Розвиток експериментальної педагогіки в Україні (20 – 30 роки ХХ століття)

У зв'язку з особливостями соціально-політичних умов цього періоду одним з головних завдань української експериментальної педагогіки була розробка шляхів виховання в дитини колективізму і соціалістичної свідомості з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Українські вчені вивчали не тільки фізіологічні, психологічні та рефлексологічні особливості дитини і врахування їх у педагогічному процесі, а й екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) фактори розвитку колективу.

У працях О.Залужного, А.Гендріховської, С.Лівшиної, М.Шрифтзетцер досліджувалися питання створення дитячих колективів і ролі лідерів ("вожаків") в ньому, залежність між поведінкою колективу і подразниками, котрі її викликають. Вважалось, що в дитячому колективі відображається навколишнє середовище. Вагомим результатом розвитку цих досліджень стало своєрідне вчення О.Залужного про дитячий колектив та його види: короткочасний і тривалий колективи що самі виникли, а також короткочасний, тривалий простий та тривалий складний спеціально організовані колективи. Основні положення вчення О.Залужного про колектив знайшли своє підтвердження в діяльності тимчасових організованих колективів (гуртки творчості, дитячі табори тощо), які мають важливе значення в соціалізації дитини та реалізації її творчого потенціалу.

Експериментальні дослідження проводили інститути охорони здоров'я дітей та підлітків (ОЗДП), лікарсько-педагогічні кабінети, досвідно-педологічні станції, а єдиним координаційним центром діяльності педагогічних науково-дослідних закладів та установ був Український науково-досвідний інститут педагогіки (УНДІП), на базі якого була створена українська психолого-педагогічна школа, що займалася ретельним дослідженням впливу біологічної природи дитини на формування її поведінки та подальшим використанням результатів дослідження для визначення можливостей педагога щодо виховання соціальних (суспільно корисна праця, самообслуговування та ін.) і колективних (дотримання законів колективної поведінки, праці та ін.) навичок в умовах досвідних та звичайних загальноосвітніх установ.

У 20-30-х рр. ХХ ст. лікарсько-педагогічні кабінети були важливими науково-педагогічними центрами, що досліджували проблеми експериментальної педагогіки. Індивідуальне вивчення дитини в кабінетах допомагало виявляти рівень її фізичного й інтелектуального розвитку та визначати, чи відповідає він нормі. У кабінетах розробляли спеціальні методики (психотехніки) навчання і виховання дітей з аномаліями в розвитку, організовували педолого-педагогічні курси, підготовку вчителів і вихователів для спеціальних установ, проводили консультації, де визначали придатність підлітків до конкретних професій (О.Грибоєдов, І.Кларк, І.Левінсон, Н.Тарасевич). Велика заслуга лікарсько-педагогічних кабінетів полягала в тому, що вони налагоджували роботу із своєчасного виявлення дітей з аномаліями, направляли їх у відповідні навчально-виховні заклади (дитячі будинки для дефективних) і тим самим створювали для них необхідні умови навчання. Кабінети підтримували зв'язок не тільки з дослідними, а й зі звичайними школами. У кабінетах були організовані семінари сурдотифлопедагогіки з демонстрацією показових уроків; з навчання сліпих і глухонімих на основі рефлексології (В.Протопопов, І.Соколянський). На семінарах розглядалися питання психопатології та вивчались причини дитячих правопорушень.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, витоки виникнення експериментальної педагогіки належать ще до епохи Відродження і Реформації. У своєму історичному розвитку вона пройшла шлях від виникнення думки про необхідність обліку природжених властивостей та рис дитини до визначення головних умов реального здійснення своїх ідей, сутність яких полягала у вивченні анатомо-фізіологічних і психічних особливостей дитини з метою втілення в життя принципу індивідуального підходу.

Об'єктом вивчення експериментальної педагогіки була дитина, її фізичний і духовний розвиток, а предметом - вивчення фізіолого-психологічних даних про природу дитини та її оточення для використання їх у педагогічному процесі. Головною метою експериментальної роботи є пошук шляхів для здійснення індивідуального підходу до дитини в процесі навчання і виховання; з'ясування ролі спадкоємних та вроджених чинників у визначенні індивідуально-психологічних розходжень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 576 с. (Альма-матер).

2.  Історія педагогіки : курс лекцій Навчальний посібник / К., 2004.- 171 c.

3. Лук'янова В.А. О.П.Нечаєв – у витоків експериментальної педагогіки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХХПІ, 1999. – Вип.8.- С.21-25.

4. Лук'янова В.А. Педологія: історичний  нарис і основні принципи // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ ім.. А.С.Макаренка, 2000. – С.126-132.                                                                                               

5. Лук'янова В.А. І.О.Сікорський – видатний представник експериментальної педагогіки // Науково-практична конференція молодих вчених: Тези – Харків: "ОВС", 2000. – Вип.1. – С.25-26.

6. Лук'янова В.А. Становлення експериментальної педагогіки // Педагогіка та психологія.– Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 15. – С.16-21.

7. Лук'янова В.А. Співвідношення понять "експериментальна педагогіка" і "педологія" // Педагогіка та психологія. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 17. – С.128-133.

8. Лук'янова В.А. Філософськи погляди В.Лая на розвиток педагогіки // Науковий вісник. Серія "Філософія". – Харків: ХДПУ, 2001.- Вип. 9. – С.142-145.

9. Лук'янова В.А. Теоретичні засади експериментальної педагогіки // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ – Запоріжжя, 2001. – Вип. 19. - С. 56-60.

10. Лукьянова В.А. Первый директор УНИИПа А.И.Попов // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук.пр.– Київ – Запоріжжя, 2001.–Вип.20.-С.137-140.

11. Лук'янова В.А. Педагогічні пошуки на сторінках "Українського вісника експериментальної педагогіки та рефлексології" // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ – Запоріжжя, 2001. – Вип. 21. - С. 157-161.

12. Попова О.В., Лук'янова В.А. Підготовка працівників освіти на Харківщині у 20-30-ті р.р. ХХ століття //Вісник Житомирського педагогічного університету.– Житомир, 2000.–Вип.6.–С.106-109.