Школа - центр суспільного виховання

Реферат на тему: «Школа - центр суспільного виховання»

 

План

Вступ

1. Виховання як суспільне явище

   1.1 Виховання і розвиток особи

   1.2 Закон паралельного педагогічного розвитку А.С. Макаренко

   1.3 Виховний колектив

   1.4 Суть і основні завдання педагогічної дії

2. Суть процесу виховання

   2.1 Стратегії виховання в сучасній школі

  2.2 Виховання в сільській школі на державно-громадських засадах

2.3 Зміст виховання в зарубіжній школі

Використана література

 

 

Вступ

Який же світогляд формує сьогоднішня школа? Багато вчителів чесно відповідають на це запитання: жодного. Але так не повинно бути.

Людина росте, вона мусить відповісти собі на запитання: що таке добре і що таке погано. Вона поставлена перед необхідністю хоча б у якомусь наближенні зрозуміти, що таке життя, як воно влаштоване і що їй у ньому робити. Якщо сьогоднішня школа залишить на час формування цілісного стійкого світогляду в дитини, вона просто зрадить її. Школа позбавилася сформованої мети й раціональної системи виховання, класне керівництво перетворилось на формальність. Спроба звести виховання до освіти суперечить усьому досвіду світової педагогіки.

В основі якостей особистості завжди лежало ставлення людини до іншого, до суспільства. Але щоб воно склалось і закріпилось, ставлення повинно довго функціонувати, і тоді воно закріпиться як якість особистості. Для цього потрібне спілкування, воно дає можливість одержати та пережити більш широкий досвід, засвоїти ціннісні відносини. Умовою спілкування повинні бути свобода, рівноправність, незалежність учасників спілкування.

 

 

1. Виховання  як суспільне явище

Виховання підростаючих поколінь суспільства, як процес їх підготовки до суспільно-виробничої діяльності, оволодіння підростаючими поколіннями відповідним  виробничим досвідом і навиками праці  є необхідний процес оволодіння всім життєвим досвідом, створеним всіма  попередніми поколіннями і реалізованими  як безпосередньо у виробництві, так і в узагальненому вигляді  в науці, культурі, в мові, в самих  людях - в їх духовних і фізичних якостях, у формах суспільних стосунків, у формах і нормах побуту і тому подібне

Виховання підростаючих поколінь - це процес становлення дітей людьми, як найважливішим елементом продуктивних сил суспільства.

Цей процес виховання підростаючих поколінь є об'єктивно-закономірне  суспільне явище, що визначається "потребами  і способом виробництва" і властиве суспільству на всіх стадіях його розвитку, бо суспільство без нього  не може жити і розвиватися.

1.1 Виховання і розвиток особи

Дитя - це людина в можливості. Він містить в собі - в організації, структурі і здібностях свого  організму і кожного його органу окремо - весь шлях розвитку своїх предків, що історично минув, все що історично  виникли і передані по спадку від  покоління до покоління зміни  в цих органах і організмі  в цілому, реалізовані як їх, в  природі їх, в їх здібностях стати  людським організмом, людською особою.

Дитя виховується постійно в кожен даний момент, оскільки він в кожен даний момент живе і діє. Отже, процес життя дитяти об'єктивно і є дійсний процес його виховання. Яке життя дитяти, які характер і зміст його життєво  необхідних стосунків з людьми, речами і явищами і визначений цими стосунками характер і зміст його життєдіяльності - такий і процес його виховання, такий і результат його.

У цьому сенсі чоловік  як результат виховання - це продукт  своєї життєдіяльності. Яка життєдіяльність  людини, така і сама людина.

У своїй практичній роботі і теоретичних узагальненнях  А.С. Макаренко виходив з того, що тільки в процесі діяльності дітей, і обов'язково всякій діяльності - учбовою, трудовою, побутовою, ігровою і тому подібне в результаті вправи, залучених  в неї природних сил дітей  відбувається розвиток дітей.

1.2 Закон паралельного педагогічного  розвитку А.С. Макаренко

У житті дітей немає  жодного слова, жодного факту, жодного  явища або відношення, який, окрім  свого безпосереднього життєвого  значення, не мали б значення виховного.

"Спробуйте, - говорив А.С.  Макаренко, - серйозно, щиро, гаряче  задатися метою виховати мужню  людину. В цьому випадку вже  не можна буде обмежитися спасенними  розмовами. Не можна виховувати  мужню людину, якщо не поставити  його в такі умови, коли б  він міг проявити мужність - все  одно в чому: у стриманості,  в прямому відкритому слові,  в деякому позбавленні в терплячості,  в сміливості.

Те ж саме слід сказати  і відносно виховання будь-якої іншої  якості - і духовного, і фізичного".

Не можна виховувати грамотну людину без вправи його в грамотному листі і так далі А.С. Макаренко  говорив: "Дійсна суть виховної роботи полягає не в розмовах з дитям, не в прямій дії на дитяти, а в  організації сім'ї, особистому і суспільному життю батьків і в організації життя дитяти". Антон Семенович завжди і у всьому виходив з того, що "людина не може бути вихований безпосереднім впливом однієї особи, якими б якостями ці особи не володіла. Виховання є процес соціальний в найширшому сенсі".

Таким чином, життя і виховання  дитяти є щось єдине. Отже, які зміст  і характер життєдіяльності дітей, такі процес і результат їх виховання  і чоловік (люди) як результат виховання - це продукт своєї життєдіяльності.

"Я прихильник активного  виховання" - говорив Макаренко.  Він виходив з уявлення про  цілісність процесу виховання  дітей. "Людина не виховується  по частках, він створюється  синтетично. Тому окремий засіб  завжди може бути і позитивним, і негативним".

1.3 Виховний колектив

Величезну роль грає колектив в розвитку людської особи. "Розвиток індивіда, - писали Маркс і Енгельс, - обумовлено розвитком всіх інших  індивідів, з якими він знаходиться  в прямому або непрямому спілкуванні".

Ясно, що і дитячий колектив є явище об'єктивно закономірне. Діти живуть і виховуються в колективах. Такі колективи виникають в сім'ї, на вулиці, в дворах будинків, в школі  і інших дитячих установах. Але  і не всякий дитячий колектив є  виховним. Частенько колективи виникають  стихійно. Тому центральним завданням  педагога є організація дитячого колективу, всьому його життю. Процес виховання  дітей має бути організований.

1.4 Суть і основні завдання педагогічної  дії

Створення правильного колективу, створення правильного впливу колективу  на особу - такий, по Макаренко, основний шлях нашої виховної роботи. Педагогічний досвід А.С. Макаренко показує, що єдино  можливим і правильним рішенням основної задачі педагогічної дії в наших  умовах є перетворення нудного, нудного, сірого, нічого по суті умовляння, що не дає, лає, сюсюкання, ніж нерідко  характеризується і сьогодні виховна  робота в школі, в організацію  творчого, трудового, радісного, красивого  і цілеспрямованого життя і діяльності дітей.

Естетика виховання - це поєднання вимоги і пошани до дітей повинне пронизувати все життя виховного колективу, будучи одним з керівних принципів методики педагогічної дії.

Таким чином, естетика нашого життя - це природний наслідок наших  буд, наших суспільних стосунків, нашої  моральності, наших громадянських  обов'язків.

У педагогічному досвіді  А.С. Макаренко якнайповніше розкрито застосування наступних основних методів  педагогічної дії:

Методу вимоги;

Методу дитячої радості;

Методу завтрашньої радості, або "системи перспективних ліній";

Методу громадської думки;

Методики безпосередньої дії педагога;

Методу покарання.

Всі ці методи кожен по-своєму організовує, направляє життя дитячого колективу.

Початковим методом педагогічної дії в досвіді А.С. Макаренко  є вимога. А.С. Макаренко говорить, що скільки-небудь серйозна виховна  робота немислима без вимоги до дітей. Не можна ні створити виховний колектив, ні утвердить дисципліну в нім, якщо немає вимоги до дітей - чіткого, ясного, визначеного і авторитетного. Першочергове завдання в організації вимоги - підготовка його. Вимога повинна здійснюватися  наполегливо і послідовно до кінця.

Характерним для макаренківського методу вимоги у всіх його формах є людська щирість, глибока пошана і довіра до людини.

1) Діалог - це поперемінний  обмін репліками у вигляді  дій, жестів різних, двома або  більш людьми.

2) Дискусія - це міркування, зіткнення думок по яких - або  питанням.

3) Полеміка - це від грецького  слова "войовничий", тобто гостра  суперечка.

 

Завдання виховання  в школі реалізують у процесі  навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний  час у школі та за її межами.

Процес виховання —  система виховних заходів, спрямованих  на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Він має свою специфіку, передусім  цілеспрямований характер. Наявність  конкретної цілі робить його систематичним  і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у  проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості  належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив  на неї передбачає не лише виховання  позитивних якостей, а й подолання  наслідків впливу негативних об'єктивних чинників.

Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Об'єктивними чинниками  є: особливості розбудови України  взагалі та системи закладів освіти зокрема; перебудова економіки на ринкових засадах; особливості розвитку соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення сфери спілкування з  іноземними громадянами; вплив природного середовища.

До суб'єктивних чинників відносять: соціально-педагогічну діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховну діяльність закладів освіти в особі їх працівників; цілеспрямовану діяльність засобів масової інформації; діяльність закладів культури; виховну  діяльність позашкільних установ та діяльність церкви.

У процесі виховання формується внутрішній світ дитини, проникнути в  який дуже важко. Потрібні методики, які  давали б змогу виявляти погляди, переконання і почуття кожного  вихованця, щоб збагачувати внутрішній світ кожної особистості й вносити  в нього певні корективи.

Процес виховання характеризується розмаїттям завдань і напрямів, систематично поповнюється новими, що випливають з  динаміки суспільно-економічного життя. Його ефективність значною мірою  залежить від того, наскільки виховання  здатне передбачити необхідність розв'язання конкретних виховних завдань. Цей процес є неперервним, у ньому канікул  бути не може. Вільний від навчання час має бути заповнений корисними  справами, які сприяють формуванню позитивних рис особистості. Це особливо стосується виховної роботи з педагогічне занедбаними учнями, неповнолітніми правопорушниками. Виховання — тривалий процес.

Процес виховання складається  з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а  також його результату та корекції. Щодо формування особистості структура  процесу виховання має такі компоненти: свідомість особистості, емоційно-почуттєва  сфера, навички та звички поведінки. Провідну роль відіграє розвиток її свідомості.

Педагог має уявити процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст  і методику проведення на кожному  етапі.

Організація процесу виховання  особистості учня або колективу  класу здійснюється в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться  про виховання класу, то мають  на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед шкалою.

Другий етап. Вивчають індивідуальні  особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в  характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які  перебувають у стадії зародження. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом  дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати  виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому вихователь, приймав  цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети.

Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані  виховні заходи, що передбачає залучення  вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в  них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з  розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

На всіх етапах процесу  виховання здійснюють педагогічне  керівництво, управління цим процесом.

Управління процесом виховання  — діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований  виховний вплив на вихованців.

Виховання і самовиховання  — дві сторони процесу формування особистості.

Самовиховання — свідома  діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання  негативних.

Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто  перевиховання і виправлення.