Шляхи та методи підвищення ефективності формування естетичного ставлення до оточуючого світу у дітей

        Нові можливості сприйняття літератури відкриваються перед учнями в ранній юності. Це роки подальшого розвитку фізичних та духовних сил людини, період активного становлення її емоційної сфери. В ранній юності складається система ціннісних орієнтирів, таким чином, формуються сприятливі умови для активного формування художніх смаків. Юність – вік шукань, схвильованих роздумів, високих прагнень і поривань, вік інтенсивного формування світогляду. В роки юності чи не найголовнішим у житті є не лише самоствердитися, самовиразитися, пізнати самого себе як індивіда. У цьому віці гостро постає питання про вибір майбутньої професії, про свою суспільну самореалізацію, соціальне самоствердження.

        Естетичний розвиток учнів зумовлюється не лише віковими можливостями. Учні одних і тих самих вікових категорій за характером естетичного розвитку здебільшого помітно відрізняються одні від одних нерівномірністю розвитку, характером відтворюючої уяви, асоціативного мислення, пам`яті, творчими здібностями, емоційною вразливістю, особливостями сприймання художніх творів різних жанрів, читацькими інтересами. По-різному учні милуються заходом сонця, співом солов`я, першим проліском. В одних все це викликає захоплення, в інших – повну байдужість. Для одних художній твір – лише джерело відповідної інформації, для інших – засіб духовного освоєння дійсності, засіб самопізнання, естетичної насолоди чи спілкування з автором твору і його героями. Вони виявляють не однаковий інтерес до художніх творів певної тематики, жанру, стилю. Серед учнів є ті, для яких читання стало духовною потребою, а також діти байдужі до художньої літератури. Закономірно, що один і той же художній текст може не однаково сприйматися.

        Є.А.Пасічник [26, с.22], аналізуючи досвід вчителів української мови і літератури підсумовує, що істотним недоліком викладанням літератури в школі є неувага до специфіки мистецтва, природи образного узагальнення. Спілкування учнів з художніми творами далеко не завжди викликає глибокі душевні переживання. Багато вчителів під час підготовки до уроку ще спеціально не ставлять завдання викликати у дітей відповідні емоції, естетичні реакції, що послаблює вплив творів на них. Звідси сенсорна недовантаженість учнів, надмірний раціоналізм. Художні явища засвоюються так, як і логічні поняття, в результаті чого не викликають у дітей належного інтересу. При цьому використовуються такі методи впливу; прийоми роботи, які розраховані переважно на розумове навантаження дітей. Недооцінюються методи і прийоми роботи, що ґрунтуються на сугестій, тобто психологічному навіюванні. А в педагогічній роботі ці методи впливу повинні відігравати особливу роль.

          Недостатнє врахування специфіки предмета породжує суперечність між характером матеріалу і способами донесення його до свідомості дітей.

         Якщо під час вивчення природничих і математичних дисциплін включення емоційної сфери все ж таки є супутнім елементом, то в художньому пізнанні емоції повинні супроводжувати весь процес, вони невіддільні від нього. Навіть теоретичні поняття, і ті вимагають активізації емоційних переживань.

         Для того, щоб формувати особистість учня, вчитель повинен бути чутливим до душевного стану своїх вихованців. Здатність вчителя проникати у внутрішній світ людей, розуміти мотиви їхніх дій і поведінки - називається в педагогіці перцептивно-рефлексивними здібностями. Без здатності до рефлексивного відображення душевного стану учнів, їхніх настроїв, бажань неможливо впливати на них, забезпечувати міцний контакт з колективом, розвивати учнівську активність. Все це вимагає високого розвитку емпатії, педагогічної інтуїції, зміни тактики в різних життєвих ситуаціях, правильної самооцінки своїх дій, поведінки, почуття міри і такту.

 

 

 

        Висновок  к розділу 2

 

          Кожний урок зробити виховуючим, творчим. Важливо побудувати роботу так, щоб школярі, сприймаючи твір, перш за все глибоко розуміли його ідейний зміст, відчували красу людських взаємин, усвідомлювали громадську спрямованість роботи письменника. Учитель повинен виховувати в учнів високий естетичний смак, почуття справжньої краси.

        Великі можливості на формування естетичної культури школярів має організація факультативів. У деяких школах факультативно введено курс “Світова художня культура”, в якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв’язки між предметами гуманітарного циклу, визначати роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.

              Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів  має сім’я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

       Педагогічна праця вимагає своєрідних конструкторських умінь, що виражаються в моделюванні педагогічного процесу як творчості. "Урок, - стверджує сучасна дидактика, - це педагогічний твір, неповторний у своїй основі. Планування уроку - усвідомлений цілеспрямований прогноз". Тому перш ніж приступити до нього, важливо відібрати ті шляхи і методи, без яких неможливо передбачити динаміку навчально-виховного процесу, формувати загальну культуру учнів у відповідності з метою виховання.

 

 

 

 

 

 

                                                           ВИСНОВОК

 

 

      Психологічні дослідження підтверджують здатність дітей шкільного віку до естетичного сприймання, переживання та прояву естетичних почуттів.

       Найбільш специфічна  форма естетичної діяльності  – художня творчість, а найбільш високий рівень естетичних здібностей – творчі здібності, здібності до створення чогось нового, незвичайного.

        Дослідження  наукової літератури з естетичного  естетичного ставлення дає можливість  дійти висновку про те, що існують  різні підходи щодо визначення поняття “естетичне ставлення”. Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.    

        Таким чином, більшість дослідників вважають, що система естетичного ставлення до оточуючого світу пов`язана із формуванням естетичних і духовних потреб та інтересів особистості, що розвивається. Соціум, природа, література, образотворче мистецтво, музика, кіномистецтво, театр активно впливають на формування особистості школярів.

        Творчий характер естетичного почуття людини проявляється як в матеріально-виробничій діяльності, так і в ідеальній, уявній формі - в її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток естетичного почуття, уявлень і фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між індивідами, а також між ними і суспільством в цілому.

         Критеріями естетичної культури є естетична свідомість (почуття красивого, потворного, трагічного, комічного; допитливість, радість від своєї діяльності; естетичне ставлення до оточуючого світу і т. ін.); естетичний інтелект (потреба у пізнанні, естетичній насолоді; естетичні переконання; естетичний ідеал, фантазія; теоретичні концепції, припущення); естетичні здібності (уміння бачити, чути, спостерігати, зіставляти, порівнювати, наявність естетичних норм, образне мислення, уміння давати естетичну оцінку, воля, витримка, творчі здібності).

       Аналіз психолого-педагогічної літератури та методичних праць дає змогу зробити висновок про те, що успішність формування естетичної культури, як кінцевого результату естетичного виховання вимагає:

- гуманізації навчально-виховного процесу;

- врахування індивідуальних та вікових особливостей учнів;

     - прогнозування й моделювання естетичної реакції учнів;

     - поєднання репродуктивної і пошукової діяльності учнів.

Кожний урок зробити виховуючим, творчим. Важливо побудувати роботу так, щоб школярі, сприймаючи твір, перш за все глибоко розуміли його ідейний зміст, відчували красу людських взаємин, усвідомлювали громадську спрямованість роботи письменника. Учитель повинен виховувати в учнів високий естетичний смак, почуття справжньої краси.

        Великі можливості на формування естетичної культури школярів має організація факультативів. У деяких школах факультативно введено курс “Світова художня культура”, в якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв’язки між предметами гуманітарного циклу, визначати роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.

               Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів  має сім’я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

      

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Абліна Т.Н. Формування початкових мистецьких знань //Педагогіка. - 1993. - № 1. - С.16-19. Борев Ю.Б. Естетика. - М: Политиздат, 2012. - 399 с.

2. Борев Ю.Б. Навчання і виховання засобами літератури. - К: Радянська школа, 2008. - 176 с.

3. Буров О.С. Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва //Радянська педагогіка. - 2007. - № 5. - С.21-23.

4. Вернадський В.В. Естетичне виховання учнів у процесі вивчення літератури. - К: Радянська школа, 2011. - 102 с.

5. Гавриловець К.В., Казимирська І.І. Морально-естетичне виховання школярів: Книга для вчителя. - Мінськ: Народна асвета, 2009. - 128 с.

6. Гончаренко М.В. Проблеми естетичного виховання. - К: Мистецтво, 2010. - 224 с.

7. Гришин В.В., Лушин П.В. Методики психодіагностики в навчально-виховному процесі. - М.: Знання, 2009. - 64 с.

8. Гулига О.В. Принципи естетики. - М: Политиздат, 2010. - 286 с.

9. Гулига А.В. Що таке естетика?: Книга для учнів. - М: Просвітництво, 2011. - 173 с.

10. Джола Д.Н. Вивчення особистості школяра вчителем /Під ред. З.И.Васильевой, Т.В.Ахоян та ін. - М.: Педагогіка, 2007. - 136 с.

11. Каган М.С. Естетична культура радянської людини. - Л.: ЛТУ, 2010. - 126 с.

12. Карпенчук Ц.Р. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. - К: Вища школа, 2008. - 304 с.

13. Кон І.С. Психологія ранньої юності: Книга для вчителя. - М: Просвітництво, 2005. - 255 с.

14. Кондаков Н.І. Логічний словник-довідник. - М: Политиздат, 2008. - 428 с.

15. Кондрашова Л.В. Гуманізація навчально-виховного процесу школи: історія, теорія, пошуки. - Кривий Ріг: КДПІ, 2009. - 76 с.

16. Квятовський Е.В. Методика підготовки майбутнього вчителя до педагогічної взаємодії з учнями: Навчальний посібник. - М: Видавництво "Прометей" МГПИ їм. В.і.леніна, 2009. - 158 с.

17. Кривицький Н.Є. Школярам про естетику. - М.: Просвітництво, 2010. - 168 с.

18. Кульчицька О.І. Батькам про виховання культури дітей. - К: Радянська школа, 1980. - 126 с.

19. Лихачов Б.Т. Педагогіка. Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів пед. підруч. закладів і слухачів ІПК і ФПК. - М: Юрайт, 1999. - 464 с.

20. Макаренко А.Л. Естетика виховання. - М: Педагогіка, 2013. - 196 с.

21. Миропольска Н.Л. Література в школі: пошук нової методики //Радянська педагогіка. - 1991. - № 11. - С.10-12.

22. Мясіщев В.Л. Слово, музика, образ. - К: Радянська школа, 2014. - 96 с.

23. Немов Р.С. Психологія: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: У 3 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛ АДОС. - М., 2000. - Кн.3: Психодіагностика. Введення в наукове психологічне дослідження. - 640 с.

24. Нікіфоров А.С. Емоції у вашому житті. - М: Радянська Росія, 2013. - 189 с.

25. Загальна психологія: Навчальний посібник для студентів пед. інститутів /під ред. В.В.Богословского та ін - М: Просвітництво, 1981. - 383 с.

26. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури у середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К: Ленвіт, 2000. - 384 с.

27. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів /В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. - 3-е изд. - М.: Школа - Прес, 200. - 512 с.

28. Петрова Ю.М. Динаміка естетичного розвитку особистості в процесі її спілкування з мистецтвом //Мистецтво та естетичне виховання молоді. - М: Наука, 2014. - С.137-166.

29. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Книга для вчителя. - К: Радянська школа, 1989. - 204 с.

30. Платонов К.К., Голубєв Р.Р. Психологія: Навчальний посібник. - М: Вища школа, 2009. - 247 с.

31. Платонов К.К. ПРО систему психології. - М: Думка, 2010. - 235 с.

32. Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник для студентів пед. вузів: У 2 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛАДОС. - М, 1999. - Кн.2: Процес виховання. - 256 с.

33. Пойя Д. Як розв'язувати задачу. - М.: Учпедгиз, 2009. - 186 с.

34. Практикум з педагогіки /Під ред. З.И.Васильевой. - М: Просвітництво, 1988. - 134 с.

35. Психологія емоцій. Тексти /Під ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. - М.: Изд-во Московського університету, 1984. - 228 с.