Школа - центр суспільного виховання

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання  негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевиховання  і самостійної роботи особистості  над усуненням відхилень у  своїй свідомості та поведінці.

Ці процеси можуть збігатися  або не збігатися в часі. Перевиховання  учня починають із часу реалізації програми перевиховання. Водночас може початися і процес виправлення. Якщо ж вихованець протидіє процесу перевиховання, не піддається виховному впливу, не змінюється на краще, то не відбувається і процес виправлення.

Вихованість школярів —  показник ефективності та якості навчального  процесу.

Підвищення результативності виховного процесу завжди було актуальним питанням. Нині школа прагне долати формалізм, удосконалювати виховну  діяльність педагогічних колективів.

Подолання формалізму у виховній роботі школи можливе завдяки  уникненню безсистемності, усуненню заорганізованості учнів безліччю непотрібних заходів.

Удосконалення виховного  процесу в школі передбачає:

— організацію виховних центрів — створення музеїв, тематичне  оформлення рекреацій. Як стверджував  В. Сухомлинський, у школі і стіни  повинні говорити. Така інформаційно-образна  насиченість шкільних приміщень  не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі навчальних програм, а й має відчутний виховний вплив на них;

— органічне поєднання  завдань, вирішуваних школою, з потребами  довкілля. Це передусім організація  допомоги школярів населенню в охороні  та примноженні багатств природи, у  вирішенні проблем виробництва, орієнтації учнів на вибір професії, потрібної для їх міста чи села;

— створення в школі  морально-психологічного клімату поваги до знань. Школа має пропагувати  серед учнів думку, що в цивілізованому суспільстві людині вигідно бути вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству. Треба долати тимчасове  явище неповаги до вихованості й  освіченості, яке, на жаль, ще існує;

— підбір раціонального  змісту виховання відповідно до його мети і рівня вихованості колективу  й окремих учнів. Школа повинна  відчувати, який напрям змісту виховання  треба посилити на певному етапі  виховної роботи. На початку XX ст. в  Україні такого посилення потребують питання морального І правового виховання, підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в ринкових умовах, виховання несприйнятливості до негативних явищ життя тощо;

— розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що в школі превалюють словесні методи виховання, які дають змогу формувати  погляди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних  навичок і звичок поведінки. Цим пояснюється розрив між свідомістю і поведінкою деяких школярів. Залучення учнів до різноманітних видів діяльності сприяє подоланню такого розриву;

— своєчасне проведення виховних заходів, акцентування уваги  на профілактиці негативних явищ в  учнівському середовищі. Нерідко  деякі виховні заходи проводять  лише після того, як у школі стався неприємний випадок. Але річ у  тім, що виховання повинно бути профілактичним, запобігати негативним явищам, а не очікувати їх, щоб відтак усувати  їх причини;

— використання різноманітних  форм і методів виховного впливу, що відповідають віку учнів. Доцільно обирати такі з них, які спонукають учнів до вияву активності, ініціативи й самостійності, в підготовці та проведенні яких вони брали б активну  участь;

— підвищення емоційності  виховних заходів. Ця вимога ґрунтується  на таких положеннях: а) твердженні психологів, що знання засвоюються  швидше і стають поглядами й переконаннями  за умови, що учень до них не байдужий, що він емоційно переживає, засвоюючи  їх; б) однією з рис української  ментальності є емоційність;

— створення умов для  розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання;

— подолання авторитарного  стилю у ставленні педагогів  до учнів. Підготовка учнів до життя  в демократичному суспільстві потребує відмови від командного стилю  в ставленні до них. Школа має  бути взірцем демократизації українського суспільства, а учні за період перебування  в ній повинні набути достатнього  досвіду стосунків на демократичних  засадах.

Виховання в сільській  школі на державно-громадських засадах

Особливості виховної роботи в сільській школі визначаються умовами її існування - віддаленість від міських культурних центрів, відсутність психологічних служб, спеціаліста-організатора позакласної  роботи, матеріально-технічна база. Сільські школи самі стають центрами виховної роботи з дітьми й дорослими, а  вчителі - їх організаторами

"Проблема управління  системою виховної роботи в  сільській школі належить до  найбільш актуальних, тому що  виховна функція сільської школи  в сучасних умовах зростає. Чим складніші ці умови, тим більш високий науковий підхід потрібен для організації виховного процесу. Зниження матеріального рівня, посилення процесу депопуляції сільського населення, нечисленність школярів, велика різниця в кількості дітей між класами чи відсутність дітей одного року народження зумовлюють потрібність модернізації управління навчально-виховного процесу в сільській школі" - така думка директора Опитянської школи Артемівської районної ради Донецької області.

Новизна досвіду в тому, що розроблено та впроваджено проект діючого учнівського самоврядування "Школа - наш дім", механізми  взаємодії всіх ланок щодо переходу школи на нову виховну систему, змінено  підходи до управління виховним процесом, забезпечено упровадження позитивної виховної системи, створено педагогічні  умови перетворення виховання на самовиховання у школі.

Модель центру виховної системи  має багаторівневу структуру, на кожному рівні зафіксовані й  обґрунтовані відповідні позиції:

І рівень - місія школи;

ІІ рівень - конкретизує  перший і включає розробку програм  і планів;

ІІІ рівень - подається навчальними  програмами шкільного компоненту.

Подане обґрунтування  рівнів структури моделі центру виховної системи зорієнтоване не тільки на соціальні замовлення сьогодення, але  й на прогноз його вимог у майбутньому. Якість виховання школярів залежить від зовнішніх і внутрішніх компонентів, діяльність яких будується на тому, що виховання - це процес управління розвитком  особистості. Сукупність цих компонентів  є моделлю центру виховної системи.

Структура моделі центру виховної системи включає в себе терміни, умови й етапи впровадження; видимість  і оцінку моделі; інструментарій (локальні та правові акти, такі як статут школи, загальне положення про клуби  розвитку, положення про шкільний батьківський комітет, раду лідерів, школу  лідерів, агрооб'єднання школярів "Барвінок", нагородження стипендіями, благодійний шкільний батьківський фонд, піклувальну раду), освітні проекти шкільної друкованої газети "Сім'я та школа", шкільного музею-клубу "Сім'я" тощо.

Але якість виховного процесу  залежна й від факторів, які  знаходяться поза школою - соціуму: Опитянської сільської ради, церковної громади, сільської ради ветеранів війни та праці, районної бібліотеки, будинку культури, позашкільних закладів (школа естетичного виховання, дитяча спортивна школа, дитсадок "Малятко", філія аграрного ліцею та інші). Вони складають зовнішній компонент виховної системи. І зовнішні, і внутрішні складові виховного процесу об'єднані спільними вимогами, спрямованими на формування в сільського учня ключових життєвих компетентностей і позитивного ставлення до життя. План переходу на нову виховну систему має вісім етапів.

Виховний центр у сільській  місцевості функціонує як цілісна система  взаємопов'язаних навчально-виховних закладів, які компенсують навчальні, виховні, оздоровчі та культурні  потреби всього дитячого сільського населення. Щоб уникнути негативного  впливу соціуму на особистість учнів, розроблена модель випускника школи  та програма виховання школяра, які  відбивають новий гуманістичний  напрям у виховній діяльності шкільних педагогів; ураховують до корінні зміни  в соціальному житті країни, сприяють організації виховання з позиції  загальнолюдської культури.

З упровадженням нової  виховної системи у школі спостерігається  розподіл відповідальності за результатами виховання школярів між учнем, учителем і батьками. Школа стала центром  виховної роботи, здатним зберегти моральне й фізичне здоров'я сільської  молоді, розвивати загальноінтелектуальний потенціал.

Розроблена та модернізована  система державно-громадського управління виховним процесом витримує перевірку  практикою та доводить свою результативність.

 

Зміст виховання  в зарубіжній школі 
Зарубіжна педагогіка пропонує цікаві шляхи вирішення окремих проблем 
виховання. 
Так, американська система морального виховання спирається на 
суверенність людської особистості, що діє за власним добрим спонуканням. 
Така позиція потребує високої майстерності педагога, який повинен дати 
вихованцеві відчути себе людиною, впевненою у власних силах. Запорука 
успіху в усьому — віра в себе. Значної уваги надають формуванню 
характеру і прагнуть виховати достойного громадянина, дієвого учасника 
суспільного життя. 
Цікавий досвід окремих американських шкіл щодо дисциплінування учнів. 
Зокрема, розроблено чітку систему правил поведінки, визначено навіть 
порядок входу до приміщення і виходу з нього, руху коридорами під час 
зміни кабінетів. Учнів навчають, як слід поводитися і працювати в 
бібліотеці, на спортивному майданчику, в залі під час розваг. Хоча вони 
й не носять шкільної форми, школи запроваджують певні обмеження в одязі, 
забороняється, наприклад, носити міні-спідниці, довге волосся хлопцям, 
шорти та інший спортивний одяг. Заборонено паління в межах школи, 
вживання алкогольних напоїв, брутальні вислови. Діють суворі правила 
реєстрування відвідувань учнями школи, пропусків і запізнень на заняття. 
Правила поведінки публікують у довіднику школи й вручають кожному 
учневі, тобто доводять їх до відома не лише учнів, а й їхніх батьків. 
Правила розробляють спільно вчителі та учні, на загальних зборах 
приймають кодекс честі — звід правил, які всі учні зобов'язуються 
виконувати. «Ми, учні середньої школи міста Джерсі, — говориться в 
одному з таких кодексів, — клянемося, що будемо завжди ввічливі й уважні 
до інших людей; будемо поважати шкільну і суспільну власність; прагнути 
завжди бути чесними з собою та з іншими; виконувати правила безпеки; 
підтримувати високий рівень поведінки і мови; дотримуватися чистоти і 
порядку в школі; підтримувати честь школи під час екскурсій і походів». 
Випадки порушення правил розглядає обраний учнями суд честі, до складу 
якого входять представники випускного або перед-випускного класів. Учнів 
широко залучають до виконання відповідних обов'язків у школі. Учнівський 
патруль стежить за порядком під час перерв, у їдальні, на спортивних 
майданчиках, на прилеглій до школи території. 
Ефективний засіб виховання в елементарній школі США — організація 
щоденної церемонії клятви прапору. В кожному класі над дошкою висить 
державний прапор. Перед початком занять діти встають, прикладають руку 
до серця і, дивлячись на прапор, клянуться бути вірними «прапору, уряду, 
державі». У навчальній програмі домінують матеріали, в яких наголос 
зроблено на обов'язках громадян, необхідність виконання вимог законів і 
правил моралі, поваги до представників державної влади. 
У більшості держав з традиційним демократичним устроєм зусилля педагогів 
зосереджено на формуванні в молоді значущості громадянських прав і 
свобод. Уперше вони пізнають їх у колі сім'ї, згодом навчаються 
відстоювати їх у школі, товаристві та ін. Навчальним планом школи 
передбачено відповідні предмети, що роз'яснюють конституційні права і 
свободи громадян, вчать користуватися ними. 
Заслуговує на увагу методика виховання взаємоповаги у японських школах. 
Підлітки та юнаки навчаються в школі групової поведінки. Для цього їх 
залучають до групових бесід, під час яких кожен зобов'язаний 
відкриватися перед іншими і пояснювати причину своїх проступків. Якщо 
між учнями виникають конфлікти, вони уладнують їх, як правило, самі. 
Вчитель втручається тільки у розв'язання найскладніших питань, подекуди 
до цього залучають і батьківську раду класу. 
Велику роль у школах Японії надають трудовому вихованню. Учнів навчають бути старанними людьми, яким незабаром доведеться наполегливо працювати в колективі й виявляти повагу до керівництва. Мета школи — підготувати вихованців до майбутньої кар'єри, озброївши їх основними знаннями про професії, корисні суспільству, розвиваючи у них професійні уміння та навички, здатність обирати навчальні курси, що найбільше відповідають запланованому професійному шляху. 
У трудовому вихованні американського школяра і сім'я, і школа орієнтують 
на те, якого працівника потребує сучасне виробництво. У виданнях, які 
рекламують американські компанії, можна прочитати такі «Рекомендації 
діловим людям»: 
1. Беріться до роботи, не гаючи часу! Якщо треба щось зробити, то чому б 
не взятись за це зараз же? Коли треба щось змінити, то що швидше, то 
краще. Коли можна щось змінити, давайте займемося цим уже сьогодні. Ні 
ваша освіта, ні талант не мають значення, якщо у вас нема звички одразу 
братися до діла. У світі багато розумних і талановитих людей, які мають 
щирі наміри зробити те чи інше, але відкладають справи на потім, і час 
втрачено. А пізніше їм рідко вдається досягти того, чого домоглися менш 
талановиті. Навчіться негайно починати справу, і успіх вам забезпечений. 
2. Проблеми дають вам нові можливості.  Незалежно від того, в якій сфері ви працюєте, люди, що вміють досягати 
успіху, не бояться проблем, навпаки, в їх подоланні вони вбачають шанс 
іще раз продемонструвати, на що здатні. Безтурботне, спокійне, 
ненапружене життя і праця часто стають одноманітними та нудними. Ділові 
люди або ті, хто хоче ними стати, вітають труднощі. Вони сприймають 
кожну безвихідну ситуацію як виклик собі. І якщо цього потребує справа, 
вони із «задоволенням» співпрацюватимуть навіть з неприємними людьми, 
візьмуться за будь-яку складну роботу. 
Найважче — виробити в собі готовність братися за вирішення будь-якої 
проблеми одразу ж. 
3. Намагайтеся робити якнайменше помилок. 
«Випадкові» помилки, як і аварії, так само неприємні, як і передбачені, 
їх можна уникнути. Робота, яку слід виконати, забирає час і сили, 
приносить розчарування і втрати. Ідеальних людей немає — помиляються 
всі. Проте ділові люди (і не лише вони) не мають права робити багато 
помилок, окрім того, треба вміти їх визнавати і виправляти, що властиво 
далеко не всім. 
Не ставтеся до себе як до пересічної людини. Якщо ви спробуєте працювати 
досконало, то щиро здивуєтесь, як добре у вас все може вийти! Беручись 
то щиро здивуєтесь, як добре у вас все може вийти! Беручись 
до справи, уявіть, що ступаєте на мінне поле. Намагайтеся передбачити, 
де можете оступитись, і не давайте шансів помилкам. 
В американських школах особливої уваги надають фізичному вихованню і 
здоров'ю учнів: практично всі займаються в спортивних секціях при школі, 
а не лише відвідують уроки фізкультури. Загальновідоме серйозне 
ставлення американців до свого здоров'я в багатьох школах знайшло 
втілення у вивченні предмета «Здоров'я».

 

 

Використана література

1. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. — Львів, 1996.
2. Кузь В. Г, Руденко Ю. Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання. — Умань, 1993.
3. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996.
4. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. — Тернопіль, 1993.
5. Психологія. Підручник. / Під редакцією А.А. Крилова. - К.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001. - 584 с.
6. http://otherreferats.allbest.ru/pedagogics/00068938_0.html
7. http://otherreferats.allbest.ru/pedagogics/00068982_0.html