Практичні методи навчання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2013 в 20:37, курсовая работа

Описание работы

Метою нашої роботи є характеристика практичних методів навчальнї діяльності.
Об'єктом дослідження є навчальний процес, під час якого застосовуються ці методи.
Предметом дослідження є практичні методи навчальної діяльності.

Содержание работы

ВСТУП
І РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
1.1 Методи навчання та їх класифікація
1.2 Практичні методи навчання
1.3 Класифікація практичних методів навчання
ІІ РОЗДІЛ. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА
2.1 Особливості здобуття практичних знаннь учнями на уроках природознавства
2.2 Урок природознавства з використанням практичних методів навчання: «Вода і її властивості», 3-й клас
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Файлы: 1 файл

ПРАКТИЧН_ МЕТОДИ НАВЧАННЯ.doc

— 157.50 Кб (Скачать файл)

Перед нами рідина невідомого походження. Вона може бути з різким, неприємним запахом. Необхідно  нюхати невідому рідину, дотримуючись запобіжних заходів й безпеки:  
Cосуд перебуває на деякій відстані, рукою роблять хвилеподібні рухи (як би «підганяючи» до себе воду над посудиною поступово, при необхідності наближаючи посудину.  
Чи має вода запах.  
Висновок: речовина не має запаху.  
Фізхвилинка.  
Дослід №6.  
Учитель наливає ту саму воду в посудини різної форми.  
Чи має вода власну форму, або вона приймає форму посудини? 

Висновок: вода не має форми.  
Дослід №7.  
Вода – розчинник.  
не можна пробувати незнайому речовина, а якщо дуже потрібно, то крапельку, щоб переконатися, що це не небезпечно.  
У домашню склянку – цукор, у хімічні склянки – крейда, пісок. (Розмішати)  
Чи бачимо ми тепер цукор?  
Що відбулося?  
Спробуйте на смак. Який смак став у води?  
Висновок: вода – розчинник.  
Чи всі речовини розчинилися?  
Що відбулося з речовинами, які розчинилися?  
Дослід №8.  
Уявіть, що ця вода з ріки.  
Чи можна її пити прямо з ріки?  
Що ж робити? Як зробити так, щоб воду можна було пити?  
Воду треба очистити. Для цього існують спеціальні фільтри.  
Фільтр – пристрій для очищення рідини.  
Удома в багатьох є фільтри системи «Джерельце». Основна частина фільтра – активоване вугілля, але їм може служити й спеціально очищений пісок.  
Висновок: вода фільтрується – очищається за допомогою фільтра від нерозчинних часток.  
Хто може пояснити, чому воду від деяких речовин можна очистити за допомогою фільтра?   Варто пам'ятати, що мікроби теж набагато менше відстаней між частками фільтра, тому відфільтрована вода не може вважатися повністю очищеної й безпечною для пиття.  
Дослід №9.  
З'ясуємо, що відбувається з водою при нагріванні й при охолодженні. Колбу із трубкою, з підфарбованою водою, опустити в гарячу воду. Вода піднялася.  
Чому?   Ту ж колбу поставити в тарілку з льодом. Вода в трубці опустилася.  
Як це пояснити?  
Висновок: вода при охолодженні стискується, а при нагріванні розширюється.  
Розбір ситуацій.  
Яку властивість води людина використовує, коли миє посуд, пере білизну?  
Чому цукор розчиняється в чаї?  

 Чому на закипаючому чайнику стрибає кришка?  
Якщо вода має смак, про що це говорить?  
Закріплення.  
Чим подібна вода й повітря?  
Якими властивостями вони відрізняються один від олного?  
Що ще в них загального?  
Висновок: Без води й повітря не може існувати людина. Тому вони мають потребу в охороні.  
Чи знаєте ви?  
В організмі дорослої людини масою 70 кг води 50 кг; серце – 80%; кров – 83%  
Щодоби доросла людина споживає в середньому 2 л води. За сімдесят років життя людина випиває 50 т води.  
IV. Підсумок  
Що ви довідалися на уроці про воду?  
Робота із цілями для дітей.  
Вставте в текст потрібні слова, користуючись таблицею.  
Вода не має запаху, кольору, вона прозора й текуча. Вода – рідина. Вода – розчинник багатьох речовин. Очистити воду від деяких домішок можна за допомогою фільтра. При нагріванні вода розширюється, а при охолодженні стискується.  
V. Гімн воді  
«Вода. У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху. Тебе не опишеш, тобою насолоджуються, не розуміючи, що ти таке. Ти не просто необхідна для життя, ти є саме життя. Ти найбільше у світі багатство, але й саме неміцне. Ти не терпиш домішок, не виносиш нічого чужорідного. Ти божество, що так легко злякати».  
Антуан де Сент-Екзюпері  
VI. Домашнє завдання  
1.Підручник.  
2. Завдання для Золушки. Мачуха приготувала суміш із піску, солі й ошурок. Як відокремити їх один від одного за допомогою води? 

ВИСНОВКИ

 

Питанням визначення поняття “метод” займалися багато науковців, проте, дійти спільного  висновку вони не змогли. Єдине, у чому вони погоджуються, є те, що методи навчання є цілеспрямована та ретельно організована взаємодія вчителя й учнів  із засвоєння нових знань, вироблення практичних вмінь та навичок навчальної діяльності.

Відсутня єдина класифікація методів  навчання. Розбіжність у поглядах полягає у тому, що різні вчені  по-різному розуміють основні  дидактичні цілі навчального процесу.

Сучасний підхід до організації навчання та застосування методів навчальної діяльності учнів вимагає всебічно розвивати творчість та самостійність останніх, що досягається завдяки вихованню в них позитивної мотивації навчання.

Було проаналізовано погляди сучасних дидактів щодо застосування практичних методів навчання у практику освіти. Ми визначили, практичними методами навчальної діяльності вважаються вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, дослідницькі роботи, графічні роботи, інструктажі.

Практичні методи навчання ґрунтуються на практичній діяльності учнів, формують практичні вміння і навички. Їх використовують для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань. Вони передбачають різні види діяльності учнів і вчителів, але потребують великої самостійності учнів у навчанні.

Позитивна мотивація навчання досягається  за рахунок застосування ТЗН під  час діяльності учнів. Глибоке засвоєння  учнями теоретичного матеріалу суттєво  залежить від практичного його закріплення, тому що практика є критерієм і  показником ефективності всього навчального процесу. Ці методи загартовують психіку учнів, розвивають її.

Практичні методи сприяють розвитку в учнів позитивних рис характеру, самостійності, самооцінки, творчості, допитливості, вмінь працювати із лабораторним обладнанням, дисциплінованості, вмінь застосовувати здобуті раніше знання на практиці, допомагають поєднувати теорію з практикою, пов'язують навчання із реальним життям, привчають учнів до активності, прояву ініціативи, уміння зосереджуватися тощо.

Ефективність навчання у сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку.

Правильна організація практичного  навчання допомагає чітко визначити  цілі такої діяльності, навчитися  правильно керувати своїм часом, швидко вирішувати проблеми, з більшою відповідальністю ставитися до навчання.

Процес організації навчання із впровадження практичних методів повинен  здійснюватися згідно з дидактичним  принципом доступності навчання. Повинні застосовуватися активні  методи взаємодії вчителя та учнів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Алексюк А.М. Загальні  методи навчання в школі. - К.: Вища  Школа, 1981. - 312 с.

2. Бабанський Ю.К. Оптимизация  процесса обучения. - М.: Педагогика, 1977. - 242 с.

3. Балыкина Е.Н., Попова Е.Э., Липницкая О.Л. Модель учебно-методического комплекса по исторической информатике // Информационный бюллетень Ассоциации “История и компьютер”. - Ноябрь, 2001. - № 28. - С. 66-85.

4. Басова Н.В. Педагогика и  практическая психология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 416 с.

5. Бобрович Г.А. Метод проектов  как способ организации самостоятельных  занятий // Сучасні інформаційні  технології та інноваційні методики  навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. - Випуск 5 / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. - Київ - Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. - С. 23-28.

6. Ващенко Г. Загальні методи  навчання. - К.: Вища школа, 1997. - 234 с.

7. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе. Контекстный подход: Метод. пособие. - М.: Высшая школа, 1991. - 207 с.

8. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник  для студентів вищих навчальних  закладів. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 576 с.

9. Гончаренко C.У. Український педагогічний  словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

10. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1983. - 144 с.

11. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) // Освіта. - 1993. - № 44, 45, 46. - 38 с.

12. Дидактика современной школы  / Под ред. В.А. Онищука. - К.: Радянська Школа, 1987. -246 с.

13. Долженко О.В., Шатуновский В.Л.  Современные методы и технология  обучения в техническом вузе: Методическое пособие. - М.: Высшая  школа, 1990. - 191 с.: ил.

14. Есипов Б.П. Самостоятельная  работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961. - 239 с.

15. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПБ.: Питер, 2000. - 480 с.

16. Коберник О. Розробка творчих  проектів на уроках технічної  праці // Трудова підготовка в  закладах освіти. - 2002. - № 1. - С. 41-45.

17. Конюх Т. Інтегроване навчання: проблеми, пошуки, відкриття // Зарубіжна література (Перше вересня). - 1997. - № 18. - С. 6.

18. Куписевич Ч. Основы общей  дидактики. - М.: Просвещение, 1995. - 248 с.

19. Кустовський С.М. Дидактичні  умови організації самостійної  навчально-пізнавальної діяльності майбутніх економістів: Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. - Вінниця, 2005. - 254 с.

20. Мойсеюк А.Є. Педагогіка. Навчальний  посібник. 3-є видання, доп. - К.: ВАТ  КДНК, 2001. - 608 с.

21. Мороз В.Д. Самостійна навчальна  робота студентів. Монографія - Х.: ХМК, 2003. - 64 с.

22. Нісімчук А.С., Падалка  О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні  технології: Навчальний посібник. - К.: Просвіта, 2000. - 368 с.

23. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та інші; За заг.ред О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

24. Основы педагогического мастерства: Учебное пособие для педагогических специальностей высших учебных заведений / Под ред. И.А. Зязюна. - М.: Педагогика, 1989. - 332 с.

25. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. - Вінниця: РВВ ВАТ “Вінницька обласна друкарня”, 2001. - 200 с.

26. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теоретико-экспериментальное исследование. - М.: Педагогика, 1980. - 240 с.

27. Подласый И.П. Педагогика: Новый  курс: В 2 кн. Кн.1. - М.: Высшая школа, 1999. - 564 с.

28. Трубачова С. Методи самостійного  здобування знань у школах  нового типу // Шлях освіти. - 1999. - № 1. - С. 30-33.

29. Уинт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.: Педагогика, 1990. - 192 с.

30. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний  посібник для студентів вищих  педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. -528 с.

31. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие.-4-е изд. перераб. и доп. - М.: Гардарики, 1999. - 519 с.

32. Хуторской А.В. Современная  дидактика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.: ил. - (Серия “Учебник  нового века”).

33. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний  посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.


Информация о работе Практичні методи навчання