Роль релігійних конфесій і благочинних організацій в соціально-педагогічній діяльності

У парафіях організовуються  класи недільної школи, клуби  співу та іконопису. Ці організації створюють позитивне середовище для спілкування дітей та сприяють процесу соціалізації особистості. Широко практикуються і паломництва, які дають можливість ціленаправленого спільного туризму, що зазвичай надає позитивний вплив на процес соціалізації.

У порядку місіонерської діяльності церква стикається і з особами делінквентної поведінки через організацію богослужінь та зустрічей в місцях попереднього ув’язнення та позбавлення волі. Найчастіше в цих місцях немає повноцінної можливості для створення громади як основного структурного елемента в процесі соціального перевиховання.

Православна церква також  відвідує дитячі будинки та інтернати, підтримуючи їх як матеріально, так і духовно. У цій роботі важливий і демонстративний фактор - нерідкі випадки, коли християни йдуть до тих, до кого ніхто більше не йде, тим самим, сприяючи становленню їх психічного і соціального статусу і позитивно впливаючи на процес їх соціалізації.

 

Протестантизм

Протестантизм в більшості  своїй конгрегаціален (основною структурною ланкою церкви є прихід, або конгрегація). Тому вся соціально-педагогічна діяльність на мезорівні і на мікрорівні здійснюється саме через парафії або навіть через домашні церкви.

Взагалі, в більшості протестантських  церков немає терміна «прихожанин», але є поняття члена церкви. Член церкви зазвичай приєднується до громади через певний обряд  або через хрещення. Від члена церкві очікується, що він буде відвідувати всі богослужіння, брати активну участь у житті церкви. У процесі такого приєднання до громади відбувається первинна християнська соціалізація. Тому в ряді протестантських церков між членами складаються близькі стосунки, більша частина членів громади знає один одного.

У протестантизмі традиційно добре функціонує система недільних шкіл, де навіть у найменших церквах є програми для дітей різного віку. У вчителів складаються особливі відносини з учнями, і в деяких церквах призначаються окремі дитячі пастори і молодіжні пастори для духовної опіки над відповідними віковими групами. Класи недільних шкіл є основним місцем християнської соціалізації, тут традиційно намагаються поєднувати когнітивний і духовно-моральний підхід до освіти. Кожен клас недільної школи стає своєрідною мікрообщиною, де відзначаються дні народження та встановлюються міцні міжособистісні відносини.

У деяких класах недільної  школи практикується так звана  «публічна сповідь». Люди регулярно сповідають один одному свої проблеми, гріхи і сумніви. Такий рівень міжособистісного спілкування передбачає надзвичайно високий рівень довіри в групі, свідчать про серйозність намірів з перевиховання її членів. Цим методом користуються і позацерковні групи з соціальної та психологічної реабілітації та перевиховання осіб з девіантною поведінкою (Анонімні Алкоголіки, Анонімні Наркомани, Ал-Анон), що беруть свій початок саме в таких класах недільної школи.

Ще однією цікавою формою роботи протестантських громад є  організація домашньої церкви, або «осередкових груп». У церквах, які дотримуються «осередкової моделі» кожен член громади, окрім загального богослужінню, відвідує і збори такої домашньої групи. Як і в класах недільної школи, люди в домашніх церквах добре пізнають один одного, підтримують матеріально і духовно. Домашні групи зазвичай не більше дванадцяти чоловік, складаються з декількох сімей і здатні надавати один одному всебічну консультативну, духовну і матеріальну допомогу. Члени домашніх груп зазвичай живуть в одному і тому ж районі і в разі необхідності можуть відвідувати будинок один одного.

Як видно з наведених  вище прикладів, структура протестантських церков дозволяє встановлювати міжособистісні зв’язки, що відрізняються високим рівнем довірливості, що сприяє контролю з боку громади за життям кожного її члена і дає можливість для надання своєчасної допомоги.

 

 

 

 

 

5. РОЛЬ БЛАГОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ

Благодійні організації - це спільності людей, що об’єдналися в рамках недержавних та некомерційних об’єднань для того, щоб публічно висловити загальні інтереси, бажання, волю та ідеї, обмінюватися інформацією і домагатися спільних цілей.

Ключовими соціально-педагогічними  функціями благодійних організацій  виступають:

• Сервісна - надання необхідних для повноцінного розвитку соціально-економічних, медико-соціальних психосоціальних послуг, адресованих дітям.
• Виховна - створення умов для формування досвіду ціннісного ставлення до світу і соціальної життєдіяльності дітей та реалізовану за допомогою трансляції соціокультурної цінності діалогу як універсального механізму відтворення та прийняття досвіду позитивного соціальної взаємодії

У радянський час, в силу ідеологічних причин і проведеної соціальної політики, рамки і можливості благодійності  були значно звужені. Різні форми допомоги через громадські організації, установи та підприємства представляли собою різновид соціальної підтримки, санкціонованої державою. І тільки в практиці релігійних організацій благодійність виявлялася у своєму справжньому змісті.

Благодійність – це той напрямок соціальної роботи, де конфесії заявляють про себе, мабуть, найочевидніше. За словами президента Всеукраїнської християнської асамблеї Софії Жукотанської, 75 % християн займається різними видами суспільно корисної праці, в тому числі благодійництвом. Такий високий показник свідчить, що національні традиції віднаходять своє продовження у сучасну добу. Адже історія української благодійності має давні корені. Зокрема, один із дослідників О. М. Донік констатує: «Її витоки та поширення нерозривно пов’язані з етногенезом і культурогенезом в Україні й особливо з прийняттям християнства (988 р.). З утвердженням останнього та заснуванням церковної організації поширилося цілеспрямоване опікування знедолених і немічних. Релігія стала рушійною силою розвитку доброчинності, яка визнається нормою християнської моралі й втіленням чеснот справжніх її представників... Уже Церковний статут 996 р. покладав опіку хворих, інвалідів, жебраків й інших соціально незахищених категорій населення на духовенство, визначивши десятину на утримання монастирів, церковних храмів і лікарень та притулків при них» [4].

Релігійні організації насамперед сприяють розв’язанню проблем соціально незахищених верств населення:

• облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних;
• забезпечують медичне забезпечення та лікування малозабезпечених;
• організовують літній відпочинок дітей з бідних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів;
• допомагають школам, будинкам-інтернатам, медичним закладам;
• створюють при храмах і монастирях дитячі будинки, школи-сиротинці,  соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алкоголезалежних осіб, хворих на СНІД;
• займаються духовною опікою громадян, котрі перебувають у виправних закладах тощо.

В рамках здійснюваної конфесіями благодійної роботи наявні цікаві та змістовні проекти і програми. Наприклад, Українська Уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня ще у середині 90-х років ініціювала створення Адвентистської медичної асоціації України.

За сприяння Української  лютеранської церкви понад 17 років функціонує «Медична клініка на колесах». Громади Армії Спасіння реалізують такі програми, як: «Ліга Милосердя»(започаткована для обслуговування самотніх хворих людей, прикутих до ліжка), «Відкриті двері» (передбачає різноманітну допомогу будинкам для осіб похилого віку), «Інтенсивна корекція» (спрямована на корекцію інтелектуального розвитку неповнолітніх у притулках та дитячих будинках). У багатьох населених пунктах Закарпатського регіону осередками Римсько-католицької церкви засновано мережу безкоштовних аптек тощо.

Окремі зусилля докладають церкви і деномінації на ниві боротьби з ВІЛ/СНІДом. Координацію їхньої діяльності фактично здійснює Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій. Згідно п. 18 ст. 4 документу в інформаційно-роз’яснювальній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг, спрямованих на забезпечення лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, передбачена участь різних організацій, в тому числі і релігійних.

Благодійна складова у  діяльності конфесій – це потужний канал соціалізації особистості. Працюючи з обездоленими, нарко- чи алкоголезалежними особами, важкохворими, засудженими тощо, релігійні організації будують з ними діалог на основі системи цінностей, відмінної від домінуючої у сучасному суспільстві, знайомлять з основоположними духовними засадами людської цивілізації, навчають вимірювати власне життя категоріями справедливості, любові, честі, співчуття, поваги. Як наголошується в «Декларації про сприяння діалогу і взаєморозумінню між релігіями і цивілізаціями»: «Релігія – це рушійна сила, сила, котра все наповнює сенсом, забезпечує моральні принципи та позитивну спрямованість» [3]. В результаті закладається підґрунтя для толерації відносин у площині «людина – людина», «людина – спільнота».

В даний час соціально-педагогічні  аспекти діяльності недержавних  некомерційних благодійних організацій  охоплюють всі основні види, форми і методи надання соціальних послуг:

- Соціально-економічні: матеріальна та інша допомога малозабезпеченим сім’ям І группи ризику, в тому числі продуктами харчування, лікування, пошуком роботи для батьків, збором одягу, книг, іграшок дітям, які проживають у малозабезпечених сім’ях групи ризику (християнська благодійна організація «Все найкраще - дітям»).

- Медико-соціальні: медико-соціальне консультування по телефону (християнська благодійна організація «Відродження»), консультації наркологів при алкогольної та наркотичної залежності, профілактика вагітності неповнолітніх (асоціація «Планування сім’ї»).

- Психосоціальна консультативна допомога (центр соціально-психологічної допомоги «Наш світ», психолого-медико-соціальний центр «Взаємодія»), діагностика соціальної дезадаптації, бесіди психологів, психологічні тренінги, психосоціальна корекція, складання індивідуальних реабілітаційних програм, психолого-педагогічний консиліум, психотерапевтична робота з налагодження відносин між сім’єю, школою і проблемною дитиною (медико-психолого-педагогічний центр «Софія» при Вологодському обласному товаристві «Знання»)

- Виховна педагогічно організована система громадської допомоги, необхідна для успішного включення підростаючого покоління в соціум в умовах зростаючих конфліктуючих і конкуруючих соціальних впливів на особистість неповнолітніх. Ключовими педагогічними установками таких благодійних організацій є емансипаторна - створення умов для формування незалежної, автономної, гармонійно розвиненої особистості і трансляційна - створення умов для ефективної трансляції підростаючому поколінню найважливіших соціокультурних норм, цінностей суспільства.

В останні роки у сфері  соціальної підтримки дітей-сиріт  і дітей, які залишилися без піклування батьків, з’явилася нова форма - патронатного виховання, що є одним з видів сімейного життєустрою.

Благодійні організації  соціально-педагогічної спрямованості, у тому числі і в області  патронатного виховання, вирішують  наступні педагогічні завдання:

- Захист підростаючого  покоління від асоціальних структур, компенсація дисфункцій у їх діяльності і, одночасно, підготовка дітей і підлітків до вирішення життєвих завдань.

- Організація соціального  досвіду молоді в середовищі  своїх однолітків, досвіду спілкування  і громадянської участі, що припускає  усвідомлення власних сил, визнання  в соціальному середовищі, пошук своєї соціальної позиції.

- Надання допомоги підростаючому  поколінню у його соціальному  самовизначенні, апробації різних соціально-рольових моделей

- Попередження можливого  процесу відчуження, асоціальних  форм поведінки, дезадаптації і супутніх цьому проблем (наркоманія, алкоголізм і т д)

- Придбання досвіду колективних  дій, елементарних знань і досвіду  регулювання конфліктів, прийняття рішень в ситуації вибору тощо.

 

 

 

 

 

6. ВИСНОВКИ

Соціально-педагогічна діяльність релігійних конфесій та благодійних організацій розглядається як педагогічно організована система громадської допомоги, необхідна для успішного включення підростаючого покоління в життя в умовах зростаючих соціальних вимог, ускладнення соціальної структури і динаміки соціального життя, конфліктуючих і конкуруючих соціальних впливів на особистість.

Для соціально-педагогічної діяльності благодійних організацій  соціально-педагогічної спрямованості  характерні відкритість, відсутність  жорсткої структури і орієнтація на такі принципи:

• добровільність членства в організації та її заходах;
• відмова від примусового контролю та оціночної фіксації індивідуальних успіхів у діяльності;
• вільний від санкцій педагогічний клімат;
• відносна вікова гомогенність соціально-педагогічних об’єднань, що сприяє утворенню серед груп дітей і підлітків форм самоорганізації та продуктивного лідерства;
• відмова від строго фіксованого змісту соціального, політичного, естетичного виховання;
• можливість дітей і підлітків реалізувати власні переконання і потреби без ризику санкцій з боку дорослих
• домінуюча орієнтація на групу, яка не носить примусового характеру, а визначається взаємною спільністю цілей і інтересів її членів

Активна діяльність благодійних  організацій збільшує ефективність вирішення соціально-педагогічних проблем, розширює знання та вміння демократично налаштованих громадян, сприяє схваленню, прийняттю та дотриманню загальнолюдських норм. Функціонування недержавних некомерційних благодійних організацій надає широкі можливості для розвитку таких найважливіших атрибутів демократії, як терпимість, помірність, готовність до компромісу, повагу протилежної точки зору. Ці цінності і норми стають звичними і стабільно працюють в суспільстві, якщо вони формуються і засвоюються особистістю за допомогою досвіду, виховання і освіти.