всі великі можливості для

задоволення своїх трудових інтересів  і схильностей, самореалізації і

самовизначення, підготовки до професійної діяльності. Головне ж полягало

в тому, що педагогічно організована праця виступала нічим не замінимим

засобом виховання. «Що означає  ідея: праця — основа усестороннього

гармонійного розвитку? В практичній роботі з дітьми і підлітками це

означає, що від праці йдуть міцні нитки до інтелектуального, морального,

естетичного, емоційного, фізичного  розвитку, до становлення ідейної,

цивільної основи особи». «Розумова  праця», «праця душі», «творення

працею краси», шкільна «атмосфера серйозного відношення до праці» і  т.д.

По суті, всім ладом шкільного життя затверджувалося відношення до праці

як основі моральності: «Всі блага  і радощі життя створюються працею і

лише працею», «Совість не повинна дозволяти... бути тільки споживачем

благ і радощів», «У вас вже достатньо сил, щоб робити добро людям»,

«Навчання — ваша перша праця. Йдучи в школу, ви йдете на роботу» . В той

же час «підтримувалася атмосфера нетерпимості до ліні, неробства,

неохайності.

 

Маленька нероба — це живучий корінець дармоїдського і паразитизму, і,

якщо людина стала дорослою дармоїдом, вирвати це коріння, яке прижилося

з дитинства і отроцтва, дуже важко». З перших днів перебування в школі

дитина повинна сприймати поважне  відношення до праці. “Дитинство не

повинне бути постійним святом, якщо немає трудової напруги, посильної

святом, якщо немає трудової напруги, посильної

для дітей, для дитини залишається  неприступним і щастя труда… в  праці

розкривається багатство людських відносин” Дитяча праця таїть в собі

величезну силу. Якщо дитина вклала певні  зусилля в працю для інших  людей

і пережила у зв'язку з цим особисту радість, він, не може стати недобрим

людиною. Дуже важливим моментом в  системі трудового виховання В.А.

Сухомлинського явився і положення  про те, що праця дозволяє найбільш

повно і яскраво розкрити природні завдатки і схильності дитини.

Аналізуючи готовність дитини до трудового  життя, потрібно думати не

тільки про те, що він може дати для суспільства, але і про  те, що праця

дає особисто йому. В кожній дитині дрімають завдатки якихось здібностей.

Ці завдатки як порох: щоб запалити, необхідна іскра.

 

 Сухомлинський високо оцінював  можливості трудового виховання  в

становленні особи школяра, навіть в розвитку складної і тонкої сфери

відчуттів і емоцій, зумів добитися вражаючих результатів. Життя

Павлиської школи неможливо  уявити без щоденної, багатопланової,

необхідної і звичної трудової діяльності дітей, в якій досягалося

ефективне розв'язання ідейних, інтелектуальних, етичних, естетичних,

емоційних виховних задач перш за все, тому, що праця для вихованця  була

особовий значущою справою, натхненною моральністю, красою, творчістю.

Єство гармонійного розвитку особи  Сухомлинський бачить в нерозривному

зв'язку трудового виховання з іншими сторонами виховання - етичного,

естетичного, інтелектуального, фізичного. ….. Відчувати, розуміти,

цінувати і творить…

 

 Сухомлинський спочатку учить  відчувати красу природи, потім красу

мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси: краси

людини, його праці, його вчинків і  життя. Навчитися любити можна тільки

в діяльності, у вчинку. Милуватися природою – значить підтримувати її

красу. Милуватися вчинком – значить  прагнути такого ж красивого вчинку.

Праця, люди і краса з'єднуються  в одне ціле, і це доставляє дітям

радість і тому, що воно красиво, і  тому, що їх робота комусь принесла

радість творіння краси, творіння добра  входять в духовний світ дитини:

тільки разом – праця, розум, добро, краса. По окремості їм в душу дитини

не проникнути

1. Видатний український  педагог В.О.Сухомлинський.

Василь Олександрович  Сухомлинський (1918-1970) - видатний український  педагог, публіцист, письменник, засновник  гуманістичної, новаторської педагогіки.

У 1935 р. В.О.Сухомлинський  розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школі Онуфріївського району, учителем і завучем в Онуфріївській  середній школі. З 1947 року по 1970 рік - директор Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН СРСР. Автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей та низки педагогічних праць, зокрема: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярів.

Педагогічна творчість В.О.Сухомлинського багатогранна і невичерпно багата. Василь Олександрович увійшов в  історію ра-дянської і світової культури як видатний педагог і письменник, як патріот і поборник найгуманніших ідей у вихованні, як політичний трибун і громадський діяч, безмежно відданий своєму народові.

Благородній справі виховання  молодих поко-лінь В.О.Сухомлинський  віддав усе своє невтомне життя і  вогонь серця. Його численні педагогічні  праці, нариси та опові-дання нині відомі не тільки педагогічній громадськості, а й широким колам читачів  і в нашій країні, і за її межами. За своє коротке життя Василь Олександрович опублікував близько тридцяти книжок - монографій та багато наукових і популяр-них статей у журналах і збірниках. Багато з них перекладено на різні мови народів світу.

Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі, невичерпне багатство інтелектуальних і  моральних сил і в ті величезні  виховні мож-ливості, які створює  суспільство.

Педагогічні ідеї і праці  В.О.Сухомлинського швидко при-вернули  увагу численних дослідників і всієї педагогічної гро-мадськості. Павлиська школа ще за життя Василя Олександро-вича стала своєрідною педагогічною лабораторією, академією, місцем педагогічного паломництва.

У працях Сухомлинського знаходять  розвиток прогресивні педагогічні  ідеї корифеїв вітчизняної і зарубіжної педагогіки - Коменського і Руссо, Дістервега і Песталоцці, Толстого і Ушинського, Крупської і Макаренка.

Учений-педагог ставить у своїх тво-рах найрізноманітніші проблеми виховання. Це передусім проблеми морального і естетичного виховання, розу-мового розвитку, формування світо-гляду, проблеми всебічного гармонійного розвитку і громадян-ського виховання.

Водночас В.О.Сухомлинського все життя хвилювали й про-блеми  сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї наймен-шої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, пове-дінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості. «Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю»1. В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді