МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
КУРСОВА РОБОТА з методики навчання української
літературної
на тему: Професіограма сучасного
вчителя української літератури
Студентки IV курсу 411 групи
напряму підготовки Філологія спеціальності
Українська мова і література
Чернецької І. О.
Керівник: викладач Лазаренко І. В. Національна
шкала _______
Кількість балів:____ Оцінка: ECTS____
Члени
комісії______ ____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
______ ____________________________
______ ____________________________
м. Миколаїв – 2014 рік
ЗМІСТ
ВCТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ
У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ….5
1.1. Зміст та функції
професійно-педагогічної діяльності
вчителя
української літератури…………………………………………………………...5
1.2 Сутнісні характеристики
професіограми вчителя та загальні
вимоги до вчителя словесника…………...………………………………………………….9
РОЗДІЛ 2 МОДЕЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ……………15
1.1 Методологічні та психолого-педагогічні
проблеми професійно-педагогічної підготовки
та перепідготовки вчителів української
літератури.15
2.2 Принципи та етапи ефективного
вдосконалення професіограми сучасного
вчителя української літератури…………………………………………………20
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….25
ВCТУП
Професійна підготовка сучасного
вчителя української літератури базується
на певній системі цінностей. Ці орієнтири
в процесі виховання, на думку багатьох
дослідників, значною мірою відбивають
суспільні уявлення про дитину, що змінювалися
й еволюціонували. Відповідно трансформувалося
і розвивалось суспільне розуміння функції
вчителя – носія і виразника високих моральних
якостей. У процесі цілеспрямованої педагогічної
діяльності вчителю завжди потрібно було
навчати, розвивати і виховувати дитину,
а також самовдосконалювати. У ХХІ ст.
постає завдання визначення стратегії
співробітництва, розробки спільних підходів
до "гармонізації" ціннісних орієнтацій,
змісту, форм і методів освіти. Настав
час відмовитися від функціональної освіти,
яка цілковито перетворює життя людини
лише на підготовку до майбутніх соціальних
функцій. Роль вчителя за такого підходу
не може полягати тільки в передачі учневі
набору вмінь для реалізації заздалегідь
визначених соціальних функцій. Установки
на забезпечення внутрішнього розвитку
дитини, зміцнення її психічного здоров'я,
формування розуму, а не просто озброєння
знаннями, носієм яких є вчитель, потребують
нових концептуальних засад підготовки
вчителя до педагогічної діяльності. Професійна
діяльність педагогічних кадрів є неперервним
процесом розв'язання навчально-виховних
завдань, спрямованих на розвиток особистості
дитини. Її ефективність значною мірою
визначається сформованістю ціннісних
орієнтацій майбутнього педагога. Реальні
потреби гуманізації освіти передбачають
творчу, вільну діяльність особистості
майбутнього вчителя, спрямовану на прогресивний
розвиток нації. А це потребує орієнтації
професіограми вчителів української літератури
на необхідність кардинальної гуманізації
виховного процесу, на створення умов
для самореалізації майбутнього вчителя
як суб'єкта морально-духовної відповідальності
за майбутнє. Мета дослідження
полягає у виробленні власної концепції
професіограми сучасного вчителя української
літератури, а також оптимальних шляхів
її реалізації. Для досягнення поставленої
мети ми ставимо перед собою такі завдання:
1) визначити зміст професійно-педагогічної
діяльності вчителя української літератури;
2) з'ясувати функції професійно-педагогічної
діяльності вчителя української літератури;
3) дослідити поняття та сутнісні
характеристики професіограми вчителя
української літератури;
5) систематизувати основні
методологічні та психолого-педагогічні
проблеми професійно-педагогічної підготовки
та перепідготовки вчителів української
мови;
6) проаналізувати принципи
та етапи ефективного вдосконалення професіограми
сучасного вчителя української літератури.
Об'єктом дослідження виступає
процес професійної підготовки й перепідготовки,
предметом – професіограма як модель
відносини, що складаються в процесі її
реалізації. Методологічною основою дослідження
є порівняльний метод комплексного дослідження,
структурно-системний метод, логічний,
методи узагальнення та прогнозування.
РОЗДІЛ 1
ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ
У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ
1.1 Зміст та функції
професійно-педагогічної діяльності вчителя
української літератури.
Оновлення змісту освіти, орієнтація
на новий тип педагогічного світогляду,
що відповідає соціокультурним викликам
епохи, пріоритетність формування в учнівської
молоді ключових компетенцій в інтелектуальній,
громадянсько-правовій, комунікаційній,
інформаційній сферах – ці та інші риси
кінця ХХ – початку ХХІ століття безумовно
мають позначатися на професійних і особистісних
якостях вчителя української мови і літератури.
Загальноосвітні навчальні заклади третього
тисячоліття чекають на словесника, котрий
володіє цілісними, системними знаннями
мови, літератури, є людиною культури,
провідником ідей державотворення і демократичних
змін, здатний сформувати культуромовні
особистості молодих громадян Української
держави. Теоретико-методологічні і прикладні
проблеми освітньо-педагогічної прогностики,
концептуальні ідеї нової стратегії фахової
підготовки студентів вищих навчальних
закладів активно розробляються науковцями
О.Абдуліною, А.Алексюком, Є.Барбіною, Б.Гершунським,
С.Гончаренком, Н.Кузьміною, Н.Ничкало,
П.Підкасистим, С.Сисоєвою, В.Сластьоніним,
В.Сєриковим та ін. Важливими для нашого
дослідження є ідеї і висновки науковців
щодо особливостей розвитку професійної
педагогічної освіти в Україні та зарубіжних
країнах на різних етапах історичного
розвитку (Н.Абашкіна, О.Глузман, М.Лещенко,
О.Пєхота, Л.Пуховська, Л.Хомич).
Вирішенню широкого кола питань
професійної підготовки вчителя національної
школи, зокрема вчителя української мови
і літератури, сприяють теоретико-методологічні
положення наукових праць філософів В.Андрущенка,
І.Зязюна, В.Лутая, психологів Б.Ананьєва,
І.Беха, Л.Виготського, О.Леонтьєва, В.Рибалки,
В.Семиченко, Т.Яценко, педагогів і методистів
В.Бондаря, М.Вашуленка, В.Пасинок, Н.Пашківської,
О.Потапенка, О.Савченко, М.Стельмаховича, О.Хорошковської
та ін. Окремі аспекти моволітературознавчої,
методичної підготовки вчителя-словесника,
формування його як мовної особистості
розглядаються у працях О.Біляєва, Н.Волошиної,
Т.Донченко, А.Градовського, О.Голобородько,
С.Жили, С.Карамана, Г.Клочека, В.Кононенка,
Л.Скуратівського, Л.Мацько, В.Мельничайка,
Л.Мірошниченко, Л.Паламар, Є.Пасічника,
М.Пентилюк, А.Ситченка, Б.Степанишина,
Л.Струганець, П.Хропка, Г.Токмань, В.Шуляра.
На часі проблема підготовки
вчителя української мови і літератури
в єдності професійно компетентного фахівця-дослідника
і культуромовної особистості, в якого
сформовані потребово-мотиваційна, інформаційна,
операційна готовність до творчої педагогічної,
наукової та самоосвітньої діяльності.
Вважаємо, що професійна підготовка майбутнього
вчителя-словесника в умовах педагогічного
університету відповідатиме сучасному
рівню тоді, коли зміст, форми і методи
соціально-гуманітарної, лінгвістичної,
літературознавчої, українознавчої,
методичної та психолого-педагогічної
підготовки будуть орієнтовані на формування
високодуховної культуромовної особистості
педагога, його професійної компетенції.
Це забезпечується взаємозв'язком навчально-пізнавальної,
науково-, пошуково-дослідницької, практичної
педагогічної діяльності студентів і
спрямовується на реалізацію завдань
сучасної парадигми освіти в загальноосвітній
школі та закладах нового типу.
Серед напрямів професійної
підготовки, що зорієнтовують на особистісне
сприймання, виділяємо також культурознавчий,
етнокультурознавчий підходи, які забезпечують
діалогову взаємодію в полікультурному,
полілінгвальному інформаційному суспільстві,
сприяють духовному вдосконаленню, розвитку
національної самосвідомості, формуванню
української ментальності та самобутності.
Невід'ємною складовою професійної підготовки
мають стати освітні інноваційні, в т.ч.
інформаційні технології. Одна з найбільш
важливих характеристик діяльності спеціаліста
– це його функції в процесі професійної
діяльності. Є.Е. Смирновою функції діяльності
спеціаліста було визначено в якості узагальненої
характеристики основних обов'язків, що
виконуються у відповідності з вимогами
професії [12; 42-49]. Склад функцій, що виділяються
у професійній діяльності різними авторами,
неоднаковий: одні визначають функції
діяльності з точки зору її структури,
інші розглядають діяльність як процес
вирішення професійних задач. В працях
Н.В. Кузьміної [6; 7-10] зміст професійно-педагогічної
діяльності складається з ряду структурних
компонентів (мета, зміст, засоби, об'єкти
та суб'єкти діяльності) та функціональних
компонентів (рефлексія, проектування,
конструювання, організація та комунікація),
що відповідає гностичній (аналітичній),
проектувальній, конструктивній, організаційній
та комунікативній функціям. З.Ф. Єсарєвою
[5; 90] було визначено такі спеціальні функції
діяльності вчителя, як інформаційна,
розвиваюча та орієнтаційна. С.Г. Вершловський
[3; 12] виділяє в діяльності вчителя також
адаптаційну функцію. У праці В.Ф. Дмитрієвої
[4; 42] з співавторами запропонована схема
взаємозв'язків компонентів діяльності
вчителів:
1) гностичний компонент
лежить в основі всіх інших
компонентів;
2) найбільш важливу роль
в діяльності вчителя української літератури
відіграють гностичний, конструктивний
та проектувальний компоненти, так як
вони включають всі інші компоненти;
3) на гностичний компонент
передусім впливають конструктивний
та проектувальний компоненти, оскільки
з їх розвитком зростає рівень
гностичних вмінь. Таким чином, можемо
систематизувати функції професійної
діяльності вчителя української літератури
так: 1. Загальнопедагогічні функції: 1.1.
Інформаційні: надання учням глибоких
і міцних знань, умінь та навичок з української
літератури; формування наукового світогляду
й загальнолюдської моралі; 1.2. Мобілізаційні:
уміння зосередити усі фізичні й розумові
сили учнів на вирішенні навчальних завдань,
створити позитивний емоційний настрій;
формувати й закріплювати уміння й навички
навчальної праці, раціонального застосування
знань на практиці; уміння зосередити
увагу учнів, актуалізувати їх мислення,
націлити їх почуття й волю на успішне
виконання навчальних планів та програм; 1.3.
Розвиваюча функція вимагає від вчителя:
умінь і навичок керування розумовою діяльністю
учнів, розвитком їх розуму, почуттів та
волі у процесі навчання й праці; уміння
формувати багатогранну й гармонійну
особистість демократичного суспільства;
уміння розвивати пізнавальні інтереси
й індивідуальні здібності учнів; 1.4. Орієнтаційні:
формування соціальних знань і професійної
орієнтації з урахуванням вимог суспільства,
здібностей, нахилів і можливостей; виховання
бережливого ставлення до природи;
2. Загально трудові функції: 2.1.
Конструктивна функція складається з:
конструктивної діяльності (уміння планувати
навчальний процес, міжпредметні зв'язки,
власні педагогічні дослідження); конструктивно-матеріальна
діяльність (планування й обладнання навчальних
кабінетів, накопичення дидактичних матеріалів); 2.2.
Комунікативна функція: уміння вчителя
встановлювати правильні взаємовідносини
із учнями; вчитель не лише навчає й виховує
учнів, але й сам особисто дає приклад
додержання загальнолюдської моралі,
старанного ставлення до справи, виконання
даних обіцянок; 2.3. Дослідницька функція
– це особливий вид діяльності вчителя
української літератури, що включає такі
компоненти: творчий пошук, творче навчання
учнів шляхом опрацювання й впровадження
у практику більш досконалих методів та
прийомів, засобів та форм навчання й виховання;
науковий аналіз й узагальнення свого
педагогічного досвіду; дослідницька
діяльність на шляху подальшого удосконлення
навчально-виховного процесу. Дослідницька
діяльність неможлива без сміливого експерименту,
педагогічного ризику, активного пошуку
й відстоювання істини; 2.4. Організаторська
функція передбачає здійснення на практиці
всього того, що було задумано й опрацьовано
під час підготовки до занять і навчально-виховних
заходів. Організаторська діяльність
вчителя української літератури поділяєься
на: організацію повідомлення навчального
матеріалу; ораганізацію своєї поведінки
у процесі педагогічної діяльності; організацію
учнів відповідно до мети й завдань навчально-виховного
процесу [1; 10-12].