Роль релігійних конфесій і благочинних організацій в соціально-педагогічній діяльності

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

 

Кафедра соціальної педагогіки

 

 

Реферат

«Роль релігійних конфесій і благочинних організацій в соціально-педагогічній діяльності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 3 курсу 31 групи

Факультету мистецтв та дошкільно ї освіти

Шалімова Марина Андріївна

 

 

 

 

 

Харків 2013

 

ЗМІСТ:

1. Вступ…………………………………………………………………………..……….…3
2. Функції релігії в соціально-педагогічній діяльності…………………………………4
3. Сутність релігійних конфесій в соціально-педагогічній діяльності ……...………...6
4. Особливості здійснення соціально-педагогічної діяльності в різних християнських конфесіях ……………………………………………………………………..……………...7
5. Роль благочинних організацій в соціально-педагогічній діяльності…………………10
6. Висновки………………………………………………………………………………….15
7. Література………………………………………………………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ВСТУП

Серед усіх суспільних сфер релігійна відноситься до розряду  найбільш консервативних. Тим не менше і вона зазнає повільних змін. В історії людства мав місце період, коли саме релігія виступала універсальною потугою поступу цивілізації, будучи одночасно світоглядом, ідеологією, засновком звичаєвого права, соціальних і моральних норм, мистецької та педагогічної діяльності тощо.

Роль релігії в житті конкретних людей, суспільств, держав, їх діяльності неоднакова. Одні живуть за суворими законами релігії (припустимо, ісламу), інші пропонують повну свободу в питаннях віри своїм громадянам і взагалі не втручаються в релігійну сферу, а також релігія може перебувати під забороною. У ході історії становище з релігією в одній і тій же країні може змінюватися. Релігії можуть об’єднувати або роз’єднувати людей, надихати на творчу працю, на подвиги, закликати до бездіяльності, спокою і спогляданню, сприяти поширенню книжності і розвитку мистецтва й у той же час обмежувати які-небудь сфери культури, накладати заборони на окремі види діяльності, науки і т.д. Роль релігії завжди необхідно розглядати конкретно як роль даної релігії в даному суспільстві і в певний період. Її роль для всього суспільства, для окремої групи людей чи для конкретної людини може бути різна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ В СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Важко переоцінити роль релігії в суспільстві. Будучи одним із стародавніх його інститутів, вона і донині продовжує впливати на формування соціально-моральних і правових норм. Історично православна церква була однією з ідеологічних основ суспільства і виконувала багато соціальних функцій, в тому числі і соціально-педагогічну.

Церкви приймають участь у соціальних програмах, які безпосередньо стосуються і сфери соціальної педагогіки. Притому мова тут вже йде не тільки про діяльність православної церкви, а й про збільшення активності інших конфесій. У зв’язку з цим можна згадати різні старообрядні церкви, традиційні протестантські конфесії (лютеран, англікан, методистів, армію порятунку, баптистів, п’ятидесятників) і досить молоді християнські конфесії (церкви харизматичного напрямку, церква Бостонського руху). Поряд з цими громадами в даний час широкого поширення набули і псевдохристиянські секти (свідки Єгови, мормони). Швидке кількісне зростання церков у перебудову і постперебудову багато в чому визначене духовними потребами суспільства і індівидів.

По відношенню до суспільства релігія виконує велику кількість функцій:

- Моральну. Релігія має певний набор моральних принципів, що виявляються частиною її релігійного одкровення.

- Духовну. Кожне покоління задає філософські питання про сенс життя, істину, вічність по-новому, тому релігія повинна постійно адаптуватися.

- Гносеологічну. Ця функція релігії полягає в тому, що вона пропонує своїм послідовникам добре розроблену систему знань і уявлень про світ.

- Політичну. Релігія як соціальний інститут володіє визначеною політичною вагою і чим більше послідовників у певної релігії, тим більшим політичним впливом вона володіє.

- Економічну, яка, як і політична функція, залежить від числа послідовників даної релігії та її історичного значення.

- Історичну. Релігія є своєрідним сховищем як своєї власної історії, так і історії країни, в якій вона існує. Релігія здійснює цю функцію як шляхом накопичення та узагальнення історичної інформації, так і шляхом формування системи культу, традицій і обрядів.

Існування релігії не обмежується макроуровнем (релігія як інститут суспільства). Всі форми релігії функціонують на мезорівні (зіткнення груп християн один з одним) і на мікрорівні (міжособистісне християнське спілкування). На мезорівні релігія виконує і такі функції по відношенню до особистості:

- Соціалізації. Християнські громади досить постійні у своєму складі, і, в залежності від їх влаштування та організації, створюють широкі можливості для соціалізації особистості з одновірцями. Люди в громадах соціалізуються не тільки по вірі, створюються і мікросередовища спілкування з людьми схожого віку (групи для молоді) і схожих проблем (групи для самотніх, вилікуваних алкоголіків чи наркоманів).

- Педагогічну. В основі християнства - зміна життя через покаяння, отже, це постійний процес формування і виховання, перевиховання і корекції, що починається з дитинства і не закінчується до самої смерті. В основі своїй, процес християнської освіти йде за трьома напрямками: когнітивному (передача інформації та формування певного світогляду); моральному (формування в характері людини певних моральних положень і засад); духовному (розвиток духовного світу людини). Педагогічна діяльність здійснюється як безпосередньо при зіткненні людини з громадою, так і опосередковано - через сім’ю, хрещених, родичів.

- Психотерапевтичну. Християнство володіє величезним потенціалом допомоги душі людини і багато в чому перевершує сучасну матеріалістичну психологію в аспекті оцінки самобутності і безцінності людини. Не випадково найбільш успішна у всьому світі програма позбавлення від алкоголізму «Анонімні Алкоголіки» розроблена саме на основі християнського ставлення до душі і її хвороб [7].

Як видно з перерахованих  вище функцій, християнство як релігія  і християнські громади як соціальні утворення володіють величезним потенціалом для здійснення соціально-педагогічної діяльності. В даний час цей потенціал використовується не повністю, і, на жаль, деякі секти (такі як «Біле Братство») вже використали цей потенціал в деструктивних цілях

 

 

 

3. СУТНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ КОНФЕСІЙ В СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Соціально-педагогічна діяльність релігійних конфесій здійснюється за трьома рівнями: на макрорівні (рівень взаємодії певної конфесії чи групи конфесій з соціальними інститутами), на мезорівні (рівень взаємодії християнської спільноти з малими групами всередині громади або поза її) і на мікрорівні (рівень взаємодії громади чи її представників з особистістю).

На макрорівні церкви, як суб’єкт соціально-педагогічної діяльності, впливають на становлення моральних норм і правил поведінки, вони є пропагандистами своїх моральних цінностей (виступи проти абортів, наркоманії), лобіюють закони і дії можновладців на здійснення соціально прийнятної політики. На економічному рівні церкви жертвують на здійснення соціально-педагогічних програм.

На мезорівні діяльність християнських конфесій йде за двома напрямками: місіонерським і катехізаторським. Місіонерський напрям передбачає залучення в общину нових парафіян. Тут використовуються паломницькі поїздки як спосіб залучення школярів, діяльність у місцях ув’язнення, установлення благодійних їдалень та притулків. Катехізаторський напрям передбачає цілеспрямовані програми християнських конфесій на перевиховання і проповідь віри тих, хто прийшов до церкви. Тут використовуються класи недільних шкіл, музичні та іконописні студії, системи домашніх церков, біблійні школи та гуртки. У всіх цих групах використовуються певні методи для досягнення об’єктивних змін у поведінці, системі цінностей і духовному світі групи.

На мікрорівні відбувається заповнення психологічних і духовних потреб членів громади в процесі спілкування з іншими парафіянами. Сюди можна віднести спільну молитву, спілкування в церковній та світській атмосфері, сповідь, духовне наставництво. Ці дії (за виключенням сповіді) рідко бувають запланованими і ціленаправленими (крім випадків, коли вони є частиною катехізаторської роботи громади на мезорівні), але є надзвичайно ефективними і продуктивними в процесі соціального перевиховання члена церкви [5, с. 179].

 

4. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РІЗНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ КОНФЕСІЯХ 

Християнські конфесії здійснюють соціально-педагогічну діяльність як складову частину їх загальної центральної місії проповіді та затвердження вчення Ісуса Христа.

Суб’єктами соціально-педагогічної діяльності виступають:

- церква, як централізована релігійна організація на макрорівні;

- громада на мезорівні;

- кожен християнин на мікрорівні.

 Об’єктами соціально-педагогічної діяльності є все, що потрапляє в поле впливу церкви. Особлива увага приділяється парафіянам церкви та соціально незахищеним верствам населення. Християнська громада діє на об’єкт соціально-педагогічної діяльності як безпосередньо, так і опосередковано.

Головною місією християнської педагогіки є виховання особистості людини в «образ і подобу Бога». Основним компонентом цього процесу є християнське соціальне виховання або, вірніше сказати, перевиховання. Перевиховання відбувається у контексті християнської громади.

Діяльність соціального  педагога при взаємодії з різними  громадами християнських конфесій повинна будуватися на наступних принципах:

• поваги до свободи віросповідання особистості;
• дотримання прав та інтересів дитини;
• ретельного вивчення процесу і динаміки християнського перевиховання в кожному конкретному випадку.

Участь соціального педагога в діяльності християнської громади може зводитися до консультування служителів і прихожан, дослідженню методик і технологій перевиховання в церкві, участі в проектах.

Часто церква може зробити те, що не зможе зробити соціальний педагог. Це твердження особливо вірно в тих випадках, коли сім’я не справляється зі своїми основними функціями, а для дитини відсутня можливість перебування в іншому місці. Церковне спілкування також дає позитивні результати в процесі реабілітації осіб з делінквентною і девіантною поведінкою. На цих засадах може будуватися плідне співробітництво між церквою і соціальним педагогом.

В даний час соціально-педагогічну діяльність здійснюють, в основному, структурні організації православної, католицької та протестантської церков. Парафії католицької церкви за формою діяльності схожі з православною церквою. Православна та протестантська різняться в методиці та технології здійснення цієї діяльності, але в цілях цієї роботи вони будуть розглядатися як одне ціле.

Православна церква.

Православна церква здійснює широку соціально-педагогічну діяльність. У віровченні закладений заклик до перевиховання, в тому числі і до соціального.

Спочатку розглянемо внутрішньо-церковні (катехизаторські) форми християнської соціальної педагогіки. Катехизаторська діяльність у першу чергу спрямована на тих, хто вже знаходиться в церкві, і тут використовуються найрізноманітніші методи.

Наприклад, бесіда з духівником і таїнство сповіді, окрім його прямих сакраментальних функцій, дає можливість священику проводити аналіз сімейної ситуації, впливати на неї, давати поради і консультувати. Сім’я залишається основним інститутом виховання і місцем первинної соціалізації дітей, і увага церкви направлена на неї. Священнослужителі можуть впливати на сімейний клімат ще до створення сім’ї, через підготовку молодих до шлюбу і таїнства вінчання. У маленьких парафіях створюється можливість відвідування священиком будинків парафіян.

Хрещення дітей дає  можливість підготовки хресних та батьків  до відповідальності виховання дитини в християнському дусі, і тим самим церква є непрямим суб’єктом соціальної педагогіки. На жаль, в даний час інститут хресних ще не відроджений у всій своїй повноті, відношення хресних до своїх обов’язків часто формально, але, хочеться сподіватися, що це в найближчому незабаром зміниться. Адже хресні можуть відвідувати будинок, де ростуть діти (патронаж), спостерігати за домашньою ситуацією (аналіз і діагностика), допомагати батькам і дітям у важких ситуаціях як матеріально, так і духовно. Головна перевага цієї форми роботи в тому, що вона не вимагає особливих фінансових витрат від організації, але при достатній підготовці хрещені можуть служити важливим фактором соціально-педагогічної діяльності церкви.